Постанова 4824 № 755/1850/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/11378/2025 Доповідач - Ратнікова В.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 755/1850/25 07 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Рейнарт І.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Назаренка Сергія Миколайовича на рішення Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шум Л.М., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У січні 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 16.08.2023 року відповідач ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту. Також, 16.08.2023 року відповідач підписав власноручно Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови:1) тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн. (п.9.2. договору); строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.9.2. договору); процентна ставка відсотків річних: 42,0% (п.9.3 договору); розмір мінімального обов?язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.9.4. договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.9.5. та п. 2.1.1.2.12.договору). Вказувало на те, що Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 року № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України". Зазначав, що на підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент-??кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 06/27, тип Універсальна, згодом ним було отримано кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 06/28, тип -Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку. Вказує на те, що відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року, відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов?язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити відсотки, а саме згідно п. 9.4. шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов?язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Зазначає, що позивач виконав умови договору та надав відповідачу кредитну картку (-ки), кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком. Таким чином, у порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов?язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов?язковим для виконання сторонами. Відповідач станом на 17.11.2024 року має заборгованість у розмірі 47997.45 грн., яка складається з наступного: 35 528,97 грн.-заборгованість за тілом кредиту, 9 468, 48 грн.-заборгованість за простроченими відсотками. З огляду на викладене, банк просив суд стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 16.08.2023 року у розмірі 47 997, 45 грн., яка складається із 35 528, 97 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 9 468, 48 грн.- заборгованості за простроченими відсотками та судові витрати. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 10 квітня 2025 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набержна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_4 , МФО № 305299) заборгованість за договором б/н від 16.08.2023року в розмірі 38528,97грн., судові витрати в розмірі 2422,40грн. У задоволенні інших вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 06 травня 2025 року представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Назаренко Сергій Миколайовича подав апеляційну скаргу в якій просив рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10.04.2025 року у справі № 755/1850/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 9468,48 грн. скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для стягнення відсотків, оскільки в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, підписаній відповідачем 16.08.2023 року, процентна ставка не зазначена, банком не погоджено умови кредитування з відповідачем, а надані банком витяги з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів не містять підпису Відповідача, а тому не можуть бути складовою частиною кредитного договору, в той час, апелянт вважає, що суд ігнорує зміст Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, підписаний відповідачем від 16.08.2023 року, де чітко визначені всі умови надання кредитних коштів. Вважає, що ухвалене у даній справі рішення в частині відмови у задоволенні вимог банку про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом не відповідає вимогам закону. Зауважує, що банком пред`явлено до стягнення відсотки у сумі 9468,48 грн., які розраховані за період з 01.06.2024 року по 17.11.2024 року. Зазначені нарахування здійснені банком у відповідності до Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг б/н від 16.08.2023 року та паспорту кредитування від 16.08.2023 року, які підписані позичальником, копії яких надані позивачем разом з позовною заявою та підписані відповідачем особисто, де і міститься розмір відсоткової ставки. Зазначає, що суд першої інстанції посилається в своїх висновках на Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг б/н від 16.08.2023 року, але не проводить простий аналіз вказаного документу, оскільки останній містять наступну інформацію: "Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.9.3 договору)", ця ж теза зазначена і в позові. Вказана заява, як і паспорт підписані позичальником. Відповідно до п. 9.3 вказаної Заяви про приєднання процентна ставка, відсотків річних визначена на рівні - 42,00 % - для кредитних карт. Таким чином, підписанням Заяви про приєднання в редакції від 16.08.2023 року, що містить такі умови кредитування рахунку, як то: відсоткову ставку, розмір кредитного ліміту та всі інші істотні умови - є правочином в результаті якого сторони погодили всі істотні умови кредитування. Зазначає, що під час розгляду даної справи судом, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 провадження № 14-131цс19 не може бути застосований з наступних підстав. Основним принципом посилання на практику судів, а також використання правових висновків Великої Палати Верховного Суду є ідентичність всіх обставин справи, стосовно якої виноситься рішення та справи, стосовно якої був зроблений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Звертаючись до відповідного правового висновку, суд повинен врахувати об`єм та зміст доказів, наданих під час розгляду справи № 342/180/17 та № 753/11771/24. В справі № 342/180/17 АТ КБ "ПриватБанк" було надано у якості доказів лише Заяву, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Проте в даному випадку, в справі № 755/1850/25 наявна вищезгадана Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 16.08.2023 року та паспорт споживчого кредиту від 16.08.2023 року. Дані документи підтверджують саме конкретні запропоновані відповідачу умови кредитування, визначають процентну ставку, а також можливість надання пільгового періоду. Відповідач з даним документом ознайомився та погодився, про що свідчить його власний підпис у відповідній графі З урахуванням викладеного, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення в частині відмови у задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 9468,48 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вимоги банку про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 9468,48 грн. 18 червня 2025 року апеляційним судом було направлено позивачу через систему Електронний суд, а відповідачу- на зазначену ним адресу: АДРЕСА_1 копії ухвали Київського апеляційного суду від 03 червня 2025 року про відкриття апеляційного провадження у даній справі. Позивачу копія ухвали була доставлена, а направлена відповідачу кореспонденція повернулась до суду з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до апеляційного суду не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 16 серпня 2023 року ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг у ПриватБанку. Підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, відповідач погодився з визначеними у них умовами кредитування, а саме: з типом кредиту, сумою/лімітом кредиту, строком кредитування, способом та строком надання кредиту, процентною ставкою - 42,0% -для карт Універсальна, 40, 8% -для карт Універсальна Gold, типом процентної ставки, платежами за супровідні послуги кредитодавця, порядком повернення кредиту, наслідками прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором у т.ч., процентою ставкою, яка застосовується при невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту- у розмірі 84, 0%- для карт Універсальна, 81, 6%-для карт Універсальна Gold. Як вбачається з наданої позивачем довідки, ОСОБА_1 на підставі підписаного кредитного договору № б/н отримав наступні кредитні картки: 16 серпня 2023 року відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , терміном дії до 06/ 27; 29 лютого 2024 року відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_2 , терміном дії до 06/

28. З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що 16 серпня 2023 року відбувся старт карткового рахунку та встановлено кредитний ліміт 0,00 грн., 07 лютого 2022 року - було збільшено кредитний ліміт до 20 000, 00 грн., 02 березня 2024 року кредитний ліміт було збільшено до 37 000,00 грн., 02 березня 2024 року кредитний ліміт зменшено до 35 000 грн., 01 липня 2024 року кредитний ліміт зменшено до 0, 00 грн. З виписки АТ КБ "ПриватБанк" про рух коштів за договором № б/н, укладеним з ОСОБА_1 , за період з 16 серпня 2023 року по 19 листопада 2024 року вбачається, що відповідач користувався наданими банком коштами та частково погашав заборгованість. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем АТ КБ «ПриватБанк», відповідач станом на 17 листопада 2024 року має заборгованість за договором № б/н від 16 серпня 2023 року у розмірі 47 997, 45 грн., яка складається із: 38 528, 97 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9 468, 48 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» та, стягуючи з ОСОБА_1 38 528, 97 грн. заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції посилався на те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, відповідно до вимог частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача частково і стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 16.08.2023року за тілом кредиту в розмірі 38528,97грн., які він фактично отримав на підставі заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, а в іншій частині позовних вимог - відмовити. В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» просив скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 9 468, 48 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення процентів в повному обсязі. Отже, рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 38 528, 97 грн. сторонами не оскаржується, а тому, у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення Святошинського районного суду м.Києва від 10 квітня 2025 року лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд першої інстанції посилався на те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.08.2023 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення в оскаржуваній частині не відповідає з наступних підстав. Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). 16 серпня 2023 року ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов і Правил надання послуг у ПриватБанку. Вказана Заява, яка підписана сторонами, містить в собі всі істотні умови кредитування, а саме: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000.00 грн.; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.9.2 договору); процентна ставка, відсотків річних: 42, 0% - для карт Універсальна, 40.8 % -для карт Універсальна GOLD; тип процентної ставки- фіксована(п.9.3 договору); процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків річних 84%- для карт Універсальна, 81, 6% -Універсальна GOLD (п.9.5 договору). На підставі підписаного кредитного договору № б/н відповідач отримав наступні кредитні картки: 16 серпня 2023 року відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , терміном дії до 06/ 27; 29 лютого 2024 року відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_2 , терміном дії до 06/

28. Відповідач- ОСОБА_1 з викладеними у Заяві умовами погодився без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого заява містять його підпис. Тобто, сторонами були погодженні всі істотні умови договору, зокрема, і розмір відсотків за користування кредитним коштами. Таким чином, підписавши Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг від 16 серпня 2023 року, відповідач добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання. Вказаний договір у судовому порядку недійсним не визнавався, а тому підлягає виконанню. З виписки АТ КБ "ПриватБанк" про рух коштів за договором № б/н, укладеним з ОСОБА_1 , за період з 16 серпня 2023 року по 19 листопада 2024 року вбачається, що відповідач користувався наданими банком коштами та частково погашав заборгованість. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем АТ КБ «ПриватБанк», відповідач станом на 17 листопада 2024 року має заборгованість за договором № б/н від 16 серпня 2023 року у розмірі 47 997, 45 грн., яка складається із: 38 528, 97 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9 468, 48 грн. заборгованість за простроченими відсотками. ОСОБА_1 розмір наявної у нього заборгованості жодним чином не спростував. Будь-яких заперечень щодо факту отримання від банку кредитних карток, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, суду не надав. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами оскільки, підписавши Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 16 серпня 2023 року, сторони погодили в ній розмір відсотків за користування кредитом для картки «Універсальна» - 42 % ( саме такі картки були отримані відповідачем), в подальшому їх виконували, угод про зміну умов кредитування не підписували, а тому саме такі умови є погодженими сторонами. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги представника позивача щодо неправильності висновків суду першої інстанції про відмову в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за користування кредитом та про наявність законних підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за процентами у розмірі 9 468, 48 грн Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підлягає задоволенню, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками в сумі 9 468,48 грн підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за відсотками в сумі 9 468, 48 грн. Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог- частина 2 статті 141 ЦПК України. При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 10 квітня 2025 року при частковому задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, стягнуто у повному розмірі в сумі 2422,40 грн, а відтак за результатом перегляду справи в суді апеляційної інстанції не підлягає перерозподілу між сторонами у справі. При зверненні до суду апеляційної інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 906, 88 грн. При цьому, як вбачається із апеляційної скарги, рішення Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2025 рокуоскаржувалося позивачем лише у частині відмови у стягненні відсотків у розмірі 9 468,48 грн, що становить 19,73 % від загального розміру пред'явлених вимог, а тому, відповідно до вимог частини 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання скарги підлягав обрахуванню та сплаті щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум), що становив 716, 90 грн (597, 42 грн *150/100)*0,8. За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено, рішення суду в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення зазначених позовних вимог, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в частині оспорюваної суми, що становить суму 716, 90 грн. Керуючись ст. ст. 3, 202, 203, 205, 207, 509, 526, 626, 628, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Назаренка Сергія Миколайовича задовольнити. Рішення Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за відсотками скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути із ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за відсотками у сумі 9 468 грн 48 коп. Стягнути із ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 716, 90 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: