Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/1852/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2025 р.Справа № 480/1852/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Калиновського В.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2025, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/1852/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" до Київської митниці про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР", звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці від 13.01.2025 № UA100380/2025/000006/2; - визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.01.2025 № UA100380/2025/000022; - визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці від 04.02.2025 № UA100380/2025/000013/2; - визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.02.2025 № UA100380/2025/000106; - визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці від 13.02.2025 № UA100380/2025/000016/2; - визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.02.2025 № UA100380/2025/000151. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці від 13.01.2025 № UA100380/2025/000006/2. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.01.2025 № UA100380/2025/000022. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці від 04.02.2025 № UA100380/2025/000013/2. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.02.2025 № UA100380/2025/000106. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці від 13.02.2025 № UA100380/2025/000016/2. Визнано протиправним та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.02.2025 № UA100380/2025/000151. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Латімер" судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 13 638,19 грн та судові витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 гривень. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 р. та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України (в подальшому МК України), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13.01.2025 для митного оформлення в режимі імпорту товару "Рівниця зі склониток (склоровінг), що складається з однієї комплексної нитки, некручена, у мотках: Скловолоконна рівниця (ровінг) 400 текс, E-glass, діаметр мононитки 15,02 мкм, лінійною щільністю 398 текс, тип покриття сілановий - 19392, 50 кг. Торговельна марка: немає даних; Країна виробництва: CN; Виробник: JIUJIANG HUAYUAN NEW MATERIAL CO.,LTD", що надійшов з Китайської Народної Республіки за прямим контрактом від 01.03.2023 № 01032023-UK із підприємством"Jiujiang Huayuan New Material Co.,Ltd, Gangxin Road No.151,Chengxi Port District, Jiujiang Economic Development Zone, Jiujiang City, Jiangxi Province, China", відповідачу подана митна декларація № 25UA100380600759U9 із заявленням митної вартості вказаного товару на рівні 15 646,43 долари США із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору). Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відповідачу поданий комплект документів, серед яких були, зокрема, наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01032023-UK від 01.03.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 29.12.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 25.10.2024; пакувальний лист (Packing list) б/н від 29.10.2024; рахунок-проформа (Proforma invoice) № JJHY241025-2THUA від 25.10.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № JJHY241025-2THUA від 29.10.2024; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № JJHY241025-2THUA від 29.10.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 241029/000629296 від 29.10.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 241220/000636240 від 20.12.2024; Коносамент (Bill of lading) № SZSE24102522 від 11.11.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) № MSKU3923326 від 09.01.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 11 від 09.01.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 67965 від 09.01.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 09/01/2025FM/8 від 09.01.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1 від 09.01.2025; договір (контракт) про перевезення № 2804/23-01 від 28.04.2023; заявка № 07/01/1 від 07.01.2025; договір (контракт) про перевезення № МЗТ/08.08.2023 від 08.08.2023; Паспорт якості 400 від 29.10.2024; копія митної декларації країни відправлення № 310120240515395477 від 02.11.2024. За результатом аналізу наданих декларантом при митному оформленні документів встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до ст.53 МК України, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості. Декларантом для підтвердження витрат по доставці товару надано: заявку № 07/01/1 від 07.01.2025 ТОВ "Торговий Дім" ЛАТІМЕР" до ТОВ "ТрансПівніч"; Договір про перевезення № МЗТ/08.08.2023 між ТОВ "Торговий Дім"ЛАТІМЕР" та ТОВ "ТРАНС-ПІВНІЧ"; Договір транспортного експедирування № 2804/23-01 від 28.04.2023 між ДП "ФОРМАГ-КИЇВ" ТОВ "ФОРМАГ" та ТОВ "Торговий Дім" ЛАТІМЕР"; довідка про транспортні витрати вих. № 09/01/2025FM/8 від 09.01.2025 ДП "ФОРМАГ-КИЇВ" ТОВ "ФОРМАГ"; рахунок на оплату № 67965 від 09.01.2025, виставлений ДП "ФОРМАГ-КИЇВ", рахунок на оплату № 11 від 09.01.2025, виставлений ТОВ "Транс-Північ". 13.01.2025 відповідачем прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2025/000006/2, за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення до 29 476,60 долари США та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного. 13.01.2025 у зв`язку із незгодою із Рішенням МВ № 6 в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 25UA100380600936U7, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 187 134,83 грн. (мито 58 479,63 грн, ПДВ 128 655,20 грн.). Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, митний орган визначив відсутність усіх даних для підтвердження складових заявленої митної вартості. У зв`язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.01.2025 № UA100380/2025/000022. 03.02.2025 для митного оформлення в режимі імпорту товару "Нитка скловолокна, кручена, не розрізана на шпулях: Скловолоконна нитка 136 текс, E-glass якість А, діаметр мононитки 11,02 мкм, напрям крутки Z, ТИП ЕС11-136*1Z28-165-3.0K, лінійною щільністю 137 текс, тип покриття сілановий - 19600,21 кг. Використовується, як продольна нитка (основа) для виробництва будівельної скловолоконної сітки для штукатурних робіт. Торговельна марка: немає даних. Країна виробництва: CN. Виробник: Jiujiang Huayuan New Material Co.,Ltd", що надійшов з Китайської Народної Республіки за прямим контрактом від 01.03.2023 № 01032023- UK із підприємством "Jiujiang Huayuan New Material Co.,Ltd, Gangxin Road No.151,Chengxi Port District, Jiujiang Economic Development Zone, Jiujiang City, Jiangxi Province, China", відповідачу подана митна декларація № 25UA100380603717U3 із заявленням митної вартості товарів на рівні 23 635,11 доларів США із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору). Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відповідачу поданий комплект документів, серед яких були, зокрема, наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01032023-UK від 01.03.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 29.12.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 18.11.2024; пакувальний лист (Packing list) б/н від 28.11.2024; рахунок-проформа (Proforma invoice) № JJHY241118-1THUA від 18.11.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № JJHY241118-1THUA від 28.11.2024; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № JJHY241118-1THUA від 28.11.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару № 241122/000632490 від 22.11.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару № 250116/000638945 від 16.01.2025; Коносамент (Bill of lading) № ZJSM24110495 від 05.12.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 2002 від 30.01.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 81 від 27.01.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 35 від 30.01.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 68138 від 30.01.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 38 від 27.01.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 30/01/2025FK/2 від 30.01.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 3 від 30.01.2025; Договір (контракт) про перевезення № 03/17-2018 від 01.03.2018; Договір (контракт) про перевезення № 2804/23-01 28.04.2023; Заявка № 28/01/1 від 28.01.2025; Договір (контракт) про перевезення № МЗТ/08.08.2023 від 08.08.2023; Паспорт якості б/н від 28.11.2024; Копія митної декларації країни відправлення № 310120240515026665 від 01.12.2024. За результатами розгляду поданих документів, відповідачем направлено повідомлення у якому зазначалось про не підтвердження усіх складових митної вартості. Одночасно, позивачу пропонувалось подати додаткові документи для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 Митного кодексу України. Декларантом для підтвердження витрат по доставці товару надано: заявку № 28/01/1 від 28.01.2025 ТОВ "Торговий Дім" ЛАТІМЕР" до ТОВ "ТРАНСПІВНІЧ"; Договір про перевезення № МЗТ/08.08.2023 між ТОВ "Торговий Дім" ЛАТІМЕР" та ТОВ "ТРАНС-ПІВНІЧ"; Договір транспортного експедирування № 2804/23-01 від 28.04.2023 між ДП "ФОРМАГ-КИЇВ" ТОВ "ФОРМАГ" та ТОВ "Торговий Дім" ЛАТІМЕР"; Договір транспортного експедирування № 03/17-2018 від 01.04.2018 між ПП "ТРАНСКАРГО" та ТОВ "Торговий Дім" ЛАТІМЕР"; Довідка про транспортні витрати вих. № 3 від 30.01.2025 "ТРАНС-ПІВНІЧ"; Довідка про транспортні витрати вих. № 30/01/2025FK/2 від 30.01.2025ДП "ФОРМАГ КИЇВ"; Довідка про транспортні витрати вих. № 38 від 27.01.2024 виставлений ПП "ТРАНСКАРГО"; Рахунок на оплату № 68138 від 30.01.2025 виставлений ДП "ФОРМАГ-КИЇВ"; Рахунок на оплату № 81 від 27.01.2025 виставлений ТОВ "ТРАНСКАРГО"; Рахунок на оплату № 35 від 30.01.2025 виставлений ТОВ "ТРАНС-ПІВНІЧ". 04.02.2025 відповідачем прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2025/000013/2 (далі Рішення МВ № 13), за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення до 35 868,38 долари США та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного. 04.02.2025 у зв`язку із незгодою із Рішенням МВ № 13 в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 25UA100380604074U6, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 163 720,05 грн. (мито 51 162,52 грн., ПДВ 112 557,53 грн.). Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, митний орган визначив відсутність усіх даних для підтвердження складових заявленої митної вартості. У зв`язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2025/000106. 13.02.2025 для митного оформлення в режимі імпорту товару "Рівниця зі склониток (склоровінг), що складається з однієї комплексної нитки, некручена, у мотках: Скловолоконна рівниця (ровінг) 400 текс, E-glass, діаметр мононитки 15,02 мкм, лінійною щільністю 391 текс, тип покриття сілановий - 17143, 10 кг. Скловолоконна рівниця (ровінг) 300 текс, E-glass, діаметр мононитки 13,04 мкм, лінійною щільністю 301 текс, тип покриття сілановий - 1886 кг. Торговельна марка: немає даних. Країна виробництва: CN. Виробник: Jiujiang Huayuan New Material Co.,Ltd", що надійшов з Китайської Народної Республіки за прямим контрактом від 01.03.2023 № 01032023-UK із підприємством "Jiujiang Huayuan New Material Co.,Ltd, Gangxin Road No.151,Chengxi Port District, Jiujiang Economic Development Zone, Jiujiang City, Jiangxi Province, China", відповідачу подана митна декларація № 25UA100380605319U0 із заявленням митної вартості товарів на рівні 15 460,36 доларів США із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору). Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відповідачу поданий комплект документів, серед яких були, зокрема, наступні документи: Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01032023-UK від 01.03.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 29.12.2023; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 19.11.2024; Пакувальний лист (Packing list) б/н від 27.11.2024; Рахунок-проформа (Proforma invoice) № JJHY241119-2THUA від 19.11.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № JJHY241119-2THUA від 27.11.2024; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № JJHY241119-2THUA від 27.11.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару № 241122/000632491 від 22.11.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару № 250124/000639667 від 24.01.2025; Коносамент (Bill of lading) № SHWS224111781 від 04.12.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № MVIU2006087 від 11.02.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 48 від 11.02.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 68229 від 11.02.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 11/02/2025FK/7 від 11.02.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 4 від 11.02.2025; Договір (контракт) про перевезення № 2804/23-01 28.04.2023; Заявка № 07/02/1 від 07.02.2025; Договір (контракт) про перевезення № МЗТ/08.08.2023 від 08.08.2023; Паспорт якості 300 від 27.11.2024; Паспорт якості 400 від 27.11.2024; Копія митної декларації країни відправлення № 223120240004712019 від 30.11.2024. За результатом аналізу наданих декларантом при митному оформленні документів встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до ст.53 МК України, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості. Декларантом для підтвердження витрат по доставці товару надано: заявку № 07/02/1 від 07.02.2025 ТОВ "Торговий Дім" ЛАТІМЕР" до ТОВ "ТРАНСПІВНІЧ"; Договір про перевезення № МЗТ/08.08.2023 між ТОВ "Торговий Дім" ЛАТІМЕР" та ТОВ "ТРАНС-ПІВНІЧ"; Договір транспортного експедирування № 2804/23-01 від 28.04.2023 між ДП "ФОРМАГ-КИЇВ" ТОВ "ФОРМАГ" та ТОВ "Торговий Дім" ЛАТІМЕР"; Довідка про транспортні витрати вих. № 4 від 11.02.2025 "ТРАНС-ПІВНІЧ"; Довідка про транспортні витрати вих. № 11/02/2025FK/7 від 11.02.2025 ДП "ФОРМАГ- КИЇВ"; Рахунок на оплату № 68229 від 11.02.2025 виставлений ДП "ФОРМАГ-КИЇВ"; Рахунок на оплату № 48 від 11.02.2025 виставлений ТОВ "ТРАНС-ПІВНІЧ". 13.02.2025 відповідачем прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2025/000016/2 (далі Рішення МВ № 16), за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення до 28 924,23 долари США та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного. 13.02.2025 у зв`язку із незгодою із Рішенням МВ № 16 в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 25UA100380605373U2, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 180 061,31 грн. (мито 56 269,16 грн., ПДВ 123 792,15 грн.). Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, митний орган визначив відсутність усіх даних для підтвердження складових заявленої митної вартості. У зв`язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2025/000151. Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови Харківської митниці необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України). Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України). Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України). Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Відповідно до п.п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу. Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Судом встановлено, що у спірних правовідносинах сумнів у правильності визначення митної вартості, відповідач пов`язує з наявністю в ЄАІС Держмитслужби України цінової інформації щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено. Крім того, судом встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача (МД № 25UA100380600759U9 від 13.01.2025) відбулось спрацювання ризику, згенерованого АСУР, зокрема, за кодами "105-2: контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв, 106-2: витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.". При перевірці заявленої митної вартості товарів позивача посадовою особою митниці відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичні рекомендації), було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, по яких спрацювали ризики АСУР, з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено у максимально наближений час. Так, з оскаржуваного рішення встановлено, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 09.05.2024 N UA100250/2024/602307U0 (вартість товару згідно джерела інформації - 1,52 USD/кг.) та МД від 26.06.2024 N UA100380/2024/324938U9. Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача (ЕМД № 25UA100380603717U0 від 04.02.2025) відбулось спрацювання ризику, згенерованого АСУР, зокрема, за кодами "105-2: контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв, 106-2: витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.". Крім цього, при перевірці заявленої митної вартості товарів позивача посадовою особою митниці відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичні рекомендації), було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, по яких спрацювали ризики АСУР, з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено у максимально наближений час. З оскаржуваного рішення встановлено, що митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях на підставі опису товару, країни його походження та відвантаження умов поставки, за результатом аналізу зазначених критеріїв обрано МД N 24UA100380332479U4 від 13.08.2024; N 24UA100380328664U9 від 19.07.2024 т. 1.83 $/кг). Як встановлено судовим розглядом, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача (ЕМД №25UA100380605319U0 від 13.02.2025) відбулось спрацювання ризику, згенерованого АСУР, зокрема, за кодами "105-2: контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв, 106-2: витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.". З оскаржуваного рішення встановлено, що митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях на підставі опису товару, країни його походження та відвантаження умов поставки, за результатом аналізу зазначених критеріїв обрано МД № UA100250/2024/602307 від 09.05.2024; вартість товару згідно джерела інформації 1,52 $/кг) та МД 100250/2024/3249 від 26.06.2024. Колегія суддів звертає увагу, що цінова інформація, викладена в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками Держмитслужби (АСАУР) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації, поданій позивачем, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар. Колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598). З аналізу наведених вище норм вбачається, що вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом. Крім того, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Як вбачається з матеріалів справи, текст оскаржених рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Відповідачем зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Колегія суддів звертає увагу, що у спірних правовідносинах митним органом не враховано, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами. Стосовно доводів відповідача на те, що позивачем в якості документів на підтвердження вартості транспортування оцінюваних товарів не були надані такі документи як: акт надання послуг та фінансові документи щодо оплати за виконання послуг, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Суд зазначає, що вказаний наказ визначає лише можливий перелік документів, що підтверджують вартість перевезення товарів. Судом встановлено, що позивач відповідачу в незмінному вигляді надав (отримані від перевізників) документи, що підтверджують факт доставки вантажу, а саме, документи із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товару: - щодо Рішення МВ № 6: Коносамент (Bill of lading) № SZSE24102522 від 11.11.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № MSKU3923326 від 09.01.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 11 від 09.01.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 67965 від 09.01.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 09/01/2025FM/8 від 09.01.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1 від 09.01.2025; Договір (контракт) про перевезення № 2804/23-01 від 28.04.2023; Заявка № 07/01/1 від 07.01.2025; Договір (контракт) про перевезення № МЗТ/08.08.2023 від 08.08.2023; - щодо Рішення МВ № 13: Коносамент (Bill of lading) № ZJSM24110495 від 05.12.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 2002 від 30.01.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 81 від 27.01.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 35 від 30.01.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 68138 від 30.01.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 38 від 27.01.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 30/01/2025FK/2 від 30.01.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 3 від 30.01.2025; Договір (контракт) про перевезення № 03/17-2018 від 01.03.2018; Договір (контракт) про перевезення № 2804/23-01 28.04.2023; Заявка № 28/01/1 від 28.01.2025; Договір (контракт) про перевезення № МЗТ/08.08.2023 від 08.08.2023; - щодо Рішення МВ № 16: Коносамент (Bill of lading) № SHWS224111781 від 04.12.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № MVIU2006087 від 11.02.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 48 від 11.02.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 68229 від 11.02.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 11/02/2025FK/7 від 11.02.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення № 4 від 11.02.2025; Договір (контракт) про перевезення № 2804/23-01 28.04.2023; Заявка № 07/02/1 від 07.02.2025; Договір (контракт) про перевезення № МЗТ/08.08.2023 від 08.08.2023. Транспортні витрати за 3 митними деклараціями складають 194 198,13 грн, 250 145,69 грн, 192 821,90 грн. відповідно до приписів п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. До позовної заяви додано копії банківських платіжних інструкцій на підтвердження оплати позивачем рахунків перевізників та акти виконаних робіт: - щодо Рішення МВ № 6: копія Рахунку-фактури про надання транспортно експедиційних послуг № 11 від 09.01.2025 на суму 95540,00 грн; копія платіжної інструкції № 3103 від 24.01.2025 на суму 95 540,00 грн.; копія акту здачі приймання робіт № 11 від 14.01.2025; копія Рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 67965 від 09.01.2025 на суму 149 766,77 грн; копія платіжної інструкції № 3102 від 24.01.2024 на суму 149 766,77 грн; копія акту здачі-приймання робіт № 6765 від 09.01.2025; - щодо Рішення МВ № 13: копія Рахунку-фактури про надання транспортно експедиційних послуг № 81 від 27.01.2025 на суму 162 540,00 грн; копія платіжної інструкції № 3210 від 21.02.2025 на суму 162 540,00 грн; копія акту здачі-приймання робіт № 81 від 27.01.2025; Копія Рахунку-фактури про надання транспортно експедиційних послуг № 82 від 27.01.2025 на суму 860,00 грн; копія платіжної інструкції № 3211 від 21.02.2025 на суму 860 грн; копія акту здачі-приймання робіт № 82 від 27.01.2025; копія Рахунку-фактури про надання транспортно експедиційних послуг № 35 від 30.01.2025 на суму 95 962,00 грн; копія платіжної інструкції № 3184 від 14.02.2025 на суму 95 962,00 грн; копія акту здачіприймання робіт № 35 від 05.02.2025; копія Рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 68138 від 30.01.2025 на суму 36 203,69 грн; копія платіжної інструкції № 3185 від 14.02.2025 на суму 36 203,69 грн; копія акту здачі-приймання робіт № 68138 від 30.01.2025; - щодо Рішення МВ № 16: копія Рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 48 від 11.02.2025 на суму 94 370,00 грн; копія платіжної інструкції № 3209 від 21.02.2025 на суму 94 370,00 грн; копія акту здачі-приймання робіт № 48 від 14.02.2025; копія Рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 68229 від 11.02.2025 на суму 141 419,90 грн; копія платіжної інструкції № 3212 від 24.02.2025 на суму 141 419,90 грн; копія акту здачі-приймання робіт № 68229 від 11.02.2025. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірні рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то останні є похідними від рішення про коригування митної вартості. Таким чином, картки відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації. Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Колегією суддів встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вмотивована прийнятим митним органом рішенням про коригування митної вартості, правомірність якого відповідачем не доведено під час розгляду цієї справи. Отже, оскаржувана картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню. З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Щодо законності та обґрунтованості судового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справіСхід/Захід Альянс Лімітедпроти України(заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р. Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 06.06.2023 № 06/06/23 (далі по тексту - Договір), укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ламітер", в особі директора ОСОБА_1 та адвокатським бюро "Олени Кононенко", в особі керуючого партнера бюро Кононенко Олени Сергіївни. Відповідно до п. 3.1 Договору, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Додатковою угодою № 2 до договору про надання правової допомоги № 06/06/23 від 06.06.2023 сторони погодили вартість юридичних послуг Бюро в сумі 20 000,00 грн. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Таким чином, враховуючи ціну позову, обставини цієї справи та надані позивачем докази в їх сукупності та, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 20000,00 грн. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 по справі № 480/1852/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді В.А. Калиновський О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 17.10.2025 року