Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/355/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2025 року м. Хмельницький Справа № 686/355/25 Провадження № 22-ц/820/2045/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Янчук Т.О., розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2025 року (суддя Колієв С.А.). Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У січні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначалось, що ТОВ «Бізнес Позика» 12.04.2024 направлено ОСОБА_3 пропозицію (оферту) укласти договір № 494943-КС-001 про надання кредиту. 12.04.2024 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 494943-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3920 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 12.04.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 494943-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - договір). Також 13.04.2024 між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору надання кредиту № 494943-КС-001 за умовами якої позичальнику було надано додатково у кредит грошові кошти у сумі 4000 гривень та відповідно збільшено суму кредиту до 19000 гривень. Згідно з умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 2,00 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 19000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 494943-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до пункту 2 договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі за текстом - «проценти за користування кредитом»), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів. Відповідно до п.5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 кредитного договору є його невід`ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 26.11.2024 утворилась заборгованість за договором № 494943-КС-001 про надання кредиту в розмірі 82471,44 грн, з них: 19000 грн - заборгованість за кредитом, 60621,44 грн - заборгованість за процентами, 2850 грн заборгованість за комісією, яку позивач просив суд стягнути на свою користь. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 494943-КС-001 від 12.04.2024 у сумі 82471,44 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, посилається на неправильне застосування вказаним судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що з долучених позивачем документів неможливо встановити те, що саме скаржником були застосовані будь-яким способом ідентифікатори (коди підписання договору), зокрема, відсутні докази отримання скаржником будь-яким чином цього одноразового ідентифікатора, відсутні докази реєстрації скаржника в інформаційно-телекомунікаційних системах кредитора. Відсутні й докази щодо ідентифікації за номером телефону, який би належав позичальнику. ОСОБА_1 не здійснювалися будь-які активні конклюдентні дії, пов`язані із укладенням із кредитором кредитного договору із визначенням умов, на які посилається позивач. Вважає, що надані позивачем документи, в тому числі розрахунок заборгованості, за змістом яких відсутні відомості про здійснення зарахування кредитором на користь скаржника грошових коштів, не доводять факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, оскільки не є документами первинного бухгалтерського обліку, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Звертає увагу, що за змістом вказаної вище довідки про рух коштів на рахунку (зарахування спірних грошових коштів на який нібито здійснено позивачем) відсутні відомості про здійснення ТОВ «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 зарахування спірних грошових коштів. А тому, вважає, що ТОВ «Бізнес Позика» жодним належним достатнім та допустимим доказом не доведено факту передання скаржнику грошових коштів та наявності заборгованості у скаржника за кредитним договором. Крім цього зазначає, що звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, позивачем жодним належним та допустимим доказом не доведено факту наявності заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «Бізнес Позика» в розмірі, зазначеному у позовній заяві, що вказує на відсутність порушеного права позивача. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» вказує, що відповідач жодним чином не спростував факту зарахування суми кредиту на картку боржника. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 12 квітня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №494943-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». (т. 1 а.с. 30-34) Відповідно до вказаного договору, ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 15000 грн шляхом перерахування вказаної суми коштів на банківську картку останнього зі сплатою процентної ставки за кредитом 0,2 % в день, фіксована, комісії за надання кредиту 2250 грн, строком на 24 тижні. 13.04.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №1 до договору про надання кредиту № 494943-КС-001 від 12.04.2024, за умовами якої сторони погодили надання додаткового кредиту у сумі 4000 грн (збільшення загального розміру кредиту до 19000 грн) та сплату комісії за надання додаткового кредиту у сумі 600 грн. Вказана угода підписана у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». (т. 1 а.с. 49). Також сторонами був викладений графік погашення кредиту у новій редакції згідно якої кредит мав бути погашений до 27.09.2024. 12.04.2024 та 13.04.2024 на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 позивачем перераховано грошові кошти на виконання умов договору про надання кредиту № 494943-КС-001 від 12.04.2024 та додаткової угоди № 1 в розмірі 15000 грн та 4000 грн відповідно, що підтверджується довідками ТОВ «Платежі онлайн» №133/01 від 03.01.2025 та АТ «Таскомбанк» №151/47.1 від 03.01.2025 про перерахування коштів. (т. 1 а.с. 63, 64). Відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку станом на 26 листопада 2024 року заборгованість ОСОБА_1 склала 82471,44 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 19000 грн, суми прострочених платежів по процентах 60621,44 грн, суми прострочених платежів за комісією 2850 грн.( т. 1 а.с. 21-23). Дані обставини підтверджуються матеріалами справи. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконувались зобов`язання за кредитним договором належним чином, отримані та використані кошти не повернуті позивачу в повному обсязі, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором. Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень статті 11 Закону «Про електронну комерцію» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII). В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Зібрані у справі докази вказують на те, що ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який, як і додаткова угода до нього, підписані сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписав цей договір та додаткову угоду до нього одноразовими ідентифікаторами (одноразовими паролями), направленими ТОВ «Бізнес Позика» на його телефонний номер. Отже, ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, розміру комісії, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. При цьому, спірний договір в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаного правочину. Відтак посилання відповідача, на те, що матеріали справи не містять доказів укладення кредитного договору є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наведеним судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу отримання відповідачем кредитних коштів за договором відхиляються судом, як безпідставні, і спростовуються таким. Так, із матеріалів справи встановлено, що пунктом 3.1 договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на картковий рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 договору. На виконання умов кредитного договору товариство перерахувало 12.04.2024 15000 грн, а 13.04.2024 4000 грн на картковий рахунок відповідача. На підтвердження указаних обставин ТОВ «Бізнес Позика» надало інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» №133/01 від 03.01.2025, згідно якої вбачається, що 12.04.2024 було перераховано кошти ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 згідно кредитного договору № 494943-КС-001 від 12.04.2024 на платіжну картку клієнта НОМЕР_4 у розмірі 15000 грн, та довідку АТ «Таскомбанк» №151/47.1 від 03.01.2025 про підтвердження переказу, згідно якої вбачається, що було успішно зараховано кошти у сумі 4000 грн на платіжну картку НОМЕР_5 , призначення платежу: перерахунок коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зггідно додаткової угоди від 13.04.2024 до кредитного договору № 494943-КС-001 від 12.04.2024. (т. 1 а.с. 64, 65). Разом з тим, слід звернути увагу на те, що відповідачем не надано до суду першої інстанції і апеляційного суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були отримані відповідачем або зараховані на його особистий рахунок у банку. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Частиною другою статті 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Відповідно до положень частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, системний аналіз матеріалів справи, зокрема, зазначених вище довідок про перерахування коштів в сукупності з іншими доказами, дають підстави для висновку, що позивачем надані суду належні та допустимі докази отримання таких коштів відповідачем за кредитним договором № 494943-КС-001 від 12.04.2024 та додатковою угодою до нього. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо відсутності порушеного права позивача, з огляду на те, що судом встановлено, що після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти в повному обсязі та не сплатив нараховані проценти та комісію, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 82471,44 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 19000 грн, суми прострочених платежів по процентах 60621,44 грн, суми прострочених платежів за комісією 2850 грн, а тому вказана заборгованість підлягає стягненню на користь позивача. Вказаний розмір заборгованості за кредитом не спростовано відповідачем. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до власного тлумачення норм права та до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 09 жовтня 2025 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: О.І. Талалай Т.О. Янчук