Постанова Тернопільський апеляційний суд № 608/2938/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 608/2938/24Головуючий у 1-й інстанції Тхорик І.І. Провадження № 22-ц/817/875/25 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2025 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу №608/2938/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 року, ухвалене суддею Тхорик І.І., повний текст якого складено 05 червня 2025 року, у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - позивач) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, апелянт), про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 22.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено Договір №75173915, який підписано електронним підписом останнього, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. Згідно з п.1 Договору позики позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. За змістом п.2 договору про надання позики сума позики становить 9894.00 грн; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1.99%, нараховується за кожен день користування позикою. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку, передбаченому умовами договору, однак відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 27.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором позики № 75173915. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 відступило ТОВ «Коллект центр» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором позики №75173915. Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 75173915 від 22.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 33701.93 грн, з яких: 9894.00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 23626.87 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 158.30 грн - інфляційні збитки, 22.76 грн - нараховані 3 % річних. Зважаючи на викладене, позивач просив позовні вимоги задовольнити, а також стягнути понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2422.40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9000.00 грн. Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 02.06.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» суму заборгованість за кредитним договором № 75173915 від 22.08.2021 в розмірі 33701.93 грн, судовий збір у розмірі 2422.40 грн та 5000 грн витрат на правничу допомогу. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав на нього апеляційну скаргу. Вважаючи оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що 22.08.2021 він не укладав договору із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Вказує, що 22.08.2021 на його телефонний номер НОМЕР_1 надійшло повідомлення із АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів на його картці/рахунку ( НОМЕР_2 ). 22.08.2021 о 13:46 год поступило зарахування на картку в сумі 9894.00 грн і одразу, через 5 хв, а саме о 13:51 год, було знято 8464.00 грн. Як пізніше йому стало відомо, що цими коштами було здійснено оплату в інтернет-магазині FC Wayforpay LL ID платежу НОМЕР_3 . Після цього вказаний телефонний номер було заблоковано. Він змушений був звернутися в Бучацьке відділення АТ КБ «ПриватБанк» з телефона за номером НОМЕР_4 для того, щоб заблокувати картку/рахунок та звернутися на лінію «102». В подальшому, із картки/рахунку було знято кошти на загальну суму 85735.00 грн. Після неодноразових усних повідомлень та наполегливих прохань про допомогу він був змушений звернутися із письмовою заявою до відділення поліції №2 (м Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області щодо вчинення в період часу з 22.08.2021 по 24.09.2021 шахрайських дій, із використанням його анкетних даних, оформлення онлайн-кредитів на його ім`я, про що 01.10.2021 було внесено до відомості до ЄРДР, номер кримінального провадження 1202211130000204, за правовою кваліфікацією ч.2 ст.190 КК України. До цього часу про долю кримінального провадження йому нічого не відомо, а тому вважає, що він немає боргових зобов`язань перед позивачем. Вказує, що надані позивачем документи не підтверджують отримання кредиту саме ним. Більше того, позивач посилається на процентну ставку 1.99%, яка нараховується за кожен день користування позикою. Зауважує, що Правила надання грошових коштів у позику не є складовою частиною кредитного договору, а є лише письмовою формою ознайомлення споживача до укладення договору з умовами різних видів кредитування для забезпечення йому можливості вибору серед альтернативних умов кредитування та містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Стверджує, що з Правилами надання грошових коштів у позику він не ознайомлювався та не підписував їх. Також звертає увагу, що розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу, оскільки такий не є первинним документом. Умови та правила надання банківських послуг (витяг), а також витяги щодо тарифів користування кредитними картками, які, начебто, були видані відповідачу, не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в цих документах немає жодного посилання на нього, а також вони ним не підписані. Витяги, копії протоколів та інші документи також не можуть підтверджувати існування боргу, оскільки в розумінні ЦК України і для укладення договору обов`язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про не існування договору між сторонами. В зазначених документах відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов`язання. Позивач також не надав підписаних ним, відповідачем по справі, Умов і правил обслуговування фізичних осіб, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, хоча вони повинні містити підпис позичальника, оскільки саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору. При цьому, немає підтверджень, що саме ці Умови він розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили істотні для даного виду договору умови. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення відносно відповідача шахрайських дій, а сам факт його звернення до правоохоронних органів не може свідчити про наявність таких. Крім того вважає сумнівною поведінку ОСОБА_2 , який, вважаючи, що відносно нього вчиняються шахрайські дії з його банківським рахунком протягом періоду з 22.08.2021 по 24.09.2021, до правоохоронних органів з відповідною заявою звернувся ще пізніше. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Судом встановлено наступні обставини. 22.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено Договір позики №75173915 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). Згідно п.1 Договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до п.2.1 Договору про надання позики сума позики становить 9894.00 грн. Строк позики становить 30 днів. Дата повернення кредиту - 21.09.2021. Процентна ставка (базова, фіксована) становить 1.99%. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.70%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 29853.85 %. Відповідно до Договору, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі (п.5.2 Договору). Відповідно до п.12 Договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електродного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Відповідно до п.6.5 Правил надання грошових коштів в позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування. Як вбачається з Довідки вих. № КД-000001021/ТНПП від 09.10.2024, виданої ТОВ «ФК «Фінекспрес», ТОВ «ФК «Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку. Підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата - 22.08.2021; номер платежу 7fda10d6-cd64-474c-bcd1-f6953cc2d09e; сума - 9894.00 грн; отримувач - ЕПЗ номер НОМЕР_5 . Оскільки компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-250415/96982-БТ від 22.04.2025, яка надійшла на адресу суду 05.05.2025, на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_6 (ІВАN НОМЕР_7 ), фінансовий номер телефону НОМЕР_8 . На карту № НОМЕР_6 , згідно виписки по рахунку за період 22.08.2021 - 26.08.2021, 22.08.2021 були зараховані грошові кошти в сумі 9894.00 грн. Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість ОСОБА_2 за Договором № 75173915 від 22.08.2021 складається з наступного: тіло кредиту - 9894.00 грн, нараховані проценти - 23626.87 грн. Загальна заборгованість станом на 27.01.2022 становить 33520.87 грн. 27.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики №75173915 від 22.08.2021, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та боржником, яким є ОСОБА_2 , що також стверджується Актом приймання-передавання Реєстру боржників за Договором факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022, Реєстром боржників №1 до Договору факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022, платіжним дорученням №32465 від 27.01.2022. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 75173915 від 22.08.2021, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та боржником ОСОБА_2 , на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023, Реєстр боржників за Договором №10-03/2023/01 від 10.03.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023, Акт перерахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2023. Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал», загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на 10.03.2023 становить 33701.93 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 9894.00 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 23626.87 грн, нараховані 3 % річних - 22.76 грн, інфляційні збитки - 158.30 грн. Згідно Реєстру боржників до Договору № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за Договором № 75173915 в сумі 33701.93 грн, з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням - 9894.00 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами - 23626.87 грн, відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст.625 ЦК України - 181.06 грн. Отже, позивач ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги за договором позики № 75173915 від 22.08.2021. За даними розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Коллект Центр», заборгованість ОСОБА_2 за Договором № 75173915 від 22.08.2021 станом на 13.11.2024 становить 33701.93 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9894.00 грн, заборгованість за відсотками - 23626.87 грн, 3 % річних - 22.76 грн, інфляційні збитки - 158.30 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог. З таким висновком колегія суддів погоджується не в повній мірі. За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України). Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Так, порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У справі, що переглядається, апеляційним судом установлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору. Встановивши, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд дійшов обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.202 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21). Крім того, згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250415/96982-БТ від 22.04.2025, яка надійшла на адресу суду 05.05.2025, на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_6 (ІВАN НОМЕР_7 ), фінансовий номер телефону НОМЕР_8 . На карту № НОМЕР_6 , згідно виписки по рахунку за період 22.08.2021 - 26.08.2021, 22.08.2021 були зараховані грошові кошти в сумі 9894.00 грн. Зазначені вище картковий рахунок та мобільний номер телефону повністю співпадають з інформацією, вказаною в анкеті-заяві та кредитному договорі. Більше того, як вбачається з вказаної вище відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 22.04.2025, ані номер банківської картки, ані фінансовий номер відповідача ним змінений до цього часу не був, що викликає у колегії суддів сумнів щодо добросовісної поведінки ОСОБА_2 , як потерпілого від шахрайських дій ще у 2021 році, враховуючи при цьому твердження останнього про те, що саме ці картка та фінансовий номер були використані для вчинення зазначених ним шахрайських дій. Так, у відповідності до ч.3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Тобто, коли позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення. В цивільних (господарських) справах стандартом доказування є «перевага доказів», стандарт також відомий як «баланс ймовірностей», де основним принципом є змагальність сторін, а суд виступає лише арбітром. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 14.12.2021 у справі №917/2117/19. З огляду на наведене вище, підстав вважати, що спірний кредитний договір між позивачем та відповідачем не був укладений і відповідач не отримував коштів за даним кредитним договором у колегії суддів немає. Що стосується розміру заборгованості за кредитним договором, то колегія суддів зазначає наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) та вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28). На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Як встановлено вище, згідно п.1 Договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до п.2.1 Договору про надання позики сума позики становить 9894.00 грн; строк позики становить 30 днів; дата повернення кредиту - 21.09.2021 року; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1.99; процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.70 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 29853.85 %. Тобто, сума кредиту складає 15800.72 грн, про що також вказано у таблиці п.2.3 спірного договору. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази підписання відповідачем Правил надання грошових коштів в позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», згідно з п.6.5 яких у позичальника виникає обов`язок сплати відсотків за додаткових 90 календарних днів за понад строкове використання коштів по ставці 2.70% в день. Таким чином, нараховані відсотки за користування кредитом поза межами строку кредитування, з огляду на наведену вище практику Верховного Суду та встановлені апеляційним судом обставини справи стягненню не підлягають. Разом з тим, до стягнення з відповідача підлягають також і відсотки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, за період з 21.09.2021 (дати закінчення строку кредитування) по 27.01.2022 (дати відступлення права вимоги), інфляційні втрати становлять 360.89 грн. та 104.90 грн - 3 % річних, що разом становить 465.79 грн. Оскільки у позовній заяві позивачем зроблено розрахунок інфляційних збитків в сумі 158.30 грн та нарахованих 3% річних в сумі 22.76 грн, а суд в силу положень ч.2 ст.264 ЦПК України не може виходити за межі позовних вимог, тому загальна сума інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню, становить 181.06 грн. Таким чином, сукупна заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних становить 15987.72 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до приписів ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають новому розподілу. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 сплатив 3633.60 судового збору. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково на 52.56%, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1909.82 грн. Відповідно, судові витрати позивача, стягнуті з відповідача оскаржуваним рішенням суду підлягають зменшенню пропорційно до задоволених вимог, а саме: - за подання позовної заяви з 2422.40 грн до 1149.18 грн; - за витрати на правничу допомогу з 5000.00 грн до 2372 грн. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 02.06.2025 - зміні. Керуючись ст.ст.141, п.3 ч.1 ст.ст.362, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 року - змінити, зменшивши суми стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»: - заборгованості за кредитним договором №75173915 від 22.08.2021 з 33701.93 грн до 15987.72 грн; - сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви - з 2422.40 грн до 1149.18 грн; - витрат позивача на правничу допомогу - з 5000.00 грн до 2372.00 грн. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_9 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1909.82 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді