Ухвала КЦС ВС № 756/11050/21-ц

УХВАЛА 01 жовтня 2025 року м. Київ справа № 756/11050/21 провадження № 61-7353вно25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2 ; розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Миронюк Д. Д. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 24 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір процентної позики № 23-05/18-ПП, за яким відповідач отримав від позивача в борг 1 043 200 грн, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 40 000 доларів США. Отримання позичальником коштів підтверджується розпискою від 24 травня 2018 року. За вказаним договором відповідач зобов`язався сплачувати проценти у розмірі 2,5 % щомісяця від суми позики, а також повернути позику протягом 6 (шести) календарних місяців з моменту передачі позикодавцем позичальнику позики та складання відповідної розписки. Термін повернення позики настав, однак відповідач в повній мірі її не повернув і на час звернення до суду з позовом заборгованість складає 20 770,76 доларів США, з яких заборгованість за позикою - 19 694,18 доларів США та заборгованість за процентами - 1 076,58 доларів США. Крім того, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2 156,06 доларів США, розрахунок яких здійснено за формулою: 3 % х суму боргу х кількість прострочених днів /

365. Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - адвокат Миронюк Д. Д. просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором процентної позики у розмірі 20 770,76 доларів США, з яких заборгованість за позикою - 19 694,18 доларів США, заборгованість за процентами - 1 076,58 доларів США, а також три проценти річних від простроченої суми основного боргу - 2 156,06 доларів США. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позика за договором була отримана в національній валюті України - гривні, тому і поверненню вона підлягала в гривні. За таких обставин доводи позивача щодо повернення коштів у доларах США є безпідставними, а розрахунок трьох процентів річних - необґрунтованим. Після вивчення позиції відповідача позивач не змінював та не уточнював свої вимоги, а суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог. Крім того, позивач не спростував доводів відповідача щодо виконання ним зобов`язань за договором позики. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Миронюка Д. Д. задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року в частині відмови у стягненні трьох процентів річних від простроченої суми основного боргу скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цієї позовної вимоги. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми основного боргу у розмірі 37 397,47 грн. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що предметом договору позики від 24 травня 2018 року є 1 043 200 грн з визначенням грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті у розмірі 40 000 доларів США. Відповідачем було здійснено погашення заборгованості за вказаним договором, повернуто позивачу позику та проценти на загальну суму 45 500 доларів США. При здійсненні розрахунку позивач не врахував, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 149/1499/18 від 25 травня 2021 року). За таких обставин апеляційний суд погодився з доводами відповідача про те, що з урахуванням строку користування позикою, позивач має право на отримання процентів за користування відповідачем позикою в межах шестимісячного строку, тобто до 24 листопада 2018 року. За результатами проведених розрахунків апеляційним судом встановлено, що після сплати 15 березня 2019 року чергового платежу у відповідача перед позивачем залишився борг лише за тілом кредиту у розмірі 710 052,84 грн (26 577,32 доларів США), а всі платежі, які відбулися за період з 16 березня 2019 року по 24 червня 2021 року (останній платіж), були погашенням заборгованості за тілом позики і станом на 24 червня 2021 року відповідачем погашено заборгованість перед позивачем за договором процентної позики від 24 травня 2018 року № 23-05/18-ПП в повному обсязі. Тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості та процентів за договором. Однак, не погоджуючись із розрахунком позивача щодо розміру трьох процентів річних, визначеною позивачем грошовою одиницею стягнення, суд першої інстанції не був позбавлений можливості самостійно визначити суми нарахувань, які підлягають стягненню. Навівши відповідний розрахунок, апеляційним судом встановлено, що загальний розмір трьох процентів річних від простроченої суми основного боргу за період з 24 листопада 2018 року до 24 червня 2021 року складає 37 397,47 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Поряд з цим, враховуючи відсутність в цій справі зустрічних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення із ОСОБА_1 надлишку сплачених на повернення позики грошових коштів, апеляційний суд вважав неможливим проведення взаємозаліку між сторонами, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду судом першої інстанції. Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Южди С. М. задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року в частині вирішення позовних вимогОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми основного боргу та в частині розподілу судових витрат скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми основного боргу відмовлено з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 147,20 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач прострочив виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк - протягом 6 (шести) календарних місяців з моменту передачі 24 травня 2018 року позикодавцем позичальнику позики, тобто до 24 листопада 2018 року. Тому позикодавець має право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Разом з тим, встановивши, що 15 березня 2019 року відповідач повністю погасив заборгованість за процентами, а 24 червня 2021 року - за тілом позики і наявна переплата у розмірі 50 716,46 грн, апеляційний суд не звернув увагу на те, що нараховані на суму боргу три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання, а здійснена відповідачем переплата у розмірі 50 716,46 грн в повному обсязі покриває нараховані три проценти річних в сумі 37 397,47 грн, що свідчить про те, що зобов`язання за спірним договором позики припинилися на підставі статті 599 ЦК України 24 червня 2021 року, тобто в день остаточного погашення заборгованості. Спосіб захисту у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, за умови наявності у відповідача переплати на суму, більшу від заявлених до стягнення трьох процентів річних, не призводить до відновлення порушених прав та інтересів позивача, натомість задоволення таких вимог призведе до необхідності звернення відповідача до суду за захистом своїх прав та інтересів, зокрема щодо стягнення з позивача суми переплати. Отже, виходячи з обставин, встановлених судами в цій справі, а саме факту наявності у відповідача переплати на суму, більшу від заявлених до стягнення трьох процентів річних, вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми є необґрунтованими. З огляду на викладене в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми основного боргу необхідно відмовити із вказаних вище правових підстав. Рішення місцевого суду про відмову в задоволенні позову в означеній частині з наведених в ньому підстав не може бути залишене в силі, оскільки позов не підлягає задоволенню з інших правових підстав, викладених в цій постанові. Короткий зміст вимог заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами 13 червня 2025 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26 червня 2024 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), посилаючись на те, що 22 травня 2025 року він дізнався про ухвалення судових рішень в цій справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, однак він не був знайомий з позивачем, не укладав з ним договір позики від 24 травня 2018 року № 23-05/18-ПП, не отримував грошових коштів, які є предметом цього правочину, а обов`язок виконати це зобов`язання лежить на іншій особі, яка використала його персональні дані. Спірні правовідносини та порушення провадження у справі відбувалися згідно з реквізитами місця реєстрації в Оболонському районі міста Києва, хоча на той час заявник був зареєстрований в Печерському районі міста Києва. Крім того, з наявних у справі матеріалів вбачається, що інтереси відповідача у справі - ОСОБА_2 представляв адвокат - Южда С. М. на підставі ордера (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 6096), якому суд направляв відповідні повідомлення та повістки. Заявник не знайомий з цією особою, не видавав йому довіреності та, відповідно, не уповноважував його представляти інтереси в суді. В Єдиному реєстрі адвокатів України за прізвищем, ім`ям та по батькові - ОСОБА_3 жодної інформації немає, а за свідоцтвом № 6096 наявна інформація про видачу Радою адвокатів Донецької області 29 вересня 2021 року свідоцтва на ім`я ОСОБА_4 , за № 6096/10 - наявна інформація про видачу Радою адвокатів Київської області 20 грудня 2021 року свідоцтва на ім`я ОСОБА_5 . Тобто, ОСОБА_3 не є адвокатом та, відповідно, не міг представляти в суді інтереси жодної із сторін на підставі ордера. Наведені обставини в їх сукупності свідчать про використання певними особами персональних даних заявника та ініціювання судового процесу з невідомих причин. 23 травня 2025 року ОСОБА_2 подав до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві заяву про вчинене кримінальне правопорушення та працівниками поліції встановлено, що він не був знайомий з позивачем у справі ( ОСОБА_1 ), договір позики від 24 травня 2018 року № 23-05/18-ПП було укладено з іншою особою, яка отримала грошові кошти, які є предметом цього правочину. Жодних претензій у позивача до ОСОБА_2 не було і немає. За результатами проведеної перевірки працівниками Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві не встановлено підстав для внесення події до Єдиного реєстру досудових розслідувань, однак заявник вважає, що встановлені в ході перевірки фактичні обставини є істотними та такими, що не були відомі жодній із сторін справи № 756/11050/21-ц на час її розгляду в суді, тобто є нововиявленими. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив задовольнити його заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року, постанову Верховного Суду від 26 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Надходження заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 липня 2025 рокувідкрито провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26 червня 2024 року, призначено справу до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано матеріали справи з Печерського районного суду міста Києва. 13 серпня 2025 року справа № 756/11050/21 надійшла до Верховного Суду. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід відмовити з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, на яку посилалася заявник, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України). За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Отже, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення. Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи. Посилання заявника на те, що інтереси відповідача у справі - ОСОБА_2 представляв Южда С. М. на підставі ордера (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 6096), який не є адвокатом та, відповідно, не міг представляти в суді інтереси жодної із сторін на підставі ордера, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявним у справі копіями ордера серії КВ № 431271, ордера серії КВ № 431273 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6096. Крім того, матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про скасування або визнання недійсним вищевказаних документів, на підставі яких інтереси відповідача у справі - ОСОБА_2 представляв адвокат Южда С. М. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені ОСОБА_2 у заяві обставини не можуть бути віднесені до нововиявлених, оскільки вони не відповідають усім необхідним умовам таких обставин. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що посилання ОСОБА_2 на результати перевірки Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києвіза його заявою про вчинене кримінальне правопорушенняне є доказом нововиявлених обставин, тобто не підтверджує їхню наявність. Подання такого доказу спрямоване на переоцінку тих доказів, які вже дослідили суди першої й апеляційної інстанцій під час первинного розгляду справи. Тому підстави для перегляду остаточного судового рішення, яке ухвалено судом під час первинного розгляду справи, відсутні. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. Згідно з частиною четвертою статті 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26 червня 2024 року Щодо заяви позивача про відмову від позову 17 липня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через підсистему Електронний Суд заяву, в якій просив прийняти відмову від позову, визнати нечинними рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року, постанову Верховного Суду від 26 червня 2024 року та закрити провадження у справі. Крім того, заявник зазначив про те, що йому відомі та зрозумілі процесуальні наслідки відмови від позову. 18 липня 2025 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заяву, за змістом якої не заперечував проти задоволення заяви про відмову позивача від позову, визнання нечинними ухвалених у справі рішень та закриття провадження у справі. Вищевказана заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Частинами першою статті 206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відповідно до статті 408 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі. Відмова від позову є одностороннім вільним волевиявленням позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи, яким він може скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду. Згідно з частиною четвертою статті 258 ЦПК України перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується ухваленням постанови. Враховуючи викладене, оскільки заяву про відмову від позову позивач подав17 липня 2025 року, тобто після ухвалення постанови Верховного Суду від 26 червня 2024 року, якою було закінчено розгляд цієї справи, тому відсутні підстави для задоволення вказаної заяви ОСОБА_1 . Керуючись статтями 423, 429 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відмову від позову. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович