Постанова 4824 № 359/3016/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/1226/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 квітня 2023 року місто Київ справа №359/3016/21 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2021 року про задоволення заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам», третя особа: ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідачів, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 12 червня 2015 року; визнати житловий будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368, площею 0,1220 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, садівниче товариство «Святище-2» об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за Шарашидзе Паати право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнати за Шарашидзе Паати право власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368, площею 0,1220 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, садівниче товариство «Святище-2». Одночасно із позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив: заборонити відчуження будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368 до вирішення справи по суті. Обгрунтовуючи вказану заяву позивач посилався на те, що він звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ДП «Сетам» про поділ майна, а саме: будинкуАДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368. Вказував, що зінтернет сайту ДП «Сетам» вбачається, що проведення аукціону з продажу вказаного майна призначено на 15 квітня 2021 року. Позивач вважає, що для забезпечення виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у цій справі, необхідним є вжиття судом заходів забезпечення позову, що гарантуватиме виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Крім того, до суду додатково до позову засобами електронної пошти позивачем направлено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта сформованої 08 квітня 2021 року, якою підтверджено право власності ОСОБА_2 на спірне домоволодіння та наявність арештів на майно. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2021 року, з урахуванням ухвали цього суду від 12 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року, заяву ОСОБА_1 задоволено. Накладено заборону на відчуження будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі ПАТ АБ «Укргазбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просило ухвалу скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування вимог посилалося на те, що майно, яке є предметом спору, виступає предметом іпотеки, що забезпечує виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов`язань, які випливають з укладеного з АТ АБ «Укргазбанк» кредитного договору від 29 квітня 2011 року №12-Ф/2011. Вказувало, що за своєю суттю забезпечення позову у даній справі перешкоджає виконанню рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2012 року у справі №2-1042/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором. Зазначало, що даний вид забезпечення позову не може забезпечити позивачу ефективного захисту його прав, так як за своєю суттю спрямований виключно на блокування апелянту можливості задовольнити свої вимоги, що випливають з кредитного договору за рахунок іпотечного майна. Посилалося на те, що дії позивача щодо поділу майна є нічим іншим, як штучним позовом, спрямованим на блокування можливості реалізації іпотечного майна на торгах та є зловживанням цивільним правом. Постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2021 рокузалишено без змін. Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В судовому засіданні апеляційного представник особи, яка не брала участі у справі ПАТ АБ «Укргазбанк» - Ткачук О.В. доводи апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити з вищевказаних підстав. Позивач ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ДПа «Сетам», третя особа ОСОБА_3 усудове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника особи, яка не брала участі у справі ПАТ АБ «Укргазбанк» - Ткачук О.В., з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У частині 1 ст.150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимогти, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів. Відповідно до положень п.п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно п.6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18. Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є спір про майно - визнання за позивачем права власності на 1/2 частину будинку та земельної ділянки. Порушуючи питання про забезпечення даного позову, позивач посилався на те, що для забезпечення виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у цій справі, необхідним є вжиття судом заходів забезпечення позову, що гарантуватиме виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що на інтернет сайті ДП «СЕТАМ» відображена інформація про проведення аукціону з продажу будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368, який призначено на 15 квітня 2021 року, які є предметом даного спору. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта сформованої 08 квітня 2021 року, підтверджено право власності ОСОБА_4 на спірне домоволодіння та наявність арештів на майно, застосованих в інтересах інших осіб. Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з наявності спору між сторонами, співмірності заходів із позовними вимогами, а також того, що невжиття даного способу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та порушити права позивача по справі. Згідно з п.8 ч.3 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві. Відповідно до положень ч.1 ст.17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. З аналізу наведеної статті вбачається, що особи, які не брали участь у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, ПАТ АБ «Укргазбанк» посилався на те, що оскаржуваною ухвалою порушуються його права як іпотекодержателя спірного майна, оскільки обтяження встановлене ухвалою перешкоджає йому у виконанні судового рішення у справі №2-1042/12, так як через обмеження не можна завершити звернення стягнення на предмет іпотеки, що призводить до виставлення з боку переможця торгів вимог до ПАТ АБ «Укргазбанк» з приводу розрахунку за майно. Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. перебувало виконавче провадження №58573201 з виконання виконавчого листа №2-1042/12, виданого Печерським районним судом міста Києва 19 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором від 29 квітня 2011 року №12-Ф/2011 у розмірі 1 768 058,88 грн. та судового збору у розмірі 3219 грн. В межах даного виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. здійснено опис та передано на реалізацію майно боржника ОСОБА_5 , а саме предмет іпотеки: садовий будинкок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368. Застосований у даній справі спосіб забезпечення позову ніяким чином не перешкоджає державному/приватному виконавцю проводити виконавчі дії у межах виконавчого провадження по виконанню рішення суду про стягнення заборгованості, а саме вживати заходів, направлених на розшук іншого майна, що належить на праві власностіОСОБА_2 . Тобто зазначений спосіб забезпечення позову не зупиняє виконання судового рішення у іншій справі, а лише забороняє відчуження спірного майна. Щодо доводів апеляційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» про те, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили у іншій справі з посиланням на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №646/6461/17, від 05 червня 2020 року у справі №640/15430/16-ц, від 25 листопада 2020 року №752/21544/18, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у постанові від 05 грудня 2022 року у справі №757/22558/20 Об`єднана палата Верховного Суду уточнила висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №524/7234/18 та зазначила, що зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно. Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна. Крім того, судом в даній справі вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368. З огляду на те, що між сторонами у даній справі виник спір щодо визнання арештованого майна, яке було виставлене на продаж, об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання за позивачем прав власності на 1/2 частину спірного будинку АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для заборони на відчуженнявищезазначене майно. Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» - залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2021 року- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 14 квітня 2023 року. Головуючий: Судді: