Постанова 4851 № 520/19497/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2025 р.Справа № 520/19497/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, по справі № 520/19497/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі 520/19497/24 від 12.12.2024, позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не в повному обсязі за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та здійснити доплату донарахованих сум індексації грошового забезпечення. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. 16.01.2025 на виконання рішення суду був виданий виконавчий лист. До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по справі № 520/19497/24, в якій просить суд: зобов`язати військову частину НОМЕР_1 протягом 10 днів з дня постановляння ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по справі № 520/19497/24. В обґрунтування заяви зазначає, що судове рішення набрало законної сили 14.01.2025 та 12.02.2025 відкрито виконавче провадження №77184564. Натомість боржником не надається розрахунок суми, яка належить до виплати за рішенням суду №520/19497/24 та тривалий час рішення суду не виконується. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, а тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №520/19497/24. Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу, враховуючи, що рішення суду у даній справі може бути виконане у примусовому порядку на підставі положень Закону України "Про виконавче провадження", а також враховуючи те, що встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення є правом суду, а не обов`язком, прийшов до висновку, що в задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язання подати звіт про виконання рішення необхідно відмовити. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2020 року у справі № 539/3406/17. Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі 520/19497/24 від 12.12.2024 зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та здійснити доплату донарахованих сум індексації грошового забезпечення. 12.02.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 77184564 з примусового виконання виконавчого листа №520/19497/24 виданого Харківським окружним адміністративним судом, що підтверджується постановою від 12.02.2025 (а.с. 81-82). Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд першої інстанції вважав, що позивач не зазначив жодних доводів, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання, належних доказів невиконання судового рішення не надав. Лише постанова про відкриття виконавчого провадження, за висновками суду першої інстанції, не є достатнім доказом умисного невиконання рішення суду або підтвердження, що останнє не буде фактично та в повному обсязі виконано в ході виконавчого провадження. Разом з тим, суд першої інстанції не перевірив доводи позивача чи проводилися відповідачем нарахування та виплата індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення, не витребував у Військової частини НОМЕР_1 жодних пояснень із доказами в підтвердження вчинення нею дій, спрямованих на його виконання, а лише обмежився висновками щодо не доведення позивачем факту невиконання відповідачем судового рішення. Висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для встановлення судового контролю з огляду на відкрите виконавче провадження колегія суддів вважає такими, що не є беззаперечними підставами для відмови у встановленні судового контролю та не звільняють суд першої інстанції встановити в належний спосіб чи виконується судове рішення суб`єктом владних повноважень. Отже, фактично, вирішуючи питання про встановлення судового контролю, судом першої інстанції не з`ясовано обставини виконання рішення суду, не надано правової оцінки доводам заявника, та, відповідно, наявності чи відсутності підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, передбачених ст.382 КАС України. Таким чином, висновок суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви є передчасним, зробленим без повного та всебічного з`ясування обставин у справі в їх сукупності та перевірки їх доказами. Отже доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ст. 382 КАС України та не повного встановлення обставин справи знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Разом з тим, положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України закріплено виключну підсудність питання про встановлення судового контролю, а саме суду, який ухвалив судове рішення. Отже, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі № 520/19497/24. Оскільки рішення по суті спору ухвалено Харківським окружним адміністративним судом, тому виключено до компетенції цього суду віднесено питання про встановлення судового контролю за виконанням такого судового рішення. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення питання щодо встановлення судового контролю, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду заяви від 25.07.2025 до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 по справі № 520/19497/24 скасувати. Адміністративну справу №520/19497/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю від 25.07.2025. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 30.09.2025 року