Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/166/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/166/24 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богацької Н.С. суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф., секретар судового засідання: Кияшко Р.О. за участю представників учасників справи: від прокуратури Дрей І.Ю., від позивача не з`явився, від відповідача Косенчук С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2025, ухвалене суддею Адаховською В.С., м. Миколаїв, повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025 у справі № 915/166/24 за позовом: Керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новоодеської міської ради до відповідача: Фермерського господарства «Союз-Агро-Юг» про: розірвання договору оренди землі та повернення земельних ділянок, ВСТАНОВИВ У лютому 2024 року керівник Миколаївської окружної прокуратури (далі прокурор) в інтересах держави в особі Новоодеської міської ради (далі Рада) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фермерського господарства «Союз-Агро-Юг» (далі ФГ «Союз-Агро-Юг»), в якому просив суд: - розірвати договір оренди від 06.02.2006 № 250 земельних ділянок з кадастровими номерами 4824810000:01:005:0006 та 4824810000:01:005:0005 загальною площею 150,1214 га для рибогосподарських потреб, укладений між Новоодеською районною державною адміністрацією та ФГ «Союз-Агро-Юг» (далі договір оренди); - зобов`язати ФГ «Союз-Агро-Юг» повернути Раді земельні ділянки з кадастровими номерами 4824810000:01:005:0006 та 4824810000:01:005:0005 (далі земельні ділянки) в стані, придатному для використання за призначенням. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди земельних ділянок в частині використання земель за цільовим призначенням (на земельних ділянках, призначених для розміщення гідротехнічних споруд, штучних ставків та риборозведення, відповідачем упродовж 2019-2023 років здійснюється вирощування сільськогосподарських культур), що свідчить про істотне порушення умов цього договору, відповідно, наявність підстав для його дострокового розірвання та повернення земель. Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Ради, прокурор зазначив, що остання, будучі власником земель, обізнаною про виявлені порушення та маючи необхідні повноваження, протягом тривалого часу не здійснювала дій, направлених на захист інтересів територіальної громади. Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що засівання ним ложа ставків сільськогосподарськими культурами відбувалося виключно в якості меліоративного заходу «літування» ставків з метою покращення умов розвитку природної кормової бази та росту риби, а також з метою запобігання виникнення хвороб риби, що не є порушення цільового використання земельних ділянок. Зокрема, вказував, що: - з 2017 року відповідачем здійснюється комплекс лікувально-профілактичних (оздоровчих) заходів; - риба, виловлена у 2018 зі ставку № 3 була реалізована, після чого вода була злита і ставок залишений на виморожування і просихання; - протягом 2019 року проводяться заходи літування ставка № 3 згідно з планами лікувально-профілактичних заходів на 2019 рік, які узгоджені з Новоодеською Держспоживслужбою; - впродовж цього періоду проводяться роботи з вивезенням мулових відкладень, рослинності, а також підбиття дамб ставка № 3; - відповідно до всіх рекомендацій ложе ставка готувалося до посіву зернових; - у 2019 році ставок № 1 не планувалося виводити на літування, задля залишення господарства без грошових коштів, але в лютому 2019 році сталась масова загибель риби. Після цього вода зі ставку № 1 злита, а ставок залишений на просихання; - впродовж 2020-2021 року виразно були видні сходи очерету і ложе ставка затовлено водою в результаті опадів снігу та дощу; Окремо ФГ «Союз-Агро-Юг» також звертало увагу на надані йому рекомендації Інституту рибного господарства НААН щодо боротьби з захворюваністю риб шляхом проведення літування ставків. Відповідач також зазначав, що надані прокурором докази, отримані при проведені досудового розслідування у кримінальному провадженні, не є належними доказами з огляду на те, що відсутні висновки за наслідками проведеного досудового розслідування та вирок суду у даному кримінальному провадженні. Крім того, з наданих прокурором листів Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 22.09.2023 №14.2.3-2-09/4776-23 та Виконавчого комітету Новоодеської міської ради від 19.01.2024 №57/06-19, аачається, що ФГ «Союз-Агро-Юг» двічі у 2020 і двічі у 2021 роках здавало патологічний (біологічний) матеріал (рибу) та з метою боротьби з інвазивними захворюваннями риб, проводиться літування. На підтвердження вищевказаних обставин, відповідачем надані суду наступні документи, зокрема: Плани проведення лікувально-профілактичних та оздоровчих заходів; пояснювальні записки до звіту про хвороби риб 2019-2020; контракт від 02.02.2020 №1, укладений між ФГ «Союз-Агро-Юг» та компанією «Argovec-Prim»; лист-рекомендації Інституту рибного господарства НААН; Біологічне обґрунтування щодо літування нагульних ставків № 3 та № 4 ФГ «Союз-Агро-Юг» для повного відновлення зообентозного шару їх ложа у 2024-28 роках, розроблене Інститутом рибного господарства НААН України від 02.09.2024. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2025 у задоволенні позову прокурора відмовлено повністю. Місцевий господарський суд дійшов наступних висновків: - прокурор помилково посилається на протоколи огляду місця події, складені в межах кримінального провадження, оскільки будь-яких посилань на порушення умов пунктів спірного договору вказані документи не містять. Крім того, вони складалися за відсутності представників ФГ «Союз-Агро-Юг». Прокурором не надано суду відомостей щодо винесення судом вироку у вказаних кримінальних провадженнях. - акти перевірок, обстеження та приписи Держгеокадастру не можуть вважатись належними та допустимими доказами наявності порушень у цільовому використанні спірних земельних ділянок. Крім того, відповідні постанови були скасовані в судовому порядку. Більше того, з наданих прокурором актів вбачається, що за наслідком проведеної перевірки встановлено відсутність порушень вимог земельного законодавства; - відповідачем з 2017 року здійснюється комплекс лікувально-профілактичних (оздоровчих) заходів. Риба, виловлена у 2018 зі ставку №3 була реалізована відповідачем. - з 2019 року ставок №3 був виведений на зимівлю, а у 2020 році на літування, проводились роботи з очистки ложа від сторонніх предметів, каменів, коряг, залишків рослинності, ложе ставку було вирівняно, засіяно озимою пшеницею; - рибогосподарська меліо-рація це комплекс заходів, який виконується у відповідності до пори року, природних процесів та згідно графіку; - відповідачем надане суду Біологічне обґрунтування щодо літування нагульних ставків №3 та № 4 для повного відновлення зообентозного шару їх ложа у 2024-2028 роках, розроблене Інститутом рибного господарства від 02.09.2024; - доводи прокурора стосовно того, що часткове осушення водойм не є літуванням, безпідставні; Також суд зазначив, що задоволення позову може мати і негативні наслідки для позивач, оскільки він спрямований виключно на позбавлення територіальної громади надходжень до місцевого бюджету, що може призвести до більш негативних наслідків для місцевої громади. Сільська рада буде змушена займатися пошуком нового орендаря та оформленням правовідносин з ним, що призведе до суттєвих втрат (відсутність коштів за оренду земельних ділянок). А тому задоволення такого позову і повернення земельних ділянок, за відсутності потреби у відновленні загальносуспільного інтересу та відсутності іншої легітимної мети, призведе до порушення статті 1 протоколу Першого до Конвенції. Таке порушення виражатиметься у покладенні на відповідача та позивача надмірного тягаря та необґрунтованому і непропорційному співвідношенні між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагне досягти прокурор. Не погодившись з рішенням суду, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги прокурор посилається на наступне: - матеріалами цієї справи підтверджується, що на земельних ділянках, призначених для розміщення гідротехнічних споруд, штучних ставків та риборозведення, відповідачем упродовж 2019-2023 років здійснюється вирощування сільськогосподарських культур; - діяльність з виробництва аквакультури не здійснювалась; - діяльність з вирощування сільськогосподарських культур не може проводитись на землях водного фонду; - договір оренди не містить умов внесення орендної плати за водний об`єкт та станом на 19.01.2024 не приведений у відповідність до вимог законодавства України. - висновки суду про відсутність порушення інтересів держави, враховуючи, що позов подано про розірвання договору оренди, а не стягнення заборгованості за цим договором, є безпідставними; - у жовтні 2023 року голова Фермерського господарства звернувся до Виконкому щодо проведення розрахунку збитків, нанесених в результаті потрави соняшнику на земельній ділянці. Комісією Виконкому заявнику було відмовлено в нарахуванні збитків та рекомендовано використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням, а також привести у відповідність до діючого законодавства договір оренди на ці земельні ділянки шляхом укладання додаткової угоди на оренду водного об`єкту. Це лише додатково свідчить про отримання відповідачем прибутку від вирощування сільськогосподарських культур на землях водного фонду і не зацікавленість у використанні земель відповідно до їх цільового призначення; - матеріали справи дійсно містять рекомендації щодо проведення лікувально- профілактичних, протиепізоотичних заходів, розроблених Новоодеською районною державною лікарнею ветеринарної медицини та узгоджених Новоодеським міжрайонним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби на 2019 та 2020 роки. Жодних інших рекомендацій відповідачем у підтвердження необхідності проведення літування більш ніж на 5 років не надано; - судом взагалі не надано оцінку факту долучення до відзиву копії листа відділу іхтіопатології Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України про проведення інвазійних заходів у ставковому господарстві Фермерського господарства з явними ознаками підробки, на що неодноразово наголошено у судових засіданнях прокурором. Адже, відповідно до інформації Інституту від 15.04.2024, наданої на запит Спеціалізованої екологічної прокуратури, жодних заключень про проведення інвазійних заходів Фермерському господарству Інститут не надавав. - надане відповідачем Біологічне обґрунтування щодо літування нагульних ставків №3 та № 4 для повного відновлення зообентозного шару їх ложа у 2024-2028 роках, розроблене Інститутом, лише додатково підтверджує факт нездійснення заходів до відновлення ложа нагульних ставків протягом 2019-2023 років відповідачем, що і призвело до необхідності відновлення зообентозного шару їх ложа. Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції. 23.07.2025 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 за апеляційною скаргою відкрито апеляційну провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 08.08.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 08.08.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи, призначено справу до розгляду на 23.09.2025 о 14:00 год. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти її задоволення, зазначаючи, серед іншого, що: відповідач користується земельними ділянками за цільовим призначенням та з дотриманням всіх вимог законодавства щодо такого використання; частина технологічного процесу по виробництву товарної риби є літування ставків, що і було здійснено відповідачем; проведення літування ставків є єдиним дієвим заходом боротьби з хворобами риб, з якими наше господарство почало зіштовхуватися ще з 2009 року. Відзив на апеляційну скаргу від Ради не надходив. В судове засідання 23.09.2025 з`явився прокурор та представник ФГ «Союз-Агро-Юг». Представник Ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Прокурор просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2025 у справі № 915/166/24, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Представник ФГ «Союз-Агро-Юг» заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін. Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне. Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави. Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави. У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення. Із змісту позовної заяви вбачається, що прокурор в обґрунтування наявності підстав для представництва посилається на недотримання сторонами договору вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та несвоєчасним відновленням відповідачем гідрологічного режиму ставка і капітального ремонту греблі. Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Ради, прокурор зазначив, що саме Рада (як сторона договору, власник земель, орган місцевого самоврядування, що уповноважений на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади) у даному випадку є належним органом, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції, у зв`язку з чим визначено її позивачами у даній справі. Як вбачається з матеріалів цієї справи, договір оренди, про розірвання якого заявлено позов прокурором, укладено з боку Орендодавця - Новоодеською райдержадміністрацією, а сама земельна ділянка знаходиться в межах території Новоодеської міської ради Новоодеського району (наразі - Миколаївського району). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021, що набрав чинності 27.05.2021, внесено зміни до значної кількості законодавчих актів України, зокрема ЗК України. Зокрема, розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, згідно з яким з дня набрання чинності цим пуктом, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Пунктом 24 також визначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки, а інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що уповноваженим органом на розпорядження спірними земельними ділянками до 27.05.2021 була Новоодеська райдержадміністрація, а після 27.05.2021 Рада (Новоодеська міська рада) у зв`язку з набранням чинності п. 24 розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України. В матеріалах цієї справи міститься лист (запит) прокурора №50/3-162вих24 від 08.01.2024, адресований Раді, в якому прокурор повідомив про виявлені порушення та просив надати інформацію про вжиття відповідних заходів реагування на їх усунення. У відповідь на вказаний лист (запит) Рада листом від 19.01.2024 № 57/06-19 повідомила, зокрема, що на засіданнях профільної комісії міської ради депутатами ради порушувалось питання правомірності вирощування сільськогосподарських культур ФГ «Союз Агро Юг» та зазначених земельних ділянках. Водночас, ні Рада, ні її Виконавчий комітет не зверталися до контролюючих органів щодо вжиття заходів реагування, оскільки під час воєнного стану дії тимчасова заборона на здійснення державного контролю вінспекцією Держкомзему, а у Виконкомі відсутня посадова особа, яка наділена відповідими повноваженнями. 08.02.2024 прокурор в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направив Раді відповідне повідомлення та 19.02.2024 звернувся до суду із цим позовом. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у даному випадку прокурором підтверджені підстави для представництва інтересів держави і дотримано передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок реалізації такого захисту. Щодо суті спору. Розпорядженням Новоодеської районної державної адміністрації від 30.01.2006 №43-р (а.с.30 т.1) затверджено технічну документацію із землеустрою та надано ФГ «Союз-Агро-Юг» в оренду земельні ділянки загальною площею 150,1214 га, із земель державної власності, не переданих у власність та користування в межах території Новоодеської міської ради Новоодеського району (наразі - Миколаївського району). На виконання даного розпорядження, 06.02.2006 № 250 між Новоодеською райдержадміністрацією (Орендодавець) та ФГ «Союз-Агро-Юг» (Орендар) укладено договір оренди землі (а.с.21-25 т.1), на виконання умов якого передано в оренду дві земельні ділянки з кадастровими номерами 4824810000:01:005:0005 площею 81,5475 га та 4824810000:01:005:0006 площею 68,5739 га. Договір укладено до 03.05.2012 (п. 6 договору). Умови використання земельної ділянки: - земельна ділянка передається в оренду: для рибогосподарських потреб (п. 12 договору); - цільове призначення земельної ділянки: для рибогосподарських потреб (п. 13 договору). Пунктом 24 договору передбачено, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів. Відповідно до п. 25 договору Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимог однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, передбачених законом. Розпорядженням Новоодеської районної державної адміністрації від 27.06.2012 №380 договір оренди 16.01.2013 поновлено договір оренди. На підставі вказаного розпорядження, 16.01.2013 між Новоодеською райдержадміністрацією (Орендодавець) та ФГ «Союз-Агро-Юг» (Орендар) укладено Угоду № 1 до договору оренди, якою, зокрема, строк дії договору продовжено на 25 років (а.с.32-33 т.1). 19.06.2015 сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди (а.с.40-44 т.1), якою продовжено строк його дії до 01.01.2055, а сам договір оренди викладено в новій редакції. Зокрема, згідно з умовами пунктів 1, 5, 6 договору (в редакції додаткової угоди від 19.06.2015): - Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду, для рибогосподарських потреб; - земельні ділянки, які передаються в оренду, не мають недоліків, що можуть перешкоджати їх ефективному використанню - земельна ділянка повинна використовуватись з дотриманням вимог щодо здійснення діяльності в прибережних захисних смугах навколо водойм. Пунктами 14-16 договору (в редакції додаткової угоди від 19.06.2015) передбачено, що: - земельні ділянки передаються в оренду для рибогосподарських потреб - цільове призначення земельної ділянки: землі водного фонду. - умови збереження стану об`єкта оренди: використання земельних ділянок за цільовим призначенням; здійснення комплексу заходів щодо охорони орендованих земель згідно з чинним законодавством; контроль орендодавця за станом використання земельних ділянок орендарем. Умовами пункту 26 договору (в редакції додаткової угоди від 19.06.2015) встановлені певні обмеження щодо використання земельних ділянок, зокрема, заборона розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив. За змістом п. 28 договору(в редакції додаткової угоди від 19.06.2015) Орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Відповідно до п. 31 договору (в редакції додаткової угоди від 19.06.2015) Орендар зобов`язаний приступити до використання земельних ділянок в строки встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку та дотримуватись обов`язків встановлених Земельним кодексом України, Водним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про охорону земель» та Законом України «Про аквакультуру». Умовами п. 36, 37 договору (в редакції додаткової угоди від 19.06.2015) передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Умовами дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду є, зокрема, нецільове використання об`єкта оренди. З наданих ФГ «Союз-Агро-Юг» звітів до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Миколаївській області за формою № 1А риба «Виробництво продукції аквакультури», затвердженою наказом Мінагрополітики України від 21.03.2012 №141, вбачається, що в період 2019 - 2021 років діяльність з виробництва аквакультури ФГ «Союз-Агро-Юг» не здійснювалась. При цьому, у вказаних звітах в графі «пояснення» зазначено, що водойма знаходиться під літуванням (а.с.78-95 т.1). Відповідно інформації, викладеної у листі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївської області від 15.02.2024 № 1-3-9/161-24 на запит прокуратури (а.с.96-97 т.1), у 2022 році звітна інформація від ФГ «Союз-Агро-Юг» за формою № 1А риба «Виробництво продукції аквакультури за 2022 р.» не надходила. У 2023 році вказаним суб`єктом господарювання надано до Миколаївського рибоохоронного патруля звітну інформацію за формою № 1А-аквакультура (річна) «Звіт про аквакультуру за 2023 рік. З наданого ФГ «Союз-Агро-Юг» звіту про аквакультуру за 2023 рік вбачається, що у 2023 році діяльність з виробництва аквакультури ФГ «Союз-Агро-Юг» також не здійснювалась. В матеріалах цієї справи містять протоколи огляду місця події від 06.09.2019 (а.с.45-47 т.1) та від 24.10.2019 (а.с.48-50 т.1), складені прокурором Новоодеського відділу Вознесенської місцевої прокуратури Хмельовим А.С. в межах кримінального провадження №42019151190000040 від 11.07.2019 за ст. 254 КК України, а також 2 (два) протоколи огляду місця події від 04.08.2023, складені т.в.о. начальника СВ ВП № 6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області Кукурудзи Я.А. в межах кримінального провадження №42023152020000025 від 26.07.2023. В протоколі огляду 06.09.2019 (а.с.45-47 т.1) зазначено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 4824810000:01:005:0006 знаходиться водний об`єкт ставок, орієнтованою площею 64 га, який на момент огляду знаходиться в осушеному стані та має ознаки культивації ґрунту. Також зазначено, що на ложе ставка наявні частки рослини соняшника, які залишилися після збору врожаю 2019 року. Крім того, під час огляду 06.09.2019 виявлено, що на земельній ділянці наявні сліди від обробітку сільськогосподарської техніки. В протоколі огляду 24.10.2019 (а.с.48-50 т.1) зазначено, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 4824810000:01:005:0006 та 4824810000:01:005:0005 знаходяться водні об`єкти ставки, які на момент огляду знаходяться в осушеному стані та засіяні озимою пшениці, яка засіяна в рядки. Під час огляду 24.10.2019 виявлено, що на земельних ділянках виявлено сільськогосподарську культуру. В протоколах огляду 04.08.2023 (а.с.59-70 т.1) зазначено про відбирання експериментальних зразків ґрунтів на земельних ділянках з кадастровими номерами 4824810000:01:005:0006 та 4824810000:01:005:0005. За результатами вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (відповідно до листа ГУ НП в Миколаївської області від 11.08.2023 вх. № 3203) складено та оформлено протокол № 25 від 04.09.2023, згідно якого: - щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:005:0006 встановлені перевищення нормативного вмісту нітратів - 140,3 мг/кг при 130 мг/кг допустимих, фосфору 322,9 мг/кг при 274,3 мг/кг допустимих, щільний залишок водної витяжки - 2380 мг/кг при 2360 мг/кг допустимих; - щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:005:0005 встановлені перевищення нормативного вмісту амонію у перерахунку на азот амонійний - 16,6 мг/кг при 14,1 мг/кг нормативних, нітратів - 173 мг/кг при 130 мг/кг допустимих, фосфору 381,2 мг/кг при 308,3 мг/кг допустимих, хлоридів - 243,9 мг/кг при 198,2 мг/кг допустимих, щільний залишок водної витяжки - 1660 мг/кг при 1620 мг/кг допустимих. Крім того, судом встановлено, що 12.03.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області проведені перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4824810000:01:005:0005 та 4824810000:01:005:0006, за результатами яких складені Акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства: - від 12.03.2020 №169-ДК/124/АЯ/09/01/-20 (а.с.51-52 т.1) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:005:0005; - від 12.03.2020 №170-ДК/125/АП/09/04/-20 (а.с.53-54 т.1) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:005:0006. У вказаних Актах зазначено, що земельні ділянки мають посіви озимої пшениці. Колегією суддів, за наслідком перевірки даних із Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що підставі вказаних актів перевірок (від 12.03.2020 № 169-ДК/124/АП/09/01-20 та від 12.03.2020 № 170-ДК/125/АП/09/01/-20) відповідними державними інспекторами були складені протоколи про адміністративне правопорушення від 06.04.2020 № 169-ДК/0078П/07/01/-20 та від 06.04.2020 № 170-ДК/0079П/07/01/-20, а в подальшому- постанови про накладення адміністративного стягнення від 17.04.2020 № 169-ДК/0077По/08/01/20 та від 21.04.2020 № 170-ДК/0078По/08/01/-20. Водночас, вказані постанови про накладення адміністративного стягнення (від 17.04.2020 № 169-ДК/0077По/08/01/20 та від 21.04.2020 № 170-ДК/0078По/08/01/-20) були скасовані рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17.03.2021 у справі №482/1230/20 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі №482/1229/20. Підставою для скасування вказаних постанов стало неналежне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Разом з тим, 10.08.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області знову проведені перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4824810000:01:005:0005 та 4824810000:01:005:0006, за результатами яких складені також Акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства: - від 10.08.2021 №457-ДК/641/АП/09/1/-21 (а.с.55-56 т.1) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:005:0005; - від 10.08.2021 №457-ДК/605/АП/09/1/-21 (а.с.57-58 т.1) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:005:0006. У вказаних Актах зазначено, що на момент перевірки на земельних ділянках відсутні водні об`єкти та вбачаються залишки озимої сільськогосподарської культури урожаю 2020-2021 років. При цьому, також зазначено, що за наслідком проведеної перевірки встановлено відсутність порушень вимог земельного законодавства, передбачених статтею 211 ЗК України. В матеріалах цієї справи міститься лист Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 22.09.2023 № 14.2.3-2-09/4776-23 на запит прокуратури (а.с.101 т.1), в якому зазначено, що від ФГ «Союз-Агро-Юг» патологічний (біологічний) матеріал (риба) двічі надходив в 2020 році та двічі в 2021 році. Крім того, зазначено, що в 2020-2023 роках повідомлення від ФГ «Союз-Агро-Юг» про наявність захворювання риб у рибогосподарських водоймах не надходили, у зв`язку з чим заходи (карантинні обмеження) щодо ліквідації та профілактики захворювань риб у вказаних водоймах не застосовувались. Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора розірвати договір оренди та зобов`язати ФГ «Союз-Агро-Юг» повернути Раді земельні ділянки в стані, придатному для використання за призначенням. Підставою позову зазначено неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельних ділянок в частині використання земель за цільовим призначенням, що свідчить про істотне порушення умов цього договору, відповідно, наявність підстав для його дострокового розірвання та повернення земель. За твердженням прокурора, на земельних ділянках, призначених для розміщення гідротехнічних споруд, штучних ставків та риборозведення, відповідачем упродовж 2019-2023 років здійснюється вирощування сільськогосподарських культур. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з його необґрунтованості та недоведеності. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори, правочини, інші юридичні факти. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Метою встановлення категорій земель за цільовим призначенням є забезпечення особливого правового режиму для їх охорони і ефективного використання. У постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19 викладно висновок про те, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено Земельного кодексу України. Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, серед яких виділяють, зокрема, землі водного фонду. Укладений між сторонами договір є договором оренди землі, з розташованим на ній водним об`єктом. За приписами ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Згідно зі ст. 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. За змістом частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі», визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил, дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - дотримання зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального використання. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (стаття 31 Закону України «Про оренду землі»). Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У свою чергу, статтею 651 Цивільного кодексу України визначені підстави для зміни або розірвання договору та частиною 2 вказаної норми встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Отже, дострокове розірвання договору оренди можливе, зокрема, на вимогу однієї із сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. При цьому окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням. Як вже зазначалось, у договорі оренди (в первісний редакції) чітко визначені умови використання земельної ділянки: земельна ділянка передається в оренду: для рибогосподарських потреб (п. 12 договору). Пунктом 24 договору (в первісний редакції) передбачено, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів. Пунктами 14-16 договору (в редакції додаткової угоди від 19.06.2015) передбачено, що: земельні ділянки передаються в оренду для рибогосподарських потреб; цільове призначення земельної ділянки: землі водного фонду; умови збереження стану об`єкта оренди: використання земельних ділянок за цільовим призначенням; здійснення комплексу заходів щодо охорони орендованих земель згідно з чинним законодавством; контроль орендодавця за станом використання земельних ділянок орендарем. Умовами пункту 26 договору (в редакції додаткової угоди від 19.06.2015) встановлені певні обмеження щодо використання земельних ділянок, зокрема, заборона розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив. За змістом п. 28 договору(в редакції додаткової угоди від 19.06.2015) Орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Відповідно до п. 31 договору (в редакції додаткової угоди від 19.06.2015) Орендар зобов`язаний приступити до використання земельних ділянок в строки встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку та дотримуватись обов`язків встановлених Земельним кодексом України, Водним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про охорону земель» та Законом України «Про аквакультуру». Умовами п. 36, 37 договору (в редакції додаткової угоди від 19.06.2015) передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Умовами дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду є, зокрема, нецільове використання об`єкта оренди. Отже враховуючи вищевказані приписи законодавства, а також умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів зазначає, що спірні земельні ділянки передавались ФГ «Союз-Агро-Юг» в оренду та мали використовуватися ним виключно для рибогосподарських потреб. За статтею 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено, що рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції. Рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо. Рибогосподарський водний об`єкт (його частина) - водний об`єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства. Натомість, матеріалами цієї справи підтверджується фактичне вирощування на орендованих земельних ділянках сільськогосподарських культур - засівання частини земельних ділянок (ставків) соняшником та пшеницею. Це підтверджується, зокрема, наданими прокурором до позовної заяви протоколами огляду місця події від 06.09.2019 (а.с.45-47 т.1), від 24.10.2019 (а.с.48-50 т.1) та від 04.08.2023 в межах кримінального провадження № 42023152020000025 від 26.07.2023. Колегія суддів зазначає, що законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76- 79, 86 ГПК України (постанови Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 910/114/19 (п. 64), від 21.03.2024 у справі № 922/376/18, від 23.04.2024 у справі № 920/1114/21 (п. 5.21)). Також про відповідні обставини вказують надані прокурором Акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.03.2020 №169-ДК/124/АЯ/09/01/-20 (а.с.51-52 т.1), від 12.03.2020 №170-ДК/125/АП/09/04/-20 (а.с.53-54 т.1), від 10.08.2021 № 457-ДК/641/АП/09/1/-21 (а.с.55-56 т.1) та від 10.08.2021 № 457-ДК/605/АП/09/1/-21 (а.с.57-58 т.1). При цьому, подальше скасування в судовому порядку двох постанов про накладення адміністративного стягнення (від 17.04.2020 № 169-ДК/0077По/08/01/20 та від 21.04.2020 № 170-ДК/0078По/08/01/-20), які були складені відповідними державними інспекторами у тому числі на підставі актів перевірок (від 12.03.2020 № 169-ДК/124/АП/09/01-20 та від 12.03.2020 № 170-ДК/125/АП/09/01/-20), жодним чином не спростовує той факт, що на земельних ділянках відсутні водні об`єкти, а наявні сліди вирощування сільськогосподарських культур. Тобто скасування постанов про накладення адміністративного стягнення (при цьому лише з підстав неповідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення) не може бути єдиною та безумовною підставою для неврахування господарським судом інформації, яка викладена в актах перевірки вимог земельного законодавства. Так, статтею 144 Земельного кодексу України передбачено порядок припинення права користування земельними ділянками, що використовуються з порушенням земельного законодавства, зокрема: 1) у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор (з контролю за використанням та охороною земель чи з охорони навколишнього природного середовища) складає протокол про адміністративне правопорушення, накладає на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення та видає цій особі припис про його усунення у 30-денний строк; 2) у разі невиконання особою протягом вказаного строку припису щодо припинення правопорушення, державний інспектор накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк; 3) у разі неусунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю (за використанням та охороною земель або за охороною навколишнього природного середовища) звертається до суду, зокрема, з позовом про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту. Тобто статтею 144 Земельного кодексу України встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, що використовуються з порушенням земельного законодавства та визначено суб`єктів, які встановлюють такі порушення і у разі їх не усунення можуть ініціювати питання, зокрема, щодо розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту. Верховний Суд у постанові від 12.11.2024 у справі № 918/799/23 (у подібних правовідносинах) зазначив, що посилання судів на недотримання у цьому випадку процедури, встановленої ст. 144 Земельного кодексу України, є помилковими та не свідчить про відсутність в орендодавця (сторони за договором) правових підстав для заявлення вимоги про розірвання договорів оренди земельних ділянок та водного об`єкта у зв`язку із порушенням чи неналежним виконанням другою стороною зобов`язань за договором.. Отже лише факт відсутності притягнення орендаря уповноваженими особами до адміністративної відповідальності за порушення земельного, екологічного та природоохоронного законодавства щодо користування спірними земельними ділянками та водним об`єктом не свідчить про відсутність в орендодавця (сторони за договором) правових підстав для заявлення вимоги про розірвання договорів оренди земельних ділянок та водного об`єкта у зв`язку із порушенням чи неналежним виконанням другою стороною зобов`язань за договором. Щодо доводів відповідача про те, що засівання ним ставків сільськогосподарськими культурами відбувалося виключно в якості меліоративного заходу «літування» та з метою покращення умов розвитку природної кормової бази та росту риби, а також з метою запобігання виникнення хвороб риби, колегія суддів зазначає наступне. Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено, що суб`єкти рибного господарства, окрім іншого, зобов`язані здійснювати у встановленому порядку комплексні рибницько-меліоративні заходи щодо охорони та відтворення, у тому числі штучного, водних біоресурсів, збереження та поліпшення умов їх існування (ст. 35 вказаного Закону). У свою чергу, Законом України «Про аквакультуру» визначено, що рибогосподарська меліорація - комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію показників гідрологічного, гідрохімічного, гідробіологічного режимів та підвищення продуктивності водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, поліпшення умов природного відтворення та якісного складу гідробіонтів з метою їх збереження та раціонального використання (ст. 1 даного Закону). Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про аквакультуру» рибогосподарська меліорація здійснюється за такими основними напрямами: проведення днопоглиблювальних робіт та/або робіт з видалення донних відкладень; видалення зайвої водної рослинності; вселення об`єктів аквакультури, створення штучних донних ландшафтів з метою поліпшення екологічного стану водного об`єкта та умов природного відтворення водних біоресурсів; вилучення хижих і малоцінних видів водних біоресурсів з метою запобігання їх негативного впливу на об`єкти аквакультури; запобігання масовій загибелі гідробіонтів та ліквідація її наслідків. Пунктом 144 Порядку (детальних правил) органічного виробництва та обігу органічної продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2019 № 970 «Про затвердження Порядку (детальних правил) органічного виробництва та обігу органічної продукції», встановлено, що у разі застосування «літування» як ветеринарно-санітарного заходу рибництва Держпродспоживслужба визначає необхідність і тривалість застосування такого заходу. Застосування «літування» документується після кожного виробничого циклу у відкритих системах виробництва у морі. «Літування» також рекомендується для інших способів виробництва, де використовуються резервуари, ставки та плавучі рибницькі садки або рибницькі садки, і не є обов`язковим для вирощування двостулкових молюсків. Під час застосування «літування» плавучий рибницький садок або рибницький садок, або інша місткість, що використовуються для виробництва об`єктів аквакультури, вивільняються, дезінфікуються та зберігаються порожніми перед початком повторного використання. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дійсно, літування має рекомендаційний характер та проводиться у разі, якщо орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, визначає необхідність і тривалість застосування такого методу. Тобто літування не може проводитись на власний розсуд суб`єкта господарювання, а проводиться виключно в межах та у спосіб, який передбачений чинним законодавством. Матеріали справи дійсно містять рекомендації щодо проведення лікувально- профілактичних, протиепізоотичних заходів, розроблених Новоодеською районною державною лікарнею ветеринарної медицини та узгоджених Новоодеським міжрайонним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби на 2019 та 2020 роки. Водночас, за твердженням ФГ «Союз-Агро-Юг», відповідні «заходи літування» розпочаті ним ще в 2017 році. При цьому жодних належних та допустимих доказів необхідності саме такого тривалого літування (фактично понад 8 років) відповідачем надано не було. В той же час, колегія суддів зауважує, весь цей час землі водного фонду фактично використовуються для вирощування сільськогосподарських культур. Щодо наданого відповідачем плану проведення лікувально-профілактичних та оздоровчих заходів (а.с.142-144 т.1), колегія суддів зазначає, що вказаний документ взагалі не містить дати його складення та не містить жодних посилань на те, що проведення лікувально-профілактичних та оздоровчих заходів стосуються ставків, які знаходяться саме на орендованих земельних ділянках. Інші плани проведення лікувально-профілактичних та оздоровчих заходів за 2019-2020 роки (а.с.142-144 т.1) також ці обставини не підтверджують. Крім того, відповідачем зазначалось, що на виконання плану лікувально-профілактичних заходів на 2019-2020 роки ним надавались відповідні пояснювальні записки до Нооодеської Держспоживслужби. Натомість, надані відповідачем до відзиву на позовну заяву пояснювальні записки (а.с.147, 150 т.1), складені позивачем в односторонньому порядку, не містять жодного зазначення (інформації) ні про адресата (Держспоживслужби), ні щодо того, що вони складені саме на виконання наданих відповідачем планів лікувально-профілактичних заходів. Надані відповідачем «рекомендації» Інституту рибного господарства НААН (а.с.1479-182 т.1) колегія суддів оцінює критично, оскільки в матеріалах цієї справи міститься лист Інституту рибного господарства НААН від 15.04.2024 № 258-04/24 на запит прокурора (а.с.227 т.1), в якому Інститут зауважує, що жодних заключень про проведення інвазійних заходів у ставовому господарстві ФГ «Союз-Агро-Юг» він не надавав, офіційних звернень до Інституту не було, ніяких інших взаємовідносин з даним господарством (ФГ «Союз-Агро-Юг») Інститут не мав. Надана відповідачем Експертиза № 71, розроблена Миколаївською обласною державною лабораторією ветеринарної медицини, про необхідність виведення водойми на літування, складена ще у квітні 2009 року, тобто не охоплює період, про який зазначає прокурор (2019-2023 роки). Щодо наданого відповідачем «Біологічного обґрунтування щодо літування нагульних ставків № 3 та № 4 ФГ «Союз-Агро-Юг» для повного відновлення зообентозного шару їх ложа у 2024-28 роках», розроблене Інститутом рибного господарства НААН України, колегія суддів зазначає, що вказаний документ датований і виготовлений Інститутом вже після подання прокурором позову у даній справі, тобто після виявлення порушення, і також не охоплює період, про який зазначає прокурор. Також колегією суддів враховується, що у відповідь на лист (запит) прокурора, Рада листом від 19.01.2024 № 57/06-19 повідомила, зокрема, що у жовтні 2023 року голова ФГ «Союз-Агро-Юг» звертався до Виконавчого комітету міської ради щодо проведення розрахунку збитків нанесених в результаті потрави соняшнику на земельній ділянці, кадастровий номер 4824810000:01:005:0005. Комісією міськвиконкому по визначенню розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам на території Новоодеської міської ради заявнику було відмовлено в нарахуванні збитків та рекомендовано використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням, а також привести у відповідність до діючого законодавства договір оренди на ці земельні ділянки шляхом укладання додаткової угоди на оренду водного об`єкту (протокол комісії по визначенню розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам на території Новоодеської міської ради від 31.10.2023 №4). Поряд з цим, як вже зазначалось раніше, з наданих ФГ «Союз-Агро-Юг» звітів до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Миколаївській області за формою № 1А риба «Виробництво продукції аквакультури», затвердженою наказом Мінагрополітики України від 21.03.2012 № 141, вбачається, що в період 2019 - 2021 років діяльність з виробництва аквакультури ФГ «Союз-Агро-Юг» не здійснювалась. При цьому, у вказаних звітах в графі «пояснення» зазначено, що водойма знаходиться під літуванням (а.с.78-95 т.1). Відповідно інформації, викладеної у листі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївської області від 15.02.2024 № 1-3-9/161-24 на запит прокуратури (а.с.96-97 т.1), у 2022 році звітна інформація від ФГ «Союз-Агро-Юг» за формою № 1А риба «Виробництво продукції аквакультури за 2022 р.» не надходила. У 2023 році вказаним суб`єктом господарювання надано до Миколаївського рибоохоронного патруля звітну інформацію за формою № 1А-аквакультура (річна) «Звіт про аквакультуру за 2023 рік. Водночас, з наданого ФГ «Союз-Агро-Юг» звіту про аквакультуру за 2023 рік вбачається, що у 2023 році діяльність з виробництва аквакультури ФГ «Союз-Агро-Юг» також не здійснювалась. Крім того, відповідно до інформації Державного агентства водних ресурсів України від 25.09.2023, відповідно до звіту про використання води, форми № 2ТП-воодгосп, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.03.2015 № 78, у 2019 та 2020 році відповідачем забір води не здійснювався, тобто ставки водою не заповнювалися. Вищевикладене у сукупності свідчить про зацікавленість відповідачем саме вирощуванням сільськогосподарських культур на орендованих земельних ділянках і, в той же час незацікавленість у використанні земель саме відповідно до їх цільового призначення. Частиною 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу. Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони. Частиною 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Враховуючи вищевикладене у сукупності, встановлений судом факт здійснення відповідачем на землях водного фонду вирощування сільськогосподарських культур та недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами необхідності такого тривалого літування (понад 8 років), керуючись стандартом більшої переконливості (за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний), колегія суддів доходить про те, що докази, надані прокурором на підтвердження обставин використання відповідачем землі не за цільовим використанням, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування цих обставин. Як вже зазначалось, окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням. У цьому контексті колегією суддів враховується висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, відповідно до якого: «за договором оренди землі (зобов`язанням з визначеним строком виконання (дії) обов`язку з цільового використання земельної ділянки) орендар зобов`язаний утриматись від певної дії (використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням). Обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства повинен виконуватись ним безперервно, протягом усього строку дії договору оренди землі. Отже, протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку дії договору (та існування обумовленого таким договором обов`язку виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки)». За таких обставин, наявні правові підстави для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі. Колегія суддів також не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що задоволення позову прокурора призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Так, за практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) наведене правило застосовне не тільки для захисту інтересів власника майна, а й його правомірного володільця, яким у спірних правовідносинах є відповідач - орендар. У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, які потрібно оцінити, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно. Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, у визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Оцінюючи зазначені критерії в контексті обставин цієї справи, суд виснував, що задоволення позову не буде виправданим та пропорційним, не приведе до позитивних наслідків, оскільки фактично призведе до позбавлення територіальної громади надходжень до місцевого бюджету з оренди спірних земельних ділянок, що спричинить ще більш негативні наслідки для територіальної громади. Рада буде змушена опікуватися пошуком нового орендаря та оформленням правовідносин з ним, що призведе до істотних втрат, браку коштів за оренду земельних ділянок тривалий проміжок часу. Втім, суд не врахував, що підставою позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Ради, було те, що орендар майже 8 років належно та добросовісно не виконував свої обов`язки, визначені договорами оренди, хоча, укладаючи договори оренди землі, відповідач зобов`язувався використовувати земельну ділянку виключно для рибогосподарських потреб, а не для вирощування сільськогосподарських культур, а також був обізнаний з негативними для нього наслідками в разі порушення ним зобов`язань. Розірвання договору та повернення у власність територіальної громади земельних ділянок у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до його цільового призначення. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив порушення договірних зобов`язань. З огляду на характер спірних правовідносин, обставини недобросовісного виконання умов договорів саме орендарем, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо невідповідності заходу втручання в право оренди (у виді розірвання договору оренди землі) критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. При цьому, положення ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» є імперативними. За умовами п. 20 договору (в редакції додаткової угоди від 19.06.2015) після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Отже наслідком розірвання договору оренди землі є обов`язок орендаря повернути земельну ділянку у стані, у якому він одержав її в оренду. Щодо доводів прокурора про те, що договір оренди не містить умов внесення орендної плати за водний об`єкт та станом на 19.01.2024 не приведений у відповідність до вимог законодавства України, колегія суддів зазначає, що ці обставини не входять до предмета доказування у даній справі. Як і не входить до предмета доказування у даній справі посилання прокурора на незаконність реєстрації за Ковиньовою О.Я. прав на гідротехнічні споруди ставка. Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підстави для часткового скасування судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури задовольнити. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2025 у справі №915/166/24 скасувати. Позов задовольнити. Розірвати договір оренди від 06.02.2006 № 250 земельних ділянок з кадастровими номерами 4824810000:01:005:0006 та 4824810000:01:005:0005 загальною площею 150,1214 га для рибогосподарських потреб, укладений між Новоодеською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Союз-Агро-Юг». Зобов`язати Фермерське господарство «Союз-Агро-Юг» повернути Новоодеській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:01:005:0006 в стані, придатному для використання за призначенням. Зобов`язати Фермерське господарство «Союз-Агро-Юг» повернути Новоодеській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:01:005:0005 в стані, придатному для використання за призначенням. Стягнути з Фермерське господарство «Союз-Агро-Юг» на користь Миколаївської обласної прокуратури 9084 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову та 10900,08 грн за подання апеляційної скарги. Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів. Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України. Повна постанова складена 06.10.2025 (у зв`язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. у відрядженні з 24.09.2025 по 26.09.2025 відповідно до наказу в.о. голови суду від 16.09.2025 №261-в, та у відпустці з 29.09.2025 по 03.10.2025 відповідно до наказу в.о. голови суду від 23.09.2025 №271-в). Головуючий суддя Н.С. Богацька судді Г.І. Діброва Я.Ф. Савицький