Ухвала КАС ВС № 560/2607/20

УХВАЛА 02 жовтня 2025 року м. Київ справа № 560/2607/20 адміністративне провадження № К/990/36904/25 Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Васильєва І. А., Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 560/2607/20 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року №0002450504, №0002420504 в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року №0002430504 в частині визначення суми завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 157 665 333 гр. та податкове повідомлення-рішення №0002460504 від 03 березня 2020 року в частині визначення суми завищення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 3 984 540 грн. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ДП «Старокостянтинівський молочний завод» залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року без змін. Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року касаційну скаргу ДП «Старокостянтинівський молочний завод» задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі №560/2607/20 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 03 березня 2020 року № 0002450504 та № 0002420504, податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року № 0002430504 в частині визначення суми завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 157 665 333 грн та податкове повідомлення-рішення № 0002460504 від 03 березня 2020 року в частині визначення суми завищення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 3 984 540 грн. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 12 липня 2023 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановою Верховного Суду від 29 липня 2024 року касаційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року у справі № 560/2607/20 скасовано, а справу направлено до Сьомого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року - без змін. Постановою Верховного Суду від 27 травня 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області задоволено частково. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 560/2607/20 скасовано, а справу направлено до Сьомого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року - без змін. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 08 вересня 2025 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М.,- головуючий суддя, Шишов О. О., Дашутін І. В. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Дашутіна І.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 17 вересня 2025 року № 17), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 25 вересня 2025 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Васильєва І. А., Шишов О. О. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2025 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 560/2607/20 залишено без руху, для надання до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом та заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження та докази своєчасного подання вперше касаційної скарги, дати отримання ухвали Верховного Суду про повернення раніше поданої касаційної скарги. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано касаційну скаргу в новій редакції та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. У заяві про поновлення строку скаржник знову зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою в межах строку на касаційне оскарження, проте ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2025 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику у зв`язку з несплатою судового збору. Також, зазначає, що після отримання ухвали про повернення касаційної скарги, повторно звертатися з тією ж касаційною скаргою не було доцільним у зв`язку з відсутності у відповідача документу про сплату судового збору. Вдруге скаржник звернувся з касаційною скаргою після надходження коштів для сплати судового збору. Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частиною другою вказаної статті встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Як слідує з матеріалів касаційної скарги, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 24 червня 2025 року, дата набрання законної сили 24 червня 2025 року, вперше подано касаційну скаргу 23 липня 2025 року, яку ухвалою від 21 серпня 2025 року повернуто заявнику з підстав невиконання вимог ухвали суду, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку для сплати судового збору. Вдруге скаржником подано касаційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року лише 05 вересня 2025 року, як вказує скаржник, після надходження коштів для сплати судового збору. Однак, Суд повторно звертає увагу скаржника на те, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 ст. 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України щодо сплати судового збору є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Усталеною є

позиція Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Слід зазначити, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, тому, обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважними підставами при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження. Статтею 330 КАС України передбачено, що однією з вимог касаційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору. Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору. Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору. Верховний Суд окремо наголошує, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки. Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними. Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд звернув увагу скаржника, що його доводи спростовуються і не свідчать про те, що строк на касаційне оскарження не є пропущеним. Тому скаржникові було запропоновано подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій вказати інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення. На пропозицію суду скаржник хоча і подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, однак, не зазначив об`єктивних причин, які перешкоджали звернутися до суду з касаційною скаргою у більш стислий строк. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, оскільки її не можна вважати такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Приведена скаржником практика Верховного Суду не впливає на вищенаведений висновок, оскільки питання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішується в кожному конкретному випадку з огляду на доводи, які зазначаються у заяві про поновлення строку. У даному випадку скаржник не навів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для належного оформлення касаційної скарги у більш стислий строк. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УСТАНОВИВ: Відмовити в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 560/2607/20. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 560/2607/20. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. А. Васильєва О. О. Шишов