Постанова 4805 № 291/972/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №291/972/23 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В. Категорія 62 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання Драч Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №291/972/23 за позовом ОСОБА_1 до Вчорайшенської сільської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Митюк О.В. в с т а н о в и в: У липні 2023 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці від дня набрання рішенням суду законної сили. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що її батько, ОСОБА_3 , 30.09.1993 року склав заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що все його майно та житловий будинок з господарськими будівлями що знаходиться в АДРЕСА_1 , та все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів своїм дітям: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 в рівних частках. Вказувала, що її батько - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємці визначені у заповіті, успадкували спадщину, що охоплена заповітом, а саме житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла сестра позивача, ОСОБА_7 , та ІНФОРМАЦІЯ_4 померла сестра ОСОБА_5 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 (брат позивача) після смерті батька ОСОБА_3 успадкував майно, яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 2,03 умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Правда», с. Роставиця Ружинського району Житомирської області, що належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0210096, виданого Ружинською районною державною адміністрацією 09.04.1997 року та зареєстрованого 09.04.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №478. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 на земельну частку (пай), оскільки інший брат та сестра, як зазначено вище померли раніше за ОСОБА_2 , інших спадкоємців за заповітом чи за законом не має. Про наявність спадкового майна позивач не знала, так як ніхто її про це не повідомляв, випадково дізналася про це лише в червні 2023 року. Із заявою про прийняття спадщини після смерті брата не зверталась в силу вищевказаних обставин. У зв`язку з чим документи для оформлення спадкових прав на нерухоме майно після смерті брата вона подала в силу вищевказаних обставин з пропуском шестимісячного строку. Постановою нотаріуса від 03.07.2023 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини. Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, необґрунтованість висновків суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що про факт, що земельна ділянка ввійшла до складу спадщини після смерті батька, ОСОБА_3 , а також те, що цю земельну ділянку в подальшому успадкував її покійний брат ОСОБА_2 , їй відомо не було, оскільки вважала, що відносно вказаної земельної ділянки її батько мав лише право користування як член КСП «Правда». Батько за життя нікому з дітей не повідомляв про те, що у 1997 році отримав сертифікат на право на земельну частку (пай). Вказане підтверджується і тим, що ніхто з інших спадкоємців, зокрема інші її сестри також не прийняли у спадок після смерті батька цю земельну ділянку. Вказує, про те, що обставини належності батькові, а в подальшому рідному братові права на земельну частку (пай) їй стало відомо лише в червні 2023 року, коли вона знайшла у старих документах сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0210096 від 09.04.1977 року. Вважає, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті брата ОСОБА_2 на земельну частку (пай), оскільки інший брат та сестри, як зазначено вище, померли раніше за ОСОБА_2 та інших спадкоємців за заповітом чи за законом, які зверталися із заявою про прийняття спадщини після померлого на даний час немає. Зазначає, що документи для оформлення спадкових прав на нерухоме майно після смерті брата вона подала в силу вищенаведених обставин з пропуском шестимісячного строку. Державний нотаріус Ружинської держаної нотаріальної контори постановою №673/02-31 від 03.07.2023 року відмовив у вчиненні нотаріальної дії - прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском строку, передбаченого чинним законодавством. Звертає увагу, що строк для подання заяви про прийняття спадщини нею був пропущений строк з поважних причин, оскільки їй не було відомо про наявність права власності на нерухоме майно (земельну частку (пай)) після смерті батька та після смерті брата ОСОБА_2 . Зазначає, що серед поважних причин, які можуть бути підставами для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, є необізнаність спадкоємця про наявність заповіту/нерухомого майна. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 року у справі №6-49цс17 та підтриманий у постановах Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №263/1221/17; від 17.03.2021 року у справі №308/4272/19; від 22.02.2021 року у справі №644/7785/19, які в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом. Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, а відмова у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини позбавить її можливості реалізації прав на майно після смерті брата. Вказує, що на момент звернення з позовом до Ружинського районного суду Житомирської області, відповідач Вчорайшенська сільська рада не зверталася до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою у встановленому законом порядку. Задоволення позовних вимог не могло призвести до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб, оскільки такі особи відсутні, з огляду на той факт, що вона є єдиним спадкоємцем після померлого брата. Крім того, відповідач 24.01.2025 року звернувся до суду із заявою, в якій було зазначено, що Вчорайшенська сільська рада визнає позов та не заперечує щодо задоволення позовних вимог. Натомість, суд першої інстанції не надав належну правову оцінку заяві відповідача і в оскаржуваному рішенні зазначив, що не вважає заяву відповідача від 24.01.2025 року заявою про визнання позову, як це передбачено ст. 206 ЦПК України, оскільки не вдалося встановити безумовне визнання відповідачем позовних вимог, а також той факт, що він є обізнаним про наслідки відповідних процесуальних дій. Вважає наведену позицію суду не обґрунтованою і такою, що не відповідає нормам процесуального права. Всупереч нормам ЦПК України суд не навів обставин, яким чином заява про визнання позовних вимог відповідачем може свідчити про порушення закону або прав, свобод чи інтересів інших осіб, натомість, порушив її право як єдиного спадкоємця на майно. Вважає, що не відповідає дійсності висновок суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів родинних відносин із спадкодавцем, оскільки нею до позовної заяви додано заповіт від 30.09.1993 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3 заповідає все своє майно дітям, зокрема ОСОБА_1 , та постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії №673/02-31 від 30.07.2023 року, в якій зазначено, що померлий ОСОБА_2 є братом ОСОБА_1 . Наведені докази у своїй сукупності підтверджують той факт, по вона та спадкодавець ОСОБА_2 є братом та сестрою, спадщина після його смерті на час подання цієї заяви ніким не прийнята, відумерлою в законному порядку не визнана, вона є єдиним спадкоємцем до майна померлого брата ОСОБА_2 , встановлення додаткового строку для прийняття спадщини є єдиним шляхом отримання спадкового майна, вимоги апеляційної скарги є такими, що підлягають задоволенню. Правом подати відзив на апеляційну скаргу представник відповідача не скористався. В судовому засіданні позивач та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. Представник Вчорайшенської сільської ради в судове засідання не з`явився, хоча про дату час та місце розгляду справи був повідомлений. Скерував до суду клопотання про розгляд справи без його участі. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Судом під час розгляду справи було встановлено, що 30.09.1993 року ОСОБА_3 , склав заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що все його майно та житловий будинок з господарськими будівлями що знаходиться в АДРЕСА_1 , все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів своїм дітям: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 в рівних частках. Даний заповіт було складено державним нотаріусом Ружинської державної нотаріальної контори Гусаком С.С., та внесено до реєстру за №734 (а.с.4). Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 05.10.1998 року Роставицькою сільською радою Ружинського району Житомирської області, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Роставиця Ружинського району Житомирської області (а.с.11). Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 успадкував майно, яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 2,03 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Правда», с.Роставиця Ружинського району Житомирської області, що належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0210096, виданого Ружинською районною державною адміністрацією 09.04.1997 року та зареєстрованого 09.04.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №478 (а.с.6). Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 06.06.1994 року Б.С.Самовецькою с/адміністрацією Грязинського району Липецької області, Росія, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в поселенні Б-Самовец, Грязинського району Липецької області, росія (а.с.5). Відповідно до довідки №9 від 13.01.2021 року виданої Вчорайшенською сільською радою (Роставицький старостинський округ), вбачається, що згідно записів з господарської книги №3 за 2001-2005 роки, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_2 , одиноко (а.с.10). Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 02.10.2019 року Виконавчим комітетом Шубківської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Шубків Рівненського району Рівненської області (а.с.12). Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 15.03.2007 року Головним управлінням ЗАГС Московської області Клінського відділу, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , в смт. Наринка Клінського району Московської області (а.с.12). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.07.2023 року №673/02-31, Ружинською державною нотаріальною конторою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском встановлення законом строку для прийняття спадщини (а.с.9). Згідно спадкової справи №258, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , вбачається що спадщину останнього прийняв його син, ОСОБА_2 , та оформив свої спадкові права в установленому законом порядку (а.с.54-61). Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру, наданої Ружинською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не заводилась, та із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався (а.с.23-24). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами викладені у позовній заяві обставини, які б переконливо свідчили про існування поважних причин, пов`язаних із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього, як спадкоємця, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті брата, ОСОБА_2 . Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного. У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлену цим кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно зі статтею 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними». Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є такі причини, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначала, що не могла у шестимісячний строк звернутися із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки не знала про наявність нерухомого майна (земельної частки (паю)), тому що їй про це ніхто не повідомляв та дізналась випадково лише в червні 2023 року. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведені належними та допустимими доказами, викладені в заяві та скарзі обставини, які б переконливо свідчили про існування поважних причин, пов`язаних із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї, як спадкоємця, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті брата, ОСОБА_2 . Апеляційним судом установлено, що зазначена позивачем обставина (причина) пропуску нею шестимісячного строку після смерті брата ОСОБА_2 для подання заяви про прийняття спадщини, зокрема необізнаність щодо наявності права власності на нерухоме майно (земельної частки (паю)), не є такою, що пов`язана з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для неможливості подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_2 . Незвернення позивача з наведених у позові причин до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у строк понад двадцять років не можна вважати таким, що відбувся з поважних причин у розумінні статті 1272 ЦК України. За наведених обставин, доводи апеляційної скарги про те, що визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини не порушить ніяким чином права інших осіб, а не надання такого строку позбавить позивача можливості реалізації прав на майно після смерті її брата, не можуть бути прийняті до уваги. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, судом першої інстанції не досліджено та не з`ясовано повністю обставини справи щодо пропуску строку звернення до нотаріуса з метою оформлення належної позивачу спадщини за заповітом, є безпідставними. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Відповідно до ст. 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 червня 2025 року. Головуючий Судді