Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/30902/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30902/24 Головуючий суддя І інстанції Царікова О.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року в адміністративній справі №160/30902/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просила - визнати протиправними та скасувати: - податкове повідомлення-рішення № 1600625-2411-0465-UA12020010000033698, яким визначено суму податкового зобов`язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010200 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичною особою, яка є власником об`єкта житлової нерухомості квартири АДРЕСА_1 за 2021 рік у сумі 8573.73 грн. - податкове повідомлення-рішення № 1600621-2411-0465-UA12020010000033698, яким визначено суму податкового зобов`язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010200 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичною особою, яка є власником об`єкта житлової нерухомості квартири АДРЕСА_1 за 2022 рік у сумі 7430.56 грн.; - податкове повідомлення-рішення № 1600617-2411-0465-UA12020010000033698, яким визначено суму податкового зобов`язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010200 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичною особою, яка є власником об`єкта житлової нерухомості квартири АДРЕСА_1 за 2023 рік у сумі 7659.20 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що суд першої інстанції обґрунтовує своє рішення відсутністю документів на припинення права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Однак, приходить до висновку про правомірність оспорюваних ППР за відсутності документів на підтвердження права власності на вказану квартиру, тим паче, що позивач заперечує наявність у неї у власності такої квартири. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до даних інформаційної системи ДПС України, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивач є власником, зокрема, таких об`єктів нерухомого майна: - квартира, загальною площею 123,9 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, контролюючим органом, сформовано та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: - податкове повідомлення-рішення № 1600625-2411-0465-UA12020010000033698, яким визначено суму податкового зобов`язання ОСОБА_1 за кодом платежу НОМЕР_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичною особою, яка є власником об`єкта житлової нерухомості квартири АДРЕСА_1 за 2021 рік у сумі 8573,73 грн.; податкове повідомлення-рішення № 1600621-2411-0465-UA12020010000033698, яким визначено суму податкового зобов`язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010200 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичною особою, яка є власником об`єкта житлової нерухомості квартири АДРЕСА_1 за 2022 рік у сумі 7430,56 грн.; - податкове повідомлення-рішення № 1600617-2411-0465-UA12020010000033698, яким визначено суму податкового зобов`язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010200 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичною особою, яка є власником об`єкта житлової нерухомості квартири АДРЕСА_1 за 2023 рік у сумі 7659,20 грн. Не погодившись із вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом. Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення булі прийняті відповідачем у відповідності з приписами податкового законодавства. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно п.п. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку. Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Відповідно до п.п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток),- на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Згідно п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Відповідно до п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Отже, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.11.2018 року по справі № 817/2019/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Як свідчать встановлені обставини справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_1 є власником, зокрема квартири, загальною площею 123,9 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що в силу приписів п.п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Що стосується посилань позивача на довідку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кращий будинок», яке є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_4 , про те, що з 2020 року в зазначеному будинку маються квартири АДРЕСА_5 загальною площею 123,9 кв.м не існує, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведений документ не є правовстановлюючим документом на підтвердження припинення права власності на зазначену квартиру, що не оспорюється сторонами та не є документом, на підставі якого може здійснюватися розрахунок податкового зобов`язання, визначений ст. 266 Податкового кодексу України. Посилання позивача на те, що оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем визначено суму податкового зобов`язання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно квартири АДРЕСА_1 , при цьому позивач є власницею житлової квартири загальною площею 123,9 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що свідчить про протиправність оскаржених рішень, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції, що зі змісту оскаржених рішень вбачається, що всі відомості щодо об`єкта нерухомого майна, окрім номера секції, повністю співпадають з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Що стосується посилань позивача на необхідність залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кращий будинок», то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено та позивачем не спростовано, що спірні податкові повідомлення-рішення впливають на права та обов`язки виключно позивача та не стосуються прав та обов`язків Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кращий будинок». Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті у відповідності з приписами Податкового кодексу України. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року в адміністративній справі №160/30902/24 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко