Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/22438/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/22438/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 20 жовтня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 треті особи: військова частина НОМЕР_2 , Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Військова частина НОМЕР_2 , Міністерство оборони України, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №17 від 16.01.2023 про виведення майора ОСОБА_1 в розпорядження; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити майора його на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 ; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити у встановленому чинним законодавством України порядку йому грошове забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2023 до дня прийняття судом рішення у цій справі, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, премій тощо), що були встановлені позивачу за посадою з урахуванням вже виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог вказує, що протягом 2022 року брав участь у бойових діях. У зв`язку із отриманим пораненням проходив лікування у стаціонарі, проте, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2023 №6 його було визнано таким, що самовільно залишив військову частину, та призупинено виплату грошового забезпечення. Також наказом командира військової частини НОМЕР_1 №17 від 16.01.2023 позивача зараховано в розпорядження командира 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України у зв`язку з тривалим лікуванням. Вважаючи, що переведення відбулось з порушенням Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положення "Про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ", затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, позивач звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову. Позивач вважає своє звільнення з займаної посади та виведення поза штат протиправним, оскільки він у цей період знаходився на лікарняному. У додаткових поясненнях третя особа - Міноборони України спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить залишити його без змін. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 у березні 2022 року призваний до лав Збройних Сил України згідно з Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №69/2022. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №93 від 28.05.2022 призначений на посаду заступника командира військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до витягу з наказу №6 від 16.01.2023 ОСОБА_1 звільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира 9 армійського корпусу сухопутних військ Збройних Сил України (а.с.231). На підставі зазначеного вище наказу №6, прийнято наказ командира військової частини НОМЕР_1 №17 від 16.01.2023, яким майора ОСОБА_1 зараховано в розпорядження командира 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України у зв`язку з тривалим лікуванням. Не погоджуючись з цим наказом та діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке. Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що предметом позову є питання правомірності винесення командиром військової частини НОМЕР_1 наказу №17 від 16.01.2023, відповідно до якого позивача зараховано в розпорядження командира 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України у зв`язку з тривалим лікуванням. Так, з матеріалів справи слідує, що 18.07.2022 ОСОБА_1 отримав вибухову травму, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 204/р. від 02.11.2022. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. З частини сьомої статті 6 Закону України № 2232-XII слідує, що порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством (частина дванадцята статті 6 Закону України № 2232-XII). Військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули (частина тринадцята статті 6 Закону України № 2232-XII). Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби. Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. Відповідно до абзацу 3 пункту 110 розділу ІV Положення № 1153/2008 від 10.12.2008, переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. Згідно з пунктом 112 Положення № 1153/2008 військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують. Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди. Відповідно до норм пункту 85 Положення №1153/2008 призначення військовослужбовців на посади за станом здоров`я здійснюється на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії. Згідно з пунктом 116 Положення № 1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, зокрема: 15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення; Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади. Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників). Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов`язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду). Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що, як передбачено чинним законодавством, однією з підстав для зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання, є, зокрема, перебування військовослужбовця на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою. З матеріалів справи встановлено, що 18.07.2022 ОСОБА_1 отримав вибухову травму: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравму. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 465-п позивач перебував на обстеженні і лікуванні: - із 21.07.2022 по 21.07.2022 у Комунальному некомерційному підприємстві "Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги" м.Черкаси; - із 22.07.2022 по 29.07.2022 у військовій частині НОМЕР_3 ; - із 01.08.2022 по 20.08.2022 та із 22.08.2022 по 10.09.2022 у Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний медичний центр вертебрології і реабілітації" Житомирської обласної ради; - із 14.09.2022 по 28.09.2022 у Комунальному некомерційному підприємстві "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради; - із 29.09.2022 по 30.09.2022 у Комунальному підприємстві "Лікарня № 1" Житомирської міської ради; - із 08.11.2022 по 24.11.2022 та із 03.01.2023 по 13.01.2023 у Комунальному підприємстві "Лікарня № 2 ім.В.П.Павлусенка" Житомирської міської ради; - із 14.12.2022 по 02.01.2023 та із 15.01.2023 по 06.02.2023 у Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради; - із 07.02.2023 по 10.03.2023 у Національному військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь". Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01 жовтня 2022 року №126 ОСОБА_1 прибув з лікування у КНП "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради та з 01 жовтня 2022 року йому було надано відпустку за станом здоров`я на 30 діб на підставі довідки військово-лікарської комісії від 30 вересня 2022 року. 01.03.2023 госпітальною військово-лікарською комісією психоневрологічного профілю НВМКЦ "ГВКГ" був проведений медичний огляд ОСОБА_1 з метою встановлення ступеня придатності до військової служби. Згідно з постановою госпітальної військової-лікарської комісії психоневрологічного профілю НВМКЦ "ГВКГ" від 01.03.2023 №465-п, затвердженої ЦВЛК Збройних Сил України 10.03.2023, ОСОБА_1 , на підставі статті 17-а графи IIІ Розкладу хвороб, було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Отже, позивач у період з 21.07.2022 по 10.03.2023 з незначними перервами перебував на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я. В обґрунтування протиправності наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2023 № 17 позивач посилається на порушення вимог підпункту 15 пункту 116 Положення № 1153/2008, оскільки на момент його винесення позивач фактично не перебував на тривалому лікуванні. Оцінюючи правомірність винесення оскаржуваного наказу, суд зазначає, що Положенням № 1153/2008 не визначено поняття «тривалого лікування». Порядок виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153 визначає Інструкція "Про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Пунктом 4.17 розділу IV Інструкції №170 встановлено, що зарахування військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб здійснюється з урахуванням таких особливостей: звільнення з посад і зарахування військовослужбовців у випадку, визначеному підпунктом 15 пункту 116 Положення, проводяться з дня вибуття з військової частини на лікування в розпорядження посадової особи, до номенклатури посад якої належить посада офіцера, або в розпорядження керівника органу військового управління, командира з`єднання, у підпорядкуванні яких є військова частина, де проходила військову службу особа рядового, сержантського або старшинського складу. Таким чином, враховуючи, що згідно з матеріалами справи позивач, починаючи з 21.07.2022, та тривалий час після цього проходив лікування у зв`язку з пораненням, отриманим під час бойових дій, оскаржуваний ним наказ від 16.01.2023 №17 був виданий з дотриманням вимог законодавства та відомчих нормативно-правових актів, що регулюють порядок проходження військової служби. Так, згідно з матеріалами справи, починаючи з 21.07.2022, позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з медичних карт стаціонарного хворого, перехідним епікризом з медичної карти хворого, свідоцтвом про хворобу (а.с.98-105). Наведені обставини свідчать про перебування позивача на лікуванні у зв`язку травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, на момент винесення спірного наказу. Посилання апелянта на те, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.01.23 №6 по стройовій частині про виключення позивача з усіх видів забезпечення у зв`язку з самовільним залишенням військової частини визнаний протиправним та скасований згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі №240/15060/23, не спростовує встановлених у справі обставин щодо перебування військовослужбовця ОСОБА_1 на лікуванні протягом значного часу. З огляду на вищенаведене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2023 №17, оскільки обставини справи свідчать, що він прийнятий відповідно до вимог чинного законодавства. Отже, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність винесення наказу командира військової частини НОМЕР_1 №17 від 16.01.2023, тому підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання поновити майора ОСОБА_1 на посаді заступника командира військової частини з проведенням нарахування і виплати грошового забезпечення відсутні. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає помилковим врахування судом першої інстанції обставин, що позивач не планує в майбутньому продовжувати військову службу, а виявив бажання звільнитись з лав Збройних Сил України у відставку за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, зроблений з урахуванням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі № 240/10049/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, ґрунтуватись на дійсних обставинах справи та не залежати від ймовірного волевиявлення сторони в майбутньому. Враховуючи те, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок по суті заявлених позовних вимог, і доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, судова колегія вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 необгрунтованою. Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстав для його скасування не встановлено, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.