Постанова 4815 № 567/874/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 січня 2023 року м. Рівне Справа № 567/874/22 Провадження № 22-ц/4815/178/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Вейтас І. В., Гордійчук С. О. секретар судового засідання Крижов В. С. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 22 вересня 2022 року у складі судді Василевича О. В., ухвалене в м. Острог Рівненської області о 12 годині 16 хвилини, повний текст рішення складено 30 вересня 2022 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» про скасування рішень державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником двох земельних ділянок з кадастровим номером 5624285300:11:003:0621, площею 0,2 га, та кадастровим номером 5624285300:11:002:0192, площею 1,44 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 215318 від 03.10.2008 року. 01.04.2015 року та 23.03.2015 року між ним та ТОВ «Захід Агро» було укладено два договори оренди землі №б/н, за якими останнє набуло право оренди двох належних позивачу на праві власності вищевказаних земельних ділянок зі строком оренди 5 років. Вказує, що згідно укладених між ними договорів оренди землі право передачі у суборенду таких земельних ділянок не передбачено. В червні 2022 року з відомостей, одержаних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу стало відомо, що відносно належних йому двох вищевказаних земельних ділянок без його відома та участі було укладено додаткову угоду від 05.01.2018 року до договору оренди землі №б/н від 01.04.2015 року і додаткову угоду від 20.12.2017 року до договору оренди землі №б/н від 23.03.2015 року та право оренди належних йому земельних ділянок на підставі рішень державного реєстратора зареєстровано за новим орендарем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та встановлено новий строк оренди 7 років. Вказував, що вищевказані додаткові угоди до договорів оренди землі він особисто не підписував, інших осіб на їх підписання не уповноважував, з ним як з власником земельних ділянок не узгоджувались умови вищевказаних додаткових угод, та їх примірники він не отримував, а тому вважає їх неукладеними. Вказує на існуванні спору між ним та відповідачем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо користування належними йому земельними ділянками, останнє зареєструвало за собою право оренди та продовжує користуватися належними йому земельними ділянками без достатніх правових підстав, чим порушує його права на користування та розпорядження належним йому майном. Просив суд скасувати рішення державного реєстратора Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Балакірева О.О., індексний номер рішення 41916510 від 05.07.2018 року, номер запису про інше речове право №18989722, яким на підставі Додаткової угоди від 05.01.2018 року до Договору оренди землі №б/н від 01.04.2015 року здійснено державну реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:11:003:0621, площею 0,2 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Мощаницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а також здійснено державну реєстрацію змін до іншого речового права - встановлено строк дії договору оренди землі №б/н від 01.04.2015 року на 7 років. Також просить усунути перешкоди у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою шляхом зобов`язання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути йому земельну ділянку із кадастровим 5624285300:11:003:0621, площею 0,2 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Мощаницької сільської ради Рівненського району Рівненської області. Крім того просив скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний центр» Городищенської сільської ради Рівненської області Стовби І.М., індексний номер рішення 40064796 від 12.03.2018 року та 40373290 від 29.03.2018 року, номер запису про інше речове право №14405749, яким на підставі Додаткової угоди від 20.12.2017 року до Договору оренди землі №б/н від 23.03.2015 року здійснено державну реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624285300:11:002:0192, площею 1,44 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Мощаницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а також здійснено державну реєстрацію змін до іншого речового права - встановлено строк дії договору оренди землі №б/н від 23.03.2015 року на 7 років. Також просить усунути перешкоди у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою шляхом зобов`язання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути йому земельну ділянку із кадастровим 5624285300:11:002:0192, площею 1,44 га, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Мощаницької сільської ради Рівненського району Рівненської області. Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 22 вересня 2022 року вказаний позов задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5624285300:11:003:0621 площею 0,2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області). Скасовано рішення державного реєстратора Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Балакірева Олега Олександровича, індексний номер рішення 41916510 від 05.07.2018 року (номер запису про інше речове право 18989722), щодо державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:003:0621 площею 0,2 га, з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:003:0621 площею 0,2 га. Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5624285300:11:002:0192 площею 1,44 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області). Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр» Городищенської сільської ради Рівненської області Стовби Ігоря Миколайовича, індексний номер рішення 40064796 від 07.03.2018 року та 40373290 від 29.03.2018 року (номер запису про інше речове право 14405749), щодо державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:002:0192 площею 1,44 га, з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:002:0192 площею 1,44 га. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в сумі по 2 232,90 грн. з кожного. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує висновок місцевого суду про те, що позивач не підписував та не укладав додаткових угод щодо належних йому земельних ділянок. Додає, що підставою для висновку суду про те, що позивач не підписував додаткові угоди, слугує виключно те, що про це стверджує сам позивач, а також та обставина, що відповідач не надав свого відзиву у даній справі та не заперечував тверджень позивача і не надав відповідних доказів. Звертає увагу, що при цьому пояснення та покликання позивача і його представника не є доказами у справі в розумінні ст..76 ЦПК України, тобто фактично є недопустимим доказом. Будь-яких інших даних, які встановлювали б факт непідписання позивачем спірних договорів оренди землі в матеріалах справи не міститься. Зазначає, що позивач не викликався судом для дачі особистих пояснень чи для допиту в якості свідка щодо відомих йому обставин справи, тобто у матеріалах справи взагалі відсутні особисті пояснення позивача про те, що на спірних договорах вчинений не його підпис, Додає, що при цьому у справі не проводилася почеркознавча експертиза. Зазначає, відсутність відзиву, про яку згадано в оскаржуваному рішенні суду як одну з підстав для задоволення позову, не є автоматично ознакою того, що відповідач погоджується із позицією позивача, адже відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України подання заяви по суті справи є правом учасників справи, але не обов`язком, тобто, відсутність відзиву на позов не є автоматичним визнанням позиції позивача. Пояснює, що звертаючись до суду із позовною заявою, позивач зазначив, що згідно з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право оренди на земельні ділянки, що йому належать, було зареєстровано за ТОВ «Захід-Агро» на підставі договорів оренди землі від 01 квітня 2015 року та від 23 березня 2015 року, а на підставі додаткових угод від 05 січня 2018 року та від 20 грудня 2017 року право оренди зареєстровано за ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Зазначає, що ці обставини підтверджуються наявною у справі Інформацією з державного реєстру речових прав, що свідчить про наявність належних та достовірних доказів укладення між позивачем та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» додаткових угод. Додає, що у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» наявний оригінал додаткової угоди від 20 грудня 2017 року, а його копія долучена до матеріалів справи. Покликається на ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якої заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а в окремих випадках електронній формі разом з оригіналом документів, необхідних для реєстраційних дій, що вказує на те, що для державної реєстрації права оренди державному реєстратору було подано оригінали договорів оренди, які перевірені державним реєстратором. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок: площею 0,2 га, кадастровий номер 5624285300:11:003:0621, та площею 1,44 га, кадастровий номер 5624285300:11:002:0192, цільове призначення яких «для ведення особистого селянського господарства», що знаходяться на території колишньої Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.06.2022 року. Право власності на вищевказані земельні ділянки зареєстровано на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ЯЕ №215318 від 03.10.2008 року. З інформаційної довідки №303736048 від 28.06.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна року вбачається, що приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Тишкун Ж. Я. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.02.2017 року, індексний номер 33834065, право оренди належної позивачу земельної ділянки площею 0,2 га (кадастровий номер 5624285300:11:003:0621) було зареєстровано за ТОВ «Захід Агро» та підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено договір оренди землі № б/н від 01.04.2015 року. В подальшому державним реєстратором виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Балакіревим О. О. на підставі рішення від 05.07.2018 року (індексний номер 41916510) зареєстровано зміни до речового права згідно яких було зареєстровано перехід права оренди вищевказаної земельної ділянки від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», орендодавцем якої вказано позивача ОСОБА_1 , та підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено додаткову угоду №б/н від 05.01.2018 року до договору оренди землі. З інформаційної довідки №303735706 від 28.06.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна року вбачається, що приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Тишкун Ж. Я. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.05.2016 року, індексний номер 29501786, право оренди належної позивачу земельної ділянки площею 1,44 га (кадастровий номер 5624285300:11:002:0192) було зареєстровано за ТОВ «Захід Агро» та підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено договір оренди землі № б/н від 23.03.2015 року. В подальшому державним реєстратором КП «Реєстраційний центр» Городищенської сільської Рівненської області Стовби І. М. на підставі рішень, індексний номер рішення 40064796 від 12.03.2018 року та 40373290 від 29.03.2018 року, зареєстровано зміни до речового права згідно яких було зареєстровано перехід права оренди вищевказаної земельної ділянки від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а також змінено строк дії договору оренди землі від 23.03.2015 року 7 років, орендодавцем якої вказано позивача ОСОБА_1 , та підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено додаткову угоду №б/н від 20.12.2017 року до договору оренди землі. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 заперечував факт підписання та укладення ним додаткових угод до договорів оренди землі, отримання ним будь-яких пропозицій від відповідачів щодо укладення таких додаткових угод та погодження між сторонами їх істотних умов, а також стверджував про відсутність у нього примірників договорів оренди землі та додаткових угод до них, за якими орендарем належних йому земельних ділянок строком на сім років став відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а вжиті ним та його представником заходи щодо отримання оригіналів договорів оренди землі та додаткових угод до них результату не дали. Згідно ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду. Згідно ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. За змістом ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно положень Закону України «Про оренду землі» договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власноті здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Наведені норми законодавства вказують на те, що користування чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливе на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди. Разом з тим, позивач стверджує, що додаткову угоду №б/н від 05.01.2018 року до договору оренди землі №б/н від 01.04.2015 року та додаткову угоду №б/н від 20.12.2017 року до договору оренди землі №б/н від 23.03.2015 року, він не укладав та не підписував, інших осіб на їх укладення та підписання не уповноважував, істотні та інші умови вищевказаних додаткових угод до договорів оренди землі з ним як з власником земельних ділянок не узгоджувались. Під час розгляду спору судом першої інстанції ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 26.07.2022 року задоволено клопотання позивача та витребувано у ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» оригінал договору оренди землі №б/н від 01.04.2015 року, оригінал додаткової угоди №б/н від 05.01.2018 року та додаткововї угоди №б/н від 20.12.2017 року до договорів оренди землі щодо земельних ділянок площею 0,2 га, кадастровий номер 5624285300:11:003:0621, та площею 1,44 га, кадастровий номер 5624285300:11:002:0192, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області). Зобов`язано відповідачів витребувані докази надати в строк до 15.08.2022 року. Вказана ухвала відповідачами не виконана. Причини невиконання цієї ухвали суду не пояснені, а в тексті апеляційної скарги згадується про наявність у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» оригіналу одного договору оренди, проте не вказано причини неподання його суду першої інстанції. Згідно ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами. Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права. Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Позивачем заперечується факт укладення, і відповідно, підписання оспорюваних правочинів, а відповідачем такі твердження не спростовані відповідно до принципу змагальності сторін, і більш того, на вимогу суду не надано оригінали вказаних правочинів, про існування яких відповідачі стверджують, а тому за таких умов саме на відповідачів покладається обов`язок представити докази на підтвердження укладення договорів оренди землі та відповідних додаткових угод до них. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц висловила правовий висновок, згідно якого правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця. Згідно з ч.4 cт.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до положень ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Виходячи з того, що оспорювані правочини додаткова угода №б/н від 05.01.2018 року до договору оренди землі №б/н від 01.04.2015 року та додаткова угода №б/н від 20.12.2017 року до договору оренди землі №б/н від 23.03.2015 року є неукладеними, а відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не довів у встановленому законом порядку законності підстав користування належними позивачу земельними ділянками, якими він продовжує користуватися, чим порушується його права на користування та розпорядження належним йому майном, наявні передбачені законом підстави для зобов`язання відповідача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути позивачу ОСОБА_1 належні йому на праві власності земельні ділянки. Покликання апелянта на те, що оспорювані правочини були перевірені державним реєстратом при проведенні їх державної реєстрації, а тому вони існують та є законними, апеляційним судом оцінюються критично як підстава для скасування рішення суду першої інстанції. Так, відповідно до положень Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно абц.1 ч.3 ст.10 вказаного Закону реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно; відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом. Згідно положень п.2, 3 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заява подана неналежною особою або подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом. Таким чином, до кола повноважень реєстратора входить перевірка повноважень особи заявника, дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження. Відповідно до положень ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а) пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Оскільки судом було встановлено, що вищевказана додаткова угода №б/н від 05.01.2018 року до договору оренди землі №б/н від 01.04.2015 року щодо належної позивачу земельної ділянки площею 0,2 га з кадастровим номером 5624285300:11:003:0621, та додаткова угода №б/н від 20.12.2017 року до договору оренди землі №б/н від 23.03.2015 року щодо належної позивачу земельної ділянки площею 1,44 га з кадастровим номером 5624285300:11:002:0192, є неукладеними, а відтак відповідні записи про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельних ділянок за ТОВ «Західна агровиробнича компанія») порушують права позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном. За таких обставин позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Балакірева О.О., індексний номер рішення 41916510 від 05.07.2018 року (номер запису про інше речове право 18989722), щодо державної реєстрації права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:003:0621 площею 0,2 га, з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо такої земельної ділянки, та рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний центр» Городищенської сільської ради Рівненської області Стовби І.М., індексний номер рішення 40064796 від 12.03.2018 року та 40373290 від 29.03.2018 року (номер запису про інше речове право 14405749), щодо державної реєстрації права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624285300:11:002:0192 площею 1,44 га, з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо вказаної земельної ділянки, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення. Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 22 вересня 2022 року залишити без зміни. Поновити дію рішення Острозького районного суду Рівненської області від 22 вересня 2022 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 січня 2023 року. Головуючий Н. М. Ковальчук Судді: І. В. Вейтас С. О. Гордійчук