Постанова 4873 № 910/2650/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" жовтня 2025 р. Справа № 910/2650/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Євсікова О.О. Корсака В.А. розглянувши у письмовому провадженні заяву представника фізичної особи - підприємця Мельник Елли Вікторівни про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/2650/25 (суддя Сівакова В.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця Мельник Елли Вікторівни до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець Мельник Елла Вікторівна (далі - позивач; ФОП Мельник Е.В.; заявник) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - відповідач; АТ КБ "ПриватБанк"; Банк; апелянт; скаржник) про стягнення 201 209,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ФОП Мельник Е.В. безпідставно списані кошти в розмірі 201 209 грн та 3 028 грн витрат по сплаті судового збору. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 повністю та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/2650/25 - залишено без змін. 16.09.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2650/25. В заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20 000 (тридцять тисяч) гривень, наданої адвокатом по справі № 910/2650/25 в суді апеляційної інстанції. Позивач зазначає, що понесені ним витрати на правничу допомогу є обґрунтованими та підтверджені відповідними доказами. Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.09.2025, заява у справі № 910/2650/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 прийнято до розгляду заяву фізичної особи - підприємця Мельник Елли Вікторівни щодо ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2650/25 та постановлено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи. Про апеляційний розгляд заяви представника фізичної особи - підприємця Мельник Елли Вікторівни про ухвалення додаткового рішення сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа від 03.10.2025 до електронних кабінетів представника позивача та відповідача; поштовим повідомленням № R067011398232 про відправку копії ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 на адресу позивача. До апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких АТ КБ "ПриватБанк" просить зменшити суму викладену у заяві представника ФОП Мельник Е.В. про стягнення витрат на правничу допомогу, у зв`язку з їх необґрунтованістю і недоведеністю. За змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Дослідивши матеріали справи, розглянувши докази, що долучені до матеріалів заяви про прийняття додаткового судового рішення, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Одночасно, за змістом частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18). У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Неврахування судом умов договору про надання правничої допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України". Частинами першою та другою статті 30 названого вище Закону передбачено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У названій вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу". Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорар успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18. У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що: «До правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо». На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії): договір про надання правничої допомоги № 150325 від 15.03.2025; акта приймання-передачі правової допомоги (юридичних послуг) від 15.09.2025, що містить детальний опис професійної правової допомоги (робіт, юридичних послуг), наданої адвокатом на суму 20 000,00 грн; рахунок на оплату № 15-1 від 15.09.2025; ордер про надання правової допомоги серія АЕ № 1369279 від 15.03.2025; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3895 від 08.10.2018, видане Радою адвокатів Дніпропетровської області. 15.03.2025 між ФОП Мельник Е.В. (Клієнт; Замовник) та Адвокатом Абрамовим Денисом Вячеславовичем (Виконавець; Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги № 150325 (скорочено - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору Адвокат бере на себе зобов`язання усіма законними методами та способами надавати необхідну правничу (правову) допомогу Клієнту в правовідносинах, пов`язаних із стягненням в судовому порядку неправомірно списаних (перерахованих) грошових коштів з банківських рахунків Клієнта, відкритих в АТ «ПриватБанк» та його відділеннях третім особам, а Клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду (гонорар) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Згідно п. 5.1. Договору за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень окремо за представництво в суді кожної інстанції відповідно до обсягу наданої та прийнятої без зауважень правничої (правової) допомоги, що оформлено відповідним(и) Актом(ами) приймання-передачі, складеному (ними) за домовленістю Сторін і виставленому рахунку, шляхом безпосереднього перерахування вказаної суми гонорару на поточний рахунок адвоката, відкритий у банку протягом 30 банківських днів з дати підписання Акта(ів). Як вбачається з Акта приймання-передачі наданих послуг від 15.09.2025, фіксована вартість наданої правничої допомоги становить 20 000 грн. Перелік правничої допомоги наведено в акті. Згідно змісту переліку правничої допомога остання включає в себе: - опрацювання та аналіз апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Господарського суду міста 11.07.2025 Києва від 12.05.2025 у справі № 910/2650/25 з додатками - 5 год; - ознайомлення в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» з матеріалами судової справи № 910/2650/25 та їх аналіз - 14 год; - пошук та опрацювання судової практики в подібних справах з подібними предметом спору - 12 год; - усна консультація Клієнта та узгодження з ним позиції і підготовки відповідних процесуальних документів - 3 год; - опрацювання та аналіз поданого представником АТ КБ «ПриватБанк» клопотання про розгляд справи 24.07.2025 № 910/2650/25 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - 2 год; - усна консультація Клієнта та узгодження позиції стосовно вирішення клопотання про розгляд справи № 910/2650/25 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - 3 год; - підготовка та подання через модуль «Електронний суд» відзиву на позовну заяву з додатками - 13 год; - оформлення сторонами документів приймання-передачі узгодженого обсягу і видів правничої допомоги, наданої Адвокатом під час перегляду справи № 910/2650/25 судом апеляційної інстанції. Всього витрачено часу (годин) -

51. Сума вартості правничої допомоги 20 000 грн. Акт підписаний його сторонами без зауважень. В свою чергу, заперечуючи проти покладення на відповідача судових витрат, останній зазначає, що вказана справа не відноситься до категорії складних, щодо розгляду вказаної справи існує стала судова практика. З огляду на що, сума не відповідає критерію реальності та критерію розумності встановлення вартості наданих послуг, тому є необґрунтованою. Також вказує, що справу було розглянуто в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, що зумовило відсутність необхідності представникам сторін приймати участь у судових засіданнях і витрачати на них час. Вартість правових послуг, які зазначені представником значно завищена, оскільки підготовка документів по вказаній справі не потребує значного часу, оскільки обсяг письмових доказів, які стосуються предмета спору не є значним, а підготовка правової позиції у справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. На думку відповідача, фактично надана правова допомога адвоката при розгляді даної справи в апеляційній інстанції зводилась до вивчення апеляційної скарги банку, підготовки лише одного процесуального документа по суті спору - відзиву на апеляційну скаргу і підготовки заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу. Виходячи з вищенаведеного, заявлена до стягнення сума за витрачену 51 годину робочого часу адвоката, за надання правничої допомоги в апеляційній інстанції є необґрунтованою. Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України). Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Колегія суддів також акцентує, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21. Як вказано колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права. Відповідна правова

позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20. Також колегією суддів враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У наведеному контексті судова колегія акцентує, що викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заперечення в межах оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/2650/25 по суті дублюють зміст позову (а.с. 1 - 7 том. 1), поданого до суду першої інстанції. При цьому, правова позиція позивача у справі була незмінною та сформована ще при подачі позову до місцевого господарського суду. Крім цього, як вважає колегія суддів, правнича допомога з опрацювання та аналізу апеляційної скарги фактично включає в себе правничу допомогу з підготовки відзиву на апеляційну скаргу. Окрім того, в межах відповідної категорії справ наявна стала судова практика, на яку позивач посилався при подачі позову, а надалі продублював у відзиві на апеляційну скаргу. Також судова колегія звертає увагу, що роботи з оформлення сторонами документів щодо приймання-передачі правничої допомоги за Договором, що була надана адвокатом під час перегляду в апеляційному порядку справи № 910/2650/25, пов`язується виключно із звітуванням адвоката перед клієнтом в питаннях обсягу проведеної правничої допомоги, відтак не стосується правничої допомоги під час апеляційного перегляду як такої. Поряд з цим, в межах вказаного суд апеляційної інстанції враховує, що в п. 5.1. Договору сторонами передбачено виплату адвокату саме фіксованої суми гонорару, зокрема 20 000 (двадцять тисяч) гривень за представництво в суді кожної інстанції. Тому, дослідивши надані позивачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником позивача документів, а також їх значення для вирішення спору, з урахуванням заяви відповідача про зменшення розміру позовних вимог, судова колегія доходить висновку, що зменшення витрат позивача до 10 000 грн від попередньо заявленої суми 20 000 грн, яка, за висновками колегії суддів, є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності та розумності (подібну за змістом позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18). Отже, колегія суддів зазначає, що судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції стягуються з відповідача на користь позивача в сумі 10 000 грн. Керуючись ст.ст. 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника фізичної особи - підприємця Мельник Елли Вікторівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь Фізичної особи-підприємця Мельник Елли Вікторівни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції - 10 000 грн (десять тисяч гривень).

3. У задоволенні заяви у решті вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, - відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу № 910/2650/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді О.О. Євсіков В.А. Корсак