Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/466/23(914/555/25)

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" жовтня 2025 р. Справа №914/466/23(914/555/25) Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя Желік М.Б. судді Орищин Г.В. Галушко Н.А. за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернешнл" від 07.07.2025 (вх.ЗАГС №01-05/2117/25 від 08.07.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 (суддя Цікало А.І., повне рішення складено 16.06.2025) у справі №914/466/23 (914/555/25) за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернешнл" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 223664,43 грн. в межах справи №914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" за участю представників: від позивача: представник Безручко М.В. (в режимі відеоконференції); від відповідача: представник Кінаш Д.В. Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 у справі №914/466/23 (914/555/25) в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 223664,43 грн. - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 в цій справі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 08.07.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк на подання відзиву до 11.08.2025 та призначено розгляд справи на 03.09.2025. 15.07.2025 представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/5510/25), в якому просить оскаржене рішення залишити без змін. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 розгляд справи відкладено на 08.10.2025. В судовому засіданні 08.10.2025 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати. Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржене рішення без змін. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке. Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції. В провадженні Господарського суду Львівської області на стадії судової процедури розпорядження майном перебуває справа №914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл", провадження у якій відкрито 15.02.2023. Повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі №914/466/23 на розпорядника майна - арбітражного керуючого Сокола О.Ю., покладено виконання обов`язків керівника боржника. 28.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 223664,43 грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.03.2025 відкрито провадження у справі № 914/466/23(914/555/25), постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в межах справи №914/466/23 про банкрутство ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл". Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч дії мораторію, введеного на задоволення вимог кредиторів боржника 15.02.2025, на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.05.2024 у справі №914/466/23 (523/9434/23) про стягнення з ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та відповідного наказу, приватний виконавець Колечко Д.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 стягнув з боржника заборгованість в розмірі 347 329,86 грн., основну винагороду приватного виконавця та витрати виконавчого провадження. Позивач вважає, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 223 664,43 грн. (яка виникла до 15.02.2023) є конкурсною заборгованістю та не могла бути стягнена з боржника на користь ОСОБА_1 . Протиправне стягнення приватним виконавцем цих коштів на користь відповідача свідчить про недобросовісність дій приватного виконавця та ОСОБА_1 . Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, наголошував на тому, що підставою отримання грошових коштів було рішення суду, яке не оскаржувалося та набуло законної сили. Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, керувався такими висновками: - хоча середній заробіток за час затримки розрахунку не є заробітною платою як такою, однак прирівнюється до заробітної плати; - якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття майна, статтю 1212 ЦК України можна застосувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена; - всупереч вимогам частини другою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, розпорядник майна в межах розумних строків не повідомив приватного виконавця про запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів; - кошти, стягнення яких є предметом спору, отримані відповідачем під час примусового виконання рішення суду, яке не скасовано; - в матеріалах справи відсутні докази порушення приватним виконавцем вимог закону під час виконання рішення суду, отже, відповідач на законній підставі отримав кошти, стягнення яких є предметом даного спору; така підстава на час розгляду справи не відпала. Узагальнені доводи апелянта (позивача) та заперечення відповідача. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, а також, без належного дослідження доказів, наявних в матеріалах справи та без з`ясування обставин, що мають значення для справи. На підтвердження зазначеного апелянт покликається на такі доводи: - розпорядник майна подав заяву про участь у судовому засіданні 29.05.2025 об 09 год. 15 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, однак розпорядника майна не було приєднано до зазначеного судового засідання без будь-яких обґрунтувань та пояснень; - з 15.02.2023 діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, а отже боржник не має права задовольнити вимоги конкурсних кредиторів; - в позовній заяві було здійснено посилання на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду, в яких, зокрема, зазначено: - провадження у справах про банкрутство формується на засадах конкуренції кредиторів; - обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом; - інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету за яким вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство; - заборгованість боржника не може погашатися поза процедурою банкрутства і встановленої статтею 64 КУзПБ; - боржник, під час дії мораторію, не має права здійснити погашення конкурсних вимог, що виникли до 15.02.2023; - Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 вказала, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати; - відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.03.2023 у справі №910/1800/22, при визначенні статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) слід виходити з того, що відповідний статус пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог (до моменту відкриття справи про банкрутство чи після) і не пов`язаний зі строком виконання зобов`язань; - рішенням суду від 21.05.2024 у справі №914/466/23(523/9434/23) стягнуто з боржника середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 347 329,86 грн, який відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 не входить до структури заробітної плати; - трудові відносини між боржником та слюсарем з ремонту технологічних установок ОСОБА_1 припинено з 15.04.2021 та встановлено дату поновлення на посаді з 04.07.2018 до дати його звільнення 15.04.2021; - сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 15.04.2021 до 14.02.2023 у розмірі 223 664,43 грн (виникла до 15.02.2023) є конкурсною та не підлягала стягненню на користь ОСОБА_1 ; - за результатом аналізу рішення суду від 21.05.2024 у справі №914/466/23(523/9434/23) та виписки по рахунку АБ «ПІВДЕННИЙ», розпорядник майна виявив факт порушення мораторію на задоволення конкурсних вимог ОСОБА_1 ; - 29.07.2024 з рахунку боржника стягнуто грошові кошти у розмірі 404 861,11 грн., в тому числі приватний виконавець стягнув з боржника кошти та перерахував ці кошти на задоволення конкурсних вимог ОСОБА_1 , які виникли у період з 15.04.2021 до 14.02.2023, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство (15.02.2023), що є порушенням ч.1, ч.3 ст.41 КУзПБ, прямим наслідком яких є незаконне набуття відповідачем грошових коштів боржника у розмірі 223 664,43 грн. без достатньої правової підстави (задоволення конкурсних вимог в порушення мораторію) та які підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України; - контекст «добросовісності» варто розглядати крізь призму правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 29.07.2020 у справі №910/21329/17, і згідно з якою недобросовісною поведінкою, зловживанням правом є ті дії які є не дозволеними, заборонені договором або актами цивільного законодавства; - протиправне стягнення приватним виконавцем та перерахування грошових коштів у розмірі 223 664,43 грн на рахунок ОСОБА_1 здійснено всупереч статті 41 КУзПБ, такі дії приватного виконавця та відповідача є очевидно недобросовісними, такими, що порушують прямі вимоги спеціального закону - Кодексу України з процедур банкрутства; - суд першої інстанції не врахував обставин незаконного надходження на користь ОСОБА_1 грошових коштів, тобто приріст майна набувача без достатніх правових підстав, внаслідок чого застосуванню підлягають положення статті 1212 ЦК України; - у спірних правовідносинах доцільно звернутись до висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 12.08.2021 у справі №910/17567/19 щодо застосування норм статті 1212 ЦК України; - у відповідача станом на поточну дату існує заборгованість (незаконно отримані гроші) перед боржником на суму 223 664,43 грн, які підлягають поверненню боржнику, оскільки приватний виконавець здійснив протиправне стягнення грошових коштів на рахунок стягувача - ОСОБА_1 , тобто, без дотримання встановленого спеціальним законодавством порядку задоволення вимог кредиторів боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта: - позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти, отримані ним на законних підставах - внаслідок виконання рішення суду, яке не скасоване та набрало законної сили; - переслідуючи правову мету, відповідач звернувся за виконанням судового рішення, і таке було виконане приватним виконавцем в примусовому порядку; - розпорядник майна позивача, в силу ч. 2 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, повинен був повідомити приватного виконавця про запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, чого в межах розумних строків безпідставно не зробив; - про протиправність дій приватного виконавця можна було б стверджувати лише у разі, якби він отримав повідомлення про запровадження мораторію і, всупереч цьому, продовжив вчинення виконавчих дій, втім таке повідомлення приватним виконавцем отримано не було, у зв`язку з чим він в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» виконав рішення суду та правомірно стягнув грошові кошти на користь відповідача; - будь-які кондикційні зобов`язання між сторонами відсутні, оскільки правовою підставою набуття відповідачем грошових коштів було рішення суду, яке не було скасоване і набрало законної сили, а жодних доказів на підтвердження того, що така підстава набуття грошових коштів відпала, позивач не надав; - за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання, це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію; аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.11.2012 у справі №6-139цс12; - у постанові Верховного суду від 03 травня 2022 року по справі № 753/10912/20 зазначено, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку; - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки і не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, у зв`язку з чим мораторій на задоволення вимог кредиторів на нього не розповсюджується; - ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи внаслідок трудового каліцтва, отриманого під час виконання трудових обов`язків на ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», що підтверджується пенсійним посвідченням та актом про нещасний випадок на виробництві, копії яких містяться в матеріалах справи. Фактичні обставини справи. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 відкрито провадження у справі №914/466/23 про банкрутство ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл"; розпорядником майна ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" призначено арбітражного керуючого Сокола О.Ю. Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.05.2024 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" задоволено частково, припинено трудові відносини між ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" та слюсарем з ремонту технологічних установок ОСОБА_1 з 15 квітня 2021 року на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню цієї роботи та неможливістю переведення працівника на іншу роботу; стягнуто з ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" на користь ОСОБА_1 46102,43 грн. в якості розрахунку при звільнені та 347329,86 грн. в якості затримки розрахунку при звільнені; в задоволені позову ОСОБА_1 до ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" в частині стягнення 40000,00 грн. в якості моральної шкоди відмовлено; стягнуто з ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" в дохід бюджету 8585,39 грн. судового збору. 24.06.2024 Господарський суд Львівської області видав наказ про примусове виконання рішення від 21.05.2024 у справі №914/466/23 (523/9434/23). 16.07.2024 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 24.06.2024 у справі №914/466/23(523/9434/23). 11.11.2024 Міністерство юстиції України у відповідь на скаргу арбітражного керуючого Сокола О.Ю. від 26.09.2024, подану в інтересах ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" щодо діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М., повідомило заявника, що на виконанні у приватного виконавця Колечка Д.М. перебуває виконавче провадження НОМЕР_1, відкрите 16.07.2024. У цьому виконавчому провадженні приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника в межах суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження - 433 244,52 грн. з відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що 16.07.2024 вказану постанову виконано ПАТ «Банк Восток», АТ «ОТП Банк», АТ «Ощадбанк», АТ «Державний експертно-імпортний банк України». Приватний виконавець скерував цим банкам платіжні інструкції на примусове списання коштів. На рахунок приватного виконавця для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам надійшли кошти 29.07.2024 в сумі 404861,11 грн та 01.08.2024 в сумі 20922,98 грн, які перераховані таким чином: 469,00 грн. - витрати виконавчого провадження; 385 741,00 грн - на користь стягувача (відповідно до платіжних інструкцій від 29.07.2024 №2746, від 02.08.2024 №2809); 38574,11 грн. - основна винагорода приватного виконавця; 1000,00 грн. - повернення авансового внеску стягувачу. Заявнику повідомлено, що дії чи бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. від 14.11.2024 закінчено виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 24.06.2024 у справі №914/466/23(523/9434/23) про стягнення з ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" на користь ОСОБА_1 46102,43 грн. в якості розрахунку при звільнені та 347329,86 грн. в якості затримки розрахунку при звільнені на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом. 18.11.2024 Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. листом №11405 у відповідь на заяву арбітражного керуючого Сокола О.Ю. про надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, скасування арештів з майна боржника та зупинення виконавчого провадження, повідомив заявника про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу №914/466/23 (523/9434/23) від 24.06.2024 у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі. 26.11.2024 розпорядник майна ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" арбітражний керуючий Сокол О.Ю. звернувся до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. щодо примусового стягнення грошових коштів в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 з рахунку ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл". Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.11.2024 у справі №914/466/23 (523/9434/23) повернуто скаргу без розгляду. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.11.2024 у справі №914/466/23(523/9434/23) залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 12.03.2025 вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін. 02.12.2024 розпорядник майна ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" арбітражний керуючий Сокол О.Ю. звернувся до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії приватного виконавця (вх.№4492/24 від 03.12.2024), у якій просив поновити строк на подання скарги на дії приватного виконавця приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М.; визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого органу Одеської області Колечка Д.М. по примусовому стягненню грошових коштів у розмірі 223664,43 грн. (середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15.04.2021 до 14.02.2023, що є конкурсним), в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, з рахунку ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл"; визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого органу Одеської області Колечка Д.М. по безпідставному стягненню грошових коштів у розмірі 22366,45 грн. (основна винагорода приватного виконавця) в межах виконавчого провадження № 75550617, з рахунку ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл"; зобов`язати приватного виконавця виконавчого органу Одеської області Колечка Д.М. повернути стягнуті грошові кошти у розмірі 223664,43 грн. (середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15.04.2021 до 14.02.2023, що є конкурсним), на рахунок ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл"; - зобов`язати приватного виконавця виконавчого органу Одеської області Колечка Д.М. повернути стягнуті грошові кошти у розмірі 22366,45 грн. (основна винагорода приватного виконавця) на рахунок ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл". Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 у справі №914/466/23 (523/9434/23) відмовлено розпоряднику майна у поновленні строку на подання скарги на дії приватного виконавця та повернуто скаргу без розгляду. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 у справі №914/466/23(523/9434/23) залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2025 розпоряднику майна відмовлено у відкритті касаційного провадження. Відповідно до виписки АБ «Південний» за рахунками ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», сформованої 21.02.2025, з рахунку позивача 29.07.2024 було списано 404 861,11 грн. на депозитний рахунок приватного виконавця Колечка Д.М. з призначенням платежу - стягнення за ВП НОМЕР_1. 24.02.2025 арбітражний керуючий Сокол О.Ю. надіслав ОСОБА_1 вимогу №01-32/67-02 терміново перерахувати на розрахунковий рахунок ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» безпідставно отримані ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 223 664,43 грн. за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.04.2021 до 14.02.2023 (заборгованість виникла до 15.02.2023 та є конкурсною). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт першочергово зазначає, що розпорядник майна подав заяву про участь у судовому засіданні 29.05.2025 о 09 год. 15 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, однак розпорядника майна не було приєднано до зазначеного судового засідання без будь-яких обґрунтувань та пояснень. Колегія суддів апеляційної інстанції, оцінюючи вказаний довід, зазначає, що відповідно до п.3 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Відповідно до матеріалів справи розпорядник майна позивача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 07.04.2025 про призначення судового засідання до електронного кабінету учасника справи 10.04.2025, а також тим, що 26.05.2025 розпорядник майна звернувся до господарського суду із заявою про участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в судовому засіданні, що призначене на 29.05.2025 о 09 год 15 хв. Вказану заяву сформовано у системі «Електронний суд» 26.05.2025 та зареєстровано в Господарському суд Львівської області за вхідним номером 13006/25. Відповідно до ч.3 ст.197 ГПК України суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала. Матеріали справи не містять відомостей про результати розгляду цієї заяви (ухвали, зазначення про протокольну ухвалу тощо). Водночас, у статті 197 Господарського процесуального кодексу України передбачено строк для звернення до суду із заявою про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Так, відповідно до абз.1 ч.2 ст.197 ГПК України учасник справи, його представник, подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Відтак розпорядник майна був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, подав заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з пропуском строку, встановленого у ч.2 ст.197 ГПК України, та не отримавши ухвали за результатами розгляду своєї заяви, не мав підстав очікувати приєднання до судового засідання в режимі відеоконференції. Оскільки матеріалами справи підтверджується та не заперечується апелянтом факт обізнаності розпорядника майна про дату, час та місце розгляду справи, відсутні підстави для застосування п.3 ч.2 ст.277 ГПК України. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише в тому разі, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз.2 ч.2 ст.277 ГПК України). Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до змісту позовної заяви та доданих до неї доказів, розпорядник майна обґрунтовує позовні вимоги про повернення безпідставно набутих коштів тим, що у виконавчому провадженні, відкритому з метою виконання наказу господарського суду про стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів, приватний виконавець здійснив стягнення таких коштів на користь відповідача всупереч дії мораторію на задоволення вимог кредиторів позивача (боржника у справі про банкрутство). Відповідно до ст.339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ч.1 ст.340 ГПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Таким чином, у відповідності до вимог ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» та вимог ст.339 ГПК України, обставини протиправності дій державного або приватного виконавця у виконавчому провадженні з виконання рішення суду, можуть бути встановлені судом в рамках судового контролю за виконанням судових рішень, зокрема, під час розгляду скарги на дії чи бездіяльність виконавця. Матеріалами справи підтверджується, що спірні грошові кошти було стягнуто з ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл" на користь ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 в порядку виконання рішення суду від 21.05.2024 у справі №914/466/23 (523/9434/23). При цьому, розпорядник майна звертався до суду, який видав наказ, зі скаргами на дії приватного виконавця щодо такого стягнення, однак такі скарги залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку на їх подання. Отже, відповідач отримав грошові кошти на підставі рішення господарського суду, що набрало законної сили, внаслідок вчинення приватним виконавцем заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», такі дії приватного виконавця не були предметом оцінки суду в межах здійснення заходів судового контролю. Зазначене спростовує доводи апелянта про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів як безпідставно набутих відповідачем. Так, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття майна, статтю 1212 ЦК України можна застосувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки у цьому випадку, кошти, стягнення яких є предметом спору, отримані відповідачем під час примусового виконання рішення суду, яке не скасовано, відповідач отримав спірні кошти на законній підставі. Окрім того, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Відповідно до ч.2 ст.41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні. В ч.3 ст.41 КУзПБ передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: - забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; - забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; - не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; - зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; - не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Відповідно до ч.5 ст.41 КУзПБ дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. У позовній заяві розпорядник майна доводить, що сума середнього заробітку в розмірі 223 664,43 грн., яка виникла за період з 15.04.2021 до 14.02.2023, є конкурсною, а не поточною заборгованістю, а відтак на стягнення цієї суми в межах виконавчого провадження розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази того, що розпорядник майна виконав обов`язок, встановлений у ч.2 ст.41 КУзПБ, щодо повідомлення приватного виконавця, у якого перебувало виконавче провадження на виконанні, про запровадження мораторію. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що стаття 117 КЗпП України, якою передбачено обов`язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку, структурно віднесена до Глави VІІ "Оплата праці" зазначеного КЗпП України. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці. Водночас, місцевий господарський суд помилково вказав, що хоча середній заробіток за час затримки розрахунку не є заробітною платою як такою, однак прирівнюється до заробітної плати. Вказаний висновок не відповідає правовій позиції, сформованій в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, на яку покликається апелянт і відповідно до якої за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Проте, зважаючи на те, що відповідач у цій справі отримав спірні кошти від позивача за наслідками примусового виконання рішення суду, яке постановлено після відкриття провадження у справі про банкрутство позивача та станом на час розгляду справи не скасоване, відсутні правові підстави вважати, що відповідачем набуті такі кошти без достатньої правової підстави чи підстава їх набуття відпала, а тому висновки суду першої інстанції по суті спору про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають є обґрунтованими. Окрім того, слід звернути увагу на те, що в апеляційній скарзі позивач просить скасувати оскаржене рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд, однак відповідно до положень ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями на скасування рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду. Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт не довів наявності підстав для скасування оскарженого рішення, а відтак вимоги апеляційної скарги слід залишити без задоволення. В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника. Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмежено відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернешнл" - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 у справі №914/466/23 (914/555/25) - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд. Повну постанову складено 20.10.2025. Головуючий суддя Желік М.Б. суддя Галушко Н.А. суддя Орищин Г.В.