Постанова 4824 № 761/17227/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Справа №761/17227/23 № 33/824/4892/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 жовтня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Алієвої Д.У. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва Фролової І.В. від 07 липня 2023 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 465232, 03 травня 2023 року приблизно о 15 год. 05 хв. водій ОСОБА_1 керував ТЗ «Jog SA 36J», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР. Вказане правопорушення вчинено повторно протягом року, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 липня 2023 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на десять років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 536,80 грн. Не погоджуючись з такою постановою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 07 липня 2023 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що він не є суб`єктом відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП, оскільки не керував скутером, і докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Крім того зазначає, що працівниками поліції не було встановлено жодної із ознак наркотичного сп'яніння, тому були відсутні підстави для пропозиції щодо проведення огляду у медичному закладі на стан алкогольного сп'яніння. Вказує, що він погодився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, але працівники поліції потім почали його відмовляти від проходження огляду. Зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення було складено за ч. 2 ст. 130 КУпАП, тоді як суд протиправно визнав його винним за ч. 3 ст. 130 КУпАП. Вважає, що оскільки він не отримував посвідчення водія, то і не може бути позбавлений права керування транспортними засобами, так як не набув такого права. Також в апеляційній скарзі клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що він пропущений з поважних причин. Як на підставу пропуску строку, посилається на те, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи та копія постанови йому не надсилалася, 26 березня 2025 року ознайомився з матеріалами справи та відповідно з постановою суду. 28 березня 2025 року він направив на електронну адресу суду першої інстанції апеляційну скаргу, однак суд її не зареєстрував у день її надходження, а здійснив реєстрацію апеляційної скарги лише 04 травня 2025 року. В подальшому постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року відмовлено в задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 07 липня 2023 року. Однак, обставини щодо направлення ним апеляційної скарги саме 28 березня 2025 року до суду першої інстанції та факт не реєстрації апеляційної скарги у день її надходження апеляційним судом не досліджувалися. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справу був повідомлений належно, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому посилається на неможливість прибуття в судове засідання, у зв`язку з терміновою необхідністю звернення до лікаря з питань вагітності дружини. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Якщо особа не з`явилася в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити справу по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні самої особи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні. Враховуючи, належне повідомлення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, відсутність доказів на підтвердження обставин зазначених у клопотанні про відкладення розгляду справи, достатність матеріалів для розгляду справи, строки розгляду справи встановлені КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи слід відмовити. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що 19 травня 2023 року до суду першої інстанції надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Постанова винесена судом першої інстанції 07 липня 2023 року за відсутності ОСОБА_1 та докази повідомлення його про розгляд справи матеріали справи не містять. 26 березня 2025 року ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи та 28 березня 2025 року надіслав на електронну адресу суду першої інстанції апеляційну скаргу на постанову від 07 липня 2023 року. Разом з тим, вказана апеляційна скарга була зареєстрована Шевченківським районним судом міста Києва лише 05 травня 2025 року. 12 травня 2025 року справа надійшла до апеляційного суду та постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови відмовлено, оскільки не надано доказів на підтвердження обставин щодо поважності причин пропуску строку. 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, додавши докази на підтвердження звернення до суду із апеляційною скаргою 28 березня 2025 року. Враховуючи вказані обставини, що свідчать про бажання звернутися з апеляційною скаргою, положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити. Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимогст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом. Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103. За правилами ч.ч.2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Згідно з п.п. 2, 6, 7 Інструкції №1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 465232, 03 травня 2023 року о 15 год. 05 хв. в м. Києві, вул. Парково-Сирецька, 12 г, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Jog SA 36J», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, скоївши адміністративне правопорушення повторно протягом року, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 03 травня 2023 року серії ААД № 465232; відеозаписом з камери; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03 травня 2025 року; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС №6931814 від 03 травня 2023 року; постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2023 року, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП. Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою ст. 130 КУпАП, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України. Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери, працівник поліції встановив ознаки наркотичного сп`яніння у водія ОСОБА_1 , після чого запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду у лікаря-нарколога, оскільки в нього наявні ознаки такого сп`яніння, на що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікарня-нарколога після чого працівник поліції повідомив останнього, що на нього буде складено адміністративний протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП, за порушення п.2.5 ПДР України за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння та повторність такого порушення протягом року. З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України, вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повторно протягом року, тому ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи. ЄСПЛ наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції водночас не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року). Однак вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази, тому завдання ЄСПЛ полягає, з-поміж іншого, в тому, щоб установити, чи було провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Отже, Суд не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 (mutatis mutandis рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія А № 140, сторінка 29, пункт 46). Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними у справі доказами, а саме: відеозаписом, постановою серії ЕАС № 6931814 від 03 травня 2023 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, та протоколом серії ААД № 465232 від 03 травня 2023 року, який підписано ОСОБА_1 без будь-яких зауважень. Доводи апеляційної скарги про те, що він не може бути позбавлений права керування транспортним засобом, оскільки не отримував посвідчення водія, апеляційний суд відхиляє, так як санкція статті 130 КУпАП є безальтернативною в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами. Переконливих доводів, які б спростовували факт відсутності вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України і були підставами для закриття провадження в справі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що кваліфікація судом дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.130 КУпАП, не може бути застосована. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати кваліфікацію дій правопорушення, яка зазначена в протоколі, складеному Управлінням патрульної поліції в м.Києві, який є несудовим органом та після складання передає протокол до суду, в той час як суддя при розгляді протоколу встановлює, в чому полягає суть правопорушення відповідно до кваліфікації дій правопорушення та при винесенні постанови здійснює повноваження лише щодо встановлення наявності або відсутності вини у скоєному. Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП доведена, тому постанова судді першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 липня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 липня 2023 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП - скасувати та постанову нову. Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.В. Саліхов