Постанова 4813 № 946/7029/22

Номер провадження: 22-ц/813/1106/25 Справа № 946/7029/22 Головуючий у першій інстанції Бальжик О.І. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.09.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В., за участю секретаря Соболєвої Р.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Мінаєва Дмитра Дмитровича на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2024 року, ухвалене Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області у складі: судді Бальжик О.І. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в : 17 жовтня 2022 року позивач ОСОБА_1 в особі свого представника звернуся до суду із вказаним позовом, який обгрунтовував тим, що 21 червня 2022 року позивач отримав повідомлення відповідача Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» про заплановане вивільнення № 359 від 21 червня 2022 року та попереджений, що посада, яку він обіймає, 23 вересня 2022 року виключається зі штатного розпису берегових підрозділів ПрАТ «УДП» та йому запропоновані наявні вакантні посади у кількості 14 одиниць. ОСОБА_1 не погодився із вказаним повідомленням, зазначивши про невідповідність посад його кваліфікації, про що свідчить його підпис та пояснення. 26 вересня 2022 року згідно Наказу № 396 від 14 вересня 2022 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади начальника служби економічної безпеки та запобігання корупції ПрАТ «УДП» у зв`язку із скороченням посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку у перший робочий день після відновлення працездатності та видано трудову книжку. Вважає, що ПрАТ «УДП» не виконало обов`язки, передбачені ст. 49-2 КЗпП України, та не запропонувало позивачу усі вакансії станом на 23 вересня 2022 року, що відповідають зазначеним вимогам (професії чи спеціалізації позивача), які існували на підприємстві, що не відповідає обов`язку відповідача як власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу при скороченні чисельності або штату органу працевлаштувати працівника. Однак, як вбачається з наказів відповідача № 222, 223, 225 він приймав на роботу осіб на посади, які не були запропоновані позивачу при звільнені. Також ПрАТ «УДП» при звільнені позивача не було враховано, що останній є учасником бойових дій, про що відповідачу було достеменно відомо та підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 02 жовтня 2019 року. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання незаконним наказу та поновлення на роботі. Тому на підставі викладеного та із посиланням на вимоги п. 1 ч. 1 ст. 40, ч. 2 ст. 40, ч. 1, 3 ст. 49-2, 235 КЗпП України просив визнати наказ незаконним та скасувати наказ № 396 від 14 вересня 2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби економічної безпеки та запобігання корупції ПрАТ «УДП»; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника служби економічної безпеки та запобігання корупції ПрАТ «УДП»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 758 193 гривні 88 копійок, стягнути судові витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 гривень. У відзиві на позовну заяву відповідач в особі свого представника позов не визнав, оскільки згідно з наказом від 06 травня 2022 року № 202 «Про зміни в організації виробництва і праці ПрАТ «УДП» запроваджено зміни в організації виробництва і праці, зміст яких, зокрема, полягає в: оптимізації бізнес-процесів, які відбуваються при здійсненні господарської діяльності ПрАТ «УДП», з метою приведення штатної чисельності працівників відповідно до потреб господарської діяльності; запровадженні передових ефективних методів організації праці та корпоративного управління; запровадженні інших заходів з підвищення ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів у ПрАТ «УДП». Таким чином, станом на травень 2022 в ПрАТ «УДП» виникли передумови та необхідність оптимізації структури, чисельності та штату підприємства. 03 червня 2022 року видано наказ № 265 «Про введення в дію організаційної структури ПрАТ «УДП», відповідно до якого у новій організаційній структурі відсутня Служба економічної безпеки та запобігання корупції. Відповідно до наказу від 10 червня 2022 року № 274 «Щодо скорочення штату та чисельності працівників ПрАТ «УДП» з 23 вересня 2022 року розпочато процедуру скорочення чисельності та штату працівників берегових підрозділів ПрАТ «УДП» згідно з додатком. З витягу зі штатного розпису працівників підрозділів, підпорядкованих першому заступнику генерального директора, що скорочуються з 23 вересня 2022 року, вбачається, що скорочуються посади усього структурного підрозділу - Служби економічної безпеки та запобігання корупції, у тому числі скорочується і посада «начальник», яку обіймав позивач. На виконання ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» про подальші зміни в організації праці та заплановане звільнення працівників неодноразово повідомлялася і первинна профспілкова організація ПрАТ «УДП». 21 червня 2022 року із дотриманням визначеного ч. 1 ст. 49-2 КзпП України двомісячного строку персонального попередження про наступне вивільнення позивачу вручено повідомлення про запланове вивільнення № 359, що підтверджується підписом останнього у строці «Повідомлення про заплановане вивільнення отримав». Виконаний позивачем у повідомленні напис «Посади не запропоновані» не відповідає дійсності, оскільки позивачу були вручені переліки запропонованих посад, що підтверджується і безпосередньо позивачем, який додав копії зазначених переліків до позовної заяви. Відповідач після попередження про наступне вивільнення неодноразово пропонував позивачу вакантні посади, що підтверджується: актом від 30 червня 2022 року № 490 про відмову від ознайомлення з Переліком вільних вакансій берегових підрозділів ПрАТ «УДП»; списком вакансій від 18 серпня 2022 року № СУП-788, надісланого позивачу на VIBER за телефоном, вказаним в особовій картці та позовній заяві, акту від 19 серпня 2022 року; повідомленням від 25 серпня 2022 року № ДМПтаСКВ-316, яке надсилалося позивачу поштою на адресу його місця проживання, вказану в особовій картці № 530 (повернулося за закінченням терміну зберігання), а також на VIBER за телефоном, вказаним в особовій картці та позовній заяві, акту від 26 серпня 2022 року; повідомленням від 23 вересня 2022 року № ДМПтаСКВ-882, яке позивач отримав 26 вересня 2022 року (саме в день звільнення) та у строці «3 переведенням на запропоновані посади» зазначив «не згодний, посади не відповідають кваліфікації». Прийняття осіб на роботу в ПрАТ «УДП» на підставі наказів від 30 червня 2022 року № 222, № 223-П, від 01.07.2022 № 225, на які посилається позивач у позовній заяві, не суперечило законодавству, оскільки роботодавець забезпечив можливість позивача працевлаштуватися на зазначені вакантні посади шляхом ознайомлення його з усіма вказаними в наказах посадами, однак не зобов`язаний зупиняти роботу підприємства, очікуючи реакції працівника чи повторно пропонуючи вакансію у разі відмови останнього від проставлення підпису після ознайомлення із запропонованим переліком вакансій. Щодо посади виконувача обов`язків директора Департаменту мотивації праці та соціально-кадрових відносин повідомила, що відповідно до п. 5.2 Положення про департамент мотивації праці та соціально-кадрових відносин № Б/К-1-06-ДМПтаСКВ-01, затвердженого наказом ПрАТ «УДП» від 27 червня 2022 року № 299, на посаду директора Департаменту призначається особа з повною вищою освітою економічного напряму підготовки (магістр, спеціаліст) та стажем роботи у сфері з питань мотивації, організації праці і заробітної плати та роботи з персоналом у галузі водного транспорту не менше 5 років. На вказану посаду позивач не міг претендувати, оскільки не має необхідних освітньої кваліфікації та досвіду роботи. Представник позивача зазначає, що позивачу не пропонувалася посада юрисконсульта І категорії відділу внутрішнього контролю департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням, яка вочевидь нерівнозначна тій посаді, що ним займалася. У той же час 18 серпня 2022 року, 23 вересня 2022 року йому пропонувалася посада начальника юридичного відділу юридичного департаменту, що є вищою порівняно з посадою юрисконсульта І категорії, однак на переведення позивач не погодився. При цьому кваліфікаційним вимогам посади навіть юрисконсульта І категорії, тим більше посади директора юридичного департаменту позивач не відповідає, оскільки пунктом 53 Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336, до юрисконсульта І категорії ставляться вимоги: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); для магістра - без вимог до стажу роботи, спеціаліста - стаж роботи за професією юрисконсульта II категорії - не менше 2 років (в особовій справі та в матеріалах справи відсутні відомості про те, що у позивача наявна повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр) та стаж роботи за професією юрисконсульта II категорії - не менше 2 років). Щодо посад керівника бюро перепусток відділу охорони об`єктів служби захисту інфраструктури департаменту технічного захисту об`єктів та інформації, менеджера з питань виконавчої дисципліни департаменту технічного захисту об`єктів та інформації та директора юридичного департаменту зазначила, що згідно з главою 4 Класифікатору професій ДК 003:2010, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327, професію класифікуються наступним чином: розділ 4.1 - керівники, менеджери (управителі) - коло професій, пов`язаних із здійсненням різноманітних функцій управління та керівництва, які в цілому суттєво відрізняються за своєю складністю та відповідальністю; розділ 4.2 - професіонали - професії, що передбачають високий рівень знань у галузі фізичних, математичних, технічних, біологічних, агрономічних, медичних чи гуманітарних наук; розділ 4.3 - фахівці - професії, що вимагають знань в одній чи більше галузях природознавчих, технічних і гуманітарних наук. Таким чином, позивачу як начальнику служби економічної безпеки та запобігання корупції не було запропоновано вказані вакансії, тому що вони не є рівнозначними, а передбачали необхідність здійснення управління та керівництва у сферах, для яких у позивача відсутня необхідна освіта та кваліфікація, а саме: технічний захист об`єктів та інформації; виконавча дисципліна; наявність адвокатського свідоцтва, стажу роботи у сфері права та досвід керівництва у сфері права. В особовій справі відсутні відомості про те, що позивач відповідає вказаним критеріям, з матеріалів справи цього теж не вбачається. Відповідно до наказу ПрАТ «УДП» від 14 вересня 2022 року № 396 «Про особовий склад» позивача було звільнено 26 вересня 2022 року (у перший робочий день після відновлення працездатності) за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, видано трудову книжку та проведено повний розрахунок, що позивачем власне не оскаржується. Отже, у даному випадку у ПрАТ «УДП» відбулося скорочення чисельності та штату працівників, що чітко вбачається з наданих документів, не заперечується позивачем та не суперечить чинному законодавству, і ПрАТ «УДП» неодноразово пропонувало позивачу наявні вакансії, однак згоду на переведення на іншу посаду позивач ПрАТ «УДП» не надавав, у зв`язку з чим можливість перевести його на іншу роботу без відповідної згоди була відсутньою. Отже, ПрАТ «УДП» належним чином виконало обов`язки щодо пропонування позивачу наявних вакантних посад, які з`явилися протягом двох місяців і які існували на день його звільнення. Водночас наміру працевлаштуватися позивач не виявив, в т.ч. на посади, зазначені в доданих до позовної заяви наказах. В силу приписів ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів. ОСОБА_1 не був членом профспілки, що підтверджується листом заступника голови первинної профспілкової організації ПрАТ «УДП» від 10.11.2022 №

47. Таким чином, посилання позивача на недодержання відповідачем вимог ст. 43 КЗпП України, є безпідставними. Позиція позивача щодо кола посад, які роботодавець був зобов`язаним запропонувати працівнику, виглядає суперечливо та свідчить про очевидну штучність характеру спору: спершу у відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідачем не виконаний обов`язок запропонувати позивачу усі наявні на підприємстві посади, а потім що відповідач порушив права позивача, запропонувавши посади, які, на його думку, не відповідали його освіті та кваліфікації, не надавали можливості отримувати гідну заробітну плату. Твердження позивача про незанропонування вакантних посад з моменту попередження про наступне звільнення та 30 червня 2022 року спростовується доказами, копії яких надані відповідачем до відзиву. Крім того, зазначила, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу розрахований представником позивача, перевищує річний строк. В той же час, справа розглядається більше одного року з вини працівника. На її думку, саме з вини представника позивача були відкладені судові засідання з 19.01.2023 по 31.01.2023 (8 робочих днів), з 31.01.2023 по 16.02.2023 (12 робочих днів), з 16.02.2023 по 23.03.2023 (25 робочих днів), з 23.03.2023 по 07.04.2023 (11 робочих днів), з 11.04.2023 по 28.04.2023 (13 робочих днів), з 28.04.2023 по 25.05.2023 (19 робочих днів), з 25.05.2023 по 25.07.2023 (43 робочих дня), з 25.07.2023 ро 11.08.2023 (13 робочих дні), з 11.08.2023 21.09.2023 (29 робочих днів), з 03.11.2023 по 10.11.2023 (5 робочих днів). Також представник відповідача просив відмовити у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки справа є малозначною та нескладною; клопотання про витребування доказів подавалися представником позивача з порушенням визначеного процесуальним законодавством строку, що ставало підставами для відкладення розгляду справи; адвокат неодноразово не з`являвся у судові засідання з різних підстав, поважність яких не була доведена належним чином; сума витрат не відповідає тій сумі, що зазначена в Акті виконаних робіт; зазначені у заяві послуги та витрачений час на їх надання, не відповідають принципу розумності та не є співмірними з часом, необхідним для фактичного виконання даних завдань для кваліфікованого спеціаліста. Від позивача надійшла відповідь на відзив, що у 2022 році ПрАТ «УДП» 4 рази змінювало організаційну структуру, що з точки зору позивача не може призвести до підвищення продуктивності праці та підвищення ефективності будь-яких бізнес-процесів, як це записано в протоколі зазначеної комісії. Хоча законодавство не обмежує роботодавця в процесах, пов`язаних зі зміною організаційної структури підприємства, однак така кількість змін явно свідчить про невизначеність у кадровій політиці, а саме: наказ № 51 від 22.02.2022 «Про зміну організаційної структури УДП»; наказ № 52 від 28.02.2022 «Про внесення змін до наказу № 51 від 22.02.2022 та| організаційної структури УДП»; наказ № 265 від 03.06.2022 «Про введення в дію організаційної структури УДП»; наказ № 302 від 27.06.2022 «Про введення в дію організаційної структури УДП». Запис на повідомленні про заплановане вивільнення за № 359 від 21.06.2022 зроблений позивачем та відповідає дійсності. 21.06.2022 року до службового кабінету позивача № 715 о 08:55 прибуло двоє працівників УДП, а саме в.о. начальника фінансово-економічної служби УДП Лапоног С.І. і його заступник Трипольська А.М., яка фактично виконувала обов`язки начальника служби управління персоналом УДП. Зазначеними особами позивачу дійсно було вручено повідомлення про заплановане скорочення, з яким він ознайомився і підписав його. Однак, крім повідомлення, позивач не отримав перелік посад, запропонованих конкретному працівникові, тобто йому, як це передбачено ч. 3 ст. 49-2 КЗпП, тобто під час звільнення працівникові має бути запропоновано роботу відповідної професії (спеціальності) і тільки в разі відсутності такої роботи - іншу роботу, наявну на підприємстві, в установі, організації. Натомість, для ознайомлення позивачу було надано незареєстрований і ніким не підписаний список з переліком вакансій не в самому пароплавстві, а в госпрозрахункових відокремлених структурних підрозділах, що спеціалізується на будівництві та ремонті суден річкового класу, а саме «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод», що розташований за адресою: м. Кілія, вул. Миру, 3, та «Ізмаїльська база технічного обслуговування флоту», що розташована за адресою: м.Ізмаїл, вул. Фанагорійська, 2-А. Після заперечень позивача про те, що дані вакансії не відповідають його напрямку роботи, що самі переліки ніким не підписані і ніде не зареєстровані, ОСОБА_2 у присутності позивача, без запису у відповідному реєстраційному журналі присвоїла номер № 366 від 21.06.2022 на списку з вакансіями Кілійського заводу, а другий список з вільними вакансіями Бази технічного обслуговування просто підписала. З огляду на ці обставини позивач написав у повідомленні, що посади йому не запропоновані. Крім того, в повідомленні розписано, що скорочення застосовується у зв`язку з введенням нової організаційної структури ПрАТ «УДП» наказ № 265 від 03.06.2022, а вже 27.06.2022, тобто через 24 дні, організаційна структура була скасована наказом № 302 від 27.06.2022, а в дію з 16.06.2022 введено іншу організаційну структуру. Акт № ДМПтаСКВ-490 від 30.06.2023 нібито про відмову позивача від ознайомлення з переліком вільних вакансій берегових підрозділів є справжнім обманом і не відображає дійсності, оскільки позивачу взагалі ніколи не були запропоновані посади, зокрема в Департаменті внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням, що входили до нового штату УДП. З переліком вакансій позивач зміг вперше ознайомитися з наданих відповідачем матеріалів. У всіх випадках вручення позивачу повідомлень про майбутнє скорочення та ознайомлення з вільними посадами позивач ніколи не відмовлявся ні від ознайомлення, ні від підписання цих документів, про що свідчать його підписи на інших документах. На підтвердження недійсності цього акту № 490 позивач може навести низку свідків, які цього дня 30.06.2022 перебували поруч із ним впродовж усього робочого дня та підтвердять, що ці вакансії позивачу не пропонувалися, а посадові особи, зазначені в акті, взагалі до нього у службовий кабінет № 715 не заходили. Стосовно підробки вказаного Акту вказує також його реєстраційний номер № ДМПтаСКВ-490 від 30.06.2022, тому що Департамент мотивації та праці фактично був створений наказом по УДП лише 30.06.2022, та особи, які зазначені у ньому ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), не могли бути призначені на свої посади, окрім того, реєстраційний номер 490 має на увазі в конкретному журналі відповідну кількість реєстрацій, що також викликає сумніви. На підтвердження вищевказаного свідчать низка документів УДП, де є запис про обіймання різних посад ОСОБА_5 в один час роботи в УДП. Також, за фактом підробки Акта № ДМПтаСКВ-490 від 30.06.2022 позивач звернувся до правоохоронних органів, про що свідчить Витяг з ЄРДР від 21.01.2023 за № 12023162150000097, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Позивач не заперечує, що отримував на свій мобільний номер за допомогою додатка Вайбер повідомлення зі списком вакансій від 18.08.2022 № СУП-788, зареєстроване в службі управління персоналом, якої на той момент вже не існувало, і водночас за підписом в.о. директора Департаменту мотивації праці та соціально-кадрових відносин ОСОБА_6 . Жодна із запропонованих посад не відповідала напрямку роботи позивача, рівню кваліфікації та оплаті праці. Оскільки вулиці В. Терешкової наразі в м. Одеса не існує, так як її перейменовано на АДРЕСА_1 , позивач цього повідомлення не отримував. Однак 26.08.2022 року позивач отримав на свій мобільний номер за допомогою додатка Вайбер повідомлення з документами, а саме: повідомлення про майбутнє скорочення, зареєстроване 25.08.2022 за № ДПМтаСКВ-316, в якому було розписано, що якщо позивач впевнений, що в нього є переваги в залишенні на роботі, то він повинен надати відповідні документи протягом трьох днів до відділу кадрів. Однак копія посвідчення позивача про те, що він є учасником бойових дій перебуває у відділі кадрів пароплавства, тобто роботодавець достовірно знав про його переваги в залишенні на роботі. Крім того, згідно з п. 2 ст. 42 КЗПП позивач також є особою, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком. Також, позивач отримав список вакансій № ДМПтаСКВ-795 від 22.08.2022 за підписом т.в.о. директора Департаменту мотивації праці та соціально-кадрових відносин А. Трипольської, який є аналогічним до списку вакансій, що надсилалися раніше 19.08.2022 позивачу на мобільний додаток «Вайбер». Жодна із запропонованих посад не відповідала напрямку роботи позивача, рівню кваліфікації та оплати праці. Наказом № 396 від 14.09.2022 позивач був звільнений у зв`язку зі скороченням посади в перший день відновлення його працездатності, а саме 26.09.2022. Вручення позивачу даного повідомлення про скорочення посади, на його думку, зроблено лише з метою виправдання незаконного звільнення. Запропоновані позивачу вільні посади не відповідали напряму роботи, рівню кваліфікації та оплаті праці. Позивачу взагалі ані 30.06.2022, ані будь-коли не були запропоновані посади, на які згідно з наказами по ПрАТ «УДП» № 222 та № 223-П від 30.06.2022 та № 225 від 01.07.2022 (саме в той день, коли складено акт про відмову позивача від ознайомлення зі списком вакансій) були прийняті інші особи, зокрема в Департамент внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням, що входили до нового штату УДП. З переліком вакансій позивач уперше зміг ознайомитися у відзиві на позовну заяву, відповідно висловити свою згоду чи незгоду на переведення позивач не міг. Також той факт, що того ж дня 30.06.2022 на посади в Департамент внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням ПрАТ «УДП» вже були працевлаштовані люди не з числа працівників пароплавства, свідчить про небажання роботодавця переводити позивача до нового штату. Комісія, яка наказом № 274 від 10.06.2022 року повинна була з метою визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі при скороченні, не засідала. Голова комісії в.о. начальника фінансово-економічної служби Лапоног С. роботу з визначення зазначеної категорії працівників пароплавства не провів. Про небажання роботодавця виконувати свої обов`язки по працевлаштуванню позивача свідчать систематичні обмеження в роботі як безпосередньо позивача ОСОБА_7 , так і служби безпеки (СЕБЗК) в цілому. Роботодавець, діючи за принципом вседозволеності та безкарності, неодноразово перевищував свої повноваження на шкоду правам працівників СЕБЗК, що підтверджується: проведенням службового розслідування щодо теплохода «Волга», наказ № 303 від 29.06.2022 і безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників служби безпеки пароплавства (СЕБЗК). Наразі позов про скасування незаконного наказу про притягнення до відповідальності перебуває на розгляді в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області (справа № 946/6127/22). Висновком цього службового розслідування звинувачено позивача і ОСОБА_8 у зловживанні своїм службовим становищем в особистих інтересах та стягненні 39 200 гривень матеріального збитку; небажання керівника надавати відпустку як учаснику бойових дій, формальна відповідь в.о. директора Департаменту мотивації та праці А. Трипольської від 01.07.2022 № 487, у якій вона зазначає, що заява позивача про надання відпустки від 29.06.2022 не відповідає оформленню розпорядчих документів з особового складу; наказом № 457 від 19.08.2022 з 22.08.2022 і до завершення процесу ліквідації «БТОФ» позивачу як працівнику ПрАТ «УДП» було визначено робоче місце «БТОФ» за адресою: м. Ізмаїл, Фанагорійська, 2-а, а начальнику ГВСП «БТОФ» Тукалову В. наказано здійснювати поточний контроль за дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_9 ; відповідю в.о. директора Департаменту мотивації та праці А. Трипольської від 14.07.2022 № СУП-661, в якій вона зазначає, що проведеним внутрішнім розслідуванням, наказом № 303 від 29.06.2022 доведено провину позивача. Відпустка позивачу буде надана не з бажаної дати 18.07.2022, а з наступної дати, після ознайомлення з матеріалами внутрішнього розслідування та надання особистого пояснення. Доводи про те, що відповідно до закону позивач, як учасник бойових дій, має право на чергову відпустку у зручний для нього час були проігноровані; скасуванням наказу по ПрАТ «УДП» про тимчасове закріплення за позивачем у службове користування транспортного засобу та закріплення службового автомобіля за в.о. начальника фінансово-економічної служби Лапоногом С. (наказ в розпорядженні УДП); обмеженнями для служби СЕБЗК у вигляді повного виключення в електронному документообігу можливості ознайомлюватися з проектами наказів і розпоряджень з основної діяльності, адміністративно-господарських питань, кадрових питань (працевлаштування), відряджень. Накази № 117 від 04.04.2022 та № 99 від 29.03.2022. Рапорт позивача як начальника СЕБЗК № ЧМ-п/0157 від 06.04.2022 з проханням повернути права, передбачені положенням про службу, був проігнорований; наміром керівника ПрАТ «УДП» Москаленка Д. відрядити з 30.06.2022 працівників СЕБЗК Апалькова С., ОСОБА_10 на максимально допустимий термін тридцять днів на завод КССРЗ у м. Кілія, без виплати коштів на відрядження та проживання в іншому місті. Наказ № 304 від 29.06.2022 «Про відрядження працівників СБЗК». Рапорт позивача від 30.06.2022 № ЧМ-п/0333 на ім`я генерального директора щодо порушення ст. 121 КЗпП в частині не видачі авансу на відрядження був також проігнорований; обмеженнями для служби СЕБЗК у вигляді повного виключення з процедури узгоджень техніко-економічних обґрунтувань під час закупівель товарів і послуг ПрАТ «УДП», що саме по собі вже позбавляло можливості своєчасно виявляти та попереджувати економічні правопорушення. Наказ № 169 від 26.04.2022 «Про розроблення нової редакції Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг». Рапорт позивача як начальника СЕБЗК № ЧМ-п/0336 від 30.06.2022 з проханням повернути передбачені положенням про службу права, а також, що унеможливлення узгоджень безпекою пароплавства закупівель може призвести до певних економічних ризиків для підприємства також було проігноровано. Отже, відповідачем 10.06.2022 було видано наказ № 274 «Щодо скорочення штату та чисельної кількості ПрАТ «УДП». 21.06.2022 позивач отримав повідомлення про заплановане вивільнення № 359 від 21.06.2022 року та був попереджений, що посада, яку він обіймає, 23.09.2022 виключається зі штатного розпису берегових підрозділів ПрАТ «УДП». Як вбачається з Наказів ПрАТ «УДП»: № 238, 275, 253, 359, 250, 355, 271, 262, 242, 260, 321, 319, 331, 305, 406, 294, 339, 399, 374, 350, 288, 301, 383, 373, 292, 307, 280, 258, 281, 312, відповідач приймав на роботу осіб на посади, які не були запропоновані позивачу. До того ж, відповідно до наданих штатних розписів працівників берегових підрозділів ПрАТ «УДП» станом на 11.07.2022 кількість штатних посад становила 245, а станом на 23.09.2022 - 411,15 одиниць, що свідчить не тільки про невиконання відповідачем обов`язків, передбачених статтею 49-2 КЗпП України, та що скорочення, яке відбулося на підприємстві, носить формальний та штучний характер. Від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» Станкової А. надійшли заперечення на відзив, в яких просила суд не брати до уваги викладені у відповіді на відзив твердження та міркування представника позивача, а також додані документи, що не стосуються предмета доказування, а саме: посилання на велику кількість змін в організації виробництва і праці відповідача (доцільність проведення змін в організаційній структурі ПрАТ «УДП», їх кількість та суть визначаються самим відповідачем, не підтверджують заявлені позивачем вимоги і не підлягають встановленню при ухваленні судового рішення); проведення службового розслідування відносно позивача, зменшення обсягу його професійних обов`язків, неправильне написання позивачем заяви про надання відпустки та інші перелічені представником позивача обставини свідчать скоріше про невідповідність позивача займаній посаді, однак не обґрунтовують правомірність його позовних вимог щодо скасування наказу про звільнення у порядку скорочення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому також не мають братися до уваги, оскільки є неналежними доказами. З аналізу практики Верховного Суду вбачається, що застарілий надмірно формалізований підхід до вирішення спорів, що виникли під час проведення процедури скорочення посад, який хоча і був покликаний захистити права звільнених працівників, однак надавав і широкий спектр можливостей для маніпулювання ними своїми правами під час подання вочевидь безпідставних позовів, був адаптований до сучасних реалій та потреб суспільства, виходячи з засад розумності, змагальності та запобіганні фактам зловживання наданими правами. Позиція позивача щодо кола посад, які роботодавець був зобов`язаним запропонувати працівнику, виглядає суперечливо та свідчить про очевидну штучність характеру спору: спершу у відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідачем не виконаний, з його точки зору, обов`язок запропонувати позивачу усі наявні на підприємстві посади, потім вказує, що відповідач порушив права позивача, запропонувавши посади, які, на його думку, не відповідали його освіті та кваліфікації, не надавали можливості отримувати гідну заробітну плату. Натомість, ПрАТ «УДП» було дотримано передбачених законом вимог під час проведення процедури скорочення чисельності штату, було у повному обсязі виконано обов`язок щодо надання позивачу пропозицій за наявними вакантними посадами, тому підстави для визнання наказу про звільнення незаконним та задоволення позову відсутні. Твердження позивача про незанропонування вакантних посад з моменту попередження про наступне звільнення та 30.06.2022 спростовується доказами, копії яких надані відповідачем до відзиву. Начебто можливість підтвердження свідками факту того, що впродовж усього робочого дня 30.06.2022 ОСОБА_1 не пропонувалися посади та що до його робочого кабінету зазначені в акті особи не заходили взагалі, не відповідає дійсності, а робочі місця вказаних позивачем свідків розташовані в різних кабінетах. Зазначила, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу розрахований представником позивача, перевищує річний строк, у той час, коли судові засідання багато разів відкладалися саме з вини представника позивача. Наведене свідчить про безпідставність та незаконність позовних вимог, а також необґрунтованість вимог про стягнення витрат на правничу допомогу. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 квітня 2023 року витребувано від ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» належним чином завірені копії журналу/журналів реєстрації ПАТ «Українське Дунайське пароплавство», в яких наявна наступна реєстрація: повідомлення ОСОБА_1 від 21.06.2022 № 359 про заплановане вивільнення посади та запропоновані вакансії список № 366 від 21.06.2022; списку вакансій ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» від 18.08.2022 № СУП-788; повідомлення ОСОБА_1 №ДМП та СКВ-316 від 25.08.2022 та запропоновані вакансії список № 795 від 22.08.2022; повідомлення ОСОБА_1 № ДМС та СКВ-882 від 23.09.2022; всіх наказів ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» про прийняття на роботу осіб, починаючи з 23.06.2022 року по 23.09.2022 року. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без задоволення. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 в особі свого адвоката Мінаєва Д.Д. просить скасувати оскаржуване рішення повністю як незаконне, необгрунтоване та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що його звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням посади, відповідно до наказу № 396 від 14 вересня 2022 року, є незаконним, оскільки ПрАТ «УДП» не виконало обов`язки, передбачені ст. 49-2 КЗпП України та не запропонувало позивачу усі вакансії станом на 23 вересня 2022 року, що відповідають зазначеним вимогам (професії чи спеціалізації позивача), які існували на підприємстві. З наказів відповідача № 222, 223, 225 він приймав на роботу осіб на посади, які не були запропоновані позивачу при звільнені, відповідачем при звільнені позивача не було враховано, що останній є учасником бойових дій, про що відповідачу було достеменно відомо та підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 02 жовтня 2019 року. Зазначає, що Акт № ДМПтаСКВ-490 від 30.06.2023 нібито про відмову позивача від ознайомлення з переліком вільних вакансій берегових підрозділів є справжнім обманом і не відображає дійсності, оскільки позивачу взагалі ніколи не були запропоновані посади, зокрема в Департаменті внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням, що входили до нового штату УДП. З переліком вакансій Позивач зміг уперше ознайомитися у відзиві на позовну заяву, відповідно висловити свою згоду чи незгоду на переведення позивач не міг. Судом не були викликані свідки (працівники ПрАТ «УДП»: професіонал СЕБЗК ОСОБА_11 ; уповноважений з антикорупційної діяльності УДП Долапчі Олександр; заступник начальника СЕБЗК ОСОБА_12 ; фахівець ОСОБА_13 ; оригінал Акту № ДМПтаСКВ 490 від 30.06.2022 року та журнал реєстрації вихідної кореспонденції не було надано суду, оскільки з пояснень відповідача вбачається, що вказані документи були втрачені в результаті пожежі. Щодо не запропонування позивачу вакантних посад, зазначає, що з Наказів Відповідача: № 238, 275, 253, 359, 250, 355, 271, 262, 242, 260, 321, 319, 331, 305, 406, 294, 339, 399, 374, 350, 288, 301, 383, 373, 292, 307, 280, 258, 281, 312, Відповідач приймав на роботу осіб на посади, які не були запропоновані Позивачу. Перше повідомлення про заплановане вивільнення № 359 від 21.06.2022 із списком вакантних посад. Для ознайомлення були надані не зареєстровані та не підписані списки вакансій у відокремлених госпрозрахункових структурних підрозділах, які спеціалізуються на будівництві та ремонті суден річного класу, а саме «Кілійський суднобудівний судноремонтний завод», розташований в іншому місті за адресою: м. Кілія, вул. Миру, 3 та «Ізмаїльська база технічного обслуговування флоту» розташована за адресою: м. Ізмаїл, Фанагорійська, 2-А. Жодна із запропонованих посад не відповідала напрямку роботи Позивача, рівню кваліфікації та оплаті праці; список вакантних посад № ДМПтаСКВ-795 від 22.08.2022, які надсилались на мобільний номер за допомогою додатка «Вайбер» , також жодна із запропонованих посад не відповідала напрямку роботи Позивача, рівню кваліфікації та оплати праці. Щодо доводів, що роботодавець може не пропонувати усі наявні вакантні посади працівникам, що скорочуються, оскільки такі працівники не мають переваг у працевлаштуванні на роботі перед іншими кандидатами, посилаючись на численну практику Верховного Суду, зазначає, у відповідача була можливість запропонувати позивачу вакантні посади рівнозначні тій, яку він обіймав, або нижчу за його згодою. Вказане є підставою для поновлення Позивача на роботі, оскільки обов`язок стосовно працевлаштування працівника означає не просто запропонувати одну чи декілька вакансій, а всі можливі вакансії для того, щоб створити якомога більше можливостей для працевлаштування особи, а також вжити усіх можливих заходів, направлених на те, аби працівник при скороченні його посади мав змогу працювати. Суд першої інстанції не з`ясував, чи було дотримано відповідачем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві. Від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» Станкової А. надійшов відзив про невизнання апеляційної скарги, оскільки наведені представником позивача твердження та міркування є безпідставними та не спростовують законності та обґрунтованості рішення, оскільки, судом було досліджено усі необхідні докази, з метою повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи витребувані усі можливі документи за клопотаннями позивача, навіть поданими позивачем з суттєвими порушеннями процесуальних строків, про що неодноразово заявлялося відповідачем у письмових та усних заявах; суд систематично запитував щодо наявності/відсутності додаткових пояснень чи доказів у позивача, та з урахуванням тривалого розгляду справи у позивача було достатньо часу для виконання своїх процесуальних обов`язків та доведення правомірності своєї позиції; під час судового розгляду було досліджено, а в рішенні суду було відображено усі обставини та докази, що мають значення для справи; судом було правильно застосовано норми матеріального права та враховано актуальну практику Верховного Суду, про яку неодноразово зазначав відповідач письмово та усно під час засідань; позивач взагалі не зазначає, яким чином судом було порушено норми процесуального права та в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права, а лише перелічує норми законодавства, застарілу судову практику та власні міркування, тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мінаєв Д.Д. підтримали довод своєї апеляційної скарги, представник відповідача Вишневська Г.В. апеляційну скаргу не визнала. Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» повістку отримали 15.08.2025 20:22»04 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 71зв. т. 3). Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта вказаної норми). Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Мінаєва Д.Д. такою, що не підлягає задоволенню. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що відповідно до наказу № 129 від 13.07.2021 ОСОБА_1 прийнятий на посаду виконувача обов`язків начальника служби економічної безпеки та запобігання корупції, з посадовим окладом згідно штатного розпису, з 14.07.2021 до затвердження в установленому порядку. Відповідно до наказу № 14 від 31.01.2022 по ПрАТ «УДП» Апалькова С.О. призначено виконувачем обов`язків заступника голови Правління ПрАТ «УДП» з 01.02.2022. Наказом ПрАТ «УДП» № 31 від 22.02.2022 ОСОБА_1 переведено на посаду заступника генерального директора з питань безпеки та зовнішньоекономічної діяльності. Наказом ПрАТ «УДП» № 37 від 28.02.2022 ОСОБА_1 переведено з посади заступника генерального директора з питань безпеки та зовнішньоекономічної діяльності на посаду начальника служби економічної безпеки та запобігання корупції з 01.03.2022, з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с. 17, 31, 33 т. 1). 06.05.2022 за результатами засідання постійно діючої групи з розгляду питань, пов`язаних з оптимізацією чисельності та штату ПрАТ «УДП», у тому числі у складі представника Незалежної Дунайської профспілки працівників водного транспорту «Справедливість» та голови Первинної профспілкової організації ПрАТ «УДП», вирішено розпочати процедуру запровадження змін в організації виробництва і праці ПрАТ «УДП»; а також процедуру реорганізації фінансово-економічної служби та служби управління персоналом, здійснювати прийом на роботу в новостворені підрозділи на конкурсній основі, на підставі рішення робочої групи з розгляду питань, пов`язаних з оптимізацією чисельності та штату ПрАТ «УДП» (а.с. 66-68 т. 1). Наказом ПрАТ «УДП» за № 202 від 06.05.2022 «Про зміни в організації виробництва і праці ПрАТ «УДП» запроваджено зміни в організації виробництва і праці, з метою приведення штатної чисельності працівників відповідно до потреб господарської діяльності, запровадження передових ефективних методів організації праці та корпоративного управління, а також інших заходів з підвищення ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів у ПрАТ «УДП» (а.с. 69, 70 т. 1). Наказом ПрАТ «УДП» за №265 від 03.06.2022 «Про введення в дію організаційної структури ПрАТ «УДП» введено в дію з 06.06.2022 затверджену організаційну структуру ПрАТ «УДП», за змістом якої виключено Службу економічної безпеки та запобігання корупції (а.с. 71, 72 т. 1). Відповідно до наказу ПрАТ «УДП» за № 274 від 10.06.2022 «Щодо скорочення штату та чисельності працівників ПрАТ «УДП» з 23.09.2022 розпочато процедуру скорочення чисельності та штату працівників берегових підрозділів ПрАТ «УДП» згідно з додатком (а.с. 14 т. 1). За змістом витягу зі штатного розпису працівників підрозділів, підпорядкованих першому заступнику генерального директора ПрАТ «УДП», скорочуються посади всього структурного підрозділу Служби економічної безпеки та запобігання корупції, в тому числі посада «начальник», яку обіймав позивач (а.с. 73-81 т. 1). Про зміни в організації праці та заплановане звільнення працівників повідомлялася первинна профспілкова організація ПрАТ «УДП» листами за вих. № ЧМ-471 від 10.06.2022, № ЧМ-483 від 15.06.2022, № СУП-772 від 15.08.2022 та № ДМПтаСКВ-839 від 07.09.2022 (а.с. 82-85 т. 1). 21.06.2022 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про заплановане вивільнення за № 359 одночасно з Переліком запропонованих вакансій ГВСП «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» та ГВСП «БТОФ» ПрАТ «УДП» станом на 20.06.2022, що підтверджується підписом останнього та написом такого змісту: «Повідомлення про заплановане вивільнення отримав» (а.с. 34-36, 86 т. 1). Згідно з Актом ПрАТ «УДП» за № ДМПтаСКВ-490 від 30.06.2022 позивач відмовився від ознайомлення з переліком вільних вакансій берегових підрозділів ПрАТ «УДП» (а.с. 87, 88 т. 1). Списки вакансій працівників берегового складу ПрАТ «УДП» за № СУП-788 від 18.08.2022 та № ДМПтаСКВ-316 від 25.08.2022 позивачу надіслано додатком VIBER за номером телефону 19.08.2022 та 26.08.2022, відповідно, що останнім у судовому засіданні не спростовувалося та у відповідності до частини першої статті 82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягає (а.с. 89-95 т. 1). 26.09.2022 ОСОБА_1 отримав повідомлення за № ДМПтаСКВ-882 від 23.09.2022, що підтверджується написом останнього у строці «З переведенням на запропоновані посади» такого змісту: «не згодний, посади не відповідають кваліфікації» (а.с. 20 т. 1). Наказом ПрАТ «УДП» № 396 від 14.09.2022 «Про особовий склад» позивача звільнено з посади начальника служби економічної безпеки та запобігання корупції, у зв`язку зі скороченням посади згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку у перший робочий день після відновлення працездатності, а саме з 26.09.2022; підстава: наказ № 274 від 10.06.2022 «Щодо скорочення штату та чисельності працівників ПрАТ «УДП», (а.с. 31, 37 т. 1). Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу оспорення звільненим за скороченням штату позивачем такого через відсутність, на його думку, реального скорочення чисельності та штату працівників та порушення порядку такого звільнення, оскільки позивачу не було запропоновано інші наявні у відповідача вакантні посади, які відповідали кваліфікації позивача, та не враховано його переважне право на залишення на роботі та перевагу у працевлаштуванні на посади, які утворювалися у новому штатному розписі відповідача. Відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог, суд виходив із того, що у відповідача дійсно відбулося скорочення штату та чисельності працівників, відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, запропонував усі наявні вакантні посади, від переведення на які він відмовився, заяв про переведення на вакантну посаду не подав, тому звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, а також про поновлення на роботі та вимог про стягнення на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу як похідних від вимог про поновлення на роботі і, відповідно, розподілу судових витрат. Такий висновок суд обґрунтував тим, що чисельність працівників ПрАТ «УДП» не зменшилася, але змінились кількість та склад посад, у тому числі у зв`язку із виключенням з організаційної структури структурного підрозділу Служби економічної безпеки та запобігання корупції, та як наслідок, скороченням посад всього структурного підрозділу, в тому числі посади «начальник», яку обіймав позивач; були створені нові структурні підрозділи, прийом на роботу до яких здійснювався на конкурсній основі, а відтак, на думку суду, відповідно до потреб господарської діяльності ПрАТ «УДП» мали місце зміни в організації виробництва і праці, в результаті яких відбулося скорочення чисельності штату працівників. Про скорочення посади, яку обіймав позивач, останнього було завчасно попереджено, відповідач неодноразово пропонував позивачу вакантні посади, від переведенні на які той відмовлявся, прощо надані відповідачем відповідні докази, не спростовані позивачем на виконання своїх процесуальних прав та обов`язків. Позивачем не зазначено, яким чином надання незареєстрованого і ніким не підписаного списку з переліком вакансій, так само як і внесення заступницею начальника фінансово-економічної служби УДП ОСОБА_5 в його присутності без запису у відповідному реєстраційному журналі номеру на списку з вакансіями, перешкоджало забезпеченню та реалізації його прав і свобод, яким чином ці порушення позначилися або могли позначитися на виконанні роботодавцем свого обов`язку, передбаченого статтею 49-2 КЗпП, в тому числі на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді. Судом не прийнято до уваги доводи позивача про те, що згідно з першим переліком були запропоновані вакансії не в самому пароплавстві, а в госпрозрахункових відокремлених структурних підрозділах, оскільки роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Щодо можливості претендувати позивачем на такі посади, на які згідно з наказами відповідач приймав інших осіб: начальника відділу запобігання економічним правопорушенням департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 222 від 30.06.2022); провідного фахівця відділу внутрішнього контролю департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 222 від 30.06.2022); провідного фахівця запобігання економічним правопорушенням департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 222 від 30.06.2022); заступника начальника відділу запобігання економічним правопорушенням департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 238 від 07.07.2022); фахівця 1 категорії відділу запобігання економічним правопорушенням департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 239-П від 07.07.2022); фахівця 1 категорії відділу економічним правопорушенням департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 223-П від 30.06.2022); директора департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 225 від 01.07.2022); заступника директора-начальника відділу внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 235 від 06.07.2022); керівника бюро перепусток відділу охорони об`єктів служби захисту інфраструктури департаменту технічного захисту об`єктів та інформації (наказ № 301 від 04.08.2022); менеджера з питань виконавчої дисципліни департаменту технічного захисту об`єктів та інформації (наказ № 281 від 28.07.2022); юрисконсульта 1 категорії відділу внутрішнього контролю департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 271 від 22.07.2022); директора юридичного департаменту (наказ № 253 від 13.07.2022); начальника сектора по взаємодії з правоохоронними та іншими державними органами департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 260 від 18.07.2022), то позивач від переведення на вищезазначені посади відмовився, про що складено Акт ПрАТ «УДП» за № ДМПтаСКВ-490 від 30.06.2022 (а.с. 87, 88 т. 1). Щодо можливості претендувати на інші посади, то судом зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності унього необхідної освіти та кваліфікації для зайняття посад начальника юридичного відділу юридичного департаменту, юрисконсульта І категорії, керівника бюро перепусток відділу охорони об`єктів служби захисту інфраструктури департаменту технічного захисту об`єктів та інформації, менеджера з питань виконавчої дисципліни департаменту технічного захисту об`єктів та інформації та директора юридичного департаменту (а саме: технічний захист об`єктів та інформації; виконавча дисципліна; адвокатське свідоцтво, стаж роботи у сфері права та досвід керівництва у сфері права), а посилання не обмеження роботодавцем виконання своїх обов`язків по працевлаштуванню, про що свідчать систематичні обмеження у роботі позивача ОСОБА_7 та служби безпеки (СЕБЗК) в цілому, є припущеннями та не ґрунтуються на законі. Оскільки інших посад, які не були запропоновані та на які в подальшому були працевлаштовані інші особи з часу ознайомлення позивача із наказом про скорочення і до звільнення, позивач та його представник не зазначили, то відсутні підстави для задоволення позову. Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає таке. Згідно зі статтею 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання,поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку зперепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією. Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Згідно з частиною другою статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, провадження № 61-312св17, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, провадження № 61-1214св18, від30 вересня 2021 року усправі №462/1930/19, провадження № 61-1981св20, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників.Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Верховний Суд зазначає, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України необхідно з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 вказано, що оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпПроботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. У статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 вказано, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці,скороченнячисельності абоштатупрацівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чиштатупрацівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника». Така ж позиція підтримана Верховним Судом у постановахВерховного Суду від 15 квітня 2019 року у справі № 443/636/18, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17. Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пунктом 3 частини першої статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України). Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду. Оцінюючи надані сторонами докази у сукупності, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, що у Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» мали місце зміни в організації виробництва і праці, розпочаті 06.05.2022 за результатами засідання постійно діючої групи з розгляду питань, пов`язаних з оптимізацією чисельності та штату ПрАТ «УДП», у тому числі у складі представника Незалежної Дунайської профспілки працівників водного транспорту «Справедливість» та голови Первинної профспілкової організації ПрАТ «УДП», та вирішено розпочати процедуру запровадження змін в організації виробництва і праці ПрАТ «УДП»; а також процедуру реорганізації фінансово-економічної служби та служби управління персоналом, здійснювати прийом на роботу в новостворені підрозділи на конкурсній основі, на підставі рішення робочої групи з розгляду питань, пов`язаних з оптимізацією чисельності та штату ПрАТ «УДП». Вказаний протокол засідання постійно діючої групи з розгляду питань, пов`язаних з оптимізацією чисельності та штату ПрАТ «УДП» № 1 від 06.05.2022 було покладено в основу прийняття відповідачем 06.05.2022 Наказу № 202 «Про зміни в організації виробництва і праці ПрАТ «УДП», яким запроваджено зміни в організації виробництва і праці, з метою приведення штатної чисельності працівників відповідно до потреб господарської діяльності, запровадження передових ефективних методів організації праці та корпоративного управління, а також інших заходів з підвищення ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів у ПрАТ «УДП». Введена в дію з 06 червня 2022 року Наказом № 265 від 03.06.2022 та затверджена організаційна структура відповідача не містила Службу економічної безпеки та запобігання корупції, в якій працював позивач, та таку було виключено, та відповідно до наказу ПрАТ «УДП» № 274 від 10.06.2022 «Щодо скорочення штату та чисельності працівників ПрАТ «УДП» та на підставі Наказу № 265 від 03.06.2022, з 23.09.2022 розпочато процедуру скорочення чисельності та штату працівників берегових підрозділів ПрАТ «УДП» згідно з додатком. Згідно витягу зі штатного розпису (Додаток до Наказу ПРАТ «УДП» від 10.06.2022 № 274) працівників підрозділів, підпорядкованих першому заступнику генерального директора ПрАТ «УДП», скорочуються посади всього структурного підрозділу Служби економічної безпеки та запобігання корупції, в тому числі посада «начальник», яку обіймав позивач, та зазначається про вилучення такої посади з 23 вересня 2022 року. Отже, діючий станом на час винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивача 26 вересня 2022 року штатний розпис відповідача не містить посади, яку обіймав до скорочення ОСОБА_1 , про що свідчать надані відповідачем докази та не заперечується сторонами під час розгляду справи. Вказана обставина позивачем не спростовується, а доцільність вчинення роботодавцем таких дій не є предметом судового розгляду. Слід врахувати висновки Верховного Суду, викладені у подібних правовідносинах, у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц та від 25 листопада 2019 року у справі № 415/5022/18, від 28 березня 2019 року у справі №755/3495/16-ц), від 19 квітня 2023 року у справі № 127/9454/20, відповідно до яких суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення, а оскарження працівником наказів про зміни в організації виробництва та праці, про зміни штатного розпису, скорочення чисельності або штату працівників є неналежним способом захисту. Тому посилання позивача на удаваність скорочення на підприємстві відповідача через загальну кількість працівників не заслуговує на увагу. Вказане судом вірно оцінено та виснувано про те, що суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питань скорочення чисельності та штату працівників, право визначати що належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, що і мало місце в даному випадку, а помилкові доводи апеляційної скарги в наведеній частині цих правильних висновків суду не спростовують. Доводи апеляційної скарги про допущені відповідачем порушення під час звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням посади через невиконання ПрАТ «УДП» передбачених ст. 49-2 КЗпП України обов`язків щодо пропозиції позивачу усіх вакансій станом на 23 вересня 2022 року, що відповідають зазначеним вимогам (професії чи спеціалізації позивача), які існували на підприємстві, то таке спростовується матеріалами справи, оскільки як під час ознайомлення позивача із майбутнім вивільненням через скорочення його посади 21.06.202, так і станом на час вивільнення 26.09.2022, а також в період між цими датами, відповідачем було вжито всіх заходів щодо працевлаштування ОСОБА_1 , а саме: 21.06.2022 позивачу вручено повідомлення про заплановане вивільнення за № 359 одночасно з Переліком запропонованих вакансій ГВСП «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» та ГВСП «БТОФ» ПрАТ «УДП» станом на 20.06.2022, що підтверджується підписом останнього та написом такого змісту: «Повідомлення про заплановане вивільнення отримав»; згідно з Актом ПрАТ «УДП» за № ДМПтаСКВ-490 від 30.06.2022 позивач відмовився від ознайомлення з переліком вільних вакансій берегових підрозділів ПрАТ «УДП»; списки вакансій працівників берегового складу ПрАТ «УДП» за № СУП-788 від 18.08.2022 та № ДМПтаСКВ-316 від 25.08.2022 позивачу надіслано додатком VIBER за номером телефону 19.08.2022 та 26.08.2022, відповідно, що останнім у судовому засіданні не спростовувалося; 26.09.2022 ОСОБА_1 отримав повідомлення за № ДМПтаСКВ-882 від 23.09.2022, що підтверджується написом останнього у строці «З переведенням на запропоновані посади» такого змісту: «не згодний, посади не відповідають кваліфікації». Судом вірно не взято до уваги доводи представника позивача про те, що Акт ПрАТ «УДП» за № ДМПтаСКВ-490 від 30.06.2022 за підписом ст. інспектора праці В. Денисенка, професіонала з розвитку персоналу І категорії управління розвитку персоналу та соціальної роботи департаменту мотивації праці та соціально-кадрових питань О. Комарової та директора департаменту мотивації праці та соціально-кадрових питань А. Трипольської, а також реєстраційний номер в ньому № ДМПтаСКВ-490 від 30.06.2022 є підробленими, з переліком вільних вакансій берегових підрозділів ПрАТ «УДП» позивача не ознайомлювали, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, а своїм процесуальним правом заявити клопотання про допит свідків, надавати або заявляти клопотання про витребування відповідних доказів, позивач не скористався. Оспорюючи рішення суду про необґрунтованість позовних вимог в наведеній частині, позивачем не зазначено, яким чином надання незареєстрованого і ніким не підписаного списку з переліком вакансій, так само як і внесення заступницею начальника фінансово-економічної служби УДП Трипольською А.М. в його присутності без запису у відповідному реєстраційному журналі номеру на списку з вакансіями, перешкоджало забезпеченню та реалізації його прав і свобод, яким чином ці порушення позначилися або могли позначитися на виконанні роботодавцем свого обов`язку, передбаченого статтею 49-2 КЗпП, в тому числі на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді. Не може бути взято до уваги як необґрунтоване посилання в апеляційній скарзі на те, що згідно з першим переліком були запропоновані вакансії не в самому пароплавстві, а в госпрозрахункових відокремлених структурних підрозділах, оскільки суд вірно зазначив, що роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Щодо доводу апеляційної скарги про не запропонування відповідачем йому певних посад, на які протягом усього часу його попередження про майбутнє вивільнення приймалися інші особи і на які він вважає також міг претендувати, то згідно з наказами відповідач приймав інших осіб: начальника відділу запобігання економічним правопорушенням департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 222 від 30.06.2022); провідного фахівця відділу внутрішнього контролю департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 222 від 30.06.2022); провідного фахівця запобігання економічним правопорушенням департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 222 від 30.06.2022); заступника начальника відділу запобігання економічним правопорушенням департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 238 від 07.07.2022); фахівця 1 категорії відділу запобігання економічним правопорушенням департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 239-П від 07.07.2022); фахівця 1 категорії відділу економічним правопорушенням департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 223-П від 30.06.2022); директора департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 225 від 01.07.2022); заступника директора-начальника відділу внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 235 від 06.07.2022); керівника бюро перепусток відділу охорони об`єктів служби захисту інфраструктури департаменту технічного захисту об`єктів та інформації (наказ № 301 від 04.08.2022); менеджера з питань виконавчої дисципліни департаменту технічного захисту об`єктів та інформації (наказ № 281 від 28.07.2022); юрисконсульта 1 категорії відділу внутрішнього контролю департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 271 від 22.07.2022); директора юридичного департаменту (наказ № 253 від 13.07.2022); начальника сектора по взаємодії з правоохоронними та іншими державними органами департаменту внутрішнього контролю та запобігання економічним правопорушенням (наказ № 260 від 18.07.2022). Судом на підставі наданих сторонами доказів вірно встановлено, що позивач від переведення на вищезазначені посади відмовився, про що складено Акт ПрАТ «УДП» за № ДМПтаСКВ-490 від 30.06.2022. Крім того, стороною позивача не надано доказів на підтвердження наявності необхідної освіти та кваліфікації для зайняття посад начальника юридичного відділу юридичного департаменту, юрисконсульта І категорії, керівника бюро перепусток відділу охорони об`єктів служби захисту інфраструктури департаменту технічного захисту об`єктів та інформації, менеджера з питань виконавчої дисципліни департаменту технічного захисту об`єктів та інформації та директора юридичного департаменту (а саме: технічний захист об`єктів та інформації; виконавча дисципліна; адвокатське свідоцтво, стаж роботи у сфері права та досвід керівництва у сфері права). Доказів існування інших вакантних посад посад, які б відповідали кваліфікації та спеціальності позивачки, матеріали справи не містять. Вказана сукупність унеможливлює можливість зайняття позивачем вказаних посад у відповідача, а його прагнення навести наявне у нього переважне право на зайняття вказаних посад, навіть за умови існування на його боці певних факторів (зокрема, що він учасником бойових дій та особою, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком), оскільки застосування статті 42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади, а у відповідача виводився із структури та штатного розпису структурний підрозділ - Служба економічної безпеки та запобігання корупції, тому скорочувався і штат працівників цього підрозділу, у т.р. і посада начальника, яку обіймав позивач. Тому правильним та неспростовним помилковими доводами апеляційної скарги є висновок суду, що у відповідача не було підстав для з`ясування наявності у позивача переважного права на залишення на роботі та застосування статті 42 КЗпП України. Безпідставним є і довід апеляційної скарги про те, що судом не були викликані свідки (працівники ПрАТ «УДП»: професіонал СЕБЗК ОСОБА_11 ; уповноважений з антикорупційної діяльності УДП ОСОБА_14 ; заступник начальника СЕБЗК ОСОБА_12 ; фахівець ОСОБА_13 ), оскільки хоча позивач і заперечував пропозицію йому відповідачем 30.06.2022 певних вакантних посад, що може підтвердити за допомогою пояснень вказаних свідків, які можуть свідчити, що посадові особи, що складали Акт, не заходили того дня до кабінету позивача, проте відповідного клопотання суду першої інстанції не зявляв. Натомість, суд розглядає цивільні справи виключно згідно таких засад цивільного судочинства як змагальність та диспозитивність (ст. 12, 13 ЦПК України). Ухвалою апеляційного суду від 04.02.2025, занесеною до протоколу судового засідання, позивачу відмовлено у задоволенні його клопотання про допит у якості свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 з огляду на вимоги ч. 3 ст. 367 ЦПК України та те, що про допит таких свідків на предмет ознайомлення позивача із переліком вакантних посад та обставин ознайомлення позивача із таким переліком суду першої інстанції клопотання не заявлялос, а також через відсутність доказів того, що такі свідки протягом всього дня 30.06.2022 перебували разом із позивачем в одному приміщенні. Вказане свідчить про намагання позивача підсилити свою позицію на стадії перегляду судового рішення, яким йому відмовлено у позові, що не відповідає процедурі discovery та умовам для прийняття нових доказів апеляційним судом від позивача як ініціатора судового провадження (постанова КЦС ВС від 24.07.2024 у справі № 646/857/18). Наведене у своїй сукупності свідчить про надання відповідачем суду доказів безпідставності позовних вимог, обґрунтованих доказів щодо наявності дійсних та законних підстав змін в організації виробництва і праці, необхідності скорочення штату працівників, внаслідок чого було законно скорочено посаду, яку обіймав позивач, вжиття передбачених законом заходів по працевлаштуванню позивача, посаду якого скорочено, і по справі відсутні порушення порядку такого звільнення. Отже, оскільки підстав для поновлення позивача на роботі до суду не надано, ОСОБА_1 не доведено порушення його прав, які призвели до незаконного звільнення, доводи останнього спростовані відповідачем, а так як решта вимог, в тому числі про стягнення середньомісячного заробітку, є похідними від вимоги про поновлення особи на роботі, то колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав у їх задоволенні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Мінаєва Дмитра Дмитровича залишити без задоволення. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 03 жовтня 2025 року Головуючий М.В. Назарова Судді: В.В. Коновалова В.В. Кострицький