Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/8357/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8357/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 17 жовтня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, керівник Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації, звернувся в суд із позовом до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради про визнання бездіяльності протиправною щодо невжиття заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану смт. Браїлів та зобов`язання вчинити дії. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 03.03.2025 позов задовольнив. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що Виконавчий комітет Жмеринської міської ради на протязі багатьох років, не дивлячись на об`єктивні та суб`єктивні фактори, провів і проводить багато відповідальної та кропіткої роботи по реалізації повноважень у галузі будівництва, визначених п.6 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та міська рада продовжує рухатись в заданому напрямку навіть в складних умовах воєнного стану в Україні. Вважає, що звернення прокурора до адміністративного суду є безпідставним і не відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеним ст.2 КАС України щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство культури та інформаційної політики України зазначає, що Міністерство наголошувало на необхідність виконання вимог чинного пам`ятко-охоронного законодавства та обов`язковості розроблення історико-архітектурного опорного плану. В поясненнях на апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації зазначає, що бездіяльність апелянта мала системний характер і полягала у невиконанні вимог законодавства щодо своєчасного забезпечення розробки та затвердження містобудівної документації, що є порушенням інтересів держави у сфері збереження культурної спадщини. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області" до складу Жмеринської міської територіальної громади увійшла територія Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області. На запит окружної прокуратури про надання інформації та копій документів у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо розроблення/затвердження історико-архітектурного опорного плану смт. Браїлів, подання його на розгляд/затвердження до Мінкультури, Виконавчий комітет Жмеринської міської ради листом від 28.05.2024 № 01-2024/1576 відмовив у наданні запитуваної інформації (а.с. 22-25). У листі Міністерства культури та інформаційної політики України від 06.06.2024 № 06/15/5148-24 зазначено, що МКІП зверталося до голови Браїлівської селищної ради листом від 14.09.2020 № 11129/6.11.1, в якому наголошувало на необхідності виконання вимог чинного пам?яткоохоронного законодавства та обов?язковості розроблення ІАОП. Відповідь на вказаний лист відповідач не надавав, проект історико-архітектурного опорного плану смт. Браїлів або науково-проектна документація з визначення меж і режимів використання історичного ареалу селища на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, наразі не подана. Відповідно до інформації Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації від 29.05.2024 № 07-15-756 станом на 27.05.2024 історико-архітектурний план смт. Браїлів Жмеринського району не розроблявся (а.с. 37). Вважаючи бездіяльність Виконавчого комітету Жмеринської міської ради щодо невчинення дій, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця смт. Браїлів протиправною, керівник Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08.06.2000 № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон № 1805-III), преамбулою якого закріплено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Статтею 6 Закону № 1805-III визначені повноваження інших органів охорони культурної спадщини. Відповідно до статті 32 Закону № 3038-VI Кабінет Міністрів України постановою від 13.03.2002 № 318 затвердив Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі - Порядок № 318). Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 926 затверджено Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації (далі - Порядок № 926). Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що історико-архітектурний опорний план - це науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України та містить, зокрема відомості про межі використання історичних ареалів населених місць. Тобто, межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури. Таким чином, межі і режими використання зон охорони пам`яток історичних ареалів можуть застосовуватись лише у випадку їх затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, яким у цьому випадку є Мінкультури. Як встановлено судом першої інстанції, постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" до Списку історичних населених місць України включено як історично населене місце смт. Браїлів. В силу вимог частини четвертої статті 17 Закону № 3038-VI для вказаного населеного пункту у складі генерального плану повинен бути розроблений історико-архітектурний опорний план, обов`язок розроблення, погодження та подання якого на розгляд відповідної місцевої ради відповідно до пункту 55 Порядку № 926 покладений на виконавчий орган Жмеринської міської ради. На час розгляду справи розроблений історико-архітектурний опорний план смт. Браїлів відсутній та у встановленому порядку для затвердження до центрального органу виконавчої влади (Міністерства культури та інформаційної політики України) через Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації не скеровувався. З огляду на викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що, не вживши дій щодо розроблення та скерування у встановленому порядку для затвердження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця смт. Браїлів, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, вчинив протиправну бездіяльність, відтак наявні підстави для зобов`язання відповідача вчинити дії, спрямовані на розроблення та затвердження відповідно до вимог чинного законодавства історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця смт. Браїлів. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.