Постанова 4824 № 369/12094/21

Справа № 369/12094/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/4534/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2022 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Сас Ю.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності, В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності. 20.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову. В обґрунтування заяви зазначила, що з веб-сайту OpenMarker дізналася, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , виставлена на електронні торги Сетам, котрі відбудуться 05.01.2022 року. Вважає, що вона як співвласник позбавлена можливості вільно володіти квартирою, користуватися та розпоряджатися спірним майном у зв`язку з реєстрацією права власності на сьогодні лише за відповідачем. Як зазначає заявник, у разі невжиття вказаних заходів забезпечення позову до розгляду справи судом, існує можливість продажу її майна, внаслідок чого вона буде позбавлена можливості ефективного захисту своїх порушених прав. У зв`язку з вищевикладеним просила суд: зупинити стягнення приватного виконавця Чучкова М.О. у виконавчому провадженні №65260613; накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити проводити продаж (аукціони, торги), укладати з третіми особами правочини, спрямовані на відчуження та/або обтяження зобов`язаннями щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2021 року у задоволені заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду проходить до наступних висновків: Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вирішуючи дану справу, суд першої інстанції виходив із наступного: Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. Дослідивши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 та позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності, суд першої інстанції дійшов висновку, що забезпечення позову шляхом зупинення реалізації майна боржника фактично зупинить виконання рішення суду у справі №911/2000/20, що в свою чергу призведе до порушення гарантованого державою права інших учасників виконавчого провадження на своєчасне виконання рішення суду, оскільки вжиттям заходів забезпечення позову шляхом зупинення реалізації майна боржника, суд фактично зупиняє виконання судового рішення, що є неприпустимим. Суд повинен враховувати законні інтереси стягувачів у виконавчому провадженні, які законно очікують на задоволення своїх вимог за рішенням суду, яке набрало законної сили. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду, зокрема із твердженням суду стосовно неможливості забезпечення позову шляхом зупинення реалізації майна боржника, оскільки таке забезпечення позову фактично зупинить виконання рішення суду у іншій справі. Доводи апелянта в даній справі фактично повторюють її позицію в суді першої інстанції, яка була відповідним чином розглянута судом та їй була надана належна правова оцінка. Доводів, які б належно спростовували таку позицію суду першої інстанції апеляційна скарга не містить. Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення непідлягає. Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько