Ухвала КЦС ВС № 947/17500/22

УХВАЛА 30 вересня 2025 року м. Київ справа № 947/17500/22 провадження № 61-11554ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про знесення самочинного будівництва, ВСТАНОВИВ:

1. У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з позовом про знесення самочинного будівництва.

2. Ухвалою від 19 травня 2025 року Київський районний суд м. Одеси залишив позов без розгляду.

3. Одеський апеляційний суд постановою від 14 серпня 2025 року скасував ухвалу Київського районного суду м. Одеси, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду. 4. 09 вересня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою засобів підсистеми «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року та залишити в силі ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року.

5. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки позивач без поважних причин не надав витребувані судом докази, необхідні для розгляду справи, чим безпідставно затягував розгляд справи.

6. Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.

7. Правове питання, порушене у касаційній скарзі, стосується правильності застосування положень статті 257 ЦПК України під час вирішення питання про залишення позову без розгляду за умови ненадання позивачем додаткових матеріалів і зразків та невчинення дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

8. Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

9. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

10. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

11. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 12 ЦПК України).

12. Питання щодо витребування доказів врегульовані статтею 84 ЦПК України.

13. Відповідно до частин першої, третьої, сьомої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання, суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

14. Разом із тим, як встановлено апеляційним судом, ухвала про витребування доказів за клопотанням учасника справи судом першої інстанції не постановлялася.

15. Крім того, слід враховувати, що частиною десятою статті 84 ЦПК України передбачено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

16. Водночас, пунктом 9 частини першої статті 257 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

17. Системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що його необхідно застосовувати у взаємозв`язку із положеннями частин сьомої-десятої статті 84 ЦПК України, а саме за умови з`ясування питання, яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

18. Аналогічні висновки щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах неодноразово викладав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 592/10368/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 560/904/15-ц, від 17 січня 2020 року у справі № 520/2609/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 208/4288/18, від 29 травня 2023 року у справі № 523/20414/21, від 10 жовтня 2024 року у справі № 331/2308/22 тощо.

19. У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 761/117393/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що положеннями частини десятої статті 84 ЦПК України визначені альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів, а залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів. Зазначений висновок підтриманий у постанові від 10 жовтня 2024 року у справі № 331/2308/22.

20. Порядок вчинення сторонами процесуальних дій під час вирішення питання про витребування доказів врегульований положеннями статті 84 ЦПК України.

21. Відповідно до частини восьмої статті 84 ЦПК України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

22. Суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що процесуальний закон не визначає наслідком неподання особою доказів, які мають значення для вирішення справи, виключно залишення позову без руху, дійшов обґрунтованого висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про залишення позову без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України, зазначивши, що крім зазначеного процесуальний закон визначає також інші процесуальні заходи впливу на особу, яка не подала до суду доказів, необхідних для розгляду справи.

23. Доводи касаційної скарги такого висновку суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до суб`єктивного тлумачення норм права, відмінного від чинної правозастосовчої практики, а також до незгоди з діями суду та результатом апеляційного перегляду ухвали місцевого суду про залишення позову без розгляду, що однак не є безумовною підставою відкриття касаційного провадження у справі.

24. В зв`язку з наведеним колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою.

25. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

26. З огляду на те, що касаційна скарга визнана необґрунтованою, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 185, 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про знесення самочинного будівництва. Копію ухвали направити учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді: А. А. Калараш А. І. Грушицький Є. В. Петров