Постанова 4854 № 400/3395/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3395/24 Категорія:112030000 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О. Місце ухвалення: м. Миколаїв Дата складання повного тексту:30.12.2024р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням i виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У квітні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до Міністерства оборони України (далі МОУ), в якому просили: - визнати протиправними дії комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги батьку, ОСОБА_1 та матері, ОСОБА_2 загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенанта ОСОБА_3 ; - скасувати рішення комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 березня 2024 року №5/в в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги батьку, ОСОБА_1 та матері, ОСОБА_2 загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенанта ОСОБА_3 . Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі вказували, що їх син ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час загибелі він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, однак відповідачем протиправно на заяву позивачів було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю їх сина під час захисту Батьківщини. Підставою для відмови відповідач вказав ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-XII), відповідно до якої виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо інвалідність військовослужбовця є наслідком вчинення злочину або адміністративного правопорушення. Однак, таку відмову позивачі вважають протиправною, оскільки твердження відповідача спростовується результатами службового розслідування, висновком експерта від 01 травня 2022 року, що син позивачів не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, постановою відділення №4 Синельниківського районного управління поліції ГУ НП Дніпропетровської області про закриття кримінального провадження, у зв`язку з відсутністю у діянні складу порушення. Тому, позивачу просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що 15 березня 2024 року рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим витягом з протоколу від 15 березня 2024 року №5/в, відмовлено в призначені одноразової грошової допомоги на підставі того, що смерть ОСОБА_3 , є наслідком ДТП. Зазначене рішення було обґрунтовано, тим що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 31 травня 2022 року №12022041530000062 відділення №4 Синельниківського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровської області в діях водія ОСОБА_3 вбачаються порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху. Отже, ДТП сталося в результаті порушення ПДД, тобто в наслідок адміністративного правопорушення. Стаття 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення ПДД, що відповідно до ст. 16-4 Закону №2011-XII, що виключає отримання позивачами одноразової грошової допомоги. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до МОУ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним рішення комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 15 березня 2024 року №5/в про відмову позивачам у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 . Зобов`язано комісію МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та додані до неї документи про призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини ОСОБА_3 в порядку і розмірі, передбаченому Законом №2011-XII, з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі МОУ ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги: - смерть ОСОБА_3 є наслідком порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, тобто з ознаками адміністративних правопорушень, що дало достатні правові підстави комісії МОУ з розгляду питань повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняти рішення про відмову у призначені одноразової грошової допомоги; - особа, має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця та таке право залежить від причинно- наслідкового зв`язку між причиною та настанням смерті; - при цьому, загибель військовослужбовця не має бути наслідком, зокрема: вчинення ним адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року іншими учасниками справи не оскаржено. Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги МОУ, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. В 2024 році батьки ОСОБА_3 звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 їх сина. 15 березня 2024 року. рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим витягом з протоколу від 15 березня 2024 року №5/в, відмовлено в призначені ОГД на підставі, що смерть ОСОБА_3 , є наслідком ДТП. Позивачі не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідача звернулись до суду з даним позовом. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим. За таких обставин, належним способом захисту порушених прав позивачів є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та додані до неї документи про призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини ОСОБА_3 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Наказу Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII. Згідно ч.1 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст. 16 Закону №2011-XII передбаченою, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: - загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; - смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; - загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві. За змістом ч.1 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: - 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; - 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону; - 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп.4 п.2 ст. 16 цього Закону). Відповідно до ст. 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується МОУ, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Згідно ст. 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: - а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; - б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; - в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); - г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок № 975). Відповідно до п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; - у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Пунктом 4 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі: - загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; - смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби; - загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста: - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених пп.1 п.4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть) (п.5 Порядку № 975). Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами (далі розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: - вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; - вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; - навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); - подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (пп.12, 13, 19 Порядку №975). Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 20 жовтня 2023 року №3589, травма, яка призвела до смерті та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини. Зі змісту цього витягу з протоколу вбачається, що комісією ВЛК було досліджено травми загиблого ОСОБА_3 , обставини загибелі, а також постанову про закриття кримінального провадження від 31 травня 2022 року та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01 червня 2022 року. Відповідно до пп.а п.21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14 серпня 2008 року №402 (в редакції чинній на час складання протоколу, внесеними змінами Наказом Міністерства оборони №490 від 18 серпня 2023 року), постанова ВЛК у формулюванні "Поранення (контузія, травма, каліцтво), так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення. Таким чином, витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 20 жовтня 2023 року №3589 є належним документом, який підтверджує факт того, що травма, яка призвела до смерті та причина смерті, пов`язані із захистом Батьківщини. У разі якщо б травма ОСОБА_3 , що призвела до смерті військовослужбовця була б наслідком вчинення ним, у даному випадку адміністративного правопорушення, то ВЛК не застосувало б формулювання, що травма пов`язана з захистом Батьківщини. Тобто, сам факт зазначення у протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України №3589 "травма, яка призвела до смерті та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини" є спростуванням того, що травма ОСОБА_3 , що призвела до смерті була б наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення. Відповідачем до суду не надано жодного належного доказу на спростування зазначеного, а спірне рішення та доводи відповідача у відзиві гуртуються лише на припущеннях, що загиблий ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення. До того ж, повноваження щодо наявності складу адміністративного правопорушення в діях будь-якої особи та притягнення до адміністративної відповідальності не належить до повноважень відповідача. На підставі матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача не було правових підстав для тверджень про те, що смерть ОСОБА_3 є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або перебування у стані алкогольного сп`яніння, а відтак і для відмови у призначенні позивачам одноразової грошової допомоги з наведених підстав. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню. За змістом статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії тощо. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивачів є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та додані до неї документи про призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини ОСОБА_3 в порядку і розмірі, передбаченому Законом №2011-XII, з урахуванням висновків суду. Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31 січня 2024 року у справі №480/4122/22, від 09 вересня 2025 року у справі 240/5502/24. Підсумовуючи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 20 жовтня 2025 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.