Ухвала КАС ВС № 240/24909/24

УХВАЛА 13 жовтня 2025 року м. Київ справа №240/24909/24 адміністративне провадження № К/990/40314/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Шарапи В.М., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №240/24909/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У 2024 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 25% втрати працездатності, оформленого протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.10.2024 № 33/в; - зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням 25% втрати працездатності у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №

975. Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.04.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №240/24909/24, позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене в пункті 22 протоколу засідання від 25.10.2024 №33/в, про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; - зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, встановлену пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби та захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 03.10.2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України, у якій скаржник просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №240/24909/24, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Водночас скаржник, зазначаючи підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження вказує, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими. Скаржник лише формально покликається на пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, однак не зазначає конкретних підстав касаційного оскарження, та в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. У касаційній скарзі позивач у якості підстави касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваному рішенні застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 08.11.2023 у справі №320/4821/19, відповідно до якої, право звільненої особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби; причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми, або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою під час виконання нею обов`язків військової служби. Заявник наголошує, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчиненні особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки МСЕК у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги. Так, Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі № 320/4821/19 сформулював висновок у подібних правовідносинах з питання призначення та виплати грошової допомоги у зв`язку з встановленням ступеню втрати працездатності у зв`язку із травмою, що пов`язана із захистом Батьківщини про те, що: « у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає.». У контексті вказаного, Верховний Суд зауважує, що частково задовольняючи позовні вимоги у справі №240/24909/24, суди попередніх інстанцій встановили, що позивача звільнено з військової служби 13.02.2024. При цьому, довідка №3919/ісп про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) видана Військовою частиною НОМЕР_1 23.12.2023. Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААА №099143 від 28.05.2024 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках позивачу було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 20% - травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби; 5% - захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Дата встановлення страхового випадку 26.04.2024. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що після звільнення з військової служби (у запас), позивач вчиняв всі необхідні дії, направлені на встановлення йому ступеню втрати працездатності, діяв без необґрунтованих зволікань, а порушення строку видачі довідки МСЕК після спливу 3-х місяців з дня звільнення позивача з військової служби, спричинено обставинами, які не залежали від його волевиявлення, в тому числі тривалим розглядом документів в державних органах. При цьому даний строк був перевищений лише на 15 днів. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач об`єктивно не мав можливості отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством, оскільки не мав змоги вплинути на строк проведення огляду. Відтак, в цьому конкретному випадку, позивач не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд не відбувся у межах тримісячного строку. Колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 320/4821/19, оскільки висновки судів попередніх інстанцій повністю узгоджуються із зазначеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.08.2019 у справі №826/7472/18, від 08.09.2022 у справі № 200/4753/20-а, від 15.11.2023 у справі № 160/11386/20, від 15.12.2023 у справі № 380/2772/21 та від 08.04.2024 у справі № 540/3059/20. Скаржник у касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. КАС України передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити випадки, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності відповідно до підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №240/24909/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати у порядку, встановленому статтею 251 КАС України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується. Суддя-доповідач В.М. Бевзенко Судді: В.М. Шарапа С.М. Чиркін