Постанова 4852 № 340/1861/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 340/1861/25 Головуючий суддя І інстанції Кармазина Т.М. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач), суддів: Коршуна А.О., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової академії (м.Одеса) на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 року в адміністративній справі № 340/1861/25 за позовом Військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, - ВСТАНОВИВ: Військова академія (м.Одеса) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 76180.47 грн. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 року позовну заяву Військової академії (м.Одеса) було повернуто позивачу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене судове рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції повернув позовну заяву обґрунтувавши пропуском місячного строку звернення до суду з моменту звільнення відповідача, а саме 22.03.2024 року, ігноруючи таким чином положення частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII та Порядку № 964, згідно з якими стягнення витрат пов`язаних з утриманням курсантів у ВВНЗ здійснюється у судовому порядку у разі відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 312 КАС України. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, а поважні підстави для його поновлення відсутні. Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступні обставини. Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Приписами ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Як видно з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин виступає правомірність стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 76180.47 грн. З довідкою розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_2 відповідач ознайомилась 22.03.2024 року. Також судом встановлено, що 21.03.2024 року ОСОБА_2 отримала реквізити за якими зобов`язалась сплатити суму заборгованості. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби, у даному випадку, необхідно обчислювати з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.04.2024 року по справі № 620/13591/23, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України. Так, згідно п. 3 контракту про проходження військової служби у Збройних силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти від 29.07.2023 року, укладеного між позивачем та відповідачем, у випадках, передбачених ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», курсант зобов`язується відшкодувати Військовій академії витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладів, з моменту пред`явлення письмової вимоги Військовою академією та у будь-якому разі не пізніше 1 року з моменту розірвання даного контракту. Отже, положеннями наведеного контракту було визначено обов`язок відповідача на добровільну виплату відшкодування не пізніше 1 року з моменту розірвання контракту. Відповідно до матеріалів справи, відповідач була відрахована на підставі наказу від 22.03.2024 року № 16-РС, а саме з 22.03.2024 року. З матеріалів справи видно, що адміністративний позов був поданий до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» 22.03.2025 року. Отже, проаналізувавши встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду, визначений КАС України. Відтак, з огляду на наведені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку відносно безпідставності висновків суду першої інстанції щодо пропуску строку на подання адміністративного позову та, як наслідок, безпідставності його повернення за наведених в ухвалі суду підстав. Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст. 308, ст. 310, ст. 316, ст. 320 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової академії (м.Одеса) задовольнити. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 року в адміністративній справі № 340/1861/25 скасувати. Матеріали справи № 340/1861/25 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає на підставі ч. 2 ст. 328 КАС України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя А.О. Коршун суддя В.А. Шальєва