Постанова Дніпровський апеляційний суд № 437/2298/12

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8116/25 Справа № 437/2298/12 Суддя у 1-й інстанції - Твердохліб А. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В. за участю секретаря судового засідання Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа Олександр Володимирович, про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості. В обґрунтування вказаної заяви посилався на те, що 31.10.2019 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення по справі №437/2298/12, провадження №2/191/611/18, згідно якого суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року станом на 21 лютого 2012 року в розмірі 147587 грн. 83 коп.; заборгованість за відсотками в розмірі 67225 грн. 24 коп.; пеню в розмірі 145598 грн. 42 коп., а також судові витрати по справі в розмірі 3219 грн. 00 коп. 03.06.2020 року Дніпровським апеляційним судом прийнято постанову по справі №437/2298/12, провадження № 22-ц/803/2321/20, згідно якої апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2019 року, без змін. 20.03.2025 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано виконавчі листи по справі №437/2298/12. 10.04.2025 року Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (попередня назва Акціонерне товариство «Альфа-Банк») звернулося до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі Олександра Володимировича із заявою про примусове виконання рішення у порядку п. 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме виконання виконавчого листа по справі № 437/2298/12 виданого 20.03.2025 року на загальну суму стягнення 360411,49 грн. 10.04.2025 року Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77785413 про примусове виконання виконавчого листа №437/2298/12, виданого 20.03.2025 Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», вищевказаної заборгованості та судового збору. Так, у виконавчому листі вказано, що рішення набрало законної сили 03.06.2020 року. Строк пред`явлення виконавчого листа до 04.06.2023 року. Натомість, стягувач пред`явив виконавчий лист до виконання лише 10.04.2025 року, тобто з пропуском строку пред`явлення його до виконання. Матеріали судової справи та матеріали виконавчого провадження не містять судових рішень щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого напису до виконання. Крім того, раніше, до видачі виконавчого листа 20.03.2025 року, вже був виданий інший виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 тієї ж самої суми заборгованості у розмірі 360411 грн. 49 коп. Вказані обставини, свідчать про те, що виконавчий лист від 20.03.2025 року був виданий помилково, оскільки до цього вже видавався інший виконавчий лист на ту ж саму суму стягнення 360411,49 грн., що є підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи зазначене, заявник просив суд визнати виконавчий лист, виданий 20.03.2025 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області по справі №437/2298/12 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», заборгованості за кредитним договором від 20 липня 2007 року станом на 21 лютого 2012 року в розмірі 147587 грн. 83 коп.; заборгованості за відсотками в розмірі 67225 грн. 24 коп.; пені в розмірі 145598 грн. 42 коп., таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2025 року у задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа Олександр Володимирович, про визнання виконавчого документу, виданого Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області на підставі заочного рішення суду від 31.10.2019 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, таким, що не підлягає виконанню відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та задовольнити її заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що підставою для визнання судом виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю, є пропуск строку пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності передбачених ст.432 ЦПК України правових підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та про необхідність відмови в задоволенні відповідної заяви ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Згідно з ст. 129-1 Конституції України, судове рішення у справі є обов`язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судових рішень у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що 06 листопада 2012 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення у цивільній справі №437/2298/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованості за кредитним договором (а.с.76-77), яке скасовано ухвалою цього ж суду від 31 травня 2018 року за заявою відповідача, та призначено до судового розгляду (а.с.96). 31 жовтня 2019 року у цивільній справі №437/2298/12 ухвалено Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області заочне рішення суду, що набрало законної сили на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року, яким позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, стягнуто заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року, станом на 21 лютого 2012 року в розмірі 147587 грн. 83 коп.; заборгованість за відсотками в розмірі 67225 грн. 24 коп.; пеню в розмірі 145598 грн. 42 коп., а також судові витрати по справі в розмірі 3219 грн. 00 коп. (а.с.137-138, 182-186). За вказаним рішенням суду стягувачу видано 20.03.2025 року, на підставі заяви від 18.03.2025 року, виконавчі листи у справі, строк пред`явлення у яких визначено до 04.06.2023 року. 12.08.2022 року АТ «Сенс Банк» є правонаступником АТ «Альфа-Банк», у зв`язку із перейменуванням юридичної особи. 10 квітня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа О.В. відкрито виконавче провадження №77785413 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, та цієї ж дати відкрито виконавче провадження №77785413 про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат по справі у сумі 3219 грн. 00 коп. Ці виконавчі провадження постановою приватного виконавця від 10.04.2025 року об`єднані у зведене виконавче провадження за №77797993 Так, виходячи зі змісту положень ст. 432 ЦПК України, вбачається, що виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, він передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Як роз`яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв`язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону. Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України). Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. У справі "Soering vsUK" [5] Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням. Відповідно п.5 ч. 1ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що стягувачем пропущено строк та втрачено право на пред`явлення виконавчого листа до виконання з огляду на таке. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/22 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер. У пунктах 47 і 48 постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі N 260/2595/22 (провадження N К/990/383/23) зазначено, що особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 1404-VIII, відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом N 1404-VIII як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання. Близький за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07 квітня 2023 року в справі N 910/5925/15-г, від 03 квітня 2025 року в справі N 712/8159/15-ц та від 05 лютого 2025 року в справі N 1616/803/2012. Викладені обставини свідчать про те, що стягувачем не пропущено строк пред`явлення виконавчих листів у цивільній справі №437/2298/12, до виконання. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки не встановлено підстав, передбачених ч. 2 ст. 432 ЦПК України за яких виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. За змістом ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з додержанням норм процесуального закону. Підстав для скасування цієї ухвали не встановлено. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 15 жовтня 2025 року. Повний текст постанови складено 16 жовтня 2025 року. Головуючий: Судді: