Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/3708/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3708/24 пров. № А/857/26658/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року (суддя- Ващилін Р.О., ухвалене в м. Ужгород) у справі № 260/3708/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 31 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з червня 2020 року по день фактичної виплати 22 травня 2024 року та з червня 2022 року по день фактичної виплати 22 травня 2024 року; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з червня 2020 року по день фактичної виплати 22 травня 2024 року та з червня 2022 року по день фактичної виплати 22 травня 2024 року. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржила Військова частина НОМЕР_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в задоволені позові. Відзив на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції поданий не був. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, зокрема у спірний період в ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі НОМЕР_2 прикордонний загін). Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 14 липня 2023 року №558-ОС, майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 03 серпня 2023 року №621-ОС ОСОБА_1 було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків прикордонного загону з 03 серпня 2023 року. На день виключення зі списків особового складу загону нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 була проведена з порушенням законодавчих норм. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі №260/8047/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, НОМЕР_2 прикордонний загін, серед іншого, зобов`язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із квітня по червень 2020 року та із червня 2022 року по травень 2023 року грошового забезпечення, підйомної допомоги, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно. 22 травня 2024 року на виконання вищевказаного рішення суду НОМЕР_2 прикордонний загін виплатив позивачу грошове забезпечення у порядку, встановленому у судовому рішенні, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по надходженню по рахунку. Під час виплати грошового забезпечення НОМЕР_2 прикордонним загоном не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати. Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення виплати такої компенсації разом з перерахуванням на виконання рішення суду грошового забезпечення та окремих його складових, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі Закон №2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі Порядок). Згідно ст. 1 Закону №2050, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст. 2 Закону №2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Згідно ст. 2 Закону №2050 під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, сума індексації грошових доходів громадян. Відповідно до ст. 3 Закону №2050, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно ст. 4 Закону №2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Вищевказане кореспондується також з нормами Порядку. Відтак, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, індексації). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, а право на отримання такої особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 09 серпня 2022 року у справі №460/4765/20. Як вірно встановлено судом першої інстанції, що передбачена законодавством сума грошового забезпечення ОСОБА_1 у встановлені строки виплачена не була. З огляду на що суд вважає, що позивач має право на отримання передбаченої Законом №2050 компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати такого грошового забезпечення, підйомної допомоги, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати. Колегія суддів зазначає, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050 та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні ст. 7 Закону №2050 не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050 і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №560/8194/20. З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позову. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 260/3708/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель