Ухвала КАС ВС № 320/41883/23

УХВАЛА 08 липня 2026 року м. Київ справа № 320/41883/23 адміністративне провадження № К/990/30299/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2026 у справі №320/41883/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКОМ АГРІ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: До Верховного Суду 29.06.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2026 у справі №320/41883/23. Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2026, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКОМ АГРІ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2023 №53917/26-15-07-03-02-25 на суму 37.740,00 грн, №53922/26-15-07-03-02-25 на суму 5.703.673,00 грн, від 26.10.2023 № 67135/26-15-07-03-02-25 на суму 2.933.262,50 грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКОМ АГРІ» (код ЄДРПОУ 36148342) судові витрати у сумі 26840,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011). Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункти 1, 4 частини 4 статті 328 КАС України, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що оскаржувані рішення винесено при неправильному застуванні судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права (ч. 1 та 2 ст. 72, ч. 1 ст. 76, ч. 3 ст.90, ч. 1-3 ст 242, п. 1, 2 ст. 244 КАС України), та неправильного застосування норм матеріального права (п. 44.1 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 п. 135.1 ст. 135 ПК України). Скаржником зазначено про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.10.2025 у справі №640/17317/20, від 27.05.2025 у справі №560/2607/20, від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18, від 08.11.2023 у справі №280/4704/21, від 27.11.2023 у справі №380/18276/21, від 18.03.2020 у справі №826/8114/15, від 14.01.2021 у справі №823/603/17, від 11.12.2025 у справі №480/3734/24, від 20.11.2023 у справі №460/11281/21, від 15.06.2023 у справі №820/5145/16, від 18.09.2020 у справі №826/16763/16, від 28.04.2025 у справі №240/15137/20, від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 07.10.2019 у справі №1540/4792/18, від 05.12.2024 у справі №460/18352/21, від 07.11.2024 у справі №640/38063/21, від 28.04.2025 у справі №240/15137/20, від 28.09.2023 у справі № 640/8876/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 щодо реальності господарських операцій. Також скаржником вчинено посилання на постанови Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №824/1298/18-а, від 28.09.2022 у справі №160/3561/20, від 04.05.2022 у справі №160/12341/19, від 15.02.2022 у справі №160/2155/20, від 03.06.2021 у справі №640/7244/19, від 20.05.2021 у справі №560/3008/19, від 21.07.2020 у справі №826/14197/17, від 10.11.2022 у справі №640/23530/21, від 11.04.2023 у справі №260/2584/21, від 01.03.2023 у справі №200/3904/21, від 25.09.2025 у справі №560/17705/24, що не подання платником податків повідомлення за формою 20-ОПП є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Разом з тим, як встановлено з Єдиного державного реєстр судових рішень, суди попередніх інстанцій врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.09.2021 у справі №813/2013/16, від 11.08.2021 у справі №420/5652/19, від 20.07.2021 у справі №440/360/20, від 23.04.2021 у справі №826/5511/17, від 06.10.2021 у справі №120/847/20-а, від 13.07.2021 у справі №808/78/15, від 14.04.2021 у справі №805/1214/16-а, від 04.11.2020 у справі №910/9739/19, від 28.08.2020 у справі №922/2081/19, від 20.07.2020 у справі №916/922/19 та інших, зроблено висновки, що висновки контролюючого органу фактично побудовані на аналізі податкової інформації, даних інформаційно-аналітичних баз ДПС, окремих матеріалів кримінальних проваджень та припущеннях щодо діяльності контрагентів позивача, тоді як належних доказів відсутності фактичного руху активів, непоставки товару або невиконання договірних зобов`язань відповідачем не надано. Самі по собі відомості з інформаційних систем контролюючого органу не є беззаперечним доказом нереальності господарських операцій та не можуть підміняти собою належне доказування обставин податкового правопорушення. Скаржником такі висновки не спростовано, не наведено підстав щодо помилковості врахування таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2026 у справі №320/41883/23 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяІ.А. Васильєва