Постанова 4817 № 606/1033/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 606/1033/25Головуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б. Провадження № 33/817/507/25 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 жовтня 2025 р. м.Тернопіль Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2025 року, в с т а н о в и в: Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Як визнав суд, 12.06.2025 о 11.51 год. по вулиці Князя Василька в м. Теребовля ОСОБА_1 керував т.з. HUNDAI д.н.з НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: збільшення зіниць, тремтіння пальців рук, порушення мови, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, в найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130КУпАП. В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає до скасування. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, а тому відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності, зважаючи, що достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП працівниками поліції не надано. Вказує, що матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані сп`яніння. Звертає увагу суду, що він проходив реабілітацію в реабілітаційному центрі ТОВ Добро клінік, а тому поліцейським здалось, що ОСОБА_1 знаходиться у стані наркотичного сп`яніння. Крім цього, на підтвердження своєї позиції щодо відсутності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, посилається на долучений до матеріалів справи висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції від 12.06.2025, в якому зазначено, зо ОСОБА_1 не знаходиться в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 повідомляв поліцейського, що він є діючим військовослужбовцем, відтак, поліцейські не були вправі проводити огляд на стан сп`яніння, а повинні були повідомити орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, для проведення уповноваженою ним посадовою особою огляду на стан сп`яніння, як це передбачено ст.266-1 КУпАП. Також апелянт не погоджується із висновками суду щодо відмови у задоволенні поданого захисником клопотання про зупинення провадження у справі, з тих мотивів, що положення КУпАП не передбачають можливості зупинення провадження, окрім справ, пов`язаних з корупцією. На переконання ОСОБА_1 , така позиція суду першої інстанції суперечить правовим засадам судочинства, зокрема принципу забезпечення права особи на захист та доступ до правосуддя, закріпленому як у Конституції України, так і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вважає, що судом не враховано особливий статус особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 на момент розгляду справи перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 ЗСУ, що підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи. Зауважує, що на день подання апеляційної скарги він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою №1554 від 13.08.2025 видана командиром військової частини НОМЕР_3 підполковником ОСОБА_2 . Вважає, що даний доказ підтверджує той факт, що він бере участь у бойових діях і не мав та не має змоги фізично висловити письмово свою позицію щодо події висвітленої у протоколі або взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Просить скасувати постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з мотивів пропуску цього строку з поважаних причин, так як сторона захисту з повним текстом постанови Теребовлянського районного суду від 03.09.2025 р. ознайомилась лише 16.09.2025р. В судове засідання апелянт - особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , а також його захисник Качур С.В., який приймав у участь у розгляді справи судом першої інстанції, будучи належним чином повідомленими апеляційним судом про дату, час та місце судового розгляду, не заявилися. Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. За наведених обставин, зважаючи, що особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 належним чином був повідомлений апеляційним судом про дату, час та місце судового розгляду, проте в судове засідання не з`явився та не подав будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, вважаю, що розгляд справи можливо провести без участі осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення. Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні клопотання та апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відповідно до положень ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк, за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Рішення суду, яке оскаржується апелянтом, постановлено судом першої інстанції 03 вересня 2025 року. Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 участі у розгляді справи судом першої інстанції не приймав; відомості про отримання ним копії судового рішення поштовим відправленням відсутні. Із змісту апеляційної скарги вбачається, що із текстом оскаржуваної постанови апелянт ознайомився із електронного суду лише 16.09.2025 року. В такому випадку, останнім днем подачі апеляційної скарги є 26 вересня 2025 року. Судом встановлено, що апеляційна скарга на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2025 року подана особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності 23 вересня 2025 року. За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено і підстави для вирішення питання про його поновлення відсутні. Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення. Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №359406 від 12 червня 2025 року, 12 червня 2025 о 11.51 год. по вулиці Князя Василька в м. Теребовля ОСОБА_1 керував транспортним засобом HUNDAI, д.н.з НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: збільшення зіниць, тремтіння пальців рук, порушення мови, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, в найближчому медичному закладі відмовився. Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується. Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників патрульної поліції. Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля встановлено, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , оскільки даний транспортний засіб перебував на номерах з іноземною реєстрацією. Також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що працівники поліції, спілкуючись із ОСОБА_1 виявили у останнього явні ознаки наркотичного сп`яніння, про що повідомили водія, після чого запропонували пройти огляд на стан сп`яніння безпосередньо в закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 спочатку погодився, а потім відмовився, вказуючи на те, що в нього не має на це часу. Відтак, працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Посилання апелянта на відсутність підстав для проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 є непереконливі, оскільки працівник поліції повідомив водія про наявні у нього ознаки сп`яніння, які давали підстави вимагати проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до положень п.2.5 ПДР України та Інструкції № 1452/735, що підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписами. Аргументи апеляційної скарги про недотримання встановленої ст.266-1 КУпАП процедури під час оформлення матеріалів в рамках даної справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає безпідставними. Так, аналізуючи зміст п.39 ч.1 ст.255 КУпАП, апеляційний суд зауважує, що уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України не наділені повноваженнями складати протокол про передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 в рамках даного провадження. При цьому, уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про передбачені ст.44, ч.ч.2, 3 ст.123, ст.ст.172-10-172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7 КУпАП адміністративні правопорушення. Даний перелік є вичерпним, тобто розширенню та доповненню він не підлягає. Апеляційний суд враховує, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП уповноважені особи органів Національної поліції, до компетенції яких віднесено оформлення протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема за ст.130 КУпАП, не вправі складати даний процесуальний документ без дотримання встановленої положеннями ст.266 КУпАП процедури. Крім того, згідно із ч.1 ст.15 КУпАП за адміністративні правопорушення, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах. Вчинене ОСОБА_1 передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Відтак, в рамках справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , положення законодавства, якими регламентовано адміністративну відповідальність, застосовуються до нього на загальних підставах. Перевіряючи доводи апеляції стосовно того, що ОСОБА_1 самостійно пройшов медичний огляд на стан сп`яніння, що підтверджується відповідним висновком, апеляційний суд виходить з наступного. Так, відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Оскільки ОСОБА_1 проходив медичний огляд самостійно у відсутності поліцейського, наданий ним висновок лікаря про те, що 12 червня 2025 року о 13 год. 08 хв. у останнього ознак наркотичного сп`яніння не виявлено, є недійсним відповідно до ч.5 ст. 266 КУпАП і тому не може братися до уваги як доказ відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі з мотивів, наведених у судовому рішенні. З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан наркотичного сп`яніння водія ОСОБА_1 узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, даних вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав, зокрема, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі останній відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху. Інші доводи апеляційної скарги, які перевірені в ході апеляційного розгляду, не спростовують правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і його висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому ці доводи не є підставою для скасування постанови і закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить апелянт. Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції. Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи. Твердження апелянта, що місцевим судом було незаконно відмовлено у зупиненні провадження, апеляційний суд розцінює критично, оскільки положеннями КУпАП не передбачено порядок зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення, за виключенням справ пов`язаних з корупцією. Більше того, постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника про зупинення провадження у справі до звільнення з військової служби ОСОБА_1 та наведено мотиви відмови у задоволенні такого клопотання. З урахуванням наведених висновків в постанові суду першої інстанції, вважаю доводи сторони захисту про безпідставну відмову судом 1-ї інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження в даній справі, необґрунтованими. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2025 р відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. Керуючись ст.294 КУпАП, п о с т а н о в и в: Поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2025 року. Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя