Постанова 4875 № 917/1964/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 року м. Харків Справа № 917/1964/25 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О. за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О., та представників учасників справи: не з`явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Полтавської міської ради в особі Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру, м. Полтава на додаткову ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.05.2026 у справі № 917/1964/25 за позовом Полтавської міської ради в особі Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру, м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю Полтаваагропромінвест, м. Полтава про стягнення суми основного боргу ВСТАНОВИВ: У жовтні 2025року Полтавська міська рада в особі Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру (далі - Позивач) звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваагропромінвест» (далі - Відповідач) про стягнення 2 036 702,50 грн заборгованості з орендної плати. До суду першої інстанції 19.03.2026 від представника Позивача надійшла заява про відмову від позову у зв`язку з отриманням 19.02.2026 Позивачем листа за № 2338/5/16-31- 19-03-0 від ГУ ДПС у Полтавській області, в якому зазначено про сплату Відповідачем орендної плати за період з 01.09.2015 по 12.03.2019 на загальну суму 1 972 285,81 грн., що підтверджується даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026 провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою Позивача від позову. Від Відповідача 20.04.2026 до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 5260) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. Додатковою ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.05.2026 у справі №917/1964/25 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Полтаваагропромінвест про ухвалення додаткового рішення (вх. № 5260 від 20.04.2026); стягнуто з Полтавської міської ради в особі Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру на користь ТОВ Полтаваагропромінвест витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Зазначена ухвала мотивована доведеністю розміру заявлених витрат на правничу допомогу, реальністю витрат, понесених Відповідачем, а також тим, що їх виникнення зумовлене саме необґрунтованими діями Позивача (звернення з позовом про стягнення неіснуючої заборгованості). Позивач, не погодившись з означеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.05.2026 року у справі №917/1964/25 та ухвалити нове рішення, яким заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково, стягнувши витрати у розмірі 3 000, 00грн. За змістом поданої апеляційної скарги Позивач зазначав наступне: - суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про покладення усієї суми витрат на правничу допомогу саме внаслідок необґрунтованих дій Позивача, оскільки відмова від позову у зв`язку встановленням дійсних обставин справи не може розцінюватись як недобросовісна поведінка сторони; -Позивач на момент подання позову не володів інформацією щодо здійснення Відповідачем оплати орендної плати, оскільки такі відомості перебувають у виключному володінні Відповідача та розпорядника бюджетних коштів і не є публічно доступною для Позивача, зазначені обставини були вперше наведені Відповідачем у відзиві на позов, що і зумовило звернення Позивача з відповідним запитом до компетентних органів; -суд першої інстанції проігнорував заявлене Позивачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу; -суд всупереч вимогам процесуального закону не дослідив обґрунтованість та співмірність заявлених витрат, попри наявність відповідного клопотання апелянта; -у даному випадку наявна непослідовність застосування судом першої інстанції відповідних правових підходів, оскільки у інших справах за участю апелянта, які розглядалися тим самим суддею, суд першої інстанції, навпаки, зменшував заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, здійснюючи оцінку їх співмірності та розумності. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на додаткову ухвалу та призначено справу № 917/1964/25 до розгляду на 01.06.2026р. о 13:50год. Від Відповідача відзиву на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходило. Від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. У судове засідання 01.06.2026 учасники справи не з`явились, були повідомленими про час та місце розгляду справи, від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скористалися своїм правом участі в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а додаткова ухвала скасуванню, виходячи із наступного. За змістом ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На електронну адресу суду першої інстанції 20.04.2026 від Відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 5260) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. Так, на підтвердження заявленої до стягнення суми, Відповідачем надано (у копіях): договір про надання правової допомоги № 30-10/2025 від 30.10.2025, укладеного між Відповідачем та адвокатським об`єднанням в особі призначеного адвоката Скоробогатової Д. В.; акт № 1 здачі-прийняття послуг від 15.04.2026,, платіжну інструкцію № 1045 від 06.11.2025 про сплату Відповідачем 15000,00грн на рахунок АО ЦИТАДЕЛЬ; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4880 від 31.07.2020. Вирішуючи питання щодо стягнення на користь Відповідача заявленої суми витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, керуючись приписами ч.5 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, врахував, що виникнення витрат Відповідача на правничу допомогу зумовлене саме необґрунтованими діями Позивача, який звернувся до суду з позовом про стягнення неіснуючої заборгованості, а тому вважав заявлену Відповідачем суму у розмірі 15 000, 00 грн, яка є фіксованим розміром адвокатського гонорару, обґрунтованою та співрозмірною щодо наданих послуг. За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.21 у справі № 755/9215/15ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Критерії співмірності, що визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України, суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Як вбачається з наведеного судом першої інстанції мотивування щодо покладення на Позивача заявленої Відповідачем суми витрат, понесених останнім на правову допомогу в суді першої інстанції, суд вважав, що заявлений розмір вартості витрат на правничу допомогу є співмірним до обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг), оскільки згідно з наданого акту № 1 здачі-прийняття послуг від 15.04.2026, вбачається, що адвокатом були надані послуги на загальну суму 15000,00грн., що були пов`язані з розглядом даної справи та полягали у представництві законних прав та інтересів Відповідача в господарському процесі, а саме: підготовлено та подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи; подано заяву про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції; здійснено підготовку та направлення запитів до контролюючих органів з метою збору доказів відсутності заборгованості; підготовлено та подано відзив на позовну заяву; підготовлено процесуальні клопотання; забезпечено участь у судових засіданнях; підготовлено клопотання про долучення доказів. В свою чергу Позивачем в апеляційній скарзі фактично не вказано, в чому саме полягає невідповідність визначеної в договорі фіксованої суми гонорару вимогам чинного законодавства та обставинам справи, не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така не співмірність. При цьому Позивач, звертаючись з клопотанням про зменшення, не був позбавлений навести суду першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу, який мав би бути задоволений судом та, виходячи з вказаного, доводити неспівмірність заявленої Позивачем до стягнення суми, проте вказаного ним зроблено не було. Доводи апеляційної скарги Позивача щодо помилковості висновків суду першої інстанції про покладення усієї суми витрат на правничу допомогу саме внаслідок необґрунтованих дій Позивача, оскільки відмова від позову у зв`язку встановленням дійсних обставин справи, не може розцінюватись як недобросовісна поведінка сторони, не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на наступне. Правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема, закриття у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20). При застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20. Судова колегія враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. З урахуванням обставин справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви Відповідача про компенсацію понесених Відповідачем витрат на правову допомогу, оскільки судом встановлено необґрунтованість дій Позивача, які полягали у зверненні до суду заздалегідь з безпідставним позовом. Зазначені обставини зумовили необхідність звернення Відповідача до адвоката з метою захисту своїх прав. При цьому, доводи Позивача про те, що на момент подання позову він не володів інформацією щодо здійснення Відповідачем оплати орендної плати, оскільки такі відомості перебувають у виключному володінні Відповідача та розпорядника бюджетних коштів і не є публічно доступною, судова колегія вважає безпідставними, оскільки до моменту звернення із позовом за захистом свого права, Позивач мав переконатися, що воно дійсно було порушене. Проаналізувавши вище викладене в сукупності з матеріалами справи, враховуючи доводи обох сторін, судова колегія вважає обґрунтованим розмір відшкодування витрат Відповідача на правову допомогу в суді першої інстанції за рахунок Позивача в розмірі 15 000,00 грн., що відповідає критерію розумності, співмірності та пропорційності. Апеляційний господарський суд зазначає, що додаткова ухвала місцевого господарського суду постановлена з дотриманням вимог норм процесуального права, є законною та обґрунтованою. Висновки, наведені в оскаржуваній додатковій ухвалі, не спростовуються доводами скаржника. За таких обставин додаткова ухвала Господарського суду Полтавської області від 11.05.2026 у справі № 917/1964/25 підлягає залишенню без змін. Щодо судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Оскільки тлумачення пункту 5 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що особи звільняються від сплати судового збору не лише за подання заяви про винесення додаткового судового рішення, але й за подання апеляційної скарги на додаткове рішення або ухвалу про відмову у задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення, то сплачений Позивачем судовий збір за подання даної апеляційної скарги у розмірі 3328,00грн відповідно до платіжного доручення №145 від 14.05.2026, підлягає поверненню з Державного Бюджету України як надмірно сплачений, в порядку, передбаченим ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» на підставі відповідної заяви. Про стягнення інших судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу, сторонами не заявлено, тому вони не підлягають розподілу. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Полтавської міської ради в особі Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру, м. Полтава на додаткову ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.05.2026 у справі № 917/1964/25 залишити без задоволення. Додаткову ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.05.2026 у справі № 917/1964/25 залишити без змін. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення. Повний текст постанови підписано 10.06.2026. Головуючий суддя О.В. Стойка Суддя О.А. Істоміна Суддя Д.О. Попков