Постанова 4852 № 160/33261/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/33261/24 Головуючий суддя І інстанції Ніколайчук С.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач), суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 в адміністративній справі №160/33261/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.10.2024 р. № 047050029210 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та призначити пенсію на пільгових умовах з 11.10.2024 р. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.10.2024 р. № 047050029210 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 на день виникнення права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 11.10.2024, до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 періоди роботи з 27.07.1993 по 09.10.1993 року, з 20.05.1994 по 18.10.1995 року, з 08.02.1996 по 09.01.2020 року, як особі, яка працювала повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 на підставі заяви про призначення пенсії, поданої в межах строку звернення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.10.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (746/15) з урахуванням правової позицій викладеної в цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що останнім було правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових за Списком № 2, оскільки останньою не було підтверджено саме пільгового періоду роботи. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом України. 11.10.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. За принципом екстериторіальності заява позивачки розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та прийнято рішення від 17.10.2024 року № 047050029210. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 17.10.2024 року № 047050029210 позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону №1058-ІV відмовлено у зв`язку із відсутністю підстав для призначення, а саме у зв`язку із відсутністю у позивача на дату звернення передбаченого законодавством необхідного 55-річного віку та з відсутністю необхідного пільгового стажу. В результаті розгляду поданої позивачем заяви та доданих документів встановлено: - позивач 02.10.1974 року народження, тобто на момент звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років; - страховий стаж становить 32 роки 4 місяці; - пільговий стаж відсутній. Також в рішенні відповідач зазначив, що пільговий стаж особи не зараховано, оскільки у долучених документах відсутні довідки, що підтверджують пільговий характер роботи. Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пільговий стаж роботи позивача з 27.07.1993 по 09.10.1993 року, з 20.05.1994 по 18.10.1995 року, з 08.02.1996 по 09.01.2020 року підтверджено трудовою книжкою та підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах». За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Натомість згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України). З матеріалів справи видно, що на момент звернення позивача до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах остання досягла 52 років, що в силу вищенаведених правових приписів є достатнім для призначення пільгової пенсії за Списком №

2. Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу ПФУ не застосувало підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахувало висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020. Щодо правомірності зобов`язання пенсійного органу зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи позивача з 27.07.1993 по 09.10.1993 року, з 20.05.1994 по 18.10.1995 року, з 08.02.1996 по 09.01.2020 року, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Як видно із копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 , позивач мала наступні трудові періоди: - 01.09.1990 - 28.04.1994 рр. - навчання в Дніпродзержинському металургійному коледжі, денне відділення; паралельно з 27.07.1993 року по 09.10.1993 року - проходження виробничої практики на Дніпровському ордені Леніна металургійного комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського на посаді: Машиніст-обхідник з турбінного устаткування турбінного цеху; - з 27.07.1993 по 09.10.1993 проходження виробничої практики на посаді машиніст-обхідник з турбінного устаткування турбінного цеху; - 20.05.1994 - 18.10.1995 рр. - прийнята машиністом-обхідником з турбінного устаткування турбінного цеху теплоелектроцентралі до Дніпровського ордена Леніна металургійного комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського: - 22.01.1994 - 08.02.1996 рр. - прийнята електромонтером з обслуговування електроустаткування 3Mпla розряду цеху мереж та підстанцій до Дніпровського ордена Леніна металургійного комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського; - 02.1996 - 01.12.1997 рр. - тимчасово переведена машиністом-обхідником з турбінного устаткування турбінного цеху теплоелектроцентралі на ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»; - 01.12.1997 - 09.01.2020 рр. - переведена постійно машиністом-обхідником з турбінного устаткування турбінного цеху теплоелектроцентралі на ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (в подальшому ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»). В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період. Згідно із частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається обсяг прав та обов`язків у органів пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення. Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно вважав, що органи пенсійного фонду повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися, чого відповідачем вчинено не було. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що пільговий стаж роботи позивача з 27.07.1993 по 09.10.1993 року, з 20.05.1994 по 18.10.1995 року, з 08.02.1996 по 09.01.2020 року підтверджено трудовою книжкою та підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Також, з огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо правомірності зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.10.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (746/15) з урахуванням правової позицій викладеної в цьому рішенні. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 в адміністративній справі №160/33261/24 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко суддя В.А. Шальєва