Постанова 4854 № 420/7749/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7749/25 Головуючий в 1 інстанції: Бабенко О.І. Дата і місце ухвалення: 08.08.2025р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Херсонській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування акту, В С Т А Н О В И Л А : Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2025р. задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано Акт розслідування нещасного випадку №96 від 31.01.2025р. (форма Н-1/НПВ), який затверджено 31.01.2025р. начальником ГУНП в Херсонській області. Зобов`язано ГУНП в Херсонській області провести повторне розслідування нещасного випадку, який стався 02.01.2024р. зі старшим інспектором сектору ювенальної превенції Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області майором поліції Лигутою О.І., з урахуванням висновків суду. Стягнуто з ГУНП в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. 30 липня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Сігнаєвського А.О. про ухвалення додаткового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Херсонській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2025р. заяву задоволено частково. Стягнуто з ГУНП в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено. Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням ГУНП в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення від 08.08.2025р. та відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції не враховано, що передбачена процесуальними нормами можливість подати до суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Якщо ж до завершення розгляду справи сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд в такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Разом з тим, у даній справі представником Лигути О.І. під час розгляду справи не було заявлено про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу мають бути чітко сформульовані у позовних вимогах або у відповідній заяві в межах розгляду справи, а не після ухвалення рішення. За наведених обставин, за твердженнями апелянта, підстав для ухвалення додаткового рішення не існувало. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» . гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Питання, пов`язані із визначенням розміру витрат на правничу допомогу, унормовані статтею 134 КАС України. Так, статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Усталеною є практика Верховного Суду стосовно того, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі №380/25725/21, від 07 січня 2025 року у справі №120/19027/23, від 13 березня 2025 року у справі №260/3131/24, від 01 травня 2025 року по справі №260/2819/23). Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц). Як вже зазначалося колегією суддів, Лигута О.І. просив суд вирішити питання про судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн., в підтвердження понесення яких позивач надав суду: копію договору про надання правової допомоги від 10.03.2025р., укладеного з адвокатом Сігнаєвським А.О.; копію порядку оплати гонорару від 10.03.2025р.; копію платіжної інструкції №0.0.3643878943.1 від 14.05.2025р. про сплату грошових коштів на суму 20 000 грн. Варто зазначити, що представлений адвокатом на розгляд суду обсяг матеріалів був достатнім для вирішення судом справи. Дослідивши зміст наданих адвокатом доказів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу не є обґрунтованими та пропорційними до об`єму наданих послуг, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн є завищеними. За висновками суду, співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу у даному випадку є 3000 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., оскільки, на думку суду, таке відшкодування є справедливим і обґрунтованим, а також співмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом. До того ж, стягнення витрат у заявленому розмірі не становить надмірний тягар для відповідача. Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019р. по справі №826/841/17. За твердженнями апелянта, у суду не було правових підстав для ухвалення додаткового судового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу, оскільки, на виконання вимог частини сьомої статті 139 КАС України, ОСОБА_1 під час розгляду справи не заявив заяву про стягнення відповідних витрат. Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що попередній розрахунок суми витрат, які він поніс на правничу допомогу, становить 20 000,00 грн., а в прохальній частині просив здійснити розподіл судових витрат по справі. Зазначене, на думку колегії суддів, правомірно розцінено судом першої інстанції як заяву ОСОБА_1 в порядку ч.7 ст.139 КАС України. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги ГУНП в Херсонській області і скасування додаткового рішення від 08.08.2025р. немає. А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Пунктом 2 частиною п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, визначених вказаною нормою. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів. - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 29 вересня 2025 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук