Постанова 4850 № 360/1293/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2025 року справа №360/1293/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 360/1293/25 (головуючий суддя у І інстанції - Басова Н.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2016 та з 01.12.2019 основного розміру пенсії з 79% до 70%; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області встановити ОСОБА_1 з 01.01.2016 та з 01.12.2019 основний розмір пенсії у розмірі 79% сум його грошового забезпечення та виплатити йому при цьому з 01.01.2016 та з 01.12.2019 заборгованість по його основному розміру пенсії, що утворилася не з його вини по день повернення йому незаконно невиплаченої пенсії, що встановлено у Рішенні Конституційного Суду України № 8-рп/2013 від 15.10.2013. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 14.05.2025 звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Луганській області в якій вказав, що на виконання рішення суду у справі № 360/1240/24 у травні 2025 року було здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019, на що позивач 12.05.2025 зателефонував на гарячу лінію ГУ ПФУ в Луганській області дізнатися про складові пенсії з 01.12.2019 і дізнався, що основний розмір пенсії з 01.12.2019 визначено в розмірі 70%, що позивач вважав протиправно (адже на день звільнення з органів внутрішніх справ (29.06.2010) основний розмір пенсії був визначений у розмірі 79%. На звернення позивача відповідач не заперечував, що при звільненні (у 2010) з органів внутрішніх справ основний розмір пенсії був визначений у розмірі 79%, при цьому, підставою для визначення з 01.01.2016 та з 01.12.2019 основного розміру пенсії із розрахунку 70% відповідних сум грошового забезпечення був Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» від 27.03.2014 № 1166-7, яким внесено зміни до статті 13 Закону України № 2262-12 від 09.04.1992 в частині зменшення максимального розміру пенсії з розрахунку 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, а також Постанова Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на отримання належного розміру пенсії, просив позов задовольнити в повному обсязі. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо зменшення з 01.01.2016 основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 79% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% відповідних сум грошового забезпечення, а також здійснення перерахунку пенсії з 01.12.2019 виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 70% від сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області з 01.01.2016 та з 01.12.2019 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 79% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. Вирішено питання судових витрат по справі. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. При проведенні перерахунку пенсії позивача застосовані норми законодавства, чинні на момент його проведення, а саме ст. ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якої максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% сум грошового забезпечення. Крім того, судовим рішенням не визначено обов`язку відповідача щодо обчислення пенсії позивача у розмірі 79% сум відповідних сум грошового забезпечення. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, призначену за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 по лінії Міністерства внутрішніх справ України та з 01.07.2010 призначено пенсію в розмірі 79% грошового забезпечення. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 360/1240/24, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій. Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) № ЛК-0191 від 12.08.2024 із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії за період з 01.12.2019 до моменту здійснення перерахунку пенсії. На заяву позивача від 14.05.2025 відповідачем надано відповідь від 02.06.2025 в якій, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон 2262) з 01.07.2010 (звільнені із Міністерства внутрішніх справ 30.06.2010 року). Первинно пенсію призначено відповідно до п. а ст. 13 Закону 2262 у розмірі 79 % грошового забезпечення. Після проведення перерахунку пенсії за постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб основний розмір його пенсії з 01.01.2016 визначено із врахуванням внесених змін, а саме виходячи з 70% грошового забезпечення. Наразі розмір пенсії визначено в межах зобов`язань, покладених на Головне управління рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/1240/24 від 18.12.2024 та згідно вимог чинного законодавства. Підстави для перерахунку пенсії, виходячи з відсоткового значення, визначеного під час первинного призначення, відсутні. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був застосувати норми, що діяли на час призначення йому пенсії, оскільки зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення, внесені Законом № 1166-VII, не можуть стосуватися до раніше призначеної пенсії. Оцінка суду. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. На підставі статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (в редакції, яка була чинною на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Частиною другою статті 13 Закону (в редакції, яка була чинною на час призначення позивачу пенсії) було встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (Закон України від 08 липня 2011 року № 3668-VI) внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні (Закон України від 27 березня 2014 року № 1166-VII) внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, згідно з якими цифри 80 замінено цифрами

70. Верховний Суд в рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 зазначив, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв`язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII. Враховуючи викладене, при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був застосувати норми, що діяли на час призначення позивачу пенсії. Зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення, внесені Законом № 1166-VII, не можуть стосуватися до раніше призначеної пенсії. Відповідачем не доведено правомірності своїх дій при застосуванні основного розміру пенсії, що не перевищує 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії позивача, тому суд першої інстанції правильно визнав протиправними дії пенсійного органу щодо зменшення позивачу процентного значення розміру пенсії з 79 процентів на 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 та з 01.12.2019 та зобов`язав відповідача при перерахунку пенсії позивача застосувати основний розмір пенсії 79%, встановлений при виході на пенсію. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 360/1293/25 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 360/1293/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 09 жовтня 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 09 жовтня 2025 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді Т.Г. Гаврищук А.В. Гайдар