Постанова Житомирський апеляційний суд № 291/68/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №291/68/25 Головуючий у 1-й інст. Федорчук І. В. Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Павицької Т.М., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання Драч Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу №291/68/25 за заявою ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ружинського районного суду Житомирської області від 22 травня 2025 року, постановлену під головуванням судді Федорчук І.В. в с т а н о в и в: У січні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1280-8143 від 17.10.2023 у розмірі 50 000,00 грн. Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 20.03.2025 задоволено позов ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1280-8143 від 17.10.2023 року у розмірі 50 000,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 10 000,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 40 000,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. 29 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив розстрочити виконання цього рішення на один рік (дванадцять місяців), мотивуючи наявністю інших поточних грошових зобов`язань, що істотно ускладнює негайне виконання рішення суду. Вказує на добросовісне виконання інших зобов`язань. Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 22 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його заяву та відстрочити виконання судового рішення. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином оцінено фактичні обставини та докази, надані заявником на підтвердження обставин, що значно ускладнюють виконання рішення суду, а саме кредитний звіт від 25.04.2025. Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам заяви про розстрочення виконання судового рішення. Правом подати відзив на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). На підтвердження доводів про наявність підстав для розстрочки виконання рішення, що значно ускладнюють його виконання, відповідачем було надано кредитний звіт від 25.04.2025 про наявність невиконаних боргових зобов`язань за іншими кредитними договорами на загальну поточну суму заборгованості в розмірі 518 868,50 грн. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі №2-55/10). Суд першої інстанції оцінивши надані заявником докази у їх сукупності і взаємному зв`язку, дійшов правильного висновку про те, що заявник не довів існування правових підстав для розстрочення виконання рішення суду. Обставини, на які посилається сторона відповідача, а саме наявність інших невиконаних боргових зобов`язань за іншими кредитними договорами, не є тими виключними обставинами, що перешкоджають належному виконанню рішення суду або роблять неможливим його виконання протягом дванадцяти місяців. За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ружинського районного суду Житомирської області від 22 травня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення іоскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 03 жовтня 2025 року. Головуючий Судді