Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/1805/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/1805/24 пров. № А/857/29809/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А., з участю секретаря судового засідання Волчанського А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі №260/1805/24 за адміністративним позовом Міжгірської селищної ради до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача державний реєстратор Берегівської РДА Закарпатської області Вознюк Олександр Володимирович, державний реєстратор Колочавської сільської ради Закарпатської області Галай Віталія Василівна, державний реєстратор Міжгірської селищної ради Юрик Лілія Михайлівна, державний реєстратор Берегівської РДА Закарпатської області Лойф Олена Григоріївна, Комунальне підприємство Спеціалізоване комунальне лісогосподарське підприємство Ліси Міжгірщини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України про визнання дії та бездіяльності протиправними,- суддя в 1-й інстанції Рейті С. І., дата ухвалення рішення 04 жовтня 2024 року, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 14 жовтня 2024 року, в с т а н о в и в: Позивач Міжгірська селищна рада звернулася в суд з позовом до відповідачів Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача державний реєстратор Берегівської РДА Закарпатської області Вознюк Олександр Володимирович, державний реєстратор Колочавської сільської ради Закарпатської області Галай Віталія Василівна, державний реєстратор Міжгірської селищної ради Юрик Лілія Михайлівна, державний реєстратор Берегівської РДА Закарпатської області Лойф Олена Григоріївна, Комунальне підприємство Спеціалізоване комунальне лісогосподарське підприємство Ліси Міжгірщини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23 листопада 2023 року №4019/5 Про задоволення скарги в частині визнання прийнятими з порушеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та анулювання рішень від 27 червня 2023 року №№68190200, 68189544, 68192282, 68191222, 68190745, 68188759, 68189367, 68191936, 68191557, від 28 червня 2023 року №№68218766, 68216088, 68219133, 68209378, 68217103, 68216499, 68226457, 68216920, 68217337, 68210811, 68218189, 68211904, 68216308, від 29 червня 2023 року №№68239911, 68240155, від 30 червня 2023 року №№68266076, 68265970, 68261360, 68263328, 68262932, 68265549, 68261872, 68265443, 68265300, 68266338, 68264457, 68261541, 68265846, від 03 липня 2023 №№68280070, 68271867, 68271856, 68285048, 68271885, 68271950, 68271846, 68284922, від 04 липня 2023 №№68293127, 68298761, 68299384, 68294666, 68299164, 68295453, 68295958, 68294144, 68298624, 68294567, 68293369, 68291285, 68291519, 68293777, 68293548, 68294290, 68294495, 68296253, від 05 липня 2023 №№68308451, 68312144, 68309049, 68308890, 68312372, 68316482, від 04 серпня 2023 року №68736717 державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюка Олександра Володимировича. 29 квітня 2024 року позивач уточнив позовні вимоги, згідно з якими просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23 листопада 2023 року №4019/5 Про задоволення скарги. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 23 листопада 2023 року за №4019/5 Про задоволення скарги. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що оскаржувані рішення державних реєстраторів Вознюка О.В., Лойф О.Г., Галай В.В. та рішення державного реєстратора Юрик Л.І. прийняті з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1952-ІV, а саме: щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, допущені при їх прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому, враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону, ці рішення підлягали анулюванню, а скарга - задоволенню частково. Вказує, що позовні вимоги Міжгірської селищної ради було заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права та, відповідно, справа не мала розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Зауважує, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, яким було анульовано рішення державних реєстраторів Лойф О.Г., Галай В.В., Вознюка О.В., Юрик Л.М. про реєстрацію права власності на земельні ділянки, безпосередньо пов`язано з поновленням права власності позивача на земельні ділянки, тому, на думку апелянта, позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні питання щодо правомірності набуття юридичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб та, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, цей спір не можна вважати публічно-правовим, а тому він не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Щодо порядку розгляду скарги зазначає, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, а тому відповідачем розглянуто скаргу ДП «Ліси України» відповідно до вимог законодавства та в межах повноважень, у зв`язку з тим, що подання скарги спрямовано на захист своїх майнових прав і запобігання переходу майна до інших власників із суттєвими порушеннями норм законодавства про державну реєстрацію прав. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відзиви на апеляційну скаргу учасниками справи подані не були. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, у ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, Державним спеціалізованим господарським підприємством Ліси України, Міжгірською селищною радою, Комунальним підприємством Спеціалізоване комунальне лісогосподарське підприємство Ліси Міжгірщини подано письмові пояснення. Апелянтом та державним реєстратором Берегівської РДА Закарпатської області Вознюком О. В. подано заперечення на пояснення. Представник відповідача (апелянта) Запухлий Р. В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Представник третьої особи Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України Левицький А. О. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Представник позивача Радь І. І. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Решта учасників справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, письмові пояснення та заперечення на пояснення сторін в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 31 жовтня 2023 року центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглядалась скарга ДСГП "Ліси України" від 09 жовтня 2023 року №8125/2-2023, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2023 року за №СК-4068-23 (а.с.144-177 т.1). Підставою для звернення із вказаною скаргою стала та обставини, що державним реєстратором Колочавською сільською радою Закарпатської області та Берегівською районною державною адміністрацією неправомірно проведено державну реєстрацію земельної ділянки за межами населеного пункту для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, чим порушено процедуру державної реєстрації та права скаржника. В обґрунтування порушених прав скаржника зазначив, що Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 23 травня 2016 року №254 "Про передавання лісових ділянок для ведення лісового господарства, охорони лісів, використання та відтворення лісових ресурсів" землі лісового призначення передано у користування державному підприємству "Верхньогірське лісове господарство" у зв`язку з ліквідацією державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств", відокремленим підрозділом якого була філія "Міжгірське лісове господарство". Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21 жовтня 2021 року №675 "Про припинення державного підприємства "Верхньогірське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення" припинено державне підприємство "Верхньогірське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме: приєднання до державного підприємства "Міжгірське лісове господарство". Отже, Державне підприємство "Міжгірське лісове господарство", як правонаступник державного підприємства "Верхньогірське лісове господарство", на праві постійного користування володіє земельними ділянками лісогосподарського призначення площею 14444,00 га, на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Частина з вказаних земель орієнтовною площею близько 9000,00 га знаходиться в межах територій Міжгірської ОТГ та є об`єктом спірних правовідносин між Міжгірською селищною радою та державним підприємством "Міжгірське лісове господарство", правонаступником якого є скаржник. Розпорядженням Закарпатської обласної військової адміністрації від 10 жовтня 2022 року №648 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель", державному підприємству "Міжгірське лісове господарство" надано дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення загальною орієнтовною площею 14000 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Пилипецької та Міжгірської територіальних громад Хустського району Закарпатської області. Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2022 року №848 "Про припинення державного підприємства "Міжгірське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення, державне підприємство "Міжгірське лісове господарство" реорганізовано шляхом приєднання до державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 18 січня 2023 року №158 Про затвердження передавального акту державного підприємства "Міжгірське лісове господарство" затверджено передавальний акт про передачу майна, прав та обов`язків від державного підприємства "Міжгірське ЛГ" до ДП "Ліси України". Наказом ДП "Ліси України" від 18 січня 2023 року №325 "Про закріплення майна за філією "Міжгірське лісове господарство" закріплено майно, права та обов`язки прийняті за вищезазначеним передавальним актом за філією "Міжгірське лісове господарство" ДП "Ліси України". Пунктом 5 постанови КМУ від 07 вересня 2022 року "Деякі питання реформування управління лісової галузі" встановлено, шо ДСГП "Ліси України" є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, що реорганізуються. Таким чином, ДП "Ліси України" є постійним лісокористувачем земель лісогосподарського призначення, що перебували в користуванні ДП "Міжгірське лісове господарство". Відтак скаржник просив провести перевірку правомірності проведених реєстраційних дій державних реєстраторів, а саме: Колочавської сільської ради Закарпатської області та Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області та скасувати прийняті ними рішення про державну реєстрацію права власності за Міжгірською селищною радою земельних ділянок з кадастровими номерами: 2122484800:05:002:0080; 2122482000:05:002:0006; 2122455100:02:001:0274 2122455100:02:001:0263; 2122455100:02:001:0267; 2122455100:02:001:0270; 2122455100:02:001:0264; 2122455100:02:001:0275; 2122455100:02:001:0278; 2122455100:02:001:0252; 2122455100:02:001:0255; 2122455100:02:001:0247; 2122480800:02:002:0010; 2122480800:03:002:0002; 2122480800:03:002:0004; 2122455100:02:001:0251; 2122482800:03:003:0021; 2122455100:02:001:0224; 2122455100:02:001:0272; 2122455100:02:001:1263; 2122481200:03:005:0004; 2122480800:03:002:0005; 2122482800:03:001:0024; 2122487900:02:003:0005; 2122482800:03:001:0017; 2122480800:03:001:0004; 2122455100:02:001:0221; 2122480800:03:001:0003; 2122480800:02:002:0010; 2122480800:02:001:0025; 2122480800:05:001:0119; 2122455100:02:001:0245; 2122482800:04:001:0015; 2122487900:02:003:0008; 2122481200:03:001:0007; 2122482800:03:001:0023; 2122480800:03:002:0006; 2122487900:02:005:0006; 2122487900:02:005:0003; 2122480800:03:002:0003; 2122487900:02:003:0006; 2122480800:04:002:0004; 2122487900:02:005:0004; 2122487900:03:003:0043; 2122455100:02:001:0253; 2122484800:04:004:0001; 2122480800:04:002:0010; 2122487900:02:005:0007; 2122455100:02:001:0271; 2122480800:04:002:0009; 2122487900:02:005:0002; 2122487900:02:005:0005; 2122480600:02:011:0003; 2122480800:04:002:0008; 2122455100:02:001:0219; 2122455100:02:001:0282; 2122455100:02:001:0223; 2122480800:03:001:0002; 2122455100:02:001:0250; 2122455100:02:001:0279; 2122455100:02:001:0222; 2122455100:02:001:0254; 2122455100:02:001:0217; 2122455100:02:001:0216; 2122480600:02:011:0002; 2122481200:03:005:0003; 2122455100:02:001:0225; 2122485600:02:006:0011; 2122480600:02:001:0003; 2122480600:02:001:0005; 2122481200:03:004:0001; 2122480600:02:001:0004; 2122455100:02:001:0244; 2122481200:03:004:0002; 2122455100:02:001:0262; 2122480600:02:001:0004; 2122481200:03:004:0001; 2122455100:02:001:0218; 2122455100:02:001:0248; 2122481200:01:004:0011; 2122480600:02:001:0012; 2122481200:03:004:0001; 2122455100:02:001:0268; 2122480600:02:001:0006; 2122484800:05:002:0080; 2122455100:02:001:0220; 2122455100:02:001:0218; 2122455100:02:001:0260; 2122455100:04:001:0028; 2122483300:02:004:0006; 2122455100:02:001:0265; 2122480800:02:002:0009; 2122480800:04:002:0007; 2122480800:04:002:0006; 2122480800:04:002:0005; 2122483300:02:005:0012; 2122487900:02:003:0007; 2122483300:02:005:0014; 2122487400:01:005:0001; 2122483300:02:004:0005; 2122484800:05:002:0081; 2122455100:02:001:0260; 2122485600:02:006:0012; 2122480600:02:003:0001; 2122480600:01:006:2002; 2122480600:02:001:0014; 2122480600:02:001:0008; 2122455100:02:001:0261; 2122484800:04:003:0013; 2122480600:02:001:0015; 2122480600:02:001:0010; 2122480600:02:001:0011; 2122480600:02:001:0003; 2122455100:02:001:0249; 2122480600:02:001:0013; 2122455100:02:001:0783; 2122481200:03:005:0005; 2122481200:03:005:0001. Зі змісту висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 31 жовтня 2023 року складеного за результатами скарги ДСГП Ліси України (а.с.49-53 т.3) встановлено, що рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності за Міжгірською селищною радою вищевказаних земельних ділянок, а саме: від 04 липня 2023 року №№68294423, 68294671, 68295610, 68296250, 68296055, 68295731, 68294821, від 05 липня 2023 року №№68310620, 68310757, 68315277, 68314705, 68314238, 68310266, 68311054, від 07 липня 2023 року №№68354779, 68350597, 68349987, 68349485, 68348386, 68348315, 68354186, 68350504, 68349381, 68354420, 68350371, 68351439, 68353174, 68355802 державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Лойф О.Г., від 04 квітня 2023 року №№67060276, 67060557, 67060938, 67060015, 67059754 від 06 квітня 2023 року №№67088748, 67096436, 67096080, 67090915, 67091817, 67091484, 67087625, 67088269, від 07 квітня 2023 року №№67113792, 67108122, 67118244 державного реєстратора Колочавської сільської ради Закарпатської області Галай В.В., від 27 червня 2023 року №№68190200, 68189544, 68192282, 68191222, 68190745, 68188759, 68189367, 68191936, 68191557, від 28 червня 2023 року №68218766, 68216088, 68219133, 68209378, 68217103, 68216499, 68226457, 68216920, 68217337, 68210811, 68218189, 68211904, 68216308, від 29 червня 2023 року №№68239911, 68240155, від 30 червня 2023 року №№68266076, 68265970, 68261360, 68263328, 68262932, 68265549, 68261872, 68265443, 68265300, 68266338, 68264457, 68261541, 68265846, від 03 липня 2023 року №68280070, 68271867, 68271856, 68285048, 68271885, 68271950, 68271846, 68284922, від 04 липня 2023 року №№68293127, 68298761, 68299384, 68294666, 68299164, 68295453, 68295958, 68294144, 68298624, 68294567, 68293369, 68291285, 68291519, 68293777, 68293548, 68294290, 68294495, 68296253, від 05 липня 2023 року №№68308451, 68312144, 68309049, 68308890, 68312372, 68316482, від 04 серпня 2023 року №68736717 державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюка О.В., від 24 серпня 2023 року №69010437, від 25 серпня 2023 року №№69021405, 69029196, 69030194, 69030618, 69029444, 69030830, від 06 вересня 2023 року №№69169541, 69169734, 69170630, 69170310, 69169388, 69168702, 69168347, 69170104, 69168919, 69168548, 69170947, 69170469, 69168113, 69172359, від 07 вересня 2023 року №№ 69191596, 69194469, 69195102, 69194770, 69191090, 69192862, 69192258, 69191935, 69187386, 69194622, 69193130, 69193411, 69187584, 69186810, 69185726, 69186045, 69184327, 69186234, 69186620, 69186421, 69189097, 69188216, 69195501, 69184922, 69188694, 69195660, 69187022, 69195347, 69185890, 69195238, від 08 вересня 2023 року №№69218459, 69214680, 69214378, 69214845, 69214553, 69215366, 69215944, 69215811, 69215008, 69215625, 69218013, 69218108, 69218208, 69217861, 69218359, 69217739, 69213885, 69214126, 69214238, від 11 вересня 2023 року №№69231083, 69230680, 69229842, 69230929, 69231386, 69231217, 69228909, 69229406, 69228749, 69229157, 69226203, 69231598, 69226708, 69230479, 69232083, 69233554, 69233430, 69233290, 69233145, 69231744, від 14 вересня 2023 року №№69293379, 69293276, 69293518, 69287068, 69285830, 69287596, 69285442, 69285227, 69289845, 69286876, 69289676, 69288891, 69285671, 69290057, 69293179, 69289146, 69293051, 69290227, 69285977, від 15 вересня 2023 року №№69314015, 69315513, 69315388, 69315019, від 19 вересня 2023 року №69352462 державного реєстратора Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області Юрик Л.М., прийняті з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, то допущені при їх прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону, ці рішення підлягають анулюванню, а скарга - задоволенню частково. При цьому, достатні підстави для застосування до державних реєстраторів Вознюка О.В., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заходів впливу у вигляді тимчасового блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру прав відсутні. Так, на підставі вказаного висновку Мін`юстом прийнято спірний наказ від 23 листопада 2023 року за №4019/5 "Про задоволення скарги". Як зазначив суд першої інстанції, спірні правовідносини виникли з приводу оскарження результатів розгляду Мін`юстом скарги на рішення державних реєстраторів щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, з підстав, що така не стосується питання можливих чи допущених реєстратором порушень, як державним реєстратором норм та порядку проведення реєстраційних дій, а стосується захисту імовірного цивільного права третіх осіб, яке повинно доводитись в судових інстанціях, а не шляхом встановленим ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при розгляді скарг на рішення державних реєстраторів. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що з урахуванням системного аналізу змісту положень ч.ч.6, 9 ст.37 Закону та п.п.2,5,9,13 Порядку в частині обсягу повноважень Мін`юсту під час розгляду скарг на дії або бездіяльність державних реєстраторів, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду. Встановлення наявності обставин Мін`юстом здійснюється шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі необхідності Мін`юст витребовує документи (інформацію). Водночас Мін`юст не наділений повноваженнями вирішувати спір про право. Таким чином, перевірка викладених у поданій на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора скарзі обставин зводиться виключно до перевірки дотримання останнім визначених законодавством процедурних питань під час здійснення реєстраційних дій. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із наявними у Міністерства юстиції України повноваженнями у сфері державної реєстрації прав вирішення спору про право, в тому числі під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, до таких не відноситься, що свідчить про те, що під час розгляду скарги у відповідача не було очевидних та беззаперечних доказів наявності в ДСГП Ліси України права постійного користування спірною земельною ділянкою у розумінні Закону, або ж інших підстав, що свідчили б про порушення державними реєстраторами процедури вчинення реєстраційних дій, що стало фактично підставою прийняття оскарженого наказу, а тому такий є протиправним та підлягає скасуванню. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі, щодо порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав, регулюються нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі Закон №1952-IV). Згідно з ч.1 ст.37 Закону№1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду. За змістом п.1 ч.2 ст.37 Закону№1952-IV Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Вказане узгоджується також з положеннями п.17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 (далі Порядок №1128). Згідно з п.2 Порядку №1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом. Відповідно до п.5 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, зокрема, якщо розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу. За змістом п.6 Порядку №1128, якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня її реєстрації приймає мотивоване рішення про відмову в задоволенні такої скарги на підставі службової записки посадових осіб Мін`юсту чи відповідного територіального органу, погодженої відповідно заступником Міністра чи заступником керівника територіального органу Мін`юсту. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку. Пунктом 9 Порядку №1128 передбачено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню. Відповідно до п.13 Порядку №1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом. Згідно з ч.6 ст.37 Закону за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: - про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); - про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); - про залишення скарги без розгляду по суті. Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо: встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання; Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні; наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав; скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено; скаргу подано особою, яка не має на це повноважень; скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду; набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані; скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року. Відповідно п.1 ч.7 ст.37 Закону №1952-IV у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України. Підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є: а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав; б) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав; в) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України Про санкції. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України Про санкції), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини. Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Одночасно із визнанням прийнятим з порушенням цього Закону та анулюванням рішення державного реєстратора, анулюванням рішення територіального органу Міністерства юстиції України, а також у разі відсутності підстав для їх анулювання Міністерство юстиції України може прийняти одне із рішень, передбачених пунктами 4-6 цієї частини. Як вбачається з матеріалів справи, 31 жовтня 2023 року центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглядалась скарга ДСГП "Ліси України" від 09 жовтня 2023 року №8125/2-2023. Зі змісту вищевказаної скарги №8125/2-2023 від 09 жовтня 2023 року вбачається, що в обґрунтування протиправності рішень державних реєстраторів, ДСГП Ліси України покликається на наявне в нього право користування спірною земельною ділянкою, що суперечить загальним засадам державної реєстрації прав та унеможливлює реєстрацію права власності на такі за Міжгірською селищною радою. При цьому, даючи правову оцінку рішенню Міністерства юстиції України, суд першої інстанції виходив з наступного. Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону №1952-IV державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом ч.1 ст.3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Ч.2 ст.3 Закону №1952-IV передбачає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч.3 ст.3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Згідно з ч.4 ст.3 Закону №1952-IV будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом. За змістом ч.1 ст.4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають, серед іншого, право власності та право користування земельної ділянки. Ч.1 ст.7 Закону №1952-ІV передбачає, що Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 9-1) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч.3 ст.10 Закону №1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Зазначене кореспондується також з положеннями ст.18 Закону №1952-IV, яка регламентує порядок проведення державної реєстрації прав. Так, зокрема, згідно п.4 ч.1 ст.18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав передбачає, в тому числі, перевірку документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень. Згідно з ч.12, 13 ст.18 Закону №1952-IV у разі, якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження. Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше. Черговість розгляду заяв щодо одного об`єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав. Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав. Як вбачається зі змісту висновку комісії, під час розгляду скарги Колегія, дослідивши матеріали додані до скарги, встановила, що Розпорядженням Закарпатської обласної військової адміністрації від 10 жовтня 2022 року №648 Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, ДП Міжгірське лісове господарство надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення загальною орієнтовною площею 14444,00 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Пилипецької та Міжгірської територіальних громад Хустського району Закарпатської області. Матеріалами справи стверджується, що ДП Міжгірське лісове господарство було реорганізовано шляхом приєднання до ДСГП Ліси України відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2022 року №848 Про припинення ДП Міжгірське лісове господарство та затвердження складу Комісії з припинення. Крім того, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 18 січня 2023 року №158 Про затвердження передавального акта ДП Міжгірське лісове господарство затверджено передавальний акт про передачу майна, прав та обов`язків ДП Міжгірське лісове господарство до ДСГП Ліси України. При цьому, на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21 жовтня 2021 року №675 ДП Міжгірське лісове господарство є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства Верхньогірського лісового господарства, якому розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 23 травня 2016 року №254 передано у постійне користування лісові ділянки, ведення лісового господарства на яких здійснювала філія Міжгірське лісове агропромислове господарство Державного підприємства Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств, ДП Верхньогірського лісового господарства, площею 14444 га, для ведення лісового господарства, охорони лісів, використання та відтворення лісових ресурсів. Як встановлено судом першої інстанції, і цей факт не заперечується сторонами, матеріали скарги разом з висновком Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції містяться в архіві Відділу документального та статистичного забезпечення Міністерства юстиції України. Так, нормами чинного законодавства встановлений обов`язок державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій перевіряти, в тому числі, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема шляхом використання відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав або інших загальнодоступних реєстрах. При цьому, набуття права власності та права користування на нерухоме майно ґрунтується на кількох юридичних фактах: підставі виникнення такого права у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України (договір та інший правочин тощо), рішенні щодо державної реєстрації прав, відповідному реєстраційному записі в Державному реєстрі прав. Зазначені юридичні факти в сукупності є правотвірним складним юридичним фактом. Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що за нормами чинного законодавства України особа набуває право власності та право користування на нерухоме майно та має змогу повноцінно його здійснювати тільки після державної реєстрації такого права, тобто ухвалення рішення щодо його державної реєстрації, внесення та подальшого збереження (наявності) відповідного реєстраційного запису в Державному реєстрі прав. Матеріалами справи стверджується, що Міжгірською селищною радою було подано заперечення на скаргу ДСГП "Ліси України" від 09 жовтня 2023 року та зазначено, що в судових інстанціях перебуває ряд судових справ, де встановлюються чи оскаржуються дії скаржника, права скаржника та Міжгірської селищної ради в частині приналежності наразі речових прав на земельні ділянки, в тому числі на ті, які були предметом оскаржуваних реєстраційних дій, а саме: 907/277/23, 907/148/23 та 907/974/22, що перебувають на розгляді Господарського суду Закарпатської області (а.с.13-16 т.1). Належних доказів на підтвердження права володіння чи користування спірними земельними ділянками у Державному реєстрі прав на час вчинення реєстраційних дій відповідачем не надано, і матеріали справи таких не містять. З врахуванням наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скаржник не має на даний час, як і на день проведення реєстраційних дій, жодних встановлених прав, в тому числі, речових, які б надавали змогу встановити державним реєстраторам, дії та рішення яких оскаржуються, суперечність права Міжгірської селищної ради та надуманого права скаржника, оскільки таке останній потребує довести в судових інстанціях. Як на підставність наведених вище доводів, позивач просить звернути увагу на доступні рішення Господарського суду Закарпатської області, які набули законної сили в межах проваджень та не оскаржені заявником, а саме: ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову по справі №907/277/23 та по справі №907/148/23, де встановлено обставини наявності саме у Міжгірської селищної ради права комунальної власності на землі, які були предметом реєстраційних дій, що оскаржуються. Разом з тим, наведені вище обставини не були взяті до уваги Колегією під час розгляду скарги, а також обставини, встановлені судовими рішеннями, зокрема, у справі №907/148/23. Крім того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-ІХ від 28 квітня 2021 року, який набрав чинності 27 травня 2021 року, Розділ X "Перехідні положення" Земельною кодексу України було доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання ним чинності землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних га міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності ним пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з мстою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Таким чином, до 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані. З системного аналізу наведених вище законодавчих приписів, суд першої інстанції правильно зауважив, що Законом №1423-ІХ було чітко сформульовано подальший принцип розмежування земель державної і комунальної власності. З 27 травня 2021 року та до 01 січня 2023 року було надано можливість, зокрема, державним лісогосподарським підприємствам, зокрема, таким як ДП Міжгірське лісове господарство оформити у визначений законом спосіб право постійного користування на землі лісогосподарського призначення, на які у них відсутні відповідні правовстановлюючі документи. Щодо доводів заявника про те, що він є постійним користувачем зазначених вище земельних ділянок, оскільки в нього наявні планово - картографічні матеріали лісовпорядкування на вказані земельні ділянки, зокрема, проект організації та розвитку лісового господарства державного підприємства "Верхньогірське лісове господарство" Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства", правонаступником якого він є, то суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що пункт 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України чітко зазначає про два випадки, за наявності яких виникає право постійного користування, чи прирівняне до такого право користування у заявника: 1) це право постійного користування, що підтверджується належним державним актом на постійне користування землями лісогосподарського призначення; 2) це право постійного користування, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування земель лісового фонду, які надані до набрання чинності Земельним кодексом України. Разом з тим, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування заявника не можуть бути підтвердженням постійного користування, оскільки такі не надавалось Головному державному спеціалізованому лісогосподарському агропромисловому підприємству Закарпатагроліс (попереднику заявника) до дати набрання чинності Земельним кодексом України, так як таке створене тільки в 2003 році, що підтверджується доданими до заперечення доказами, зокрема, наказом №57 від 07 березня 2003 року Міністерства аграрної політики України. Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що вирішення спору щодо наявності (відсутності) у особи речового права на нерухоме майно необхідно здійснювати в судовому порядку, а не шляхом подання скарги до Міністерства юстиції України на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, оскільки такий спір пов`язаний із захистом особою цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності на це ж майно, а тому скасування рішення про державну реєстрацію права власності в межах розгляду скарги суперечить конституційному принципу непорушності права приватної власності. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно із наявними у Міністерства юстиції України повноваженнями у сфері державної реєстрації прав вирішення спору про право, в тому числі під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, до таких не відноситься, що свідчить про те, що під час розгляду скарги у відповідача не було очевидних та беззаперечних доказів наявності в ДСГП Ліси України права постійного користування спірною земельною ділянкою у розумінні Закону, або ж інших підстав, що свідчили б про порушення державними реєстраторами процедури вчинення реєстраційних дій, що стало фактично підставою прийняття оскарженого наказу, а тому такий є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Щодо доводів апелянта про те, що вказаний позов є спором про право, а тому провадження у справі підлягає закриттю, то колегія суддів такі відхиляє, оскільки позивач звернувся в суд з цим позовом з підстав порушення процедури, а не з покликанням на порушення майнових прав, і судом першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно вирішено вказане клопотання. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29). Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 195, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі №260/1805/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 15 липня 2025 року.