Постанова Харківський апеляційний суд № 646/5211/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 646/5211/25 Головуючий суддя І інстанції Серпутько Д. Є. Провадження № 33/818/1406/25 Суддя доповідач Грошева О.Ю. Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2025 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Основ`янського районного суду м. Харкова від 16 липня 2025 року,- УСТАНОВИЛА: Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, та, відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (ч. 3 ст. 130 КУпАП) та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років. Як установив суд відповідно до протоколу серії ЕПР1 №338590, 22.05.2025 о 17 годині 05 хвилин за адресою м. Харків, пр. Аерокосмічний, 100, водій ОСОБА_1 керував т/з SUZUKI BALENO днз НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Згідно протоколу серії ЕПР1 № 338571, 22.05.2025 о 17 годині 05 хвилин за адресою м. Харків, пр. Аерокосмічний, 100, водій ОСОБА_1 керував т/з SUZUKI BALENO днз НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ у лікаря нарколога водій відмовився. Правопорушення вчинено двічі протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 130 КУпАП. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом із запереченнями, яка містить прохання про скасування постанови суду Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги апелянт вказує, що постанова винесена із істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції належним чином не повідомив його ( ОСОБА_1 ) про розгляд справи, таким чином позбавив останнього давати пояснення в суді та викликати свідків. Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції. Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. В судове засідання суду апеляційної інстанції водій ОСОБА_1 не з`явився жодних заяв чи клопотань до канцелярії Харківського апеляційного суду до початку судового засідання не надходило. В той же час він повідомлявся про розгляд справи повісткою, надісланою на єдину адресу, яка наявна в матеріалах справи, та яка в свою чергу повернулась до суду із поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» за допомогою розміщення на офіційному веб-порталі Судової влади України даних про дату та місце розгляду апеляційної скарги. Інших даних про засоби комунікації з ОСОБА_1 (номер телефону, електронна адреса) матеріали справи не містять. Отже апеляційним судом здійснено усі можливі заходи для завчасного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання. При розгляді справ даної категорії явка учасників при апеляційному перегляді не є обов`язковою. У відповідності до ч.6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні не є перешкодою для розгляду справи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана у межах строку на апеляційне оскарження, що свідчить про його обізнаність про наявність провадження щодо нього, а отже і покладає на нього в тому числі обов`язок слідкувати за ходом розгляду цих проваджень. Виходячи з цього судом апеляційної інстанції прийнято рішення про розгляд справи за відсутності правопорушника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Посилання автора апеляційної скарги на той факт, що постанова суду має бути скасована фактично лише з підстав розгляду справи за його відсутності є без підставним. Як вбачається з матеріалів справи неодноразово викликуваний в судові засідання, призначені на 12.06.2025, 20.06.2025 та 16.07.2025 як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі через публікацію оголошень на офіційному веб-порталі Судової влади України, ОСОБА_1 , жодного разу не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань не подавав. Отже суд правильно констатував, що неявка в судові засідання ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, є його волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь в судовому розгляді справи та інших процесуальних прав. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Судом правильно установлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 та ч.5 ст.126 КУпАП, підтверджується такими доказами: -протоколами про адміністративне правопорушення; дисками відеозаписів з бодікамер, зі змісту яких слідує, що працівниками поліції у водія ОСОБА_1 22.05.2025 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, проте на пропозицію працівника поліції, як водію пройти медичний огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, ОСОБА_1 відмовився; довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області про те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.05.2025 року; рапортом, довідкою про повторність; постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 30.07.2024 року та постановою Харківського апеляційного суду від 22.10.2024 року (якою постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.07.2024 року залишено без змін), постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 23.09.2024 року та постановою Харківського апеляційного суду від 16.10.2024 року (якою постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.09.2024 року залишено без змін). Отже апеляційний суд констатує, що відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі». Відеозапис долучено до протоколу про адміністративне правопорушення. Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд визнає зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП. Апеляційний суд дійшов висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суддею відповідно до статей 251, 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно встановлені фактичні обставини адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП та ч.5 ст. 126 КупАП. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що впливатимуть зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцією факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишить місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1987 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25). За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Покарання призначено судом першої інстанції ОСОБА_1 з урахуванням вимог ч.2 ст.33 КУпАП. Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено. На підставі викладеного, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляції не вбачає. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Основ`янського районного суду м. Харкова від 16 липня 2025 року залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя О.Ю. Грошева