Постанова 4854 № 420/35944/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35944/24 Перша інстанція: суддя Аракелян М.М. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : 20 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09.10.2024 року №155250027038 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи з 10.01.1986 по 01.09.1986, період роботи в СДП ОСОБА_2 (так в документі) з 29.05.2009 по 20.05.2013, та період навчання на денній формі, який не перетинається з періодом роботи, з 01.09.1986 по 01.09.1989 з дати подання заяви про призначення пенсії, а саме з 02.10.2024. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що пенсійний орган протиправно не зарахував до його страхового стажу спірні періоди, що має наслідком безпідставну відмову пенсійного органу у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідачі заперечували проти задоволення позову, зазначаючи, що у позивача недостатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №155250027038 від 09.10.2024 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи з 10.01.1986 року по 01.09.1986 року, період роботи в СДП ОСОБА_2 з 29.05.2009 року по 20.05.2013 року, та період навчання на денній формі, який не перетинається з періодом роботи, з 01.09.1986 року по 01.09.1989 року з дати подання заяви про призначення пенсії, а саме з 02.10.2024 року. Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ПФУ в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема апелянт зазначає, що із необхідних 31 року страхового стажу, у позивача наявні лише 26 років 08 місяців 09 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Крім того, апелянт зазначив, що він не є належним відповідачем у межах спірних правовідносин, а завершувати процедуру призначення пенсії повинен орган, визначений за принципом екстериторіальності, яким в даному випадку є ГУ ПФУ в Запорізькій області. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02 жовтня 2024 року, в порядку Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернувся з заявою за призначенням/перерахунком пенсії за віком та доданими документами (а.с.132-135). ГУ ПФУ в Запорізькій області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення № 155250027038 від 09.10.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу роботи (а.с.40). Зі змісту рішення вбачається, що необхідний страховий стаж становить 31 рік, однак страховий стаж заявника становить: 26 років 8 місяців 9 днів. Так, до загального страхового стажу позивача не зараховано: - період навчання з 01.09.1986 по 25.06.1992 згідно диплому НОМЕР_1 від 25.06.1992, оскільки тривалість навчання перевищує строк у 5 років 6 місяців, а також даний період перетинається з періодом роботи з 12.10.1989 по 10.11.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 17.05.1983 та потребує уточнення. Для зарахування періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку. - період роботи з 10.01.1986 по 01.09.1986 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 17.05.1983, оскільки він внесений з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993р. № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993р. за № 110, а саме: наявне виправлення у даті звільнення, яке не завірене належним чином. Для зарахування даного періоду необхідно надати уточнюючу довідку. - період роботи юрисконсультом в «СДП Соловьева Н.Е.» з 29.05.2009 по 20.05.2013, зазначений у трудовій книжці НОМЕР_2 від 17.05.1983, не зараховано до загального страхового стажу, оскільки за цей період відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України у даних індивідуальних відомостей про застраховану особу. На переконання позивача, незарахування в трудовий стаж періодів роботи: з 10.01.1986 по 01.09.1986, період роботи в СДП ОСОБА_2 з 29.05.2009 по 20.05.2013, та період навчання на денній формі, який не перетинається з періодом роботи з 01.09.1986 по 01.09.1989 є протиправним, та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення за віком. У зв`язку із викладеним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавлявши особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Крім того, суд зазначив, що період навчання позивача підтверджується отриманим за результатами такого навчання дипломом, а тому має бути зарахований до страхового стажу позивача, однак за винятком періоду, який перетинається з періодом роботи. Суд першої інстанції також наголосив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Судова колегія частково погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії. Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За приписами ст.26 Закону № 1058, починаючи з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 років. Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з приписами частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Таким чином, трудова книжка має містити дані щодо факту перебування особи в трудових відносинах для підтвердження наявності трудового стажу та є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За обставинами справи, пенсійним органом визначено, що ОСОБА_1 має страхового стажу 26 років 8 місяців 9 днів із необхідних 31 рік. Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду його навчання, колегія суддів зазначає наступне. Так, з оскаржуваного рішення пенсійного органу вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1986 по 25.06.1992 згідно диплому НОМЕР_1 від 25.06.1992, оскільки тривалість навчання перевищує строк у 5 років 6 місяців, а також даний період перетинається з періодом роботи з 12.10.1989 по 10.11.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 17.05.1983 та потребує уточнення. Для зарахування періоду навчання до страхового стажу пенсійний орган запропонував позивачу надати уточнюючу довідку. Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Відповідно до пункту 8 Порядку №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявна копія диплому серії НОМЕР_1 , виданого 25 червня 1992 року, за яким ОСОБА_1 в 1986 році вступив до Макіївського інженерно-будівельного інституту і в 1992 році закінчив повний курс вказаного інституту. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , яка видана на ім`я ОСОБА_1 , а саме запис № 7 від 01.09.1986 року мовою оригіналу «Уволен в связи с поступлением на учебу в Макеевский инженерно-строительный институт», на підставі наказу №119 від 29.08.1986 року. Викладене підтверджує факт вступу позивача на денну форму навчання в Макіївському інженерно-будівельному інституті. Оскільки 12.10.1989 ОСОБА_1 прийнятий на роботу в «стройцех каменщиком 4 разряда», це підтверджує доводи позивача, що з 1989 року він перевівся на заочну форму навчання та пішов працювати. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що період навчання позивача з 01.09.1986 по 01.09.1989 повинен бути зарахований до страхового стажу. Крім того, ОСОБА_1 подано заяву до правонаступника Макіївського інженерно-будівельного інституту, а саме до Донбаської національної академії будівництва і архітектури щодо витребування довідки про те, що ОСОБА_1 дійсно навчався в Макіївському інженерно-будівельному інституті із зазначенням періодів навчання на денному та заочному відділеннях. Листом від 28.03.2024 № 01-05-111 Донбаська національна академія будівництва і архітектури повідомила, що підтвердити чи спростувати період навчання неможливо з причин недоступності архівів Донбаської національної академії будівництва і архітектури в населеному пункті м. Макіївка, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с.17-18). Іншу довідку позивач не має змоги надати через незалежні від нього причини (місцезнаходження навчального закладу), а отже незрозумілими є вимоги пенсійного органу щодо необхідності надання позивачем довідки про підтвердження навчання за денною формою у спірний період. Щодо незарахування періоду роботи з 10.01.1986 по 01.09.1986 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 17.05.1983, оскільки він внесений з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993р. № 58, а саме: наявне виправлення у даті звільнення, яке не завірене належним чином. Для зарахування даного періоду необхідно надати уточнюючу довідку. Як вірно встановлено судом першої інстанції, на час первинного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №

162. Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається. Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу. Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірного періоду роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією. За приписами п.1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. При цьому, відповідно до пункту 18 постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. З викладеного вбачається вірність висновку суду першої інстанції, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати відсутнім страховий стаж позивача за спірний період. Крім того, сталою є правова позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, у постанові від 04.07.2023 року у справі № 580/4012/19 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Щодо періоду роботи позивача юрисконсультом в «СДП Соловьева Н.Е.» з 29.05.2009 по 20.05.2013, зазначений у трудовій книжці НОМЕР_2 від 17.05.1983, який не зараховано до загального страхового стажу, оскільки за цей період відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України у даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 40 цього Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Дійсно, у Верховному Суді вже склалась стала судова практика з питання зарахування до страхового стажу періодів, за які відсутні дані про сплату страхових внесків. Так, зокрема, у постанові по справі № 340/1454/21 від 11.10.2023 року Верховний Суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу, оскільки позивач не повинен нести відповідальність за не сплату роботодавцем страхових внесків. Додатково колегія суддів враховує, що згідно приписів п.3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Відповідно п. 4.2 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 № 18-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. У зв`язку із чим, пенсійні органи у разі виникнення в них сумнівів щодо записів у трудовій книжці позивача та недостатності у ній відомостей про роботу, наділений правом перевірити та витребувати їх, однак цим правом не скористались. Разом з тим, судова колегія не погоджується із зобов`язанням пенсійного органу в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1). Відповідно до п.1.1 Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком. Предметом розгляду цієї справи не була перевірка подачі позивачем повного пакету документів. Таким чином, враховуючи положення статті 245 КАС України, колегія суддів зазначає, що зобов`язання судом управління здійснити призначення пенсії позивача на підставі Закону № 1058, може мати місце лише у випадку, якщо судом перевірено та встановлено наявність усіх передбачених Законом №1058 та Порядком № 22-1 підстав для призначення пенсії. У той же час колегія суддів наголошує, що суд, за загальним правилом, не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх передбачених підстав для призначення пенсії, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки вказане не входить до предмету судової перевірки, виходить за межі заявлених позовних вимог та є дискреційним повноваженням відповідача. Вказане дозволяє дійти обґрунтованого висновку, що прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача призначити пенсію без перевірки наявності чи відсутності усіх передбачених Порядком № 22-1 документів і наявності необхідного стажу для призначення такої виплати, може бути необґрунтованим та призвести до призначення пенсії без достатніх на то законних підстав. Належним способом захисту порушеного права позивача буде саме повторний розгляд заяви про призначення пенсії, оскільки необхідно врахувати стаж, про який зазначено у судових рішеннях. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 200/18450/21 від 24 жовтня 2024 року. Крім того, в постанові по справі № 420/34524/23 Верховний Суд також дійшов висновку, що індивідуальне обчислення розміру пенсії та остаточне рішення щодо її нарахування потребує здійснення уповноваженим органом розрахункових дій, передбачених законодавством у сфері пенсійного забезпечення, що входить до компетенції органів Пенсійного фонду. Отже, у цьому випадку належним способом поновлення порушеного права є зобов`язання Пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків судів. Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання пенсійного органу призначити ОСОБА_1 пенсію, оскільки в даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання повторно розглянути його заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду та зарахованого стажу. Крім того, суд першої інстанції невірно визначив пенсійний орган, який повинен вирішувати питання щодо призначення пенсії позивача. Дії зобов`язального характеру щодо призначення ОСОБА_1 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача. Враховуючи, що право позивача на призначення пенсії за віком порушило Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то саме цей орган Пенсійного фонду України належить зобов`язати відновити порушене право позивача. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23 тощо. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи з 10.01.1986 року по 01.09.1986 року, період роботи в СДП ОСОБА_2 з 29.05.2009 року по 20.05.2013 року, та період навчання на денній формі, який не перетинається з періодом роботи, з 01.09.1986 року по 01.09.1989 року з дати подання заяви про призначення пенсії, а саме з 02.10.2024 року підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині. Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.317 КАС України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію ОСОБА_1 з прийняттям постанови про зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 24 листопада 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року скасувати в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи з 10.01.1986 року по 01.09.1986 року, період роботи в СДП ОСОБА_2 з 29.05.2009 року по 20.05.2013 року, та період навчання на денній формі, який не перетинається з періодом роботи, з 01.09.1986 року по 01.09.1989 року з дати подання заяви про призначення пенсії, а саме з 02.10.2024 року. Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.10.2024 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 10.01.1986 року по 01.09.1986 року, період роботи в СДП ОСОБА_2 з 29.05.2009 року по 20.05.2013 року, та період навчання на денній формі, який не перетинається з періодом роботи, з 01.09.1986 року по 01.09.1989 року. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко