Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/382/25

від 02.10.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 жовтня 2025 року Справа № 918/382/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В. , суддя Юрчук М.І. без участі представників сторін розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 19.06.2025 суддею Пашкевич І.О. у м. Рівне (повний текст рішення складено 24.06.2025) у справі № 918/382/25 за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення 123924, 14 грн ВСТАНОВИВ: АТ "Перший український міжнародний банк" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 123924, 14 грн заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 710808934110 від 21.09.2024, з яких 113333, 34 грн тіло кредиту, що включає прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 13333, 32 грн, строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 100000, 02 грн та 10590, 80 грн - прострочена заборгованість за комісією. Позовні вимоги товариства обґрунтовані порушенням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 710808934110 від 21.09.2024 в частині здійснення розрахунків. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.06.2025 у даній справі (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.07.2025) позов банку задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 113333, 34 грн тіла кредиту, 9894, 11 грн простроченої заборгованості за комісією, 2408, 78 грн судового збору; в решті позовних вимог про стягнення 696, 69 грн комісії за користування кредитом та його обслуговування - відмовлено. Частково не погодившись із вказаним процесуальним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачки 696, 69 грн комісії за користування кредитом, а також ухвалити нове рішення у відповідній частині про задоволення позовних вимог товариства. В обґрунтування доводів скарги апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні безпідставно відмовлено позивачу у стягненні 696, 69 грн комісії за користування кредитом, оскільки судом помилково була протлумачена, а згодом й застосована позиція, яка викладена у постанові ВП ВС від 31.10.2018 №?202/4494/16-ц, щодо припинення права на нарахування комісії після пред`явлення вимоги про дострокове погашення боргу. Звертає увагу, що долучена до матеріалів справи вимога №?193 від 25.03.2025 мала найменування "Вимога про погашення простроченої заборгованості" і не містила конкретної вимоги про дострокове погашення всієї суми кредиту відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Таким чином, право банку на нарахування комісії зберігалося до моменту пред`явлення вимоги про дострокове погашення, яка була викладена безпосередньо у позовній заяві, у зв`язку з чим таке рішення, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, підлягає скасуванню. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Перший український міжнародний банк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.06.2025 у справі № 918/382/25; постановлено розглянути апеляційну скаргу без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Відповідачка правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. В силу ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило. Відповідно до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, а також доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2024 між позивачем (банк) та відповідачкою (позичальник) було укладено кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" № 710808934110 за допомогою системи "Інтернет Банкінг" шляхом укладення в електронному вигляді та підписанням електронним цифровим підписом, згідно умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується його прийняти, використати за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами відповідно до наступного: сума кредиту - 120000 грн; строк кредитування - до 21.09.2027 включно; комісійна винагорода за надання кредиту: тариф комісійної винагороди - 1%; комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту; комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1 типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту: тариф комісійної винагороди - 1,9 % за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2. типових умов та сплачується щомісячно згідно графіку платежів, наведеного в п. 1.4. договору. Процентна ставка за користування кредитом: 0,00001% річних. Проценти нараховуються відповідно до п. 6.2. типових умов та сплачується згідно графіку платежів, наведеного в п. 1.4. договору. Процентна ставка на прострочену суму кредиту: 0,00001% річних. Проценти нараховуються та сплачуються відповідно до п. 6.2. типових умов. Цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника. Згідно п. 1.1.8 договору, типові умови кредитування в рамках кредитного договору "Кредит "все"БІЗНЕС", укладеного в системі інтернет-банкінг Пумб Digital Business АТ "Перший український міжнародний банк", що розміщується на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною договору. Кредитний договір складається з договору та типових умов. З моменту укладення договору типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та типовими умовами, умови договору та типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку (п. 5.1. договору). Згідно п. 1.4. договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в договорі графіку платежів. Згідно з вказаним графіком позичальник має, починаючи з 21.10.2024, щомісячно не пізніше 21 числа місяця до 21.08.2027 сплачувати суму у розмірі 5613, 33 грн, а 21.09.2027 - 5613, 45 грн з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 3333, 33 грн, а 21.09.2027 - 3333, 45 грн та на погашення комісії по 2280 грн щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 202080 грн, з яких 120000 грн на погашення основної суми (тіла) кредиту та 82080 грн на погашення комісії. Згідно п. 3.5. типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. договору. Судами встановлено, що факт надання позивачем кредиту відповідачці підтверджується платіжною інструкцією № TR.85509774.30874.29514 вiд 21.09.2024, призначення платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором № 710808934110 від 21/09/2024 за позикою Фізична особа-підприємець Мицик Анна Ярославівна", сума: 118800 грн. Крім того, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1200 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.85509774.30873.29514 вiд 21.09.2024, призначення платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором № 710808934110 від 21/09/2024 за позикою Фізична особа-підприємець Мицик Анна Ярославівна". Варто також зазначити, що факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується випискою з рахунку. Пунктом 5.1. типових умов визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в договорі. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачка зобов`язання щодо повернення кредиту не виконала, зокрема, грошові кошти згідно умов кредитного договору не повернула, внаслідок чого у останньої виникла прострочена заборгованість. Згідно з матеріалами справи, 31.03.2025 позивач надіслав на адресу відповідачки вимогу вих. № 193 від 25.03.2025 про погашення заборгованості за кредитним договором (трек-номер поштового відправлення 0505278334290). Однак, вищезазначена вимога повернулася відправнику 15.04.2025 за закінченням встановленого терміну зберігання. Відтак, відповідна вимога залишена відповідачкою без задоволення. Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, товариство звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з останньої 123924, 14 грн, з яких: 113333, 34 грн - тіло кредиту, що включає прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 13333, 32 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 100000, 02 грн та 10590, 80 грн - прострочена заборгованість за комісією станом на 09.04.2025. Місцевий господарський суд, за результатами розгляду даної справи, оскаржуваним рішенням від 19.06.2025 ухвалив позов банку задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь товариства 113333, 34 грн тіла кредиту, 9894, 11 грн простроченої заборгованості за комісією, а в решті позовних вимог про стягнення 696, 69 грн комісії за користування кредитом та його обслуговування - відмовити. Апеляційний господарський суд з висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного. В силу ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Статтями 626, 627 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як вже встановлено судами та зазначено вище, 21.09.2024 між сторонами було укладено кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" № 710808934110, згідно умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується його прийняти, використати за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами. Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Статтею 1048 ЦК України обумовлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі ст. 1048 цього Кодексу. Таким чином, одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк, а правові наслідки прострочення позичальником повернення позики визначені у ст. 1050 ЦК України. Матеріалами справи підтверджується, що у відповідачки перед позивачем утворилась заборгованість за кредитним договором. Відтак, 31.03.2025 банком було надіслало на адресу відповідачки вимогу № 193 від 25.03.2025 про погашення заборгованості, яка повернулася товариству 15.04.2025 за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання. Суд відмічає, що факт звернення банку із вказаною вимогою про дострокове погашення кредиту змінило порядок, умови і строк дії кредитного договору та на дату звернення з такою вимогою вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що право позивача нараховувати передбачену договором комісію припинилось, у зв`язку з пред`явленням останнім з 31.03.2025 до боржника вимоги про дострокове погашення боргу по кредиту згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Всупереч вказаному, як зазначено вище, банком нараховано комісію за користування кредитом та його обслуговування станом на 09.04.2025 в сумі 10590, 80 грн. Як вже встановлено судами, у відповідачки перед позивачем утворилась заборгованість за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 710808934110 від 21.09.2024, що включає прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 13333, 32 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 100000, 02 грн. Водночас, з огляду на те, що у товариства було відсутнє право нараховувати комісію за користування кредитом та його обслуговування після 31.03.2025, відповідно, таке нарахування із 01.04.2025 до 09.04.2025 суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним. Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції комісії за користування кредитом та його обслуговування, колегія суддів погоджується з висновком про її обґрунтованість у заявленій банком сумі 9894, 11 (станом на 31.03.2025), відтак, у стягненні 696, 69 грн комісії місцевим господарським судом правомірно відмовлено. Щодо доводів скаржника про те, що вимога №?193 від 25.03.2025 мала найменування "Вимога про погашення простроченої заборгованості" і не містила конкретної вимоги про дострокове погашення всієї суми кредиту відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, то такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що станом на 25.03.2025 за відповідачем обліковувалась прострочена заборгованість (згідно графіків сплати) по кредиту в сумі 13333,32 грн та по комісії в сумі 9120,00 грн. Однак, у вказаній вимозі товариство зазначило про необхідність погашення загального боргу в сумі 192107,82 грн, з яких за договором № 710808934110 від 21.09.2024 - 122747,50 грн, що свідчить про де факто вимогу про дострокове погашення всієї суми кредиту. Відповідно, право нарахування комісії за користування кредитом та його обслуговування після 31.03.2025 у позивача було відсутнє. Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. В силу приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог банку про стягнення з відповідачки простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13333, 32 грн, строкової заборгованість за тілом кредиту в розмірі 100000, 02 грн та 9894, 11 грн простроченої заборгованість за комісією. Відповідно, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачки 696, 69 грн комісії за користування кредитом та його обслуговування, судом першої інстанції підставно відмовлено. Зважаючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Рівненської області від 19.06.2025 у справі № 918/382/25 є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги товариства, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на останнє в порядку ст. 129 ГПК України. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -