Постанова Львівський апеляційний суд № 443/458/24

Справа № 443/458/24 Головуючий у 1 інстанції: Сливка С.І., Провадження № 22-ц/811/738/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н. П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри при секретарі: Л.М. Чиж розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 20 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні житлом, - в с т а н о в и в: 06 березня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом. Позов обгрунтовувала тим, що вона та її малолітні діти зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 . Після смерті її дідуся - ОСОБА_9 , у травні 2019 року серед спадкоємців останнього почали виникати постійні конфлікти щодо спадкування зазначеного вище будинку, які призвели до того, що у вересні 2019 року вона змушена була змінити місце свого проживання. На початку 2024 року її попросили висилитися з займаного приміщення, у зв`язку з чим у березні 2024 року вона змушена була звернулась до Жидачівського районного суду з позовом про визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом на частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Вона неодноразово намагалася вселитись у житловий будинок за місцем своєї реєстрації, однак відповідач не впускає її в будинок, чинить їй та її малолітнім дітям перешкоди у користуванні зазначеним майном. Просила позов задоволити. Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 та її малолітнім дітям ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у користуванні житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 . Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначив, що оскільки позивачці ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 19/160 частки житлового будинку, тому до правовідносин, які виникли між позивачкою та відповідачем ОСОБА_1 , який також є власником 1/8 частки житлового будинку, підлягають застосуванню положення ст.356 ЦК України (власність двох або більше осіб із визначення часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю) та ст.358 ЦК України, згідно якої кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а у разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами про визначення порядку володіння, користування і розпорядження майном, що є спільною частковою власністю. Житловий будинок, який є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можна переобладнати в квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями житлового будинку, якщо про це заявлено позов. Таким чином вважає, що належним способом порушеного права позивачки, як власника частки у спільній частковій власності, мало бути пред`явлення нею позову з вимогою про встановлення порядку користування приміщеннями спірного житлового будинку. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно ч.ч.1,2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 16 ЦК України закріплено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Згідно з ч. 1, 3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4 ст. 9 ЖК України). Частиною першою ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (дружина, їх діти і батьки). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу. Встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 30.09.2010 року зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 , який на час її реєстрації на праві спільної часткової власності по 1/8 належав ОСОБА_9 (помер), ОСОБА_12 (померла), ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (померла), ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї та прописки №75 від 15.02.2024 року (а.с.9) та витягом №3/15/78 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с.10). Також у спірному житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_4 (мати позивача ОСОБА_3 ), ОСОБА_11 (дочка), ОСОБА_10 (дочка), ОСОБА_6 (дядько), ОСОБА_1 (дв/брат), ОСОБА_7 (дв/брат), ОСОБА_8 (дв/брат), ОСОБА_5 (тітка). Позивачка ОСОБА_3 є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовими записами про народження (а.с. 6,7). Згідно довідки №50 від 30.01.2024 року, виданої виконавчим комітетом Ходорівської міської ради (а.с.8), на підставі рішення Львівського облвиконкому №256 від 19.09.1989 року село Бринці Церковні, раніше приєднане до села Вибранівка, було відновлено і підпорядковано Вибранівській сільській раді, а тому на даний час в селі Бринці Церковні числяться наступні назви вулиць та номери будинків, які до цього часу числились в АДРЕСА_2 . Відповідно, приватні будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 фактично знаходяться за однією і тією ж адресою. Як убачається з акту вселення особи до зареєстрованого місця проживання від 20.02.2024 року (а.с.12), 20.02.2024 року ОСОБА_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , прибула за зазначеною адресою з метою вселення в житло. На момент прибуття ворота у двір були закриті, собака бігав без прив`язі. Відповідно до акту вселення особи до зареєстрованого місця проживання від 24.02.2024 року (а.с.13), 24.02.2024 року ОСОБА_3 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , прибула за зазначеною адресою з метою вселення в житло. На момент прибуття ворота у двір були закриті, по подвір`ю без прив`язі бігав собака. На вулиці біля воріт був присутній один із співвласників - ОСОБА_1 , який повідомив, що у телефонній розмові його тітка ОСОБА_16 заборонила йому відкривати ворота та дозволяти вхід на подвір`я до будинку ОСОБА_3 та її дітям. Таким чином, можливості добровільного вселення немає. Згідно акту вселення особи до зареєстрованого місця проживання від 28.02.2024 року (а.с.11), 28.02.2024 року ОСОБА_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , прибула за зазначеною адресою з метою вселення в житло. Відповідач ОСОБА_1 здійснив перешкоди щодо її потрапляння до житлового будинку, а саме зачинив ворота на навісний замок і категорично відмовився відчиняти та допустити ОСОБА_3 до житла за місцем її реєстрації. 07.08.2024 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 19/160 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 10.08.2024 року (а.с.117). Задовольняючи позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка на законних підставах вселилася у спірний житловий будинок, в якому вона зареєстрована та який належить їй на праві спільної часткової власності. Враховуючи, що інший співвласник нерухомого майна - відповідач ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у користуванні спірним будинком, ОСОБА_3 не має можливості потрапити до місця свого проживання, що є підставою для усунення їй перешкод у вільному користуванні спірним житлом. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідаєматеріалам справи та зібраним у справі доказам, на підставі яких встановлено дійсні обставини справи та надано їм оцінку з урахуванням принципу верховенства права та справедливості, що полягає у захисті права власника на володіння, користування та розпорядження майном, яке згідно Конституції України є непорушним. При цьому, аналізуючи наявність підстав вважати, що діями відповідача позивачці чиняться перешкоди у користуванні належним їй житлом, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 14.11.2024 року у справі № 346/1892/22, згідно якої саме по собі подання позову про усунення перешкод у користуванні житлом та заперечення відповідача проти його задоволення свідчить про наявність таких перешкод. Доводи апеляційної скарги щодо обрання ОСОБА_3 неналежного способу захисту її порушеного права не заслуговують на увагу, оскільки за наявності підстав вважати, що позивачці чиняться перешкоди у доступі до житла, у якому вона зареєстрована та проживала, за відсутності у неї та її малолітніх дітей іншого жилого приміщення, задоволення позову про усунення перешкод в користуванні житлом, на думку колегії суддів, призведе до відновлення її порушеного права на житло. В подальшому, сторони спору не позбавлені права на пред`явлення позовів, як співвласники будинку, на поділ будинку чи про визначення порядку користування ним. Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 20 січня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 17 жовтня 2025 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: Я.А. Левик М.М. Шандра