Постанова 4851 № 440/3250/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2025 р. Справа № 440/3250/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2025, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, по справі № 440/3250/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною відмову ГУНП в Полтавській області, оформлену листом № 46554-2025 від 10.03.2025 (333252) у врахуванні суми індексації заробітної плати під час розрахунку суми одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_1 ; - стягнути з ГУНП в Полтавській області недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 20251 (двадцять тисяч двісті п`ятдесят одна) грн. 25 коп. на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_1 , з одночасною компенсацією сум податків з доходу фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, від 10.07.2019 №

629. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 частково задоволено позов. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не включення ОСОБА_1 при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату з урахуванням фактично сплачених сум ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з урахуванням індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №

44. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що пунктом 6 розділу VІ Порядку № 260, яким встановлено, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи: відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії, установлені наказами на день звільнення. Звертає увагу, що наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (який є спеціальним нормативно-правовим актом у правовідносинах щодо проходження служби поліцейськими) визначає конкретний і вичерпний перелік складових грошового забезпечення поліцейських, з яких здійснюється розрахунок такої допомоги. Зазначає, що індексація грошового забезпечення у вказаному переліку відсутня. Вказує, що виплата індексації грошового забезпечення не впливає на розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки одноразові та компенсаційні виплати (до яких належить в тому числі і компенсація за невикористану відпустку, і матеріальні допомоги) не можуть бути враховані при обчисленні одноразової грошової допомоги, оскільки вони за своєю правовою природою не мають постійний характер. Крім того зауважує, що оскільки дохід платника податку ОСОБА_1 , не пов`язаний з виконанням обов`язків несення служби, то сума такого доходу оподатковується податковим агентом податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах без застосування положення п. 168.5 ст. 168 Кодексу. Позивач, подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до ч.1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та був звільнений за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" згідно з наказом від 19.01.2022 № 29 о/с. Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 27.03.2025 № 60871-2024 про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період із 01.01.2021 по 31.12.2021 ОСОБА_1 нараховано та виплачено індексацію у період з 01.01.2021 по 31.12.2021. Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 27.03.2025 № 56999-2025 одноразова грошова допомога при звільненні зі служби позивача була нарахована у розмірі 178074,50 грн. (14245,96 грн. * 50% * 25 років) за відрахуванням військового збору (1,5%) становила в сумі 175403,38 грн. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, яка полягає у не включенні при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби індексації грошового забезпечення, звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для включення індексації грошового забезпечення до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення на виконання цього судового рішення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №

44. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про національну поліцію» (далі по тексту Закон № 580-VIII). Відповідно до ст. 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно з п.4 ч.10 ст. 62 Закону № 580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Згідно з п.3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі по тексту Порядок № 260) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з п.2 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення (п.6 розділу VI Порядку № 260). Відповідно до ч.5 ст. 94 Закону № 580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі по тексту Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Частиною 2 ст. 6 Закону № 1282-XII передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі по тексту Порядок № 1078) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладено обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення. Тож, індексація є складовою грошового забезпечення поліцейських, яке у свою чергу враховується при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні. Аналогічний правовий підхід щодо юридичної природи індексації та її врахування у складі грошового забезпечення при обчисленні такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні, викладено у постанові Верховного Суду від 14.11.2024 року у справі № 200/638/24, яка враховується судом апеляційної інстанції в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_1 на день звільнення, 19.01.2022, нараховано суму грошового забезпечення у розмірі 9 724, 35 грн, в тому числі індексацію у розмірі 992, 96 грн (а.с. 23 звор. стор.). Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що індексація мала постійний характер, виплачувалась у складі грошового забезпечення щомісячно. З матеріалів справи також встановлено, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку за повний місяць становив 14 245, 96 грн та до розрахунку не включена індексація грошового забезпечення. За такого правового регулювання колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах, обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції без індексації грошового забезпечення, відповідач діяв неправомірно. Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача, а також матеріали справи, зокрема довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01.01.2020 по 31.12.2021, колегія суддів зазначає, що позивачу під час проходження служби в поліції нараховувалась та виплачувалась індексація у складі його грошового забезпечення, але при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні застосовано розмір грошового забезпечення без урахування індексації. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейських для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. Доводи апелянта про те, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії, і що включення будь-яких інших виплат при розрахунку одноразової грошової допомоги буде суперечити нормативно-правовим актам, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як відзначалося вище, в даному випадку індексація стосується не безпосередньо одноразової допомоги при звільненні, а безпосередньо грошового забезпечення позивача, з якого така допомога розраховується, що й є складовою, зазначеною самим апелянтом. Твердження апелянта про те, що індексація грошового забезпечення не має постійного характеру і виплачується лише, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації в розмірі 103%, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки, як було встановлено вище, позивачу під час проходження служби в поліції нараховувалась та виплачувалась індексація у складі його грошового забезпечення. Тож, доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для включення при розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції індексації грошового забезпечення, є помилковими. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував практику Верховного Суду, судова колегія до уваги не приймає, оскільки у відповідних постановах Верховного Суду, на які послався суд першої інстанції, наведені загальні правові висновки щодо юридичної природи індексації, порядку її нарахування та, зокрема застосування до грошового забезпечення при обчисленні одноразової допомоги при звільненні, в тому числі щодо військовослужбовців. Стосовно доводів апеляційної скарги, що дохід платника податку ОСОБА_1 , не пов`язаний з виконанням обов`язків несення служби, то сума такого доходу оподатковується податковим агентом податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах без застосування положення п. 168.5 ст. 168 Кодексу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України (в подальшому - ПК України), суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (в подальшому - Порядок № 44). Згідно із п. 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п. 3 Порядку № 44). Згідно з п.п. 4-5 Порядку № 44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що суми податку на доходи фізичних осіб, які утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних поліцейськими, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують поліцейських за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Таким чином твердження відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб, оскільки виплати, з яких утримано податок, не є грошовим забезпеченням, тобто такі виплати не пов`язані з виконанням обов`язків несення служби, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки з аналізу норми п. 168.5 ст. 168 ПК України слідує, що компенсації підлягає сума податку на доходи фізичних осіб, що утримана не тільки з грошового забезпечення, а й з грошових винагород та інших виплат, одержаних поліцейськими, тобто для виплати поліцейським компенсації податку з доходів фізичних осіб немає значення чи є виплачені суми складовими грошового забезпечення, чи не є такими складовими та чи виплачені вони під час проходження служби в поліції чи після звільнення зі служби на виконання судового рішення. Крім того, при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з урахуванням індексації, з якої утримано податок, грошова компенсація податку на доходи фізичних осіб мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому такої допомоги при звільненні. Аналогічні висновки застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 22.06.2018 р. у справі № 812/1048/17, від 25.06.2020 р. у справі № 825/761/17, які в силу ч.5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 по справі № 440/3250/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц