Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/25682/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25682/25 Категорія:112030000 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту:20.02.2026р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України про: - визнати протиправним та скасування п.16 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у формі протоколу №29/в від 18 квітня 2025 року засідання Комісії Міністерства оборони України, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги Совенко Н.С., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , внаслідок загибелі військовослужбовця, що мала місце під час виконання ним обов`язків військової служби; - зобов`язати Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю - ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 16, 16-2, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі Закон №2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №975 (далі Порядок №975), що відповідає 750-кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного 2023 року; - стягнути з відповідача судові витрати. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що було відмовлено у виплаті спірної допомоги з посиланням на те, що смерть ОСОБА_3 є наслідком дорожньо-транспортної пригоди (ДТП). У рішенні зазначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону №2011-XII не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення. Позивачка вважає такі висновки необґрунтованими та вказує, що ОСОБА_3 не притягався за скоєння ДТП ані до адміністративної відповідальності, ані до кримінальної відповідальності. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що особа має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця та таке право залежить від причинно-наслідкового зв`язку між причиною та настанням смерті. При цьому, загибель військовослужбовця не має бути наслідком, зокрема: вчинення ним адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт вказав про неврахування судом першої інстанції, що вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, повинно бути підтверджено відповідачем належними та допустимими доказами, виходячи із положень КУпАП та відповідач не наділений повноваженнями самостійно встановлювати чи відносяться діяння особи до адміністративного правопорушення. Апелянтом зазначено, що саме лише посилання на вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення на час настання смерті не є підставою для відмови у виплаті спірної допомоги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. ОСОБА_1 є дружиною померлого військовослужбовця ОСОБА_3 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином померлого військовослужбовця ОСОБА_3 . Смерть ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 17 лютого 2023 року. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті №609 від 16 лютого 2023 року встановлено, що загибель ОСОБА_3 сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 , причиною смерті є: водій легкового автомобіля, потерпілий внаслідок зіткнення з важким вантажним транспортним засобом. Згідно Витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців №1034 від 29 лютого 2024 року травма старшого лейтенанта ОСОБА_3 1977 року народження "Інші уточнені трави із залученням декількох ділянок тіла. Поліорганна недостатність", яка призвела до смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 17 лютого 2023 року, лікарським свідоцтвом про смерть від №609 від 16 лютого 2023 року "ТРАВМА, ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ І ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАННІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ". В зв`язку з наведеними обставинами позивач в інтересах ОСОБА_2 звернулася з приводу отримання одноразової грошової допомоги в зв`язку зі смертю військовослужбовця, її чоловіка, надавши відповідну заяву та копії документів до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З копії Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18 квітня 2025 року №29/в вбачається, що позивачці та сину померлого було відмовлено у виплаті означеної допомоги з посиланням на те, що смерть ОСОБА_3 є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення. При цьому, у вказаному протоколі зазначено, що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження ГУНП в Миколаївській області від 30 листопада 2023 року №12023152150000015, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем, допустив виїзд на зустрічну смугу відносно його напрямку та допустив зіткнення передньою лівою частиною автомобіля під його керуванням з передньою частиною вантажного автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_3 від отриманих травм помер. Кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а саме у зв`язку із смертю винної особи. Також водієм порушено вимоги п.п.2.3, 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306. Смерть ОСОБА_3 є наслідком дорожньо-транспортної пригоди. Статтею 286 4.2 КК України передбачено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого. Статтею 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху. Стаття 124 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність учасників дорожнього руху, за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, 3 вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Не погодившись із вищезазначеним, позивач звернулася до суду з позовною заявою. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що кримінальне провадження за фактом скоєння ОСОБА_3 було закрито за відсутності в діях складу кримінального правопорушення не спростовує наведені вище висновки про причинно-наслідковий зв`язок дій останнього з настанням смерті, за наявності порушення правил дорожнього руху, що є адміністративним правопорушенням. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №975. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено). Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого Відповідно до п.п.1, 6 ст. 16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених пп.1-3 п.2 ст. 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у ст. 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений п.8 цієї ст., не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у ст. 16-1 цього Закону. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (п.9 ст. 16-3 Закону №2011-XII). Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст). Згідно з п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. За п.4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі: - загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; - смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби; - загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві. Відповідно до приписів п.5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста: - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підп.1 п.4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 п.4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть). З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення відповідача щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю військовослужбовця внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) мотивовано посиланням на пункт а) ч.1 ст. 16-4 Закону №2011-XII, відповідно до якого призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення. З огляду на наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що вчинення правопорушення це об`єктивний факт, діяння особи, що порушує норми права, а притягнення до відповідальності це процесуальна діяльність уповноважених органів, що завершується винесенням відповідного акта (постанови, вироку). У випадку смерті особи, яка вчинила правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю на підставі п.7 ст. 247 КУпАП. Це робить винесення постанови про притягнення до відповідальності щодо померлої особи процесуально неможливим. Верховний Суд у справі №160/2379/21 вказав, що подання зазначених у Порядку №975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону №2011-XII, за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги. З вищевикладеного слідує, що відповідна комісія при здійсненні перевірки поданих документів повинна не лише констатувати факт вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення на час настання смерті, проте перевірити докази, які свідчать про причинно-наслідковий зв`язок дій загиблого військовослужбовця із настанням смерті, та надати їм належну оцінку. З матеріалів справи вбачається, що в діях водія ОСОБА_3 вбачаються невідповідності п.п.п.2.3 "б", 10.1., 10.4. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП; вказана дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 правил дорожнього руху України, що підтверджується з: лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті №609 від 16 лютого 2023 року, постанови про закриття кримінального провадження від 30 листопада 2023року №12023152150000015. Колеігя суддів вважає необхідним зазначити, що норми ст. 16-4 Закону №2011-XII не вимагають для відмови у виплаті спірної допомоги наявність обвинувального вироку суду або постанови про притягнення до адміністративної відповідальності загиблого військовослужбовця, як обов`язкову складову у відмові виплатити таку допомогу. Наведені вище висновки стосовно необхідності закриття адміністративного провадження щодо померлої особи в зв`язку зі смертю роблять неможливим прийняття постанови про визнання померлої особи винною у скоєнні адміністративного правопорушення, на наявності якої наполягали доводи позовної заяви. Аналогічні норми містить і п.5 ч.1 ст. 284 КПК України, за яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Підсумовуючи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було вивчено докази, копії яких надано також і до суду, які свідчать про те, що ДТП, за наслідками якого загинув ОСОБА_3 , було саме наслідком його дій з порушення правил дорожнього руху, що в свою чергу, дає можливість зробити висновок про обґрунтованість відмови у виплаті спірної допомоги за п. а) ч.1 ст. 16-4 Закону №2011-XII. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи. Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 15 червня 2026 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.