Постанова Черкаський апеляційний суд № 707/2744/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2025 року м. Черкаси Справа № 707/2744/20 Провадження № 22-ц/821/5/25 Категорія: 307000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І. за участю секретаря: Руденко А.О. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 представник позивача: адвокат Заїка Володимир Григорович відповідачі: ОСОБА_2 , Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області представники ОСОБА_2 : адвокат Филь Олександр Миколайович, адвокат Попельнуха Юлія Ігорівна, третя особа: приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Старовойтов Олександр Сергійович розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Филя Олександра Миколайовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 квітня 2023 року (ухваленого під головуванням судді Морозова В.В. в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області, повний текст рішення суду складено 21 квітня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Червонослобідської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Старовойтов Олександр Сергійович про визнання заповіту недійсним ,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 15 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 , Червонослобідської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Старовойтов О.С. про визнання заповіту недійсним. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 ). На праві власності ОСОБА_3 мала домоволодіння по АДРЕСА_1 , до якого входить будинок з надвірними спорудами. Зазначає, що у будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає він, його дружина, діти та інші родичі, які вказані у довідці від 07.12.2020 року за № 3665/02-23, виданою Червонослобідською сільською радою. Позивач вказує, що після його повернення із заробітків з Ізраїлю він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті його матері ОСОБА_3 , але нотаріус повідомив йому, що є заповіт, яким мати заповіла все своє майно його сестрі ОСОБА_2 , про який він взагалі нічого не знав і мати йому ніколи про це не говорила, який був складений 14.06.2019 року в сільській раді с. Червона Слобода. За життя його мати ОСОБА_3 знаходилась на обліку у лікаря психіатра Червонослобідської лікарні с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області та у Черкаській обласній психіатричній лікарні, що знаходиться у Черкаській області м. Сміла, вул. Павлова,

46. Позивач вважає, що заповіт складений з порушенням закону, так як ОСОБА_3 мала вади зі здоров`ям та перебувала на обліку у лікаря-психіатра і знаходилась на лікуванні в психіатричній лікарні м. Сміла, вул. Павлова, 46, а заповіт складався за відсутності свідків, підписаний лише секретарем сільської ради с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області. Факт того, що ОСОБА_3 мала вади зі здоров`ям та перебувала на обліку у лікаря-психіатра, знаходилась на лікуванні в психіатричній лікарні м. Сміла вул. Павлова 46 можуть підтвердити свідки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У зв`язку з наведеним, позивач з метою захисту своїх прав звернувся із відповідним позовом до суду і просив постановити судове рішення, яким заповіт його матері ОСОБА_3 , складений 14.06.2019 року на ім`я ОСОБА_2 , у сільській раді с. Червона Слобода, визнати недійсним. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2022 року у даній справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівської філії судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України». На вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1)з урахуванням індивідуально-психологічних властивостей ОСОБА_3 , а також встановленого їй діагнозу, чи може психічне захворювання ОСОБА_3 тягнути неможливість останньою усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними? 2)чи могла ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час складання 14.06.2019 року у сільській раді с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області спірного заповіту, усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними? Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , який складений та посвідчений 14.06.2019 року Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області та зареєстровано у реєстрі за №

187. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що висновком судово-психіатричної експертизи № 521 від 30.06.2022 року Львівської філії судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» були підтверджені посилання позивача на те, що його мати у момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки хворіла на психічне захворювання, а тому на час складання заповіту не могла усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними. Суд першої інстанції вважав висновок судово-психіатричної експертизи від 30.06.2022 року №521 належним та допустимим доказом у справі, кваліфікація експертів у суду не викликала сумнівів та відсутні підстави для відхилення висновку експерта. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 20 липня 2023 року, представник ОСОБА_2 адвокат Филь О.М., вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, при невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 квітня 2023 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що висновок експерта, який покладено в основу оскаржуваного судового рішення, містить суттєві недоліки, не відповідає вимогам Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, що викликає сумніви у правильності висновку. Зокрема, вказує, що Висновок №521 від 30 червня 2022 року не враховує показів свідків та базується виключно на суб`єктивних думках лікарів, які не оглядали ОСОБА_3 та не проводили повного дослідження стану здоров`я останньої. Вказує, що покази свідків, які були допитані у ході розгляду даної справи, у повній мірі підтверджують відсутність психічних розладів у ОСОБА_3 , детально описують поведінку ОСОБА_3 у різних життєвих обставинах та повністю спростовують сумнівний експертний висновок №521, який є лише одним із засобів доказування та не має для суду заздалегідь встановленої сили. Вважає, що суд першої інстанції помилково визнав Висновок №521 від 30 червня 2022 року правильним та таким, що не протирічить іншим матеріалам справи, дійсним обставинам, та необгрунтовано відмовив у проведенні повторної експертизи. Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Черкаського апеляційного суду 26 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 серпня 2023 року розгляд справи призначено на 13 вересня 2023 року. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у справі призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 103 А).На час проведення експертизи провадження у справі - зупинено. 15 вересня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» надійшов лист №061/203/1-01/6593, яким повідомлено, що Київською міською радою 08.04.2021 року прийнято рішення №567/608 « Про реорганізацію закладів з надання психіатричної допомоги, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва», яким Київський міський центр судово-психіатричної експертизи припинено шляхом приєднання до КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ». Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року поновлено провадження у справі та розгляд справи в суді апеляційної інстанції призначено на «26» вересня 2023 року. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року проведення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, що призначена ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року доручено Державній установі «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України». Провадження у справі зупинено. 04 червня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» разом з матеріалами цивільної справи №707/2744/20 надійшов лист №05-05/1-46 від 13 травня 2024 року про залишення без виконання ухвали суду у зв`язку з неоплатою експертизи. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2024 року поновлено провадження у справі та її розгляд призначено на 04 липня 2024 року на 14 год. 00 хв. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 липня 2024 року у справі призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено Державній установі «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України». Провадження у справі зупинено. 19 серпня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» разом з матеріалами цивільної справи №707/2744/20 надійшов Висновок судово-психіатричної експертизи №57 від 14 січня 2025 року. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року поновлено провадження у справі та її розгляд призначено на 18 вересня 2025 року на 15 год. 30 хв. Фактичні обставини справи З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження від 05.10.1974 року серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Мати ОСОБА_3 , батько ОСОБА_6 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 03.12.2020 року, виданим повторно. У довідці Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 07.12.2020 року № 3665/02-23 зазначено, що за померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 рахується житловий будинок по АДРЕСА_1 . Як на день смерті, так і по даний час, крім неї у будинку зареєстровані та проживають: дочка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , невістка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , онук ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 , онука ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8 , онука ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_9 , онук ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_10 , чоловік онуки ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_11 , правнука ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_12 . Відповідно до матеріалів спадкової справи № 32/2020, заведеної приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О.С., щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини звернулись донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_13 та син ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_14 . Відповідно до довідки зі Спадкового реєстру № 63809219 від 04.03.2021 року щодо наявності заповітів від імені заповідача ОСОБА_3 , у спадковому реєстрі наявні такі заповіти: № 57208042, посвідчений 13.02.2015 року Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області, який скасований заповітом № 57894490 від 04.09.2015 року. Заповіт № 57894490, посвідчений 06.08.2015 року Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області скасований заповітом № 61067456 від 10.08.2017 року. Заповіт № № 61067456 скасований заповітом № 64281330 від 05.06.2019 року. Заповіт № 64380755 від 14.06.2019 року, посвідчений 14.06.2019 року Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області є чинним. Відповідно до заповіту від 14.06.2019 року, який посвідчено секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області Дядюрою І.М. та зареєстровано у реєстрі за № 187, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заповіла усе своє майно на випадок своєї смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Постановою приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. від 15.12.2020 року вих. № 323/02-31 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв`язку із тим, що ІНФОРМАЦІЯ_14 він сина померлої - ОСОБА_1 надійшла заява про визнання недійсним заповіту, який надано для оформлення спадщини. На виконання ухвали суду від 10.03.2021 року про витребування доказів КНП Черкаська обласна психіатрична лікарня ЧОР надано копію медичної карти стаціонарного хворого № 126 за 2020 рік пацієнтки ОСОБА_3 1943 р.н., з якої вбачається, що ОСОБА_3 була госпіталізована до закладу 14.01.2020 року з діагнозом змішана судинна деменція, галюцинаторно-параноїдний синдром, дата виписки -14.03.2020 року. Відповідно до направлення на госпіталізацію у Черкаську обласну психіатричну лікарню від 14.01.2020 року, яке видане КНП Черкаською центральною районною лікарнею Черкаської районної ради у графі психічний статус значиться: Знаходиться на обліку у психіатра, лікувалась у ЧОПЛ з 23.07.2019 року по 29.08.2019 року. Згідно епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 126, ОСОБА_3 виписана додому у супроводі доньки 14.03.2020 року з покращенням, працездатність втрачена стійко повністю, хвора є пенсіонером за віком. На виконання ухвали суду від 10.03.2021 року про витребування доказів КНП Черкаська обласна психіатрична лікарня ЧОР надано копію медичної карти стаціонарного хворого № 250 за 2019 рік пацієнтки ОСОБА_3 1943 р.н., з якої вбачається, що ОСОБА_3 була госпіталізована до закладу 23.07.2019 року з діагнозом змішана коркова та підкоркова судинна деменція, середня ступінь вираженості, тривожно-маячний синдром, дата виписки -29.08.2019 року. Згідно епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 2415, ОСОБА_3 виписана додому у супроводі доньки 29.08.2019 року з покращенням, працездатність втрачена стійко повністю, хвора є пенсіонером за віком. Згідно з відповіддю КНП Черкаської центральної районної лікарні від 08.04.2021 року № 07/493 на ухвалу суду від 10.03.2021 року про витребування доказів, повідомлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на обліку у лікаря-психіатра КНП Черкаська ЦРЛ не перебувала. Стороною відповідача до суду було надано пояснення доньки ОСОБА_3 ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Іващенко Г.М. від 27.09.2021 року та зареєстровано у реєстрі за № 2305 та № 2303, відповідно до яких ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вказують на адекватну поведінку ОСОБА_3 та відсутність у неї будь-яких ознак психічного захворювання. Відповідно до заповіту від 05.06.2019 року, який посвідчено приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О.С. та зареєстровано у реєстрі за № 2027,2028 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заповіла належний їй будинок по АДРЕСА_1 на випадок своєї смерті у рівних частках - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_15 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , а належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 7124989000:03:003:0910 площею 3,1114 га, що знаходиться на території Червонослобідської сільської ради - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 . У висновку судово-психіатричного експерта № 521 від 30.06.2022 року Львівської філії судово-психіатричних експертиз ДУ Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України, саме у п. 22 під назвою Обґрунтування та пояснення даних про психічний стан особи та фактів, як встановлені і виявлені при дослідженні об`єктів експертизи зазначено, що аналізуючи матеріали цивільної справи, медичну документацію, покази сторін свідків, встановлено, що ОСОБА_3 впродовж життя страждала різними соматичними захворюваннями (в тому числі на гіпертонічну хворобу), двічі перебувала на лікуванні КЗ Черкаська обласна психіатрична лікарня. Кожного разу при поступленнях ОСОБА_3 до вказаного психіатричного стаціонару у останньої простежувались грубі когнітивні та поведінкові розлади, а в описах психічного стану відмічаються порушення по типу деліріозних із затьмаренням свідомості, дезорієнтацією у навколишньому, галюцинаторно маячною симптоматикою, мінливістю настрою, неадекватними емоційними проявами та порушеним критичним осмисленням свого стану і ситуації в цілому. За час перебування на лікуванні ОСОБА_3 проводились додаткові інструментальні обстеження (МРТ головного мозку від 27.07.2019 р.) та тести (годинниковий тест, ММSЕ), що в поєднанні з клінічною картиною дало змогу лікарям верифікувати у підекспертної деменцію. Варто вказати, що виявлені значні атрофічні зміни головного мозку свідчить про тривалість перебігу патологічного процесу. Також за час другого епізоду лікування в психіатричній лікарні ОСОБА_3 оглядалась лікарем-неврологом (19.02.2020 р.), який діагностував хронічну прогресуючу ішемію головного мозку в останньої. З висвітленого анамнезу захворювання у медичній документації вбачається, що розлади психічної діяльності у ОСОБА_3 маніфестували у 2014-му році. Покази допитаних свідків також підтверджують наявність в ОСОБА_3 тяжкого психічного захворювання, адже її поведінка часом була невідповідна та дивакувата. Сукупний аналіз наданих об`єктів експертизи (матеріали цивільного провадження, допит свідків, медична документація) вказує на те, що розлади психічної діяльності ОСОБА_3 вперше проявились у 2014-му році, а вже у 2019-му році психічний стан ОСОБА_3 характеризувався розгорнутою клінічною картиною тяжкого психічного розладу у вигляді набутого недоумства у формі деменції. Підсумовуючи вищенаведене, беручи до уваги покази свідків про специфічну поведінку підекспертної, враховуючи надану медичну документацію та результати додаткових інструментальних обстежень комісія вважає, що ОСОБА_3 на час укладення правочину страждала на набуте недоумство у формі деменції змішаного (судинного та атрофічного ґенезу) типу, не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У п. 23 під назвою відповіді на запитання, зазначено: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент укладання заповіту 14.06.2019 року у сільській раді с. Червона Слобода, Черкаського району Черкаської області страждала хронічним стійким психічним розладом - деменцією змішаного (судинного, атрофічного) типу. Внаслідок хронічного психічного розладу деменції змішаного (судинного, атрофічного) типу та викликаних нею змін індивідуально-психологічних властивостей особистості на час складання заповіту, вона не могла усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними. Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 адвоката Филя О.М. підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України). Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу. За змістом статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно зі статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 12511252 цього Кодексу. Відповідно до заповіту від 14.06.2019 року, який посвідчено секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області Дядюрою І.М. та зареєстровано у реєстрі за № 187, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заповіла усе своє майно на випадок своєї смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Звертаючись до суду із позовом, позивач вказував на невідповідність змісту заповіту, складеного 14 червня 2019 року волевиявленню заповідача ОСОБА_3 , її внутрішній волі, у зв`язку з наявністю в останньої психічних розладів станом на момент вчинення оспорюваного правочину. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (стаття 202 ЦК України). Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право відповідно до закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі. За змістом частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)). Правочин чи договір з`являються як юридичний факт в момент їх вчинення. Недійсність може «вражати» правочин чи договір, і вона стосується саме моменту його вчинення, а не виконання. Саме на момент вчинення правочин чи договір перевіряються на те, чи він відповідає, зокрема, вимогам щодо його дійсності, яка форма встановлена законом щодо правочину чи договору на момент його вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)). З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі статті 225 ЦК України звертається: (а) або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; (б) або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (див., зокрема, постанову Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 161/17119/16-ц, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року в справі № 307/3040/19). Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (див. постанову Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказано, що: «правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 145 ЦПК України 2004 року (пункт 2 частини першої статті 105 ЦПК України) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року (стаття 89 ЦПК України). Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року, частина 6 статті 81 ЦПК України). Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень дійшли помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин положень статті 225 ЦК України, яка передбачає можливість визнати недійсним правочин, вчинений дієздатною фізичною особою в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, взявши за основу висновки комплексних судових психолого-психіатричних експертиз, згідно з якими на час укладення оспорюваних договорів дарування позивач за своїм психічним станом не в повній мірі міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Доказів того, що ОСОБА_1 на час укладення оспорюваних договорів дарування мав абсолютну неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, позивач суду не надав, що є його процесуальним обов`язком згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України (статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року). Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, наведеного не врахував, не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 на час укладення оспорюваних договорів дарування мав абсолютну неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Апеляційний суд на зазначене уваги також не звернув. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову». В справі про оспорювання правочину, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, позивач має довести не тільки стан фізичної особи в момент вчинення правочину (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо), але й те що під впливом такого стану фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19). Належним і достовірним доказом у справі, який підтвердив би чи спростував, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі на момент складення заповіту, може бути висновок посмертної судово-психіатричної експертизи (див. постанову Верховного Суду від 10 вересня 2024 року у справі № 295/11526/22 (провадження № 61-9111св24)). Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу`визначена презумпція психічного здоров`я, а саме, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі, зокрема, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Призначення експертизи судом є обов`язковим, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи (стаття 105 ЦПК України). Тобто психічний стан особи може бути підтверджений саме судово-психіатричною експертизою, яка і є допустимим доказом при встановленні спірних обставин. У справі, що переглядається, ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2022 року призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівської філії судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України». На вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1)з урахуванням індивідуально-психологічних властивостей ОСОБА_3 , а також встановленого їй діагнозу, чи може психічне захворювання ОСОБА_3 тягнути неможливість останньою усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними? 2)чи могла ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час складання 14.06.2019 року у сільській раді с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області спірного заповіту усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними? Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 521 від 30 червня 2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент укладання заповіту 14.06.2019 року у сільській раді с. Червона Слобода, Черкаського району Черкаської області страждала хронічним стійким психічним розладом - деменцією змішаного (судинного, атрофічного) типу. Внаслідок хронічного психічного розладу деменції змішаного (судинного, атрофічного) типу та викликаних нею змін індивідуально-психологічних властивостей особистості на час складання заповіту не могла усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними. Сукупний аналіз наданих об`єктів експертизи (матеріали цивільного провадження, допит свідків, медична документація) вказує на те, що розлади психічної діяльності ОСОБА_3 вперше проявились у 2014-му році, а вже у 2019-му році психічний стан ОСОБА_3 характеризувався розгорнутою клінічною картиною тяжкого психічного розладу у вигляді набутого недоумства у формі деменції. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції врахував як висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інші докази, наявні у матеріалах справи, зокрема, показання свідків, наявні діагнози хворої, встановлені обставини перебування спадкодавця на лікуванні, періодичність, тривалість, а також підстави такого лікування. Відповідно до статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Заперечуючи висновок судово-психіатричного експерта № 521 від 30 червня 2022 року, ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції заявила клопотання про проведення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, яке було задоволено та ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 липня 2024 року у справі призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено Державній установі «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України». На вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1) з урахуванням індивідуально-психологічних властивостей ОСОБА_3 , а також встановленого їй діагнозу, чи може психічне захворювання ОСОБА_3 тягнути неможливість останньою усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними? 2) чи могла ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час складання 14.06.2019 року у сільській раді с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області спірного заповіту усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними? Згідно з Висновком судово-психіатричного експерта №57 від 14 січня 2025 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 під час складання заповіту 14.06.2019 року не виявляла ознак психічних розладів, які б позбавляли її в зазначений період часу здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час складання спірного заповіту 14.06.2019 року могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В описовій частині експертизи експерти прийшли до висновку про те, що у наданих для експертизи матеріалах відсутні об`єктивні дані про наявність до 23.07.2019 року у ОСОБА_3 будь-яких психопатологічних розладів. Покази свідків у справі суперечливі. Свідки, що свідчили про наявність у підекспертної порушень психічного стану чітко проміжки часу не визначають. Об`єктивні дані, що підтверджують фат «неадекватності, хворобливої поведінки» відсутні, свідчення щодо психічного стану підекспертної носять суб`єктивний характер, не мають визначного діагностичного значення. Інші свідки по справі категорично заперечують наявність у ОСОБА_3 при житті будь-яких розладів психіки. Отже, підстав припускати у ОСОБА_3 наявність будь-якого психічного розладу до моменту та під час складення заповіту 14.06.2019 року немає. Перші відомості про огляди психіатром, госпіталізації в психіатричний стаціонар датовані 23.07.2019 року (через 1,5 місяці після підписання спірного заповіту). При направленні до стаціонару зазначено, що стан змінився два тижні тому. Згідно описів психічного стану, підекспертна перебувала в стані психозу, що є гострим станом. Була направлена на госпіталізацію в психіатричну лікарню з діагнозом: «Органічний галюцинаторно-параноїдний синдром». Необхідно звернути увагу на значні розбіжності в оцінці стану підекспертної лікарями диспансеру, приймального відділення, стаціонару, що знаходить відображення в описі психічного стану, анамнезу захворювання (відомості різняться), ступеню небезпеки. При зазначенні, що госпіталізація примусова згідно ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу» - небезпека для себе та оточуючих, на титульному аркуші МКСХ зазначено, що госпіталізована добровільно. При цьому, ОСОБА_3 поставила підпис під «Усвідомленою згодою особи на проведення психіатричного огляду», «Усвідомленою згодою особи на госпіталізацію до психіатричного закладу», «Інформованою добровільною згодою пацієнта на обробку персональних даних» та «3 режимом дня та забороною паління ознайомлена», що датовані датою госпіталізації. Крім того, через годину після госпіталізації, коли за записами в МКСХ підекспертна знаходилась в стані психозу, було проведено MMSE-тестування, коли проведення таких тестів не показано за станом. Однак результати тестування були враховані при винесенні клінічного діагнозу «Дементний синдром середнього-вираженого ступеня». При стаціонарному обстеженні на МРТ виявлені ознаки дисциркуляторної енцефалопатії (МРТ-зміни у вигляді атрофії кори головного мозку відсутні). Згідно закономірностей розвитку та перебігу органічних уражень головного мозку з когнітивними порушеннями, відсутній прямий причинно-наслідковий зв?язок між ступенем ДЕП та виразністю клінічних ознак. В клінічному діагнозі зазначено «Змішана коркова та підкоркова судинна деменція, середня ступінь вираженості, тривожно-маячний синдром при поступленні». Діагноз «деменція» виставлено без попереднього спостереження підекспертної протягом 6 місяців (згідно критеріїв МКХ-10, розділу «Розлади психіки та поведінки», загальних критеріїв для діагностики деменції (F00-F03), для достовірного клінічного діагнозу симптоми мають чітко спостерігатися протягом як мінімум 6 місяців, до закінчення цього терміну діагноз може бути лише імовірним). На фоні лікування відзначено значне покрашення стану підекспертної, в тому числі самообслуговування. Тобто, на фоні лікування був купіруваний гострий стан з відновленням самообслуговування, що зазначено при виписці. Динамічне спостереження психіатром не рекомендувалося. Враховуючи вищезазначені дані, експерти прийшли до висновку, що на момент підписання заповіту (14.06.2019 року) ОСОБА_3 не виявляла ознак психічних розладів, які б позбавляли її в зазначений період часу здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Допитана в суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_17 , надаючи відповіді на запитання учасників судового розгляду, повністю підтвердила твердження, викладені у висновку судово-психіатричної експертизи № 57 від 14.01.2025 року. Враховуючи наявні докази у справі, показання свідків, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним заповіту, складеному від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , що посвідчений 14.06.2019 року Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області та зареєстровано у реєстрі за № 187 з підстав, передбачених ст.225 ЦК України. Безспірних доказів того, що ОСОБА_3 виявляла психічні розлади і розлади поведінки, які б перешкоджали їй усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, позивачем, всупереч вимогам ст.81 ЦПК України, суду не надано, висновки судово-психіатричного експерта № 521 від 30 червня 2022 року спростовані висновком повторної судово-психіатричної експертизи №57 від 14 січня 2025 року, складеним Державною установою «Інститут судової психіатрії МОЗ України», в якому докладно викладено анамнез життя померлої ОСОБА_3 , анамнез її хвороби, надано аналіз показанням свідків. Надано обґрунтування та пояснення даних про психічний стан особи та фактів, які встановлені та виявлені при дослідженні об`єктів експертизи. Зазначено, що дані медичної документації узгоджуються з показаннями свідків. Тому, встановивши зазначені вище обставини, дослідивши зібрані докази у їх сукупності та виходячи з презумпції психічного здоров`я фізичної особи, а також враховуючи висновок повторної судово-психіатричної експертизи №57 від 14 січня 2025, який підтверджує те, що ОСОБА_3 під час укладання спірного заповіту за своїм психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та керувала ними, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Частиною 13 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи задоволення апеляційної скарги, зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, який було сплачено за подання апеляційної скарги по справі у розмірі 1261,20 грн. Керуючись ст.ст. 258, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Филя Олександра Миколайовича задовольнити. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Червонослобідської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Старовойтов Олександр Сергійович про визнання заповіту недійсним відмовити. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді О.М. Новіков Л.І. Василенко /повний текст постанови суду виготовлено 15 жовтня 2025 року/