Постанова 4816 № 585/1293/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2023 року м.Суми Справа №585/1293/22 Номер провадження 22-ц/816/146/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І. з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2022 року у складі судді Шульги В.О., ухвалене в м. Ромни, повний текст якого складено 01 листопада 2022 року, в с т а н о в и в : У червні 2022 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Мороз Лесю Олексіївну, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Свої вимоги мотивувала тим, що позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 грудня 2013 року належить право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Вказувала, що ОСОБА_2 є невісткою позивача та зареєстрована у будинку за адресою: АДРЕСА_1 з 30.07.2019 року. На даний час ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначала, що відповідач майже 3 роки фактично не проживає за адресою своєї реєстрації, у будинку немає її особистих речей. Натомість, реєстрація відповідача у будинку позивача перешкоджає вільно розпоряджатися належним їй майном, як власниці, зокрема у неї виникають проблеми при оформленні житлової субсидії. Позивач та її чоловік є особами пенсійного віку, але розмір їх пенсії недостатній для того, щоб забезпечити у повному обсязі сплату комунальних платежів без оформлення субсидії. Посилаючись на вищевказані обставини, просила суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач за адресою: АДРЕСА_1 ніколи не проживала і не проживає, а лише зареєстрована, речі її у будинку відсутні, будинком не користується, не бере участі в його утриманні, комунальні послуги не оплачує. Зазначає, що ОСОБА_3 та члени її сім`ї - чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Вказує, що вона позбавлена можливості в повній мірі розпоряджатися житловим будинком, який належить їй на праві власності, зокрема, отримувати субсидію на оплату житлово-комунальних послуг. ОСОБА_3 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 грудня 2013 року, належить житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 8). Згідно з довідкою Управління адміністративних послуг Роменської міської ради про склад сім`ї від 02 червня 2022 року № 01-35/1739 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 12). ОСОБА_2 зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 30 липня 2019 року (а.с. 13-17). Згідно з довідкою квартального комітету виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області №16 від 16 лютого 2022 року, ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 , та за цією адресою 30 липня 2019 року зареєстрована ОСОБА_2 , але не проживає протягом трьох років. Фактично проживає в АДРЕСА_2 . Вказана довідка підписана головою квартального комітету ОСОБА_8 та свідками-сусідами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 18). ОСОБА_1 перебуває на обліку в Роменському об`єднаному управлінні ПФУ в Сумській області і отримує пенсію за віком (а.с. 19) . ОСОБА_6 перебуває на обліку в Роменському об`єднаному управлінні ПФУ в Сумській області і отримує пенсію (а.с. 20). Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності відповідача у житловому будинку по АДРЕСА_1 понад один рік без поважних причин. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Згідно із частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб. Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно з ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як убачається з матеріалів справи, з 30 липня 2019 року ОСОБА_2 зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 . Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності відповідача у житловому будинку АДРЕСА_1 понад один рік без поважних причин, а також відсутність у будинку речей відповідача. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги довідку квартального комітету виконавчого комітету Роменської міської ради, оскільки вона складена 16 лютого 2022 року, а позивач звернувся до суду з позовом до суду 27 червня 2022 року, що не є підтвердженням відсутності відповідача у вказаному у житловому будинку понад один рік. Інших доказів на підтвердження заявлених вимог позивачем суду не надано. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що вона не може отримати субсидію на житлово-комунальні послуги, оскільки у її будинку зареєстрована ОСОБА_2 , є безпідставними та не може бути підставою для визнання відповідача таким, що втратила право користування спірним жилим приміщенням. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скарга, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - О. Ю. Кононенко Судді: В. І. Криворотенко О. І. Собина