Ухвала КАС ВС № 260/1805/24

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 20 жовтня 2025 року м. Київ справа №260/1805/24 адміністративне провадження №К/990/34458/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі №260/1805/24 за позовом Міжгірської селищної ради до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: державний реєстратор Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюк Олександр Володимирович, державний реєстратор Колочавської сільської ради Закарпатської області Галай Віталія Василівна, державний реєстратор Міжгірської селищної ради Юрик Лілія Михайлівна, державний реєстратор Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Лойф Олена Григорівна, Комунальне підприємство Спеціалізоване комунальне лісогосподарське підприємство «Ліси Міжгірщини», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання дій та бездіяльності протиправними, УСТАНОВИВ: У квітні 2024 року Міжгірська селищна рада звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - державний реєстратор Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюк Олександр Володимирович, державний реєстратор Колочавської сільської ради Закарпатської області Галай Віталія Василівна, державний реєстратор Міжгірської селищної ради Юрик Лілія Михайлівна, державний реєстратор Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Лойф Олена Григорівна, Комунальне підприємство Спеціалізоване комунальне лісогосподарське підприємство «Ліси Міжгірщини», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23 листопада 2023 року №4019/5 «Про задоволення скарги» в частині визнання прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювання рішень від 27 червня 2023 року №68190200, №68189544, №68192282, №68191222, №68190745, №68188759, №68189367, №68191936, №68191557, від 28 червня 2023 року №68218766, №68216088, №68219133, №68209378, №68217103, №68216499, №68226457, №68216920, №68217337, №68210811, №68218189, №68211904, №68216308, від 29 червня 2023 року №68239911, №68240155, від 30 червня 2023 року №68266076, №68265970, №68261360, №68263328, №68262932, №68265549, №68261872, №68265443, №68265300, №68266338, №68264457, №68261541, №68265846, від 03 липня 2023 року №68280070, №68271867, №68271856, №68285048, №68271885, №68271950, №68271846, №68284922, від 04 липня 2023 року №68293127, №68298761, №68299384, №68294666, №68299164, №68295453, №68295958, №68294144, №68298624, №68294567, №68293369, №68291285, №68291519, №68293777, №68293548, №68294290, №68294495, №68296253, від 05 липня 2023 року №68308451, №68312144, №68309049, №68308890, №68312372, №68316482, від 04 серпня 2023 року №68736717 державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюка О.В. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року, позов задоволено. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 15 липня 2025 року. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України»), 14 серпня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2025 року касаційну скаргу ДП «Ліси України» залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду документ про сплату судового збору. В межах строку для усунення недоліків касаційної скарги ДП «Ліси України» звернулося до Суду з клопотанням про усунення недоліків касаційної скарги та документом про сплату судового збору у визначеному законом розмірі. Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України. Таким чином, ДП «Ліси України» усунуті недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху. Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон №3613-VI), статті 55, підпункту «в», пункту 24 розділу «Перехідних положень» Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 28 квітня 2021 року №1423-ІХ) (далі - ЗК України), статті 5, пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (далі - ЛК України), з порушенням положень статей 19, 238 КАС України та без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №520/13190/17, від 27 листопада 2018 року у справі №820/3534/17, від 19 лютого 2020 року у справі №1340/3580/18, від 18 лютого 2021 року у справі №826/16633/16, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17, від 19 червня 2019 року у справі №802/385/18-а, від 18 вересня 2019 року у справі №810/3711/18, від 12 лютого 2020 року у справі №1840/3241/18. Суди першої та апеляційної інстанцій помилково, на думку скаржника, розглянули спір за правилами адміністративного судочинства, відхиливши клопотання про закриття провадження. Скаржник вважає, що позовні вимоги Міжгірської селищної ради про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 23 листопада 2023 року №4019/5 пов`язані з поновленням її права власності на земельні ділянки, а отже, спір має приватноправовий (майновий) характер і підлягає розгляду за правилами господарського (цивільного) судочинства. Цей висновок підтверджується правовими позиціями Верховного Суду, які не були враховані судами попередніх інстанцій. Суди першої та апеляційної інстанцій, на думку скаржника, не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема: від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17, від 19 червня 2019 року у справі №802/385/18-а, від 18 вересня 2019 року у справі №810/3711/18, від 12 лютого 2020 року у справі №1840/3241/18, які стосуються непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають із оскарженням наказів Міністерства юстиції України про скасування рішень державних реєстраторів, та які є похідними при вирішенні судом питань, що можуть впливати на майнові права та інтереси. Суди також не врахували висновки щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема: від 21 листопада 2018 року у справі №520/13190/17, від 27 листопада 2018 року у справі №820/3534/17, від 19 лютого 2020 року у справі №1340/3580/18, від 18 лютого 2021 року у справі № 826/16633/16. Скаржник вважає, що суди також неправильно застосували норми земельного законодавства щодо розмежування земель державної та комунальної власності, зокрема підпункт «в» пункту 24 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України. Скаржник стверджує, що землі, які є землями лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, не підлягають передачі у комунальну власність територіальних громад і підпадають під винятки, встановлені законодавством. Крім того, право постійного користування державними лісогосподарськими підприємствами на раніше надані землі підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, що не було враховано судами. Разом з тим, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень підпункту «в», пункту 24 розділу «Перехідних положень» ЗК України. Ця норма визначає, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності за межами населених пунктів, крім, зокрема, земель лісогосподарського призначення. У касаційній скарзі ДП «Ліси України» просить Верховний Суд скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою забезпечено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року, з метою з`ясування правильності застосування судами положень пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3613-VI, статті 55, підпункту «в», пункту 24 розділу «Перехідних положень» ЗК України (в редакції Закону України від 28 квітня 2021 року №1423-ІХ), статті 5, пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, дотримання судами положень статей 19, 238 КАС України, а також перевірки необхідності врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №520/13190/17, від 27 листопада 2018 року у справі №820/3534/17, від 19 лютого 2020 року у справі №1340/3580/18, від 18 лютого 2021 року у справі №826/16633/16, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17, від 19 червня 2019 року у справі №802/385/18-а, від 18 вересня 2019 року у справі №810/3711/18, від 12 лютого 2020 року у справі №1840/3241/18. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі №260/1805/24 за позовом Міжгірської селищної ради до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - державний реєстратор Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюк Олександр Володимирович, державний реєстратор Колочавської сільської ради Закарпатської області Галай Віталія Василівна, державний реєстратор Міжгірської селищної ради Юрик Лілія Михайлівна, державний реєстратор Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Лойф Олена Григорівна, Комунальне підприємство Спеціалізоване комунальне лісогосподарське підприємство «Ліси Міжгірщини», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання дії та бездіяльності протиправними.

2. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

3. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

4. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді В.М. Кравчук О.П. Стародуб