Постанова Волинський апеляційний суд № 161/4755/24

Справа № 161/4755/24 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В. Провадження № 22-ц/802/1161/25 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 жовтня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І., секретар Власюк О. С., з участю: представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 подану його представником ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 серпня 2025 року в складі судді Ковтуненка В. В., В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою суду від 23 липня 2025 року позовну заяву адвоката Редька Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишено без розгляду зв`язку із неодноразовою неявкою в судове засідання позивача, явка якого була визнана обов`язковою судом. 04 серпня 2025 року представником відповідача ОСОБА_3 , адвокатом Богачуком Ярославом Олександровичем було подано до суду заяву про стягнення понесених судових витрат з позивача. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 39 400 гривень на підставі ч.5 ст. 142 ЦПК України. Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 18 серпня 2025 року заяву задоволено. Постановлено в порядку вирішення питання про розподіл судових витрат в цивільній справі № 161/4755/24 за позовною заявою адвоката Редька Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , 39 400,00 гривень в якості компенсації понесених та документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, внаслідок необґрунтованих дій ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі представник позивача просить ухвалу скасувати, відмовити в стягненні судових витрат. Покликається на те, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено, які саме дії позивача є необґрунтованими, чи були дії позивача умисними та чим це підтверджується. На думку позивача в суду не було перешкод у розгляді справи. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 , явка якого в судові засідання визнана судом обов`язковою, не з`явився в жодне з десяти призначених судових засідань, його неявка в судові засідання носила систематичний характер та перешкоджала розгляду цивільної справи, вважав дії позивача необгрунтованими. Унаслідок таких дій відповідачем ОСОБА_5 понесено витрати на професійну правничу допомогу. Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 цього Кодексу. Частиною 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони. Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу. Отже, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Водночас, саме по собі звернення позивача до суду за захистом порушеного права не може свідчити про зловживання процесуальними правами, а дії, направлені на захист свого права, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодування понесених витрат на правову допомогу. Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами. У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18) Верховний Суд зазначив, що залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами. Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 грудня 2022 року у справі № 910/12184/20 вказав, що неявка повноважного представника позивача, належно повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки можуть кваліфікуватися як необґрунтовані дії у розумінні частини п`ятої статті 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій. У постановах від 14 травня 2024 року в cправі № 916/3278/21, від 25 квітня 2024 року в справі № 903/1079/23 Верховний Суд вказав, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під цими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача». Верховний Суд зазначив, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов. Із змісту мотивувальної частини ухвали Луцького міськрайонного суду від 23 липня 2025 року вбачається , що позивач ОСОБА_2 десять разів поспіль не з`явився в судове засідання без поважних причин, у той час як його явка визнана судом обов`язковою, такі дії носили систематичний характер і перешкодили розгляду справи, тому позов ОСОБА_2 був залишений без розгляду у зв`язку із повторною неявкою в судове засідання позивача. На думку колегії суддів, саме позивач, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_3 , створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення нею договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, заперечень, проте особисто позивач та його представник не з`являлись у судові засідання, що вказує на правильність висновку суду першої інстанції про необгрунтовані дії з боку позивача. Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання , з чим позивач погодився та не оскаржив ухвали суду про залишення позову без розгляду, свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків. Суд першої інстанції проаналізував дії позивача у цій справі, дійшов правильного висновку, що такі дії були необґрунтованими, недобросовісними, перешкодили розгляду цивільної справи. Висновок суду першої інстанції про необхідність у понесених відповідачем витратах з надання правничої допомоги відповідає фактичним обставинам справи, з яких вбачається, що у зв`язку з поданим позовом відповідачка укладала угоду з адвокатом та сплатила встановлений в договорі фіксований гонорар у розмірі 39400 грн., представником підготовлено та подано мотивований відзив на позовну заяву з додатками, підготовлено письмові заперечення на клопотання про зменшення судових витрат, представник відповідача неодноразово з`являвся в судові засідання, які відкладались з підстав неявки в судове засідання позивача та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зменшення суми понесених витрат, які підлягають стягненню на користь відповідача. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України). Такого обов`язку позивач не виконав. Аргументи апеляційної скарги про неспівмірність стягнутих витрат зводяться до незгоди з висновками суду та грунтуються на суб`єктивному розумінні поняття складності справи та вагомості її для відповідача, тому апеляційний суд відхиляє такі доводи. Покликання в апеляційній скарзі на помилковість висновків суду щодо необгрунтованості дій позивача є безпідставними, оскільки в ухвалі Луцького міськрайонного суду від 23 липня 2025 року про залишення позову без розгляду, яка набрала законної сили, встановлено, що позивач систематично, упродовж десяти судових засідань, не з`являвся на виклик суду без поважних причин, самоусунувся від розгляду справи, чим перешкодив розгляду справи, яку особисто ініціював. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржена ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - без змін. Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 необхідно стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5000 гривень витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. На підтвердження понесених витрат представник відповідача ОСОБА_3 до відзиву на апеляційну скаргу позивача долучив додаткову угоду до договору про надання послуг професійної правничої допомоги від 26.03.2024 в суді апеляційної інстанції, з якого вбачається про сплату за надання професійної правничої допомоги в апеляційному суді гонорару в розмірі 5000 грн., що також підтверджено платіжною інструкцією від 23.09.2025. Представником відповідача подано вмотивований відзив на апеляційну скаргу, також представник брав участь в суді апеляційної інстанції, тобто виконав умови додаткової угоди. Відзив на апеляційну скаргу з додатками доставлено до електронних кабінетів позивача та його представника, які заперечень щодо такого розміру витрат не подавали. Керуючись статтями 268, 367, 368, 375,389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, ухвалив: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 подану його представником ОСОБА_4 залишити без задоволення. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 серпня 2025 року в даній справі залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5000 грн витрат на професійну правничу в апеляційному суді. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення. Головуючий Судді: