Постанова Одеський апеляційний суд № 522/10384/25

Номер провадження: 22-ц/813/5998/25 Справа № 522/10384/25 Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 02.10.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В., за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА», на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2025 року, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів, в с т а н о в и в: В травні 2025 року ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви, відповідачем вказує ОСОБА_1 , в обґрунтування якої зазначило, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» зареєстровано з 18.07.2002 року та здійснює діяльність у сфері охорони здоров?я. Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформлених Протоколом № 7 від «16» травня 2007 року та відповідно до Наказу № 6.1-ок від «17» травня 2007 року громадянка ОСОБА_1 була призначена керівником товариства. З метою здійснення медичної практики, в складі та на базі товариства було створено заклад охорони здоров?я, а саме багатопрофільну лікарню - «Клініка Святої Катерини», яка є структурним підрозділом товариства, без статусу юридичної особи. У період своєї господарської діяльності товариством були створені та зареєстровані об?єкти інтелектуальної власності у вигляді торговельних марок, а саме: на словесний знак «КЛІНІКА СВЯТОЇ КАТЕРИНИ», для послуг 44 класу МКТП, зазначених свідоцтвом України № 103150 від 10.02.2009; на словесний знак «КЛИНИКА СВЯТОЙ ЕКАТЕРИНЫ CLINIC SAINT CATHERINE», для послуг 44 класу МКТП, зазначених свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.03.2010; на словесний знак «ЗАПАСНОЙ ЖИЗНИ НЕТ - НУЖНО СОХРАНИТЬ ЭТУ», для послуг 44 класу МКТП, зазначених свідоцтвом України № 123693 від 25.05.2010; на словесний знак «КЛИНИКА БОЛИ КЛИНИКИ СВЯТОЙ ЕКАТЕРИНЫ», для послуг 44 класу МКТП, зазначених свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 25.05.2010; на словесний знак «CARDICA», для послуг 44 класу МКТП, зазначених свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 10.03.2011; на комбінований знак «PAIN CLINIC», для послуг 44 класу МКТП, зазначених свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 27.02.2012; ?на словесний знак « ІНФОРМАЦІЯ_1 », для послуг 44 класу МКТП, зазначених свідоцтвом України № НОМЕР_5 від 25.11.2015. Зазначає, що 09.11.2023 року засновникам товариства стало відомо, що ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» більше не володіє жодною із 7 торговельних марок, оскільки 6 торговельних марок наразі належать фізичній особі - ОСОБА_1 , а 1 торговельна марка (свідоцтво України № НОМЕР_6 від 25.05.2010) вже недійсна внаслідок несплати збору за продовження строку дії свідоцтва. ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» посилається, що має намір звернутися до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення з останньої 13180467,90 грн. Заявник вважає, що на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем торговельних марок, а відтак, саме їй належить правомочність розпорядження визначеними такими свідоцтвами торговельними марками, в тому числі можливість їх передачі у власність іншим особам, відмова від такої торгівельної марки чи надання дозволу на її використання на підставі ліцензійного договору (щодо всіх товарів чи їх частини). Подальше передання ОСОБА_1 виключних майнових прав на торговельні марки за вищевказаними свідоцтвами України може призвести до необхідності подання нового позову наприклад про витребування майна, до суду іншої форми судочинства (наприклад, господарського), іншої територіальної підсудності, та/або ж до залучення до участі у справі нових учасників; та/або до неможливості виконання рішення суду у зв?язку із наявністю нового власника, який не буде учасником даної справи. ОСОБА_1 зможе змінити власника свідоцтв на оспорюванні торговельні марки або відмовитись від них. Наявність таких обставин ускладнить ефективний захист прав та інтересів заявника, за захистом якого він звернеться до суду. Крім того, ОСОБА_1 було здійснено придбання у товариства за 90000,00 грн торговельних марок, які випливають із свідоцтв України № НОМЕР_7 , НОМЕР_1 , НОМЕР_6 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , а потім на підставі ліцензійного договору нею була здійснена передача у користування цих же торговельних марок товариству за плату, яка становила 3% від загального щомісячного доходу компанії. Загальна сума грошових коштів (роялті), виплачених ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-СІДЕСА» на рахунки ОСОБА_1 згідно ліцензійного договору про надання права на використання торговельних марок № 01 від 25.01.2017 року, за вирахуванням податків, склала 13180467,90 грн. Також заявник посилається, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) ОСОБА_1 є учасником ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» та володіє часткою у статутному капіталі товариства, яка складає 15 %, розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 2475,00 грн. З огляду викладене, ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» просило суд про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовної вимоги у розмірі 13180467,90 гривень, які належать ОСОБА_1 та знаходяться на рахунку у АТ «Креді Агріколь Банк» та у ПАО «Марфін Банк», а також інших рахунках в банківських та фінансових установах України, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду. Також просило про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА», яка складає 15%, розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) 2475,00 гривень та вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Державній організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (ідентифікаційний код 44673629, адреса: 01601, м. Київ, вул. Дмитра Годзенка буд. 1) до набрання рішенням суду у цій справі законної сили, вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки: торговельну марку на словесний знак «КЛІНІКА СВЯТОЇ КАТЕРИНИ», для послуг 44 класу МКТП, зазначених свідоцтвом України № 103150 від 10.02.2009, на торговельну марку на CATHERINE», для послуг 44 класу МКТП, зазначених свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 10.03.2010, на торговельну марку на словесний знак « ІНФОРМАЦІЯ_2 », для послуг 44 класу МКТП, зазначених свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 25.05.2010, на торговельну марку на словесний знак « ІНФОРМАЦІЯ_3 », для послуг 44 класу МКТП, зазначених свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 10.03.2011, на торговельну марку на комбінований знак «PAIN CLINIC», для послуг 44 класу МКТП, зазначених свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 27.02.2012, на торговельну марку на словесний знак « ІНФОРМАЦІЯ_1 », для послуг 44 класу МКТП, зазначених свідоцтвом України № 205961 від 25.11.2015, зокрема, щодо передання разом або окремо виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки за зазначеними свідоцтвами повністю або частково, щодо припинення дії зазначених свідоцтв разом або окремо у зв`язку з відмовою від них їх власника повністю або частково, щодо видачі ліцензій на використання торговельних марок за зазначеними свідоцтвами разом або окремо, а також публікувати в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності відповідні відомості. Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 20 травня 2025 року заяву ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» про забезпечення позову до подання позовної заяви - залишив без задоволення. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено достатніх підстав для застосування вказаних заходів забезпечення позову, а також не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, виходячи із змісту заявлених вимог. Заявником не доведено, що відповідач вчиняв чи намагається вчинити дії щодо відчуження свого майна, на шкоду інтересам заявника. В апеляційній скарзі ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2025 якою залишено без задоволення заяву ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» про забезпечення позову до подання позовної заяви повністю та ухвалити нове рішення яким задовольнити заяву ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» про забезпечення позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що заявник ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» вважає, що ОСОБА_1 незаконно набуто майнові права на торговельні марки належні товариству та у подальшому ОСОБА_1 були спричинені збитки товариству у розмірі 13180467,90 гривень. Зазначає, що заявником були надані дублікати платіжних інструкцій про перерахування на особистий рахунок ОСОБА_1 оплати за невиключну ліцензію на використання торгової марки на загальну суму 13180467,90 гривень. Надані документи безумовно більшою мірою стосуються обґрунтованості позовних вимог та будуть досліджуватися та оцінюватися при вирішенні спору по суті, однак саме ці документи свідчать про співмірність сум у співвідношенні із заявленими вимогами. Суд першої інстанції помилково посилається на висновки Верховного суду у постанові від 01 квітня 2019 року у справі 922/1631/18 які стосуються вирішення питань про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, проте заявник не звертався до суду з відповідною заявою про заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Вважає, що судом не враховано те, що заявник просить накласти арешт на частку ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства самого заявника, тобто само товариство не вважає, що накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства може бути втручанням у його господарську діяльність. Посилається, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що заявник обґрунтував свої вимоги тим, що має намір звернутись до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння та вважає, що ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем торговельних марок, а відтак, саме їй належить правомочність розпорядження визначеними такими свідоцтвами торговельними марками, в тому числі можливість їх передачі у власність іншим особам, відмова від такої торгівельної марки чи надання дозволу на її використання на підставі ліцензійного договору (щодо всіх товарів чи їх частини). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.06.2025 року ОСОБА_1 роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі. Скаржником, який звернувся за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» з апеляційною скаргою, виконанні вимоги ч. 7 ст. 43 ЦПК України щодо надсилання копії апеляційної скарги ОСОБА_1 ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» копію ухвали про відкриття провадження від 02.06.2025 року отримало 10.06.2025 о 15:33:52 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою. ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження від 02.06.2025 року та копію апеляційної скарги отримала 20.06.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Від представника ОСОБА_1 Ляха Р.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА». ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» судову повістку-повідомлення отримало 02.07.2025 о 18:02:53 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою. Представник ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» - Ткаченко Є.В. судову повістку-повідомлення отримала 02.07.2025 о 18:16:52 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою. ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. 02.10.2025 року представник ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» - Ткаченко Є.В. звернулася до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: витяг з сайту «You Control», щодо об`єктів нерухомого майна, які належали ОСОБА_1 станом на 2023 рік; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб`єкта, ОСОБА_1 . Одеський апеляційний суд ухвалою від 02.10.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив у задоволенні клопотання представника ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» - Ткаченко Є.В. про долучення до матеріалів справи доказів, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів зазначає, що представником заявника виняткових випадків не зазначено, крім того, доказ щодо нерухомого майна сформовано з сайту «You Control», який не є офіційним сайтом, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформований 02.05.2025 року та містить відомості за 2023 рік. Представник ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» - Ткаченко Є.В. доводи апеляційної скарги підтримала. Представник ОСОБА_1 Лях Р.М. заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав позивача, від можливих недобросовісних дій відповідача, при цьому в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову. При цьому, позивач не вказав потенційну недобросовісну поведінку сторони, яка може призвести до неможливості ефективного захисту прав. Суд, звернув увагу на те, що позивачем не доведено підстав для вжиття заходів забезпечення позову а також співмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам. При цьому, доводи заяви більшою мірою стосуються обґрунтованості позовних вимог, яка під час вирішення питання про забезпечення позову не досліджується. Суд першої інстанції вважав, що задоволення вимог заяви фактично буде вирішенням спору по суті. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також заборона вичиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 р. по справі № 914/1570/20 вказано, що «…важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». Таким чином питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Апеляційний суд враховує, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі, зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником належним чином не обґрунтоване припущення про те, що заборона внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду та спроможне забезпечити фактичне виконання рішення суду в майбутньому, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідачкою вживаються будь-які заходи щодо відчуження зазначених торговельних марок, а саме лише посилання в заяві на наявність у відповідачки такої можливості, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Державній організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" до набрання рішенням суду у цій справі законної сили, вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на зазначені торговельні марки та становитиме, на переконання суду, надмірне втручання у право власності відповідачки. Посилання в заяві на те, що ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем торговельних марок колегія суддів не приймає, оскільки цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Також колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідачкою ОСОБА_1 вживаються будь-які заходи щодо відчуження торговельних марок зазначених позивачем в заяві про забезпечення позову. Відповідач володіє торговельними марками з 2016 року та станом на 2025 рік продовжує володіти. Крім того у проміжок часу з травня 2025 року (звернення ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» до суду із позовом) і до часу розгляду судом апеляційної скарги (жовтень 2025 року) відповідачем не здійснювалися дії із відчуженням зазначених торговельних марок. Саме лише посилання в заяві на наявність у відповідачки зазначеного наміру, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для накладення арешту, в матеріалах справи також відсутні докази недобросовісності поведінки відповідача. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Позивачем заявлено вимоги про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА», яка складає 15%, розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) 2475,00 гривень. Змістом корпоративних прав є майнові та організаційні (немайнові) права, що виникають з факту володіння часткою у статутному капіталі юридичної особи. До майнових корпоративних прав можна віднести: (а) участь у розподілі прибутку юридичної особи; (б) отримання у разі ліквідації юридичної особи частини майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартості. До організаційних (немайнових) корпоративних прав можна віднести такі права: (а) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, передбаченому статутом суб`єкта; (б) отримувати інформацію про господарську діяльність юридичної особи. Серед зазначених прав оборотоздатними є лише майнові. Оскільки організаційні права тісно пов`язані з особою їх носія, то за своїми властивостями вони не здатні до обороту. Оскільки корпоративні майнові та організаційні права виникають у їх носія із права на частку у статутному капіталі, то в разі відчуження учасником своєї частки корпоративні права не переходять до набувача, а виникають у нього як в учасника юридичної особи. За своєю природою корпоративні права та обов`язки є змістом корпоративних правовідносин, а частка у статутному капіталі - об`єктом правовідносин. Разом із іншими складовими (суб`єкт, підстави виникнення правовідношення) ці елементи становлять структуру корпоративних правовідносин. Зазначене свідчить про певний правовий зв`язок між часткою в статутному капіталі, статутним капіталом та корпоративними правами. Цей зв`язок полягає в такому: 1) частка в статутному капіталі юридичної особи не збігається з поняттям «корпоративні права» чи «майнові права»; 2) частка у статутному капіталі юридичної особи - це частина статутного капіталу суб`єкта, яка виражена у вартісному еквіваленті у співвідношенні до статутного капіталу в цілому; 3) частка у статутному капіталі є об`єктом цивільних прав, що здатна обертатися у цивільному обороті та спадкуватися. Частка у статутному капіталі засвідчує участь особи у юридичній особі. Право на частку у статутному капіталі є майновим правом; 4) виходячи з юридичного факту набуття права на частку у статутному капіталі закон або статутні документи юридичної особи наділяють її володільця правами та обов`язками як стосовно частки, так і стосовно власне юридичної особи. Слід розрізняти право на частку у статутному капіталі, та права, що випливають з володіння такою часткою; 5) корпоративні права та обов`язки учасника юридичної особи є похідними від права учасника на частку в статутному капіталі; 6) корпоративні права виникають у тієї особи, якій належить частка в статутному капіталі юридичної особи, проте момент виникнення корпоративних прав не завжди збігається з моментом набуття права на частку в статутному капіталі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19, постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 911/1149/19). Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є учасником ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 32120543) та володіє часткою у статутному (складеному) капіталу (пайового фонду), яка складає - 2 475, 00 грн. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що жодних доказів щодо вчинення відповідачем дій щодо відчуження частки у статутному капіталі господарського товариства, заявником не надано. Крім того, не надано доказів, як накладення арешту на частку ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «…під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Апеляційний суд зазначає, що за таких обставин, звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі №905/446/22. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» посилається, що має намір звернутися до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , зокрема про стягнення з останньої 13180467,90 грн. В заяві про забезпечення позову ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА», просило також суд про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовної вимоги у розмірі 13180467,90 гривень, які належать ОСОБА_1 та знаходяться на рахунку у АТ «Креді Агріколь Банк» та у ПАО «Марфін Банк», а також інших рахунках в банківських та фінансових установах України, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду, посилаючись на те, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, Верховний Суд у постанові від 11.12.2023 року у справі № 904/1934/23. Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду в даній справи є вимога ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» до відповідача ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення з останньої 13180467,90 грн. З огляду на те, що предметом позову є стягнення значної суми грошових коштів у розмірі 13180467,90 грн, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовної вимоги у розмірі 13180467,90 гривень є саме тим заходом забезпечення позову, який унеможливить ускладнення чи невиконання рішення суду у разі задоволення позову, забезпечить можливість ефективного захисту його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовної вимоги у розмірі 13180467,90 гривень є співмірним із пред`явленими позовними вимогами. Поняття співмірності передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. З огляду на викладене, враховуючи предмет та підстави позову, надання доказів перерахування коштів на рахунки в АТ Креді Арголь Банк, ПАО Марфін Банк, приймаючи до уваги, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про накладення арешту на грошові кошти та в цій частині ухвалити нове судове рішення, накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках в АТ Креді Арголь Банк, ПАО Марфін Банк та належать ОСОБА_1 в межах ціни позову у розмірі 13180467,90 гривень. Колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення. Тобто, можливість боржника розпоряджатися грошовими коштами обмежується лише на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Враховуючи наведене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів по справі, колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Посилання скаржника на те, що судом грубо порушено вимоги ч. 4 ст. 259 ЦПК України, відповідно до яких ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, проте під час розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви суд оголосив лише про закриття судового засідання без виходу у нарадчу кімнату не заслуговують на увагу, оскільки Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення ухвалення та проголошення судових рішень» від 19 грудня 2024 року скасовано інститут «нарадчої кімнати». Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Згідно п. 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи викладене апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, тому апеляційна скарга ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» підлягає частковому задоволенню, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2025 року слід скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про накладення арешту на грошові кошти та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким заяву ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» про накладення арешту на грошові кошти задовольнити частково, накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках в АТ Креді Арголь Банк, ПАО Марфін Банк та належать ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 , в межах ціни позову у розмірі 13180467,90 гривень. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про накладення арешту на грошові кошти та в цій частині ухвалити нове судове рішення. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» про накладення арешту на грошові кошти задовольнити частково. Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках в АТ Креді Арголь Банк, ПАО Марфін Банк та належать ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 , в межах ціни позову у розмірі 13180467,90 гривень. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін. Копію ухвали направити учасникам справи. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Строк пред`явлення до виконання три роки. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. Стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА», код ЄДРПОУ 32120543, 65102, м. Одеса, Миколаївська дорога,

144. Боржник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий В.А. Коновалова Судді Ю.П. Лозко М.В. Назарова