Постанова Одеський апеляційний суд № 501/5371/24

Номер провадження: 22-ц/813/6452/25 Справа № 501/5371/24 Головуючий у першій інстанції Тордія Е. Н. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.10.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., розглянувши у порядку письмового провадження, без участі учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 22 травня 2025 року, повний текст якого виготовлено 27 травня 2025 року та ухваленого під головуванням судді Тордія Е.Н., у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: 30.12.2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (далі ТОВ) «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 75752142 від 19.05.2021 року в розмірі 50 820,00 грн., із яких 15 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу і 35 820 грн. - заборгованість за відсотками. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 19.05.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. 19 листопада 2021 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 35017877) уклали Договір факторингу № 1911 від 19 листопада 2021 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики № 75752142 від 19 травня 2021 року. 03.04.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики № 75752142 від 19.05.2021 року. Посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання умов договору, у позичальника ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 50 820,00 грн., з яких 15 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 35 820,00 грн. заборгованість за відсотками, позивач просив його позовні вимоги задовольнити. Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 22.05.2025 року позовну заяву ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики у сумі 50 820,00 грн., судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн. (а.с.128-135). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну оскаржуваного рішення суду від 22.05.2025 року та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками у розмірі 8 955,00 грн. замість 35 820,00 грн., а також судові витрати у розмірі 1 649,90 грн., замість 3 500,00 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.162-167). У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.189-191). У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 13.10.2025 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Згідно приписівч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України). Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з перерубуванням судді Сегеди С.М. у відпустці, через відсутність в приміщенні Одеського апеляційного суду електроенергії, через необхідність перебування працівників і суддів Одеського апеляційного суду в бомбосховищі, а також враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, датою ухвалення цього судового рішення є 13.10.2025 року. При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.07.2025 року (а.с.185), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.186-187). Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, підписуючи договір позики, погодилася з усіма умовами договору, у тому числі, зі сплатою відсотків у визначеному розмірі (а.с.68-69). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне. За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч.1 ЦК України). Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.05.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,99% в день (базова ставка) (а.с.13зворот-14). Даний договір позики сторонами у справі не спростовано. 19 листопада 2021 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 35017877) уклали Договір факторингу № 1911 від 19 листопада 2021 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики № 75752142 від 19 травня 2021 року (а.с.29-33). 03 квітня 2023 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 75752142 від 19 травня 2021 року (а.с.40-44). Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_1 становить 50 820,00 грн., з яких 15 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 35 820,00 грн. заборгованість за відсотками, які позивач просив стягнути з відповідача на його користь (а.с.5-7). У встановленому законом порядку зазначений розрахунок позичальником спростовано не було. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до умов вказаного договору, відсотки за користування кредитними коштами нараховуються лише протягом дії договору, а саме: починаючи з 19.05.2021 року по 18.06.2021 року, у розмірі 8 955,00 грн. Апелянт вважає, що нарахування відсотків після 18.06.2021 року є незаконним. Однак, як вбачається із договору позики № 75813225 від 19.05.2021 року (п.5.2), позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщенні на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Колегія суддів зазначає, що підписуючи договір, позичальник погодився з усіма умовами, визначеними у даному договорі, у тому числі, зі сплатою відсотків у вищевказаному розмірі за користування кредитними коштами. Підпис відповідача під договором свідчить про її ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України. Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорювала кредитний договір в частині або в цілому, первісний кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту. Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Так, відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, а саме ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», правонаступником якого є ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» - позивач у справі, отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору, у тому числі, умови щодо пролонгації строку користування позикою. Тому зазначені доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Посилання апелянта, на правові висновки, викладені у постановах Великої палати Верховного суду та Верховного суду України є помилковими, оскільки зміст цих правовідносин (права й обов`язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою. Апелянт посилається на судову практику, що випливає з кредитних правовідносин за договорами, які укладені ПАТ «ПРИВАТБАНК» з фізичними особами, зокрема, в частині ознайомлення позичальниками з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Проте зазначені обставини є відмінними від обставин даної справи, оскільки у даній справі договір позики укладений в порядку Закону України «Про електронну комерцію», яким передбачено ознайомлення з правилами «надання грошових коштів у позику» в електронному вигляді, шляхом розміщення відповідних правил на сайті, у даному випадку, на сайті та ІТС під час погодження позичальника з офертою (укладання договору). Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Крім того, зважаючи на те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, заявник апеляційної скарги не має право на компенсацію судових витрат, пов`язаних із розглядом даної справи. Зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 22 травня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький