Ухвала КЦС ВС № 357/7298/22

УХВАЛА 19 вересня 2025 року м. Київ справа № 357/7298/22 провадження № 61-7201ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року (повний текст постанови складений 27 лютого 2025 року) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Гребінківська державна нотаріальна контора Київської області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсними та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, ВСТАНОВИВ: У серпні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Гребінківська державна нотаріальна контора Київської області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсними та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2024 року позов задовольнив частково. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 20.08.2019 ОСОБА_1 державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори Київської області Герасименко Л.Ю., на майно, що належало ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині вимог відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Борисенко А. А., залишено без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2024 року залишено без змін. ОСОБА_1 04 червня 2025 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року із пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень. Зокрема, заявник зазначала, що про постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року представник відповідача дізнався лише 31 травня 2025 року. Текст постанови відсутній у відповідача. В реєстрі судових рішень теж відсутній текст постанови Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року справа № 357/7298/22. Пропуск строку пов`язаний із тим, що копія рішення апеляційної інстанції не була належним чином надіслана учаснику справи, внаслідок чого рішення отримано зі значною затримкою. Вважала указані підстави поважними і просила поновити їй строк на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки вказані причини пропуску строку визнано неповажними та встановлено строк для усунення недоліків. Суд вказав, що не надано будь-яких належних доказів порушення апеляційним судом направлення/отримання оскаржуваної постанови (конверт, довідка суду, скрін-шот з електронної пошти/кабінету тощо). Запропоновано звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку та подавши відповідні докази. На виконання ухвали Верховного Суду від 20 червня 2025 року ОСОБА_1 направила матеріали на усунення недоліків, а саме клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року. Щодо підстав для поновлення строку на касаційне оскарження зазначила, що станом на 18 лютого 2025 року касатор не співпрацювала із попереднім адвокатом - Суликом Р. А., який їй не надав копії оскаржуваної постанови апеляційного суду. 25 квітня 2025 року новим її представником направлено запит апеляційного суду про направлення копії оскарженої постанови апеляційного суду, однак відповіді від апеляційного суду так і не було отримано. Отже касатором так і не отримано копії оскарженої постанови апеляційного суду, що є підставою для поновлення строк на касаційне оскарження. Долучила світлокопію листа з проханням вважати розірваним договір про надання правничої допомоги із адвокатом Суликом Р. А. із 10 лютого 2025 року. Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги до 28 серпня 2025 року. На виконання ухвали Верховного Суду 28 липня 2025 року ОСОБА_1 надіслала заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. Заява мотивована тим, що у відповідній ухвалі суд наголошує, що «Окрім того, аналіз указаних матеріалів підтверджує обізнаність представника ОСОБА_1 - Сулика Р. А. станом на 10 лютого 2025 року про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та призначення судових засідань. Однак, враховуючи заяву про розірвання договору про надання правничої допомоги із адвокатом Суликом Р. А. із 10 лютого 2025 року, ОСОБА_1 зобов`язана була повідомити апеляційний суд задля належного виконання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України)». Касатор зазначає, що вона після направлення листа про розірвання договору про надання правничої допомоги, в усній телефонній розмові з адвокатом Суликом Р. А. попросила його, щоб він в подальшому, коли отримає копію постанови суду апеляційної інстанції, направив її невідкладно їй, однак після цієї розмови, жодної відповіді, жодного повідомлення від попереднього адвоката їй так і не було направлено. Більше того, так як ОСОБА_1 не проживає у місті Києві, у неї відсутній електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, то відповідно, суд апеляційної інстанції повинен був направити постанову суду апеляційної інстанції на її адресу, яка зазначена в апеляційній скарзі, однак судом апеляційної інстанції цього не було зроблено. Окрім цього, на час винесення рішення судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не перебувала на судовому засіданні. Таким чином, враховуючи той факт, що касатор не зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, не зазначала адресу своєї електронної пошти, на момент ухвали постанови судом апеляційної інстанції, Касатор не брала участі у судовому засіданні, положення частини 5 та частини 6 статті 272 ЦПК України, суд апеляційної інстанції зобов`язаний був направити копію постанови по даній справі у паперовому варіанті на адресу, яка зазначена була в апеляційній скарзі. Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Аналіз наданих пояснень на обґрунтування пропуску строку звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою свідчить, що вказані підстави не можна вважати поважними з наступних підстав. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України). Оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 18 лютого 2025 року. Повний текст постанови складений 27 лютого 2025 року. Касаційна скарга ОСОБА_1 здана до поштового відділення 04 червня 2025 року, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті. Тобто з пропуском, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 31 березня 2025 року. Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (див., зокрема, пункти 74, 75 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року в справі № 752/8449/20 (провадження № 61-15447св23)). ОСОБА_1 не обґрунтувала та не надала жодних доказів того, чому вона була позбавлений можливості звернутися з касаційною скаргою у передбачений частиною другою статті 390 ЦПК України строк, а також не підтверджує наявність інших поважних причин для його поновлення. Посилання ОСОБА_1 на те, що її попередній представник не направив копію оскаржуваною постанови апеляційного суду, є безпідставними. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить та встановлено апеляційним судом, що «Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином в порядку статті 128 ЦПК України (представник отримав судову повістку-повідомлення до електронного кабінету ЄСІТС). Представник відповідача - Борисенко А.А. подала до суду клопотання про відкладення судового засідання з підстав участі в судовому засідання у Броварському міськрайонному суді Київської області у справі № 361/3406/24.»…«Також колегія суддів ураховує, що договір про надання правничої допомоги відповідач уклала не безпосередньо з адвокатом Борисенко А.А., а з Адвокатським бюро «Приходько та партнери», представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції також здійснював адвокат Сулик Р.А., а тому бюро не було позбавлене можливості направити його для участі в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції». Окрім того, аналіз указаних матеріалів підтверджує обізнаність представника ОСОБА_1 - Сулика Р. А. станом до 10 лютого 2025 року про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та призначення судових засідань. Однак враховуючи заяву про розірвання договору про надання правничої допомоги із адвокатом Суликом Р. А. із 10 лютого 2025 року, ОСОБА_1 зобов`язана була повідомити апеляційний суд задля належного виконання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України (з урахуванням складення повного тексту постанови апеляційного суду 27 лютого 2025 року). Посилання на те, що ОСОБА_1 станом на 18 лютого 2025 року не співпрацювала із попереднім адвокатом - Суликом Р. А., який їй не надав копії оскаржуваної постанови апеляційного суду, так само як і не отримував апеляційної скарги не може бути поважною причиною пропуску строку, оскільки представник здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (частина перша статті 64 ЦПК України), проте доказів на підтвердження цього не надано. Крім того, ОСОБА_1 не надала суду доказів порушення судом апеляційної інстанції порядку та строків направлення копії оскаржуваного судового рішення (копії матеріалів справи, тощо). Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України). Будь-яких інших поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 не зазначила. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року). Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу. Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини. Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. Відповідно до частини третьої статті 393, пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними. Таким чином, оскільки наведені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень підстави є неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 260, 393, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року (повний текст постанови складений 27 лютого 2025 року) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Гребінківська державна нотаріальна контора Київської області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсними та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: І. О. Дундар Є. В. Краснощоков В. І. Крат