Постанова 4851 № 520/14705/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2021 р. Справа № 520/14705/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Служби безпеки України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 30.08.21 по справі № 520/14705/21 за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_1 про стягнення суми, ВСТАНОВИВ: У червні 2021 Служба безпеки України (далі СБУ, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач), в якому просила суд: - стягнути з ОСОБА_1 на користь СБУ витрати, пов`язані з її утриманням у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу у розмірі 102039,36 грн, які підлягають перерахуванню до Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (далі - Інститут) 30.08.2021 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було повернуто позовну заяву. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що обрання цивільної юрисдикції під час вирішення питання про відшкодування ОСОБА_1 витрат пов`язаних з її утриманням в Інституті, зумовлено сформованою у СБУ сталою практикою вирішення таких спорів. Не зважаючи на рішення Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, у проваджені різних суддів знаходиться справи за позовом до колишніх курсантів та військовослужбовців про відшкодування витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих військових навчальних закладах, відкриті та розглянуті у 2019-2021 роках, справа №157/1135/19 рішення від 20.09.2019, справі №759/10167/19 рішення від 17.10.2019, справа №569/231/20 рішення від 05.03.2020, справа №439/712/21 рішення від 19.07.2021. Крім того, ч. 6 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що установлення правових відносин між курсантами, яким не виповнилось 18 років, і державою здійснюється відповідно до вимог ЦК України. Харківським окружним адміністративним судом не враховано, що приналежність спору про передбачений контрактом про проходження військової служби навчання обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищих військових навчальних закладах, до спорів щодо проходження публічної служби є не явним та не очевидним, про що свідчать зокрема протилежні позиції Верховного Суду України (щодо віднесення вказаної категорії справ до цивільної, а потім до адміністративної юрисдикції), а також суттєву різницю у строках звернення до суду, передбачених ст. 257 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України). Вказані обставини не залежать від СБУ та їх посадових осіб, є об`єктивними та непереборними, а отже за таких обставин помилка у юрисдикції є поважною причиною пропуску строку. Крім цього, зазначає, що у випадку очевидної приналежності спору до адміністративної юрисдикції Вищий адміністративний суд України визнав помилку у предметні юрисдикції поважною причиною пропуску строку звернення до суду (судове рішення від 05.04.2012 у справі №К/9991/38816/11). 19.11.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому він просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 по справі №520/14705/21 за позовом СБУ до ОСОБА_1 про стягнення суми залишити без змін. Вказав, що позивач не зазначив поважні причини пропуску строку позовної давності, таким чином, несумлінно ставиться до своїх прав та обов`язків як учасник процесу, що призводить до зловживання процесуальними правами суб`єктом владних повноважень, шляхом можливості постійних звернень до суду, подовження строків позовної давності, поновлення строку на апеляційне оскарження, а також вчинення дій спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Посилання позивача про помилку в юрисдикції не мають під собою обґрунтування, оскільки на час подачі СБУ позову в порядку адміністративного судочинства разом з заявою про поновлення пропущеного строку звернення до Харківського окружного адміністративного суду, а саме на 04.08.2021, позивач був обізнаних із судовою практикою щодо юрисдикції таких спорів, оскільки вона виникла ще до виникнення права у позивача на звернення до суду. Правова позиція стосовно правовідносин, які стосуються проходження публічної служби, викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19 та від 30 вересня 2019 року у справі №380/685/19, а право звернення до суду у позивача виникло 01 січня 2021 року. Відповідно до положень ч. 1 ст. 308 , п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено. 05.08.2021 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду позовна заява СБУ до ОСОБА_1 про стягнення суми залишена без руху. Відповідно до вищезазначеної ухвали позивачу необхідно було надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення із позовом протягом десяти календарних днів з дати отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. 20.08.2021 на виконання вказаної ухвали позивачем, надано заяву, в якій зазначив, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань СБУ звернулась в порядку цивільного судочинства із відповідним позовом 31 травня 2021 року, тобто в межах встановленого ЦК України загального трирічного строку позовної давності. Водночас, 28 липня 2021 року на адресу Інституту надійшла ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова від 9 липня 2021 року у справі №641/4170/21, якою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України відмовлено у відкритті провадження, оскільки заявлений позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим 04 серпня 2021 року СБУ звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним позовом, тобто в межах визначеного статтею 122 КАС України місячного строку з моменту отримання ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова. Обрання цивільної юрисдикції під час вирішення питання про відшкодування ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з її утриманням в Інституті, зумовлено сформованою у СБУ сталою практикою вирішення таких спорів. Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 05 квітня 2012 року у справі №К/9991/38816/11, та якою скасовано постанови Окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року у справі №2а-5099/09/2670, помилка у предметній юрисдикції не може бути перешкодою для реалізації права на звернення до суду для захисту своїх прав та є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звернувся до суду поза межами встановленого ст. 122 КАС України строку. Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції погоджується та зазначає. Частиною 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За приписами ч. 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 року у справі № 809/1087/17, від 22.11.2018 року у справі № 815/91/18. Як вбачається з матеріалів справи наказом т.в.о. начальника Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого №22-ос від 27.02.2020 ОСОБА_1 була відрахована з числа курсантів Інституту відповідно до підпункту є (у разі відмови від проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення навчання) пункту 61 Положення та звільнена з військової служби за підпунктом д пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону (через службову невідповідність). Відповідно до довідки-розрахунку фактичних витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 в Інституті від 01.04.2021 №27/1167ві, загальна сума визначених до відшкодування витрат за період з 11.08.2014 по 27.02.2020 становить 108639,36 грн. Згідно зобов`язання від 28.02.2020 відшкодувати заборгованість щодо витрат, пов`язаних з утриманням в Інституті, ОСОБА_1 зобов`язувалась відшкодувати заборгованість у сумі 108639,36 грн у строк до 31.12.2020. При цьому строк погашення зобов`язання не може бути змінений відповідачем, а отже не може бути змінено строк виникнення права позивача на звернення до суду з цих підстав. Враховуючи вказаний відповідачем строк сплати зобов`язання, 01.01.2021 у позивача в будь-якому випадку виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь СБУ витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі. Крім того, як зазначає позивач, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.07.2021 по справі №641/4170/21 відмовлено у відкритті провадження по справі. При цьому позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду лише 04.08.2021. Колегія суддів звертає увагу, що за змістом ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 123 КАС України пропущений процесуальний строк може бути поновлений виключно за умови поважності причини пропуску та відсутності ознаки присікальності (преклюзивності). У силу правового висновку Верховного Суду зазначеного у постанові від 21.04.2021 у справі №640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій». Отже, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Таким чином, враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, при цьому будь яких належних обставин на підтвердження поважності причин його пропуску ні в клопотанні, ні в апеляційній скарзі, не зазначено, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви позивачу. Посилання апелянта на те, що відповідач на час укладення контракту не досягла вісімнадцятирічного віку, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є повнолітньою, а отже відповідно до чинного законодавства спір належить до адміністративної юрисдикції. Посилання апелянта на рішення Вищого адміністративного суду України, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що за правилами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 243, 250, 311, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Служби безпеки України - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 по справі № 520/14705/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін