Ухвала КЦС ВС № 127/9454/20

Ухвала 25 січня 2022 року м. Київ справа № 127/9454/20 провадження № 61-13ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу адвоката Чубенко Сніжани Василівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального територіального управління капітального будівництва, Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України, за участю третіх осіб: Міністерства оборони України, ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу та незаконної затримки видачі трудової книжки і належних до сплати сум у день звільнення та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У грудні 2021 рокуадвокат Чубенко С. В. звернулася до Верховного Суду в інтересах ОСОБА_1 із касаційною скаргою, яка не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати касаційну скаргу у новій редакції із уточненням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), а також надати копію такої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 1, 2 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України слід зазначити, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах викладений висновок Верховного Суду, що не був врахований судом апеляційної інстанції; або відсутній висновок Верховного Суду; або від висновку щодо застосування якої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, необхідно відступити. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України). Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом, оскільки в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - тільки у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Таких чином, позивач не звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги за вимогами провідшкодування моральної шкоди. Крім того, позивач не звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Такий висновок про застосування норми права у подібних відносинах міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18. Від зазначеного правового висновку ні об`єднані палати Верховного Суду, ні Велика Палата Верховного Суду не відступили. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» із змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позову) розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2019 року визначено в розмірі 1 921,00 грн. Таким чином особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір у розмірі 4 295,78 грн ((144 789,06+70 000,00)*1%*200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати документ, що підтверджує його сплату. Таким чином, адвокату Чубенко С. В., яка діє інтересах ОСОБА_1 , необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги з її копіями та доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), а також надати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Чубенко Сніжани Василівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 грудня 2021 року залишити без руху. Надати адвокату Чубенко Сніжані Василівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. Ю. Мартєв