Постанова 4818 № 953/4853/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа №: 953/4853/25 Головуючий 1 інстанції: Вітюк Р.В. Провадження №: 33/818/1676/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Литвиненку Д.А., без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , з участю його захисника Босої О.О., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника на постанову Київського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2025 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Судом першої інстанції встановлено, що 12.05.2025 о 01:09 год. м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 319 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Alfa Romeo, н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці; різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер Алкотест 6820 та в медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ відмовився. Згідно з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.05.2025, складений поліцейським взводу 2 роти 6 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП молодшим лейтенантом поліції Крипак О.І. огляд не проводився. Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів огляд не проводився (відмова). Дії водія ОСОБА_1 були кваліфіковані як порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху, тобто вчинення правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються матеріалами справи. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження по справі за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що огляд був проведений неналежним на те суб`єктом, оскільки правопорушник є військовослужбовцем, то і огляд мав проводитися відповідно до ст. 266-1 КУпАП, не було зафіксовано факту керування транспортним засобом, зупинки транспортного засобу не було, а якщо і була, то були відсутні підстави для зупинки автомобіля працівниками поліції, не зрозуміло як саме поліцейськими було встановлено ознаки сп`яніння. Крім того, звертає свою увагу на те, що правопорушника не було відсторонено від керування транспортним засобом. Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати. Позиції учасників апеляційного провадження. Будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання суду апеляційної інстанції правопорушник не з`явився. В судовому засіданні в режимі відеоконференції брала участь захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності. В судовому засіданні остання підтримувала доводи апеляційної скарги у повному обсязі, висловлювала незгоду з рішенням суду першої інстанції та просила його скасувати і закрити провадження по справі за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Захисником правопорушника було заявлено клопотання про зупинення провадження в справі, адже ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою за формою 5 та копіями інших документів. Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, чиним КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо). 01.05.2022 законодавцем були внесені зміни у чинний КПК України щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану. У КУпАП такі зміни цим законом не були внесені. Зазначене свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану, оскільки статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення, та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції. Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Розгляд справи у розумі строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів, спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП України). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті. Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що в апеляційній скарзі не вказано, у чому саме полягає неможливість розгляду зазначеної справи у період його знаходження на військовій службі, враховуючи, що він не позбавлений можливості здійснювати реалізацію наданих йому чинним законодавством прав через свого захисника. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 скористався правовою допомогою адвоката, який в його інтересах має право брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подати заяви та клопотання, оскаржувати судове рішення, а також інші права, передбачені Законами України. Таким чином, зважаючи на відсутність процесуально визначених КУпАП підстав для зупинення провадження у справі, одночасно враховуючи, що введення воєнного стану не впливає на процес здійснення судочинства, підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі немає. Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.05.2025 о 01:09 год. м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 319 водій транспортного засобу Alfa Romeo, н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці; різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер Алкотест 6820 та в медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ відмовився. Згідно з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.05.2025, складений поліцейським взводу 2 роти 6 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП молодшим лейтенантом поліції Крипак О.І. огляд не проводився. Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів огляд не проводився (відмова). Дії водія ОСОБА_1 були кваліфіковані як порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху, тобто вчинення правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції. Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що відсутні докази керування транспортним засобом особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, з огляду на наступне. Дослідивши усі наявні в матеріалах справи відеозаписи, суд апеляційної інстанції з`ясував, що відеофіксація самого моменту руху транспортного засобу правопорушника дійсно відсутня. Однак аналіз сукупності зібраних у справі доказів не дає підстав для спростування факту керування правопорушником транспортним засобом. Із досліджених апеляційним судом відеозаписів убачається, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не заперечує факту керування транспортним засобом. Зокрема, на відео зафіксовано, що правопорушник виходить із-за керма транспортного засобу, що знаходиться на дорозі, серед ночі. Крім того, під час розмови зі співробітниками поліції, особа під час перевірки документів повідомляє, що йому треба довезти жінку (яка знаходиться на пасажирському місці в автомобілі, момент відеофіксації 01:11:14). Окрім цього, про факт керування свідчать також матеріали про адміністративне правопорушення, зокрема протокол. Тобто, правопорушник не заперечує факту керування та поводить себе у цій ситуації саме як водій транспортного засобу. Стосовно доводів захисника про незаконність зупинки транспортного засобу правопорушника суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 вказаного закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 30 вказаного закону поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом. Поліція для виконання покладених на неї завдань може застосовувати інші заходи, визначені окремими законами. Зупинення транспортного засобу як превентивний поліцейський захід передбачено п. 4 ч. 1 ст. 31 вказаного закону. Так, п. 7 ч. 1. ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху. З матеріалів справи вбачається, що водій був зупинений у час дії комендантської години. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» під комендантською годиною розуміється заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень. Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2020 р. № 573, під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності. Відповідно до абз. 2 п. 8 даного Порядку на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Згідно з абз. 1 п. 11 вказаного Порядку контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту. Згідно з п. 16 вказаного Порядку патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема: - затримувати і доставляти в органи або підрозділи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення; - перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки або свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідчення адвоката України та скановану копію доручення регіонального/міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться; - тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів. Виходячи з вищезазначеного зупинку транспортного засобу водія слід вважати законною. Суд апеляційної інстанції ставиться критично до доводів апелянта про те, що оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, є військовослужбовцем, то огляд на стан алкогольного сп`яніння мали проводити не працівники поліції, а уповноважені особи ВСП, з огляду на наступне. Так, згідно з ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Ст. 266-1 КУпАП визначає порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту та в заборонених законом інших місцях. Отже, такий порядок огляду підлягає застосуванню в перелічених випадках. Однак правопорушник під час керування транспортним засобом як учасник дорожнього руху, що повинен підкорятись ПДР України, підлягав огляду на стан алкогольного сп`яніння за інших обставин, ніж визначені в ст. 266-1 КУпАП. Також суд звертає увагу, що водій керував цивільною автівкою, по цивільній дорозі, був одягнутий в цивільний одяг, а як учасник дорожнього руху в будь-якому разі повинен був підкорятись Правилам дорожнього руху, зокрема п.2.5 ПДР України. Тому огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводився у загальному порядку, визначеному ст. 266 КУпАП та вищезазначеною Інструкцією, поліцейськими уповноваженого підрозділу Національної поліції. В апеляційній скарзі міститься зауваження про те, що невідомо, яким чином поліцейські встановили ознаки алкогольного сп`яніння. З приводу цього суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно з п. 2 розд. 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п. 3 розд. 1 вказаної Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до п. 4 розд. 1 Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Саме цими положеннями керуються працівники поліції при встановленні у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявність таких ознак не є встановленням факту перебування особи в стані сп`яніння, а лише є підставою для проходження нею огляду у визначеному законом порядку з виконанням вимог п. 2.5 ПДР України та п. 2 розд. 1 вищезазначеної Інструкції. Саме проходженням такого огляду встановлюється факт наявності чи відсутності в організмі водія залишків алкогольних, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції. Правопорушник був зобов`язаний згідно з п. 2.5 ПДР України на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку такий огляд, однак його не пройшов, чим порушив вказані норми, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правопорушник притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за фактом порушення п. 2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов`язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, а факт реального перебування чи неперебування його в стані алкогольного сп`яніння у той день на кваліфікацію даного адміністративного правопорушення не впливає. У зв`язку з виявленням у водія ознак алкогольного сп`яніння, йому було пред`явлено вимогу пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою вимірювального засобу газоаналізатора «Драгер». З досліджених апеляційним судом відеозаписів вбачається, що на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, правопорушник відмовився (момент відеофіксації 01:13:21). Йому було запропоновано пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, на що він також відмовився (момент відеофіксації 01:22:58). Стосовно тверджень захисника про те, що водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, з досліджених апеляційним судом відеозаписів вбачається, що поліцейська відсторонює водія від керування (момент відеофіксації 01:24:19), що підтверджується крім того і рапортом (а.с. 6). Щодо заявленого захисником клопотання про призначення адміністративного стягнення без позбавлення права керуванням транспортним засобом на один рік, застосувавши за аналогією закону ст. 69 КК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною в частині накладення на правопорушників стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, що позбавляє суд можливості необґрунтовано накласти стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому, положеннями КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або ненакладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового. Наведений вище підхід відповідає п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм. Безумовно, військова служба викликає повагу та захоплення, втім вона не має ставати індульгенцією від відповідальності за порушення закону, особливо коли йдеться про керування транспортом у стані сп`яніння. Така поведінка це не лише правопорушення, це реальна загроза життю та безпеці інших учасників дорожнього руху. Ніхто незалежно від статусу, звання чи заслуг не має бути понад законом. Якщо військовослужбовець дозволяє собі нехтувати правилами та сідати за кермо під впливом алкоголю, це має тягнути за собою таке саме покарання, як і для будь-якого іншого громадянина. Так, зазначається про необхідність права керування транспортним засобом для здійснення обов`язків військової служби, однак не надано жодних доказів неможливості доручення виконання таких завдань іншим військовослужбовцям вказаної військової частини. Не зазначається також, в чому полягає критичність права керування транспортним засобом саме для вказаного правопорушника. Відтак суд робить висновок про некритичність такого законного наслідку порушення ним п. 2.5. ПДР України як позбавлення його права керування транспортними засобами для загального стану обороноздатності вказаного військового підрозділу. Виходячи з того, що факт відмови водія від проходження передбаченого законом огляду на стан алкогольного сп`яніння є доведеним, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме вказана особа визнана судом винною за відмову від проходження огляду на предмет перебування в стані алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент. З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими. З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає. Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд ПОСТАНОВИВ : Постанову Київського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Апеляційну скаргу захисника правопорушника, - залишити без задоволення. Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено. Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило