Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/3999/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2025 року м. Черкаси Справа № 711/3999/25 Провадження № 22-ц/821/1815/25 Категорія: 310030000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Бібік Олени Миколаївни на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, - в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 08 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувсядо суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, посилаючись, зокрема на ст. 192 СК України та мотивуючи його тим, що на час звернення до суду з даним позовом змінився його матеріальний стан, так як він отримує лише соціальну допомогу щомісячно в сумі 2 980 грн та не має інших доходів, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи і не може влаштуватись на роботу. Крім того, погіршився його стан здоров`я і він несе витрати на лікування. Також на його утриманні перебувають батьки пенсіонери похилого віку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалід ІІ групи та мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які потребують стороннього догляду та матеріальної підтримки на придбання ліків, продуктів харчування та інших засобів для існування, іншої сторонньої допомоги батьки не мають. Просив суд зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2024 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 5 000 грн до 1 281,50 грн щомісячно з дня набрання рішенням в цій справі законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду. 17 червня 2025 року через систему «Електронний суд» адвокат Бібік О. М., що діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до суду з заявою, в якій зазначила, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Вказала що у відзиві ОСОБА_2 було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач понесла та які очікує понести становить суму витрат на правничу допомогу із розрахунку 3 000 грн за 1 годину роботи адвоката. Таким чином, враховуючи обсяг робіт, розмір витрат на правничу допомогу становить 12 000 грн. У зв`язку з наведеним вище, просила ухвалити додаткове рішення у даній справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги в сумі 12 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2025 року заяву адвоката Бібік О. М., що діє в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення. Додаткове рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, здійснених останнім в ході розгляду справи. Крім того зазначив, що витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема, права на подання відзиву, представництва інтересів в суді. З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що стороною відповідача не доведено які дії позивача в ході розгляду справи слід вважати необґрунтованими та в чому їх прояв, тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із додатковим судовим рішенням, представник ОСОБА_2 адвокат Бібік О. М.подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2025 рокута ухвалити нове, яким заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що під час судового засідання представником відповідача, зазначались дії ОСОБА_1 , які можна розцінювати як необґрунтовані, що в свою чергу є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду. Вважає, що з огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та надані докази свідчать про необґрунтовані щомісячні звернення ОСОБА_1 до суду, а отже наявні підстави для покладення на ОСОБА_1 витрати відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст.142 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 01 вересня 2025 року, ОСОБА_1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її необґрунтованою, а оскаржуване рішення таким, що ухвалене з повним додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2025 рокузалишити без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2025 ОСОБА_1 звернувсядо суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, долучивши до позовної заяви докази в підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема копії банківських виписок про рух коштів по рахункам ОСОБА_1 станом на 11.04.2025, 13.03.2025, 08.02.2025, 14.12.2024, 20.04.2025, 10.01.2025, консультативний висновок лікаря кардіолога щодо пацієнта ОСОБА_1 від 02.05.2025, електронне направлення пацієнту ОСОБА_1 від 15.04.2025, огляд терапевта (сімейного лікаря) від 15.04.2025, консультативний висновок спеціаліста від 06.05.2025, виписку пацієнта закладу медичної реабілітації пацієнта ОСОБА_1 від 07.05.2025 тощо (т. 1 а.с. 1 65). Відповідачем ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву від 04.06.2025 було заявлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач понесла та які очікує понести становить суму витрат на правничу допомогу із розрахунку 3 000 грн за 1 годину роботи адвоката. Повний розрахунок витрат на правничу допомогу буде наданий не пізніше 5 днів з дня проголошення рішення у цій справі (т. 1 а.с. 77 - 82). 23.02.2024 між адвокатом Бібік О. М. та ОСОБА_2 укладено договір № 23/02 про надання правничої допомоги (т. 1 а.с. 173 -174). На підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 , виданого на підставі договору № 23/02 від 23.02.2024 про надання правничої допомоги, адвокат Бібік О. М. представляла інтереси відповідача в суді першої інстанції (т. 1 а.с. 172). З детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги за договором № 23/02 від 23.02.2024 станом на 16.06.2025 вбачається, що адвокатом Бібік О. М. проведено підготовку до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій (30 хв) 1 500 грн та проведено ознайомлення з матеріалами справи, формування доказів, складання, оформлення і надсилання відзиву на позовну заяву (3,5 год) 10 500 грн, що разом складає 12 000 грн. Правнича допомога надана та оплачена клієнтом в повному обсязі (т. 1 а.с. 165). Відповідно до платіжної інструкції № 2163553023 від 24.06.2025 Яшан І. С. сплачено ОСОБА_6 12 000 грн, в призначення платежу вказано юридичні послуги ( т. 1 а.с. 167).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2ст. 367 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Частинами 1 та 2 ст. 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 270 ЦПК України). Пунктами 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Тобто, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. На переконання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бібік О. М., діями позивача, які можна розцінювати як необґрунтовані та з яких вбачається зловживання процесуальними правами, зокрема є те, що: 19.03.2025 Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Горбику А. І. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2024 щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини та дружини. 23.04.2025, тобто через місяць, ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою щодо розстрочення сплати аліментів де просив розстрочити сплату заборгованості за аліментами на виконання рішення Придніпровським районним судом м. Черкаси від 09.12.2024 у справі №711/2191/24 за позовом про стягнення аліментів. Однак 26.05.2025 судом ухвалено рішення, у задоволенні позову ОСОБА_1 про розстрочення сплати заборгованості за аліментами, третя особа: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - відмовлено. Не дочекавшись рішення суду щодо розстрочення сплати аліментів, 08.05.2025 ОСОБА_1 , маючи заборгованість по аліментам, знову звернувся до Придніпровським районним судом м. Черкаси з позовною щодо зменшення розміру аліментів. Проте, колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника, оскільки доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 55, ст. 124 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, незалежно від обґрунтованості позову. Позивач, як платник аліментів, скориставшись правом наданим ст. 192 СК України, звернувся з позовом до суду 08.05.2025 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, навівши відповідні мотиви на надавши у їх підтвердження відповідні докази. Разом з тим, відповідно положень ч. 1 ст. 44 ЦПК України суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою. Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. Сам по собі факт залишення позивачем позову без розгляду за заявою позивача не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат, оскільки згідно п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення, зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України, при цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Аналогічний висновок міститься у Постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №148/312/16-ц, від 28.01.2019 у справі №619/1146/17-ц, від 02.12.2020 у справі №202/2600/15-ц, від 17.12.2020 у справі №758/12381/18-ц, від 14.01.2021 у справі №521/3011/18. Процесуальні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. У цій справі суд першої інстанції не встановив зловживання процесуальними правами з боку позивача, не застосовував до нього будь-яких заходів у зв`язку із зловживанням правами та позовну заяву залишив без розгляду за заявою позивача, а не через зловживання ним процесуальними правами. Отже, проаналізувавши матеріали справи, підстав вважати що дії позивача були необґрунтовані колегією суддів не встановлено, відповідачем зворотного не доведено, жодних доказів, які вказували б на необґрунтованість дій позивача відповідачем не надано. Наведені адвокатом Бібік О. М. дії позивача не є тими належними та достатніми доказами, які підтверджують необґрунтовані дії позивача при звернені до суду з позовом. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що підстави для визнання дій позивача необґрунтованими відсутні, оскільки звернення позивача до суду мало на меті захист порушеного права, а його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими і тягнути за собою обов`язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. За викладеного, за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального законодавства, які є обов`язковою підставою для його скасування. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00). Також, як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії»). Це правило не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване додаткове рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Бібік Олени Миколаївни залишити без задоволення. Додаткове Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко О. М. Новіков